Спосіб визначення показань до призначення препарату “лаферон” при лікуванні хворих на хронічний бронхіт

УКРАЇНА (19) UA (11) 31471 (51) МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ Д ЕПАРТАМЕНТ ІНТЕЛ ЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ОПИС ДО ДЕКЛАРАЦІЙНОГО ПАТЕНТУ НА ВИНАХІД (13) A 6 A61K38/21 видається під відповідальність власника патенту (54) СПОСІБ ВИЗ НАЧЕННЯ ПОКАЗАНЬ ДО ПРИЗНАЧЕННЯ ПРЕПАРАТУ "ЛАФЕРОН" ПРИ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ БРОНХІТ фагоцитуючої активності нейтрофільних гранулоцитів та моноцитів периферійної крові за формулою: ІФА=(ПФ*НСТ) хворого/(ПФ*НСТ) контрольної групи, де ІФА - індекс фагоцитуючої активності нейтрофільних гранулоцитів або моноцитів периферійної крові, ПФ - значення показника фагоцитозу нейтрофільних гранулоцитів або моноцитів периферійної крові, %, НСТ - значення НСТ-тесту нейтрофільних гранулоцитів або моноцитів периферійної крові, %, та у разі одержання принаймні одного з двох індексів, який дорівнює або менше одиниці, хворим на хронічний бронхіт до комплексної терапії призначають інгаляційне введення препарату "Лаферон", взятого у межах разової дози 50000 ME, 1 раз на добу протягом 5 днів. Винахід відноситься до галузі медицини, а саме - пульмонології, терапії, - і може бути використаний при лікуванні хворих на хронічний бронхіт з застосуванням препарату "Ла ферон". В наших дослідженнях вивчалась дія вітчизняного препарату "Лаферон", те хнологія виробництва якого розроблена науковцями Інституту молекулярної біології та генетики НАН України. Препарат "Лаферон" - це лікарська форма людського лейкоцитарного рекомбінантного альфа-2в-інтерферону - пройшов усі стадії необхідних випробувань (доклінічну та обидві клінічні стадії) і рішенням Фармкомітету МОЗ України від 26.01.1995 дозволений до широкого клінічного застосування. Встановлено, що рекомбінантні людські інтерферони in vitro та in vivo активізують лізис і перетравлювання патогенних мікроорганізмів широкого спектру в нейтрофільних гранулоцитах і макрофагальних клітинах різного походження, тобто активізують головні ланки фагоцитарної активності (див.: Ершов Ф.И. Система интерферона в норме и при патологии. - М.: Медицина, 1996. - 240 с.; Реаферон при пневмонии хламидийной этиологии у не доношенных детей / Е.Н. Мешкова, Е.С. Кеши шан, Н.М. Кархан и др. // Интерферон-89: Сб. научн. трудов. - М., 1989. - С. 161-164). Відомо також, що в дихальні шляхи найбільш доцільно інгаляційне введення інтерферонів, до яких відноситься і препарат "Лаферон" (див.: Ершов В.И. Система интерферона в норме и при патологии. - М.: Медицина, 1996. - 240 с.; Машковский М.Д. Лекарственные средства. - Харьков: Торсинг, 1997. - Т. 2. - С. 349-351). Відомий спосіб визначення показань до призначення імуномодулюючої терапії (див.: Земсков А.М. Некоторые подходы к оценке вторичных иммунодефицитов // Иммунодефициты и аллергия: Тез. докл. - М., 1986. - С. 32), при якому до призначення хворому іммуномодулятора визначають наявність імунодефіцитного стану шля хом дослідження ряду імунологічних показників периферичної крові, в тому числі будь-яких показників функціональної активності фагоцитуючих клітин (ФК), наприклад, показників фагоцитозу моноцитів або нейтрофільних гранулоцитів, або НСТ-тесту для моноцитів або нейтрофільних гранулоцитів, з подальшим вичисленням відсотку зниження якого (19) UA (11) 31471 (13) A (21) 98094814 (22) 14.09.1998 (24) 15.12.2000 (33) UA (46) 15.12.2000, Бюл. № 7, 2000 р. (72) Фещенко Юрій Іванович, Чернушенко Катерина Федорівна, Рекалова Олена Михайлівна, Круглова Ірина Федорівна, Кадан Людмила Павлівна, Бєгоулева Жанетта Борисівна, Фірсова Алла Сергіївна (73) ІНСТИТУТ ФТИЗІАТРІЇ І ПУЛЬМОНОЛОГІЇ ІМ. Ф.