Спосіб оцінки прогнозу перебігу хронічної хвороби нирок у хворих на цукровий діабет 2 типу з наявністю артеріальної гіпертензії

Реферат: Спосіб прогнозування перебігу хронічної хвороби нирок у хворих на цукровий діабет 2 типу з наявністю артеріальної гіпертензії шляхом визначення швидкості клубочкової фільтрації. Додатково визначають показники ТФР-1, ФНП- сечі. UA 112275 U (54) СПОСІБ ОЦІНКИ ПРОГНОЗУ ПЕРЕБІГУ ХРОНІЧНОЇ ХВОРОБИ НИРОК У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ З НАЯВНІСТЮ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ UA 112275 U UA 112275 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до терапії, та може бути використана для оцінки прогнозу перебігу хронічної хвороби нирок (ХХН) у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу з наявністю артеріальної гіпертензії (АГ). У прогресуванні ХХН велике значення мають процеси імунного запалення та склерозування тканини нирки, внаслідок посилення проліферативних процесів в судинах нирок. Це може підтримуватися тривалою гіпертензією та прискорювати розвиток склеротичних процесів у нирці з подальшим погіршенням функції нирок. Дослідження рівнів ФНП- в сечі пацієнтів дозволяє провести диференціальний діагноз між активацією імунної системи на тлі інсулінорезистентності при підвищенні вмісту даного фактора чи хронізацією з подальшим прогресуванням ХХН при зниженні його вмісту (К.П. Зак, И.Н. Кондрацкая, Б.Н. Маньковский // Ендокринологія - 2013. - Т. 18, № 1. - С 27-36; J.J. Swaroop, J.N. Naidu// Indian J.Ned.Res-2012.- V. 135 (1).- P. 127-130). Визначення вмісту ТФР-1 (просклеротичного фактора) в сечі дозволить доповнити уявлення про механізми розвитку нефросклерозу у пацієнтів з ХХН на тлі ЦД 2 типу, а моніторинг факторів пошкодження ниркової паренхіми в динаміці перебігу захворювання дозволить прогнозувати характер перебігу захворювання та визначити оптимальний час призначення нефропротекторної терапії (Лакомова Д.Ю., Максимова А.В., Стародубова А.В. // Бюл. Мед. Интернет-конф. - 2012. - т. 2, № 1. - С. 27-28; Борисова Т.Р., Багдасарова И.В. // Сарат. науч. мед. ж. 2012. - т. 8, № 2. - С. 318-324). Найближчим аналогом корисної моделі є спосіб раннього виявлення прогресування ХХН у хворих дітей з обструктивною уропатією, хронічним гломерулонефритом та хронічним тубулоінтерстиціальним нефритом (Борисова О.В., Терехин С.С., Маковецкая Г.А., Мазур Л.И. // Педиатрия. - 2012, № 6. - С. 50-54), в якому досліджують альбумін та 1-мікроглобулін добової сечі методом кінетичної нефелометрії, а саме визначають ранні тубуло-гломерулярні пошкодження та швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ). Недоліками найближчого аналога є відсутність даних про наявність процесів фіброзування ниркової тканини, адже мікроальбумінурія є важливим показником клубочкової дисфункції та маркером патологічних змін базальної мембрани, що не є достатнім для раннього виявлення процесів фіброзування та склерозування ниркової тканини, які мають незворотний перебіг. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалити спосіб прогнозування перебігу хронічної хвороби нирок у хворих на цукровий діабет 2 типу з наявністю артеріальної гіпертензії шляхом дослідження рівнів показників ТФР-β1, ФНП- сечі, обчислення коефіцієнта Сс як співвідношення ТФР-β1 і сечі/ ФНП- сечі та виявлення ранніх ознак нефросклерозу. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб прогнозування перебігу хронічної хвороби нирок у хворих на цукровий діабет 2 типу з наявністю артеріальної гіпертензії шляхом визначення швидкості клубочкової фільтрації, згідно з корисною моделлю, додатково визначають показники ТФР-1, ФНП- сечі, обчислюють коефіцієнт Сс - співвідношення ТФР-1 сечі/ ФНП- сечі (Сс = ТФР-1 сечі/ ФНП- сечі); при нормальному значенні параметра ШКФ, зростанні параметра ТФР-1 зниженні параметра ФНП-, зростанні коефіцієнта Сс - відносно нормальних параметрів прогнозують прогресування хронічної хвороби нирок; зниження параметра ШКФ власне свідчить про прискорення прогресування ХХН у даних пацієнтів. Спільною ознакою найближчого аналога та корисної моделі є визначення швидкості клубочкової фільтрації. Відмінною ознакою корисної моделі від найближчого аналога є те, що додатково визначають показники ТФР-1, ФНП- сечі, обчислюють коефіцієнт Сc - співвідношення ТФР-1 сечі/ ФНП- сечі (Сс = ТФР-1 сечі/ ФНП- сечі) та виявляють ранні ознаки нефросклерозу. Визначення термінів, що використовуються при описі корисної моделі: хронічна хвороба нирок, цукровий діабет, показники ТФР-1 ФНП-, нефросклероз. Теоретичні передумови здійснення корисної моделі. ТФР-1 був ідентифікований як сильний стимулятор тканинних фіброзапальних змін. Тривала артеріальна гіпертензія призводить до структурного ремоделювання нирок шляхом надмірного утворення фіброзної тканини. Такий надлишок фіброзної тканини виявляється як гломерулосклероз і тубулоінтерстиціальний фіброз. Підвищення експресії ТФР-1 має велике значення у процесі формування гіпертензивного ураження нирок. Для раннього прогнозування нефросклерозу у хворих на ХХН з наявністю цукрового діабету 2 типу та артеріальною гіпертензією II ст. на основі дослідження біологічних маркерів пошкодження ниркової паренхіми, виходячи з того, що структурно-функціональною одиницею нирки є нефрон, а провідна роль в ініціації та прогресуванні нефросклерозу належить тканинним змінам в ході запального процесу, доцільним можна вважати дослідження в сечі маркерів імунного запалення та фіброгенезу. 1 UA 112275 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ФНП- вважають прозапальним фактором, так як він стимулює вироблення низки прозапальних цитокінів (ІЛ-1, ІЛ-6, ІЛ-8), інтерферону-, тобто приймає активну участь в активній фазі запалення, при тривалому перебігу якого створюється ґрунт для розвитку механізмів прогресування. Визначення цих факторів дає точне та раннє уявлення про фіброзне пошкодження тканини нирок у хворих на ХХН за наявності ЦД 2 типу та АГ II ст., що спонукає до вчасного правильного призначення нефропротекторної терапії та запобігає швидкому настанню ниркової недостатності. Спосіб здійснюється наступним чином. У пацієнтів з ХХН за наявності ЦД 2 типу та АГ II ст. визначають вміст ТФР-1 та ФНП- в добовій сечі (після її центрифугування) за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА), використовували тест-системи DRG (США), обчислюють коефіцієнт Сс - співвідношення ТФР-1 сечі/ ФНП- сечі (Сс = ТФР-1 сечі/ ФНП- сечі) та ШКФ. Тестування проводять на аналізаторі Stat Fax 303 Plus. До 96-лункових планшет додають по 100 мкл стандартів у відповідні лунки для побудови калібрувальної кривої. В інші лунки вносять по 100 мкл плазми крові, що досліджується. В усі лунки додають по 50 мкл відповідних антицитокінових антитіл. Планшети інкубують при кімнатній температурі "протягом 2 годин, потім лунки 5 разів ретельно промивають буфером і видаляють залишки рідини. Далі в кожну лунку вносять по 100 мкл кон'югату (стрептовідін-пероксидазу), включаючи "нульову" пробу. Після цього проби інкубують при кімнатній