Спосіб виготовлення/складання протитанкової міни

Корисна модель відноситься до галузі озброєння, зокрема, до способів виготовлення інженерних боєприпасів, а саме, до способів виготовлення/складання протитанкових мін кумулятивної дії. Відомий спосіб виготовлення/складання протитанкової міни, при якому виконують послідовно технологічні операції, згідно з якими підготовляють два порожніх корпуси у вигляді півсфери, формують на зрізі кожної з півсфер фланець для їхнього спільного закріплення між собою при складанні корпуса протитанкової міни, виконують у кожній з півсфер у її геометричному центрі наскрізний отвір, установлюють в одній з півсфер, що обрана за нижню частину корпуса, облицювання з металу, формують із металевого облицювання кумулятивну вирву, що спрямована убік центрального отвору нижньої півсфери, заповнюють порожнину, що утворена внутрішньою поверхнею нижньої півсфери та облицюванням, вибуховою речовиною, формують у тілі вибухової речовини гніздо з наскрізним каналом для установки елементів вогневого ланцюга радіоелектронного підривача, з'єднують у єдиний корпус верхню і нижню півсфери, виготовляють часовий механізм і радіоелектронний підривач, установлюють у центральний отвір верхньої півсфери часовий механізм, збирають блок елементів вогневого ланцюга, ввертають у центральний отвір на нижній півсфері блок з елементами вогневого ланцюга, а на завершальній стадії виготовлення/складання протитанкової міни вставляють запобіжну чеку в часовий механізм [1]. До недоліків відомого способу відноситься те, що міна після виготовлення є інженерним боєприпасом одноразового використання, який оснащується контактним підривачем. До недоліків відомого способу відноситься й те, що міна після виготовлення є некерованим інженерним боєприпасом, який неможливо зняти після встановлення при наявності на сапері металевих речей типу зброї, міношукача тощо. До недоліків відомого способу відноситься також й те, що виготовлена за даним способом протитанкова міна характеризується низькою ефективністю виявлення цілі та недостатніми для даного типу інженерного боєприпасу тактико-технічними характеристиками. Найбільш близьким технічним рішенням, як по суті, так і по задачах, що вирішується, яке обрано за найближчий аналог (прототип), є спосіб виготовлення/складання протитанкової міни, при якому попередньо виготовляють часовий механізм і радіоелектронний підривач, далі виконують послідовно технологічні операції, згідно з якими підготовляють два порожніх корпуси у вигляді півсфери, формують на зрізі кожної з півсфер фланець для їхнього спільного закріплення між собою при складанні корпуса протитанкової міни, виконують у кожній з півсфер у її геометричному центрі наскрізний отвір, установлюють в одній з півсфер, що обрана за нижню частину корпуса, облицювання з металу, формують із металевого облицювання кумулятивну вирву, що спрямована убік центрального отвору нижньої півсфери, заповнюють порожнину, що утворена внутрішньою поверхнею нижньої півсфери та облицюванням, вибуховою речовиною, формують у тілі вибухової речовини гніздо з наскрізним каналом для установки елементів вогневого ланцюга радіоелектронного підривача, з'єднують у єдиний корпус верхню і нижню півсфери, виготовляють часовий механізм і радіоелектронний підривач, установлюють у центральний отвір верхньої півсфери часовий механізм, збирають блок елементів вогневого ланцюга, ввертають у центральний отвір на нижній півсфері блок з елементами вогневого ланцюга, а на завершальній стадії виготовлення/складання протитанкової міни вставляють запобіжну чеку в часовий механізм [2]. До недоліків відомого способу виготовлення/складання протитанкової міни, що обраний за найближчий аналог (прототип), відноситься те, що міна після виготовлення є інженерним боєприпасом одноразового використання, який оснащується контактним підривачем. До недоліків відомого способу відноситься й те, що міна після виготовлення є некерованим інженерним боєприпасом, який неможливо зняти після встановлення при наявності на сапері