Г. ЯНОВСЬКОГО АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ (57) Спосіб визначення показань до призначення препарату "Ла ферон" при лікуванні хворих на хронічний бронхіт шляхом попереднього дослідження показників функціональної активності фагоцитуючих клітин крові, а саме - показників фагоцитозу та НСТ-тесту нейтрофільних гранулоцитів та моноцитів периферійної крові, який відрізняється тим, що на підставі цих показників розраховують індекс 31471 небудь показника системного імунітету за формулою: (показник хворого/показник здорового - 1)*100%, і у випадку, якщо відсоток зниження показника дорівнює або перевищує 34%, автори рекомендують проводити обов'язкову імунокорекцію. Основні недоліки даного способу заключаються у тому, що при встановленні імунодефіцитного стану стосовно ФК даний критерій не завжди може бути використаний, оскільки він враховує стан тільки одного показника, тоді як на тлі значного поліморфізму проявів реактивності ФК дефекти функціонування одних ланок фагоцитозу можуть компенсуватися активацією інших його систем, що робить необхідним комплексний облік функціональної активності ФК. Так, даже велике зниження поглинальної здатності ФК (більше 34% за способомпрототипом) часто супроводжується компенсаторним підвищенням їх перетравлюючої здатності, але разом це може призводити або не призводити до зниження їх фагоцитарної активності і здатності цих клітин до повноцінного знищення чужорідного агента, що визначає доцільність призначення імуномодуляторів. Тобто, фа гоцитуюча активність цих клітин характеризується не однім показником, а комплексом показників, з яких одними з найважливіших є поглинальна здатність фагоцитуючи х клітин та перетравлююча їх здатність (див.: Хаитов P.M., Пинегин Б.В. Современные подходы к оценке основных этапов фагоцитоза // Иммунология. - 1995. № 4. - C. 3-8). Обидві ці функції є нерозривними ланками одного процесу, який призводить до знищення чужорідного агента. Таким чином, спосіб за прототипом є недостатньо точним і його застосування з метою встановлення імунодефіцитного стану фагоцитуючи х клітин значно обмежено. В основу винаходу поставлено завдання удосконалити спосіб визначення показань до призначення препарату "Лаферон" при лікуванні хворих на хронічний бронхіт (ХБ), в якому на підставі відомих показників функціональної активності фагоцитуючи х клітин, тобто показників фагоцитозу та НСТ-тесту нейтрофільних гранулоцитів та моноцитів периферійної крові, обчислюють індекс фагоцитуючої активності нейтрофільних гранулоцитів та моноцитів периферійної крові, та у разі одержання принаймні одного з двох індексів, який дорівнює або менше одиниці, до загальноприйнятої комплексної терапії включають інгаляційне застосування препарату "Лаферон", взятого у межах разової дози, 1 раз на добу протягом 5 днів, що сприяє підвищенню активності фагоцитуючи х клітин крові, в результаті чого підвищується точність способу та клінічна ефективність лікування: раніше припиняється кашель, покращується загальний стан хворих і встановлюється повна клінічна ремісія хвороби. Поставлене завдання вирішується тим, що у відомому способі визначення показань до призначення препарату "Лаферон" при лікуванні хворих на хронічний бронхіт шляхом попереднього дослідження показників функціональної активності фагоцитуючи х клітин крові, а саме - показників фагоцитозу та НСТ-тесту нейтрофільних гранулоцитів та моноцитів периферійної крові, згідно з винахо дом, на підставі цих показників розраховують індекс фагоцитуючої активності нейтрофільних гранулоцитів та моноцитів периферійної крові за формулою: ІФА=(ПФ*НСТ) хворого/(ПФ*НСТ) контрольної групи, де ІФА - індекс фагоцитуючої активності нейтрофільних гранулоцитів або моноцитів периферійної крові, ПФ - значення показника фагоцитозу нейтрофільних гранулоцитів або моноцитів периферійної крові (у %), НСТ - значення НСТ-тесту нейтрофільних гранулоцитів або моноцитів периферійної крові (у %), та у разі одержання принаймні одного з двох індексів, який дорівнює або менше одиниці, хворим на хронічний бронхіт до комплексної терапії призначають інгаляційне введення препарату "Лаферон", взятого у межах разової дози 50000 ME, 1 раз на добу протягом 5 днів. Доцільність інгаляційного введення препарату "Лаферон" встановлена нами в додаткових дослідженнях. При цьому доведено, що препарат "Лаферон", що використовується in vitro в дозі, яка дорівнює 20 МЕ/мл і відповідає інгаляційній дозі препарата 50000 ME, яка нижче середньотерапевтичної, значно активізує знижену адгезивну здатність легеневих фагоцитуючи х клітин - альвеолярних макрофагів, одним з основних джерел яких є моноцити периферійної крові. Проведеними дослідженнями встановлено також, що застосування в комплексній терапії хворих на ХБ інгаляційного введення препарату "Лаферон" 1 раз на добу протягом 5 днів в дозі 50000 ME, є достатнім і призводить до підвищення активності фагоцитуючи х клітин крови і більш раннього припинення у хворого кашлю. Спосіб здійснюють наступним чином. У хворого на ХБ до призначення інгаляційного лікування препаратом "Лаферон" призводиться забор венозної крові, в якої за загальновживаними лабораторними методами визначаються показники функціональної активності фагоцитуючи х клітин крові: - поглинальна здатність фагоцитуючи х клітин [нейтрофільних гранулоцитів (Нг) і моноцитів (Мц)] за методом Потапової С.Г., 1977, у модифікації К.Ф. Чернушенко та співавт., 1986 (див.: Унифицированные иммунологические методы обследования больных на стационарном и амбулаторном этапах лечения: Метод. рекомендации / КНИИФП. – К., 1988. - 18 с.), шляхом визначення проценту фагоцитозу (ПФ), тобто відсотку клітин, які поглинають частинки латексу під час 60-хвилинної інкубації при температурі 37°С у вологій атмосфері; - перетравлююча здатність фагоцитуючи х клітин [нейтрофільних гранулоцитів і моноцитів] шляхом постановки НСТ-тесту і визначення рівню киснезалежного метаболізму, тобто підраховують відсоток формазанпозитивних клітин за методом В. Park, 1979 (див.: Унифицированные иммунологические методы обследования больных на стационарном и амбулаторном этапах 2 31471 лечения: Метод. рекомендации / КНИИФП. – К., 1988. - 18 с.). Після чого розраховують індекс фагоцитуючої активності нейтрофільних гранулоцитів та моноцитів периферійної крові за формулою: ІФА=(ПФ*НСТ) хворого/(ПФ*НСТ) контрольної групи, де ІФА - індекс фагоцитуючої активності нейтрофільних гранулоцитів або моноцитів периферійної крові, ПФ - значення показника фагоцитозу нейтрофільних гранулоцитів або моноцитів периферійної крові (у %), НСТ - значення НСТ-тесту нейтрофільних гранулоцитів або моноцитів