Спосіб лікування гнійних тубооваріальних утворень додатків матки

Реферат: Спосіб лікування гнійних тубооваріальних утворень додатків матки здійснюють шляхом проведення лапароскопічного втручання з максимальним видаленням некротезованих тканин після виділення їх із злук, виконують санацію черевної порожнини медичним препаратом та дренування черевної порожнини. Санацію черевної порожнини здійснюють за допомогою розчину декасану у кількості до 1 літру. Наприкінці оперативного втручання в черевну порожнину вводять ще 200,0 розчину декасану та виконують дренування черевної порожнини через заднє склепіння піхви та у нижніх фланках передньої черевної стінки. Після операції продовжують антибіотикотерапію, дезінтоксікаційну терапію до 5-7-ї доби. UA 119863 U (54) СПОСІБ ЛІКУВАННЯ ГНІЙНИХ ТУБООВАРІАЛЬНИХ УТВОРЕНЬ ДОДАТКІВ МАТКИ UA 119863 U UA 119863 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель відноситься до області медицини, а саме до акушерства і гінекології, і може бути використана при розробці індивідуального плану відновлення генеративної функції та профілактики розвитку трубної вагітності у жінок репродуктивного віку, які мають гнійні тубооваріальні утворення придатків матки. Запальна пухлина додатків матки - важке ускладнення запального процесу додатків матки, який призводить до гнійного розплавлювання тканини маткових труб і яєчників. Цей процес частіше зустрічається у жінок репродуктивного віку. Виникненню тубооваріального абсцесу (ТОА) сприяють менструації, аборти, пологи, вишкрібання матки, внутрішньоматкові контрацептиви, порушення особистої гігієни й гігієни статевого життя. Частота виникнення тубооваріальних абсцесів серед гострих захворювань становить 1325 % і, як правило, вони виникають у жінок у віці від 20 до 40 років, 59 % з цих жінок ще не народжували. Основною причиною виникнення тубооваріального абсцесу є інфекції, що передаються статевим шляхом. Тубооваріальний абсцес розвивається після гострих запальних захворювань придатків матки в 48,4 % випадків, в 35,5 % випадків - після використання жінками ВМС протягом року, а також після внутрішньочеревного втручання з приводу хірургічного лікування внутрішньоутробних плодів жіночої статі - у 29 % випадків. Тубооваріальний абсцес може виникати також як ускладнення після тазової і черевної хірургії, злоякісних пухлин і як ускладнення апендектомії. Процес формування запальних утворень додатків матки дуже складний. Етіологія - полімікробна. Як збудники захворювання виступає широкий спектр мікроорганізмів. Досить часто причиною ТОА є гонокок. Необхідно враховувати, що в сучасних умовах гонокок може викликати запальний процес в асоціаціях з іншою флорою, наприклад з хламідіями, мікоплазмами, різноманітними представниками аеробної флори (стафілококи, кишкова паличка, протей, ентерококи, клебсієла та ін.). Кожен з цих збудників може слугувати етіологічним фактором розвитку ТОА, виступаючи ізольовано або в асоціаціях один з одним, причому в останніх випадках перебіг захворювання значно важчий. У патогенезі ТОА основне значення має висхідний шлях поширення інфекції. Поширення інфекції йде переважно інтраканалікулярним шляхом: від ендометрію (при внутрішньоматкових кровотечах, абортах, внутрішньоматкових втручаннях, наявності ВМС) до маткових труб і яєчників з розвитком ендометриту, гнійного сальпінгіту і оофориту й до формування тубооваріального абсцесу. Інфекції, що призводять до виникненню ТОА, призводять до розвитку первинного безпліддя у 56 % пацієнток та виникненню у 1,5-6,8 разів частіше трубної вагітності. Передопераційна підготовка, по суті, є консервативною терапією. Вона спрямована на купіювання гострих проявів запального процесу, дезінтоксикацію, зниження агресії мікробного збудника, корекцію метаболічних порушень. Основним компонентом у консервативному лікуванні є адекватний підбір антибактеріальних препаратів, тривалість передопераційної підготовки повинна бути індивідуальною. Лікування гнійних ТОА - оперативне. Хірургічне лікування тубооваріальних утворень можливе як лапаротомічним, так і лапароскопічним доступами. Органозберігаюче втручання лапароскопічним доступом виконують у 22,6 %-80,0 % пацієнток, одностороннє видалення придатків матки проводиться у 14,9 % жінок, гістеректомія з двостороннім видаленням придатків матки виконується у 12,9 % пацієнток. Оптимальною для операції вважається стадія ремісії гнійного процесу. У випадку прояву екстрених показань до операції - відсутність позитивного ефекту від консервативного лікування ТОА протягом 12-24 годин, розрив ТОА з розвитком пельвіоперитониту [Борис О.М. Сучасні підходи до лікування запальних захворювань органів малого тазу у жінок репродуктивного віку / О.М. Борис, Л.В. Суслікова, Н.Г. Прядко // Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - К.: ТОВ "Видавництво "ЮСТОН", 2016. - Випуск 2 (38). - С. 87-94]. Незважаючи на проведення органозберігаючих оперативних втручань у пацієнток з ТОА, у 56 % з них у післяопераційний період розвивається первинне безпліддя, а у 11-44 % розвивається позаматкова вагітність [Tubo-ovarian abscessus: A retrospective analysis of the risk factors, clinical fealures, and treatment /Hatice Ender Soydinc, Mehmet Siddik Evsen, Ali Ozler [et all.] //Gaziantep Ved. J. - 2013. - Vol. 19 (2). - P. 71-75.]