Спосіб ортопедичної реабілітації пацієнтів з повною відсутністю зубів на верхній та/або нижній щелепі із застосуванням дентальних імплантатів і негайним протезуванням

Реферат: Спосіб ортопедичної реабілітації пацієнтів з повною відсутністю зубів на верхній та/або нижній щелепі із застосуванням дентальних імплантатів включає препарування кістки направляючим бором, іригацію кісткового каналу гелем аутоплазми, збагаченої факторами росту людини, зволоження самого імплантату гелем аутоплазми та встановлення імплантату методом інструментального вгвинчування. Попередньо виконують комп'ютерне планування розташування дентальних імплантатів, а безпосередньо після імплантації виконують їх шинування - адаптацію титанових балок (дротів) до абатментів та крапкове зварювання у порожнині рота з подальшим виготовленням прямим шляхом із композиту чи пластмаси незнімної протезної конструкції. UA 115490 U (54) СПОСІБ ОРТОПЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПАЦІЄНТІВ З ПОВНОЮ ВІДСУТНІСТЮ ЗУБІВ НА ВЕРХНІЙ ТА/АБО НИЖНІЙ ЩЕЛЕПІ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ДЕНТАЛЬНИХ ІМПЛАНТАТІВ І НЕГАЙНИМ ПРОТЕЗУВАННЯМ UA 115490 U UA 115490 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, зокрема стоматології, і може використовуватись для відновлення відсутніх зубних рядів верхньої та/або нижньої щелепи пацієнта. Відомий спосіб дентальної імплантації, який полягає у виконанні основною і послаблюючого розрізів, відшаруванні слизово-окісного клаптя, встановленні імплантату. Встановлений імплантат запаковують алотрансплантатом, змішаним з плазмою аутокрові, багатою тромбоцитами. Алотрансплантат закривають плівкою з плазми аутокрові, збідненої тромбоцитами. Рану вшивають і покривають плазмою аутокрові, збідненої тромбоцитами. Через 3-6 місяців встановлюють надкореневу частину імплантату [Пат. № 2269969 СІ RU, МПКА61С8/00, опубл. 20.02.2004. Бюл. № 5]. Недоліком способу є те, що після встановлення імплантатів у післяопераційному періоді часто виникають запальні ускладнення, оскільки, плівка зі збідненої тромбоцитами плазми аутокрові не має необхідних механічних і біологічних властивостей та недовго зберігається, а тому не може бути перешкодою для проникнення інфекції. Відомий спосіб дентальної імплантації, який полягає у виконанні горизонтального розрізу слизової оболонки з вестибулярної сторони трохи нижче перехідної складки і двох вертикальних розрізів через гребінь альвеолярного відростка. Відшаровують і відкидають слизово-окісний клапоть до оголення кісткової тканини. Фіксують попередньо підготовлений хірургічний шаблон, який визначає напрямок свердління на запланованому місці. Створюють за допомогою борів, свердла, мітчиків, кісткові ложа, глибина яких на 2 мм не досягає дна верхньощелепної пазухи або судинно-нервового пучка нижньої щелепи. Вводять імплантати в кісткові ложа, не занурюючи внутрішньокісну частину імплантата повністю в кісткову тканину. Проводять декортикацію поверхні альвеолярного відростка і перфорування кісткової пластинки. Послідовно на цю ділянку наносять аутоплазму, збагачену тромбоцитами, у вигляді гелю, поверхнево демінералізований кістковий алоімплантат у вигляді пластини або кісткового блока, в якому створюються отвори за допомогою хірургічного шаблону. Укладають мембрану для направленої регенерації кістки з консервованої твердої мозкової оболонки чи з амніону, сухожилля або демінералізованої кісткової тканини, які насичені антимікробними препаратами, що пригнічують ріст аеробної та анаеробної мікрофлори [Пат. № 2416376 С2 RU, МПК А61С8/00, 20.04.2011 Бюл. № 11]. Даний спосіб має недостатню ефективність хірургічного лікування і є малопридатним при протезуванні відсутності зубних рядів верхньої і нижньої щелепи пацієнта. За прототип авторами взятий спосіб негайної дентальної імплантації з використанням аутоплазми, збагаченої факторами росту людини, та повідон-йоду, згідно