периферійної крові (у %). Наявність показань для імуномодулюючої терапії препаратом "Лаферон" у хвори х на ХБ встановлюється у разі, якщо принаймні один з двох індексів дорівнює або менше одиниці, на підставі чого до загальноприйнятої комплексної терапії призначають інгаляційне введення препарату "Ла ферон", взятого у межах разової дози 50000 ME, 1 раз на добу протягом 5 днів. В якості контролю були використані відповідні середні показники функціональної активності фагоцитуючи х клітин, одержані при обстеженні 20 здорових донорів крові. Розчин Лаферону для інгаляцій готують наступним чином. До 1000000 ME сухого порошку препарату "Лаферон" (фабрична розфасовка), додають 20 мл стерильної води для ін'єкцій і струшують 5-10 с до розчинення порошку. Одержуємо розчин Лаферону, в 1 мл якого міститься 50000 ME Лаферону, що відповідає разовій дозі, яка нижче середньотерапевтичної. Оскільки на 1 інгаляцію використовується 1 мл розчину (містить 50000 ME Лаферону), одержаний обсяг розчину розливаємо в ємкості (бутилочки) по 1 мл і заморожуємо при температурі -4°С. Термін зберігання замороженого розчину - 1 місяць. Безпосередньо перед використанням необхідна кількість доз розчину розморожується, до кожної додається 9 мл дистильованої води. Приготовлену суміш заливають в ультразвуковий або іншої конструкції інгалятор. Інгаляцію суміші проводять по загальноприйнятій методиці 1 раз на добу протягом 5 днів. Наводимо конкретні приклади здійснення способу. Приклад 1 (за способом-прототипом) Хворий А.Г.М., 52 років (історія хвороби 268), знаходився на стаціонарному лікуванні в пульмонологічному відділенні клінічної лікарні нафтопереробної промисловості з діагнозом: хронічний обструктивний бронхіт, фаза загострення, дихальна недостатність (ДН) 0-1 ступеню. Скаржився на помірний кашель з невеликою кількістю слизовогнійного харкотиння. Загострення хвороби тривало близько 3 місяців. Давність захворювання на ХБ 2 роки. В стаціонарі одержав курс лікування спазмолітичними, відсмоктуючими, вітамінними засобами. Хворому були проведені імунологічні дослідження функціонального стану фагоцитуючих клітин венозної крові, за результатами яких було встановлено: підвищення ПФ Мц до 52,0% [в контрольній групі (36,4±2,4)%], підвищення рівню НСТтесту Мц - до 40,0% [в контрольній групі (15,6±1,6)%], а також значне зниження ПФ Нг - до 30,0% [в контрольній групі (49,2±3,3)%], - при цьому відсоток зниження даного показника відносно контрольного за способом-прототипом складав: (30,0/49,2-1)*100%=39%. Одночасно у хворого визначалось і підвищення НСТ-тесту Нг до 54,0% [в контрольній групі (30,7±1,9)%], - і відсоток підвищення даного показника відносно контрольного за способомпрототипом складав: (54,0/30,7-1)*100%=76%. Отже, на підставі визначення функціональної активності фагоцитуючи х клітин крові за способомпрототипом хворому, з одної сторони, якщо орієнтуватись лише на ПФ Нг, були показані імуномодулятори типа "Лаферону", оскільки ПФ Нг був зниженим на 39% відносно контрольної групи, тобто за цим показником у хворого визначалась імунологічна недостатність. Але одночасно, якщо судити по НСТ-тесту, функціональна активність тих же нейтрофільних гранулоцитів була значно підвищеною - на 76% порівняно з контролем. Тобто за способом-прототипом незрозуміло, підвищена чи знижена була функціональна активність нейтрофільних гранулоцитів у даного хворого. Це супереччя можливо усун ути при використанні способу, що