металевих речей типу зброї, міношукача тощо. Основними недоліками способу, який обраний за найближчий аналог (прототип), є те, що виготовлена за даним способом протитанкова міна характеризується низькою ефективністю виявлення цілі та недостатніми для даного типу інженерного боєприпасу тактикотехнічними характеристиками. В основу корисної моделі покладена задача шляхом додавання технологічних операцій щодо встановлення неконтактного підривача інтелектуальної дії та поліпшення конструкції міни забезпечити підвищення тактикотехнічних характеристик зазначеної протитанкової міни після її виготовлення/складання. Суть корисної моделі в способі виготовлення/складання протитанкової міни, при якому попередньо виготовляють часовий механізм і радіоелектронний підривач, далі виконують послідовно технологічні операції, згідно з якими підготовляють два порожніх корпуси у вигляді півсфери, формують на зрізі кожної з півсфер фланець для їхнього спільного закріплення між собою при складанні корпуса протитанкової міни, виконують у кожній з півсфер у її геометричному центрі наскрізний отвір, установлюють в одній з півсфер, що обрана за нижню частину корпуса, облицювання з металу, формують із металевого облицювання кумулятивну вирву, що спрямована убік центрального отвору нижньої півсфери, заповнюють порожнину, що утворена внутрішньою поверхнею нижньої півсфери та облицюванням, вибуховою речовиною, формують у тілі вибухової речовини гніздо з наскрізним каналом для установки елементів вогневого ланцюга радіоелектронного підривача, з'єднують у єдиний корпус верхню і нижню півсфери, установлюють у центральний отвір верхньої півсфери часовий механізм, збирають блок елементів вогневого ланцюга, ввертають у центральний отвір на нижній півсфері блок з елементами вогневого ланцюга, а на завершальній стадії виготовлення/складання протитанкової міни вставляють запобіжну чеку в часовий механізм, полягає в тому, що додатково виготовляють приймальнопередавальну антену, блок датчиків цілі, елементи механізму орієнтації протитанкової міни на ґрунті, елемент піротехніки, призначений для скидання верхньої півсфери, вузли кріплення радіоелектронного підривача з елементом піротехніки та підготовляють елемент живлення, при виготовленні радіоелектронного підривача формують як мінімум два ступені захисту радіоелектронного підривача і проводять заходи щодо герметизації конструктивних елементів і систем, які входять до складу радіоелектронного підривача, при виготовленні верхньої півсфери виконують на фланці верхньої півсфери виїмки для укладання в них елементів механізму орієнтації протитанкової міни на ґрунті, при виготовленні верхньої півсфери виконують на бічній поверхні даної півсфери три додаткових отвори для елементів радіоелектронного підривача, після виготовлення верхньої півсфери закріплюють на внутрішній поверхні зазначеної верхньої півсфери вузли кріплення, перед з'єднанням у єдиний корпус верхньої і нижньої півсфер закріплюють на вузлах кріплення верхньої півсфери радіоелектронний підривач із елементом піротехніки, після закріплення на вузлах кріплення верхньої півсфери радіоелектронного підривача з елементом піротехніки, вводять в один з додаткових отворів, які виконані на бічній поверхні верхньої півсфери, приймально-передавальну антену, після встановлення у центральний отвір верхньої півсфери часового механізму, виконують послідовно технологічні операції, згідно з якими закріплюють на нижній півсфері елементи механізму орієнтації протитанкової міни на ґрунті, складають по зовнішній поверхні корпуса протитанкової міни елементи зазначеного механізму орієнтації протитанкової міни на ґрунті, фіксують у складеному стані елементи механізму орієнтації протитанкової міни на ґрунті за допомогою корпуса часового механізму, після установки запобіжної чеки у часовий механізм, вставляють у третій додатковий бічний отвір, що виконаний на верхній півсфері, елемент живлення, а після установки елемента живлення проводять заходи щодо ініціалізації радіоелектронного підривача. Суть