. Найбільш близьким до способу, що заявляється, є спосіб лікування гнійних тубооваріальних утворень додатків матки, що полягає у проведенні лапароскопічного втручання з максимальним видаленням некротезованих тканин після виділення їх із злук, санацією черевної порожнини озонованим фізіологічним розчином при концентрації озону -4 мг/л та введенням наприкінці оперативного втручання у черевну порожнину розчину озону з гідрокортизоном та дренуванням черевної порожнини [Б.М. Венцківський, В.Г. Жегулович, М.Є. Яроцький, Л.М. Семенюк, О.А. Бурка Эндоскопическое лечение гнойных процессов полости малого таза с применением 1 UA 119863 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 озонотерапии // Лапароскония и гистероскопия в гинекологии и акушерстве. - М.:ПАНТОРИ, 2002. - С. 286-288]. Недоліком цього способу є необхідність використання медичних озонаторів, якими не забезпечена більшість лікувальних установ. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу лікування гнійних тубооваріальних утворень додатків матки, в якому за рахунок використання медичного препарату під час лапароскопічного лікування досягається відновлення функціональної спроможності маткових труб та можливість настанню маткової вагітності. Поставлена задача вирішується тим, що в способі лікування гнійних тубооваріальних утворень додатків матки, що здійснюють шляхом проведення лапароскопічного втручання з максимальним видаленням некротезованих тканин після виділення їх із злук, та санацією черевної порожнини медичним препаратом, дренуванням черевної порожнини, згідно з корисною моделлю, санацію черевної здійснюють за допомогою розчину декасану у кількості до 1 літру, а наприкінці оперативного втручання в черевну порожнину вводять 200,0 розчину декасану та виконують дренування черевної порожнини через заднє склепіння піхви та у нижніх фланках передньої черевної стінки, після операції продовжують антибіотикотерапію, дезінтоксикаційну терапію до 5-7-ї доби у післяопераційний період. Призначається контрацепція у післяопераційний період на протязі 2-х місяців. Декасан - фунгіцидний, простоцидний, вірусоцидний та антимікробний препарат широкого спектра дії. Результати заявленого способу лікування пацієнток з гнійними тубооваріальними утвореннями придатків матки оцінювали через 3 роки після операції шляхом вивчення катамнезу - для оцінки відновлення репродуктивної функції. Виконання способу ілюструє наступний приклад: пацієнтка P., історія хвороби № 1615, госпіталізована у II гінекологічне відділення міського клінічного пологового будинку № 2 ім. М.Х. Гельфериха м. Харкова 12.09.2012 р. з діагнозом: загострення хронічного двобічного сальпінгоофориту, безпліддя І. Пацієнтці призначена консервативна терапія, яка не мала ефекту протягом 24 годин, у зв'язку з чим їй виконано 14.09.12 р. лапароскопію, під час виконання якої у хворої діагностовано двобічні піосальпінкси та спайковий процес IV ступеня. Множинні злуки між матковими трубами, яєчниками, маткою, кишечником після їх біполярної коагуляції розсічені ножицями. У зв'язку з розміром правобічного піосальпінксу більше 4 см виконано його видалення із застосуванням біполярної коагуляції та ножиць та після занурення його у ендобег він через 10 мм троакар видалений з черевної порожнини. Лівобічний піосальпінкс діаметром до 2 см у діаметрі розсічено хрестоподібним розрізом монополярним електродом в ампулярному відділі, евакуйовано з нього гній та проведено його промивання розчином декасан, виконана фімбріопластика за допомогою біполярного коагулятора. Черевна порожнина промита розчином декасану" 1 літр та фізіологічним розчином 4 літри. Виконано дренування черевної порожнини через заднє склепіння піхви та у правому фланку через 5-мм троакар. Через лівий 5-мм троакар введений мікроірригатор. У черевну порожнину введено 200,0 мл декасану, введення якого повторювали на 1-у та 2-у добу по 200,0 мл через мікроіригатор. Проводилася антибактеріальна та дезінтоксикаційна терапія протягом 7 діб у післяопераційний період. Пацієнтці при виписці рекомендована контрацепція протягом 2-х місяців. Гістологічне дослідження видаленої правої маткової труби № 266-71 від 14.01.13 p.: піосальпінкс. При вивчені катамнезу через 3 роки констатовано, що 07.12.2015 року пацієнтка народила дівчинку масою 3600 гр. у задовільному стані. Таким чином, запропонований спосіб доводить, що використання під час лапароскопічного лікування гнійних утворень додатків матки декасану забезпечує санацію черевної порожнини та відновлення репродуктивної функції пацієнток з гнійними утвореннями придатків матки. 50 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 55 60 Спосіб лікування гнійних тубооваріальних утворень додатків матки, що здійснюють шляхом проведення лапароскопічного втручання з максимальним видаленням некротезованих тканин після виділення їх із злук, виконують санацію черевної порожнини медичним препаратом та дренування черевної порожнини, який відрізняється тим, що санацію черевної порожнини здійснюють за допомогою розчину декасану у кількості до 1 літру, а наприкінці оперативного втручання в черевну порожнину вводять ще 200,0 розчину декасану та виконують дренування черевної порожнини через заднє склепіння піхви та у нижніх фланках передньої черевної стінки, після операції продовжують антибіотикотерапію, дезінтоксикаційну терапію до 5-7-ї доби. 2 UA 119863 U Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3