пропонується. Так, ІФА Мц у даного хворого складав: ІФА Мц=52,0*40,0/36,4*15,6=3,7, що значно вище одиниці, при якому застосування Лаферону не є доцільним. З іншого боку, ІФА Нг=30,0*54,0/49,2*15,6=1,1, що також більше одиниці, і при такому значенні ІФА, що перевищує одиницю, також не було показано призначення імуномодулюючої терапії препаратом "Лаферон". Таким чином, незважаючи на наявність імунологічної недостатності нейтрофільних гранулоцитів, що встановлюється за способом-прототипом, даному хворому не була показана додаткова імуностимулююча фагоцитарні клітини терапія, а саме, препаратом "Лаферон", оскільки зниження ПФ Нг у даного хворого компенсувалось значним підвищенням НСТ-тесту Нг. В результаті комплексного лікування стан хворого значно покращився, зменшився кашель, припинилось виділення харкотиння. Приклад 2 Хвора П.М.С., 16 років (історія хвороби 764), знаходилась на стаціонарному лікуванні в пульмонологічному відділенні клінічної лікарні нафтопереробної промисловості з діагнозом: хронічний необотруктивний бронхіт, фаза загострення, ДН 0 ступеню. Хворіла на ХБ 3 роки. Скаржилась на помірний кашель з невеликою кількістю слизовогнійного харкотиння. Загострення тривало 2 неділі. Щорічно - 2-3 загострення в холодну пору року. В стаціонарі одержала курс лікування антимікробними, спазмолітичними, антигістаміними, відсмоктуючими, вітамінними засобами. Хворій були проведені імунологічні дослідження функціонального стану фагоцитуючи х клітин венозної крові, за результатами яких було встановлено: зниження ПФ Мц до 15,0% [в контрольній 3 31471 Отже, на підставі одержання принаймні одного з двох індексів, який дорівнює одиниці, даному хворому до комплексного лікування було призначено інгаляційне введення імуномодулятора "Лаферон". Після 5 інгаляцій препарату "Ла ферон" знижений рівень ПФ Нг підвищидся з 18,0% до 62,0%, а НСТ-тест Нг трохи знизився - з 83,0% до 78,0%, що свідчить про поліпшення функціональної активності нейтрофільних гранулоцитів крові. Одночасно під впливом комплексної терапії стан хворого значно покращився, і після 3-4 інгаляцій Лаферону було відзначено значне зменшення кашлю, покращення загального стану хворого. Ефективність лікування препаратом "Лаферон" за вищеозначеною методикою була вивчена у 16 хворих на хронічний бронхіт (чоловіків - 10, жінок - 6), середній вік - (44,6±3,8) років, середня давність захворювання (6,4±2,8) років (основна група). Для контролю були обстежені ще 28 хворих на хронічний бронхіт, які окрім курсу загальноприйнятого комплексного лікування інгаляцій препарату "Лаферон" не отримували. Чоловіків було 15, жінок - 13, середній вік хворих складав (42,7±2,6) років, середня давність захворювання - (6,8±1,1) років. Хворі були обстежені до початку лікування та через 2 доби після одержання останньої інгаляції препарату. За результатами інгаляційної терапії препаратом "Лаферон" у 81,2% (13 осіб) хворих основної групи визначено значне покращення загального стану і практичне припинення кашлю або суттєве його зменшення після 3-5 інгаляції. Встановлено також нешкідливість інгаляційного застосування препарату "Ла ферон", відсутність токсичних та алергічних реакцій. У жодного з хворих не спостерігалось побічних реакцій. В той же час у хворих контрольної групи, які не одержували інгаляцій Лаферону, при відбутті зі стаціонару визначався кашель, який спостерігався у 60,7% (17 осіб) хворих ще на протязі 0,5-1,5 місяців. Таким чином, застосування способу, що