з яким безпосередньо перед операцією використовують аутоплазму з венозної крові пацієнта, збагаченої факторами росту людини. Виконують препарування кістки направляючим бором. Проводять іригацію кісткового каналу аутоплазмою, збагаченою факторами росту людини, та зволоження нею самого імплантата. Методом інструментального вгвинчування встановлюють імплантат і покривають його біологічною фібриновою мембраною. Через 3-6 місяців встановлюють постійну ортопедичну конструкцію з опорою на дентальний імплантат. За даним способом створюються сприятливі умови для тривалого функціонування імплантату. [Пат. № 93054 U UA, МПКЛ61С8/00, опубл. 10.09.2014, Бюл. № 17]. Проте, даний спосіб призначений для дентальної імплантації тільки при відсутності окремих зубів верхньої або нижньої щелепи. Залишається не вирішеною проблема, характерна для двоетапного протоколу імплантації: відсутність адекватного тимчасового протезування втрачених зубів. Пацієнт вимушеним протягом 3-6 місяців користуватися знімними протезами, що може спричиняти негативні наслідки для всієї зубо-щелепної системи і викликати певний дискомфорт, пов'язаний із використанням знімних протезів. Залишається також не вирішеною проблема стабілізації встановлених імплантатів відносно кісткової тканини. Відкритим є питання резорбції кортикальної пластинки кістки після нанесеної під час оперативного втручання травми, оскільки відсутнє фізіологічне навантаження на дентальні імплантати. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалити спосіб ортопедичної реабілітації пацієнтів з повною відсутністю зубів на верхній та/або нижній щелепі із застосуванням дентальних імплантатів шляхом виконання додаткового шинування імплантатів, що дозволить створити сприятливі умови для остеоінтеграції імплантатів, забезпечити первинну стабілізацію, уникнути ризик пов'язаний з раннім жувальним навантаженням, покращити та досягти повноцінну стоматологічну реабілітацію пацієнта за короткий термін часу. Поставлена задача вирішується тим, що у способі, який включає препарування кістки направляючим бором, іригацію кісткового каналу гелем аутоплазми, збагаченої факторами росту людини, зволоження самого імплантату гелем аутоплазми та встановлення імплантату 1 UA 115490 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 методом інструментального вгвинчування, згідно з даною корисною моделлю, попередньо виконують комп'ютерне планування розташування дентальних імплантатів, а безпосередньо після імплантації виконують їх шинування - адаптацію титанових балок (дротів) до абатментів та крапкове зварювання у порожнині рота з подальшим виготовленням прямим шляхом із композиту чи пластмаси незнімної протезної конструкції. Важливим фактором, який визначає успішність дентальної імплантації з негайним функціональним навантаженням є використання збагаченої аутоплазми, а основним ризиком є перевантаження кістки, а тому шинування імплантатів, дозволяє рівномірно розподілити жувальне навантаження поблизу поверхні імплантатів протягом часу, необхідного для настання остеоінтеграції. Спосіб виконується наступним чином Пацієнту з повною відсутністю зубів на верхній та/або нижній щелепі проводять діагностично-рентгенологічне обстеження (комп'ютерну томографію). Оцінюють тканини пародонту, визначають стан кісткової тканини. Проводять комп'ютерне планування розташування дентальних імплантатів. Виготовляють діагностичну модель з восковим моделюванням майбутніх протезних конструкцій. Під місцевою анестезією виконують розріз слизової оболонки по вершині альвеолярного гребня та відшаровують надкісничний клапоть. Виконують препарування кістки направляючим бором та підготовку кісткових лож для запланованих імплантатів. Проводять іригацію кісткових каналів аутоплазмою, збагаченою факторами росту людини, та зволоження нею самих імплантатів. Методом інструментального вгвинчування встановлюють