температурі протягом 30 хвилин. Повторюють промивку планшети 5 разів та вносять до всіх лунок по 100 мкл ТМВ-субстрату (хромогену) агента, що утворює кольори. Після інкубації протягом 12-15 хвилин зупиняють ферментативно-субстратну реакцію, додаючи в кожну лунку по 100 мкл H 2SO4. Далі проводять визначення оптичної щільності стандартів та зразків супернатантів при довжині хвилі 450 нанометрів. Дані аналізу проб щодо рівня синтезу цитокінів визначають шляхом їх інтерполяції з калібрувальною кривою. Межі нормальних значень вказаних імунологічних параметрів отримують на основі результатів дослідження умовно здорових осіб. При нормальному значенні параметра ШКФ, зростанні параметра ТФР-1 зниженні параметра ФНП-, зростанні коефіцієнта Сс відносно нормальних параметрів прогнозують прогресування хронічної хвороби нирок у хворих на цукровий діабет 2 типу з наявністю артеріальної гіпертензії. Зниження параметра ШКФ власне свідчить про прискорення прогресування ХХН у даних пацієнтів. Приклади використання корисної моделі. Пацієнтів з ХХН за наявності ЦД 2 типу та АГ II ст. було розподілено на 2 групи: І - з нормальною ШКФ (> 90 мл/хв.) (29 осіб) та II - зі зниженою ШКФ (60-89 мл/хв.) (27 осіб). Хворим визначали вміст ТФР-1 та ФНП- в добовій сечі (після її центрифугування) за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА), використовували тест-системи DRG (США), обчислюють коефіцієнт Сс - співвідношення ТФР-1 сечі/ ФНП- сечі (Сс = ТФР-1 сечі/ ФНП- сечі). Тестування проводили на аналізаторі Stat Fax 303 Plus. До 96-лункових планшет додавали: по 100 мкл стандартів у відповідні лунки для побудови калібрувальної кривої. В інші лунки вносили по 100 мкл плазми крові, що досліджувалася. В усі лунки додавали по 50 мкл відповідних антицитокінових антитіл. Планшети інкубували при кімнатній температурі протягом 2 годин, потім лунки 5 разів ретельно промивали буфером і видаляли залишки рідини. Далі в кожну лунку вносили по 100 мкл кон'югату (стрептовідін-пероксидазу), включаючи "нульову" пробу. Після цього проби інкубували при кімнатній температурі протягом 30 хвилин. Повторювали промивку планшети 5 разів та вносили до всіх лунок по 100 мкл ТМВ-субстрату (хромогену) агента, що утворює кольори. Після інкубації протягом 12-15 хвилин зупиняли ферментативно-субстратну реакцію, додаючи в кожну лунку по 100 мкл H 2SO4. Далі проводили визначення оптичної щільності стандартів та зразків супернатантів при довжині хвилі 450 нанометрів. Дані аналізу проб щодо рівня синтезу цитокінів визначали шляхом їх інтерполяції з калібрувальною кривою. Межі нормальних значень вказаних імунологічних параметрів були отримані на основі результатів дослідження умовно здорових 30 осіб відповідно до групи обстежених хворих. Результати дослідження показали вірогідне зростання вмісту ТФР-1 та ФНП- в сечі хворих на ХХН І ст. (І група) з нормальними значеннями ШКФ. Показники коефіцієнта С с були меншими 2 UA 112275 U за 1, як і в групі практично здорових осіб. При зниженні ШКФ спостерігалося вірогідне зниження рівня ФНП- сечі при подальшому зростанні ТФР-1 в сечі досліджуваних пацієнтів (II група). Прогресування ХХН супроводжувалося зростанням коефіцієнта С с до 1,89, майже у 2 рази. Результати наведено в таблиці. 5 Таблиця Показники ТФР-1 (пг/мл) ФНП- (пг/мл) ШКФ мл/хв. Сс Здорові n=30 1,61±0,07 1,88±0,32 94,00±2,55 0,85 ХХН у хворих з ЦД 1,2 типу з АГ II ступеня ХХН І ст. n=29 ХХН II ст. n=27 2,19±0,15* 3,99±0,19* 2,70±0,12* 2,12±0,11 112,00±2,40 66,00±3,00 0,81 1,89* Примітка: * - р