пропонується, сприяє підвищенню точності визначення показань до призначення імуномодулюючої терапії при лікуванні хворих на хронічний бронхіт. Проведені дослідження дозволили встановити, що при використанні способу, що пропонується, інгаляційне введення препарату "Лаферон" сприяє підвищенню активності фагоцитуючи х клітин крови, в результаті чого підвищується клінічна ефективність лікування: покращується загальний стан хворих, з'являється бадьорість, а на 3-5 день інгалювання препарату "Ла ферон" у 81,2% хворих встановлено практичне припинення кашлю або суттєве його зменшення і встановлюється повна клінічна ремісія хвороби. Спосіб є простим, доступним і може знайти широке застосування в пульмонологічних і терапевтичних відділеннях та амбулаторіях при лікуванні хворих на хронічний бронхіт. групі (36,4±2,4)%], підвищення рівню НСТ-тесту Мц - до 24,0% [в контрольній групі (15,6±1,6)%], зниження ПФ Нг - до 10,0% [в контрольній групі (49,2±3,3)%], і підвищення НСТ-тесту Нг до 74,0% [в контрольній групі (30,7±1,9)%]. ІФА Мц у даної хворої складав: ІФА Мц=15,0*24,0/36,4*15,6=0,6, що було значно нижче 1,0, отже застосування Лаферону у даної хворої вже по одному цьому критерію було доцільним. ІФА Нг=10,0*74,0/49,2*15,6=0,5, що також було нижче1,0, тобто застосування Лаферону у даної хворої і по другому критерію також було показаним. Таким чином, на підставі зниження обох ІФА даній хворій до комплексного лікування було призначено інгаляційне введення препарату "Ла ферон", взятого у межах разової дози 50000 ME, 1 раз на добу протягом 5 днів. Після 5 інгаляцій препарату "Ла ферон" знижений рівень ПФ Нг підвищився з 10,0% до 17,0%, а показник НСТ-тесту Нг практично не змінився - з 74,0% до 72,0%. ПФ Мц також збільшився - з 10,0% до 17,0%, як і НСТ-тест Мц - з 24,0% до 30,0%, що свідчить про зменшення дисбалансу показників фагоцитуючих клітин крові. Одночасно під впливом комплексної терапії стан хворої значно покращився - після 3-4 інгаляцій препарату "Лаферон": з'явилась бадьорість, спостерігалось повне зникнення кашлю і встановлення повної клінічної ремісії захворювання. Приклад 3 Хворий А.Г.Н., 53 років (історія хвороби 664), знаходився на стаціонарному лікуванні в пульмонологічному відділенні клінічної лікарні нафтопереробної промисловості з діагнозом: хронічний обструктивний бронхіт, фаза загострення, емфізема легенів, дифузний пневмосклероз, ДН 2-3 ступеню. Скаржився на сильний кашель з невеликою кількістю слизово-гнійного харкотиння, задишку. Загострення тривало більш 2 місяців. Хворіє на ХБ 15 років. В стаціонарі одержав курс лікування антимікробними, кортикостероїдними, спазмолітичними, відсмоктуючими препаратами. Хворому були проведені імунологічні дослідження функціонального стану фагоцитуючих клітин венозної крові, за результатами яких було встановлено: підвищення ПФ Мц до 47,0% [в контрольній групі (36,4±2,4)%], підвищення рівню НСТтесту Мц - до 41,0% [в контрольній групі (15,6±1,6)%], а також значне зниження ПФ Нг - до 18,0% [в контрольній групі (49,2±3,3)%], і підвищення НСТ-тесту Нг до 83,0% [в контрольній групі (30,7±1,9)%]. При цьому ІФА Мц у даного хворого складав: ІФА Мц=47,0*41,0/36,4*15,6=1,6, що вище одиниці. З іншого боку, ІФА Нг=18,0*83,0/49,2*15,6=1,0, що є показанням для інгаляційного застосування препарату "Ла ферон", взятого у межах разової дози 50000 ME, 1 раз на добу протягом 5 днів. 4 31471 __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 5