імплантати з крутним моментом 25-30 H/см. При необхідності проводять аугментацію кісткової тканини аутотрансплантатом, утвореним шляхом перемішування згустка аутоплазми, збагаченої факторами росту із розмеленою власною кісткою пацієнта, отриманою під час формування кісткового ложа і покривають поверхню кістки навколо встановлених імплантатів біологічною фібриновою мембраною. Встановлюють абатменти, фіксують з крутним моментом в 10-15 11/см. Накладають шви. На верхній щелепі встановлюють 6 дентальних імплантатів, на нижній 4, причому, не рекомендується використання імплантатів довжиною менш ніж 10 мм, діаметром менш ніж 3,75 мм. З вестибулярної та/або піднебінної сторони абатментів приміряють відрізок титанового дроту, припасовуючи його таким чином, щоб він одномоментно торкався поверхонь усіх абатментів. Почергово накладають електроди (апарат WeldOne, Densply) до місця контакту кожного абатменту з титановим дротом, активуючи апарат. Тим самим проводиться точкове зварювання, яке поєднує всі встановлені імплантати. На цьому каркасі в порожнині рота, прямим шляхом, із композиту чи пластмаси виготовляють тимчасову незнімну протезну конструкцію, за допомогою заздалегідь виготовлених шаблонів за восковими моделями. Таким чином, впровадження способу, що заявляється, забезпечує негайне навантаження в процесі загоєння, рівномірний розподіл жувального тиску, дозволяє уникнути мікрорухливості імплантатів на час настання остеоінтеграції, попереджує інфікування тканин в ділянці операції, оптимізує час ортопедичного лікування і забезпечує комфорт для пацієнта шляхом негайної фіксації тимчасового і остаточного протезу. Приклад конкретного виконання Пацієнт М., 54 роки, звернувся до клініки зі скаргами на недостатню фіксацію повного знімного протезу на верхній щелепі. Після проведення огляду, збору анамнезу та необхідних рентгенологічних обстежень було виявлено значно виражену атрофію кісткової тканини альвеолярного гребеню в бокових ділянках на верхній щелепі. Об'єм кісткової тканини в бокових ділянка був недостатній для встановлення імплантатів без попередньої аугментації кісткової тканини. Було прийнято рішення провести ортопедичну стоматологічну реабілітацію пацієнта за розробленим автором способом. Складено план лікування, який включав хірургічний і ортопедичний етапи. Безпосередньо перед проведенням хірургічного втручання був проведений забір венозної крові пацієнта в об'ємі 36 мл. Центрифугуванням, отримали плазму крові в об'ємі 20 мл. Плазу крові розділили спеціальним забірником, отримали 2 фракції: збагачену факторами росту людини і багату на тромбоцити. Далі за розробленим автором способом виконали ортопедичну реабілітацію пацієнта з виготовленням тимчасової незнімної протезної конструкції із композиту Pro Temp 2 (3М ESPE), за допомогою заздалегідь виготовлених шаблонів за восковими моделями. Спосіб, що пропонується може використовуватись в стоматологічній імплантології у відділеннях щелепно-лицевої хірургії, спеціалізованих стоматологічних установах. 60 2 UA 115490 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 10 Спосіб ортопедичної реабілітації пацієнтів з повною відсутністю зубів на верхній та/або нижній щелепі із застосуванням дентальних імплантатів, який включає препарування кістки направляючим бором, іригацію кісткового каналу гелем аутоплазми, збагаченої факторами росту людини, зволоження самого імплантату гелем аутоплазми та встановлення імплантату методом інструментального вгвинчування, який відрізняється тим, що попередньо виконують комп'ютерне планування розташування дентальних імплантатів, а безпосередньо після імплантації виконують їх шинування - адаптацію титанових балок (дротів) до абатментів та крапкове зварювання у порожнині рота з подальшим виготовленням прямим шляхом із композиту чи пластмаси незнімної протезної конструкції. Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3