корисної моделі полягає і в тому, що приймально-передавальну антену виготовляють у вигляді пружної металевої пластини, елементи механізму орієнтації протитанкової міни на ґрунті виготовляють кількістю не менше трьох для одного боєприпасу, кількість виїмок на фланці верхньої півсфери виконують за кількістю елементів механізму орієнтації протитанкової міни на ґрунті, у нижній півсфері отвір виконують за діаметром більшим, ніж у верхній півсфері. Суть корисної моделі полягає також і в тому, що радіоелектронний підривач виконують у виді датчиків різного призначення, датчики радіоелектронного підривача встановлюють із формуванням запобіжного ланцюжка, блок елементів вогневого ланцюга становлять із послідовно з'єднаних піротехнічного уповільнювача, капсуля-детонатора і детонатора, ініціалізацію радіоелектронного підривача проводять шляхом його програмування, а на будь-якому з етапів, що випливають за етапом складання корпуса протитанкової міни, проводять фарбування зовнішньої поверхні згаданого корпуса протитанкової міни. Порівняльний аналіз технічного рішення із прототипом показує, що спосіб виготовлення/складання протитанкової міни, який заявляється, відрізняється тим, що додатково виготовляють приймально-передавальну антену, блок датчиків цілі, елементи механізму орієнтації протитанкової міни на ґрунті, елемент піротехніки, призначений для скидання верхньої півсфери, вузли кріплення радіоелектронного підривача з елементом піротехніки та підготовляють елемент живлення, при виготовленні радіоелектронного підривача формують як мінімум два ступені захисту радіоелектронного підривача і проводять заходи щодо герметизації конструктивних елементів і систем, які входять до складу радіоелектронного підривача, при виготовленні верхньої півсфери виконують на фланці верхньої півсфери виїмки для укладання в них елементів механізму орієнтації протитанкової міни на ґрунті, при виготовленні верхньої півсфери виконують на бічній поверхні даної півсфери три додаткових отвори для елементів радіоелектронного підривача, після виготовлення верхньої півсфери закріплюють на внутрішній поверхні зазначеної верхньої півсфери вузли кріплення, перед з'єднанням у єдиний корпус верхньої і нижньої півсфер закріплюють на вузлах кріплення верхньої півсфери радіоелектронний підривач із елементом піротехніки, після закріплення на вузлах кріплення верхньої півсфери радіоелектронного підривача з елементом піротехніки, вводять в один з додаткових отворів, які виконані на бічній поверхні верхньої півсфери, приймальнопередавальну антену, після встановлення у центральний отвір верхньої півсфери часового механізму, виконують послідовно технологічні операції, згідно з якими закріплюють на нижній півсфері елементи механізму орієнтації протитанкової міни на ґрунті, складають по зовнішній поверхні корпуса протитанкової міни елементи зазначеного механізму орієнтації протитанкової міни на ґрунті, фіксують у складеному стані елементи механізму орієнтації протитанкової міни на ґрунті за допомогою корпуса часового механізму, після установки запобіжної чеки у часовий механізм, вставляють у третій додатковий бічний отвір, що виконаний на верхній півсфері, елемент живлення, а після установки елемента живлення проводять заходи щодо ініціалізації радіоелектронного підривача, при цьому приймально-передавальну антену виготовляють у вигляді пружної металевої пластини, елементи механізму орієнтації протитанкової міни на ґрунті виготовляють кількістю не менше трьох для одного боєприпасу, кількість виїмок на фланці верхньої півсфери виконують за кількістю елементів механізму орієнтації протитанкової міни на ґрунті, а у нижній півсфері отвір виконують за діаметром більшим, ніж у верхній півсфері, причому радіоелектронний підривай виконують у виді датчиків різного призначення, датчики радіоелектронного підривача встановлюють із формуванням запобіжного ланцюжка, блок елементів вогневого ланцюга становлять із послідовно з'єднаних піротехнічного уповільнювача, капсуля-детонатора і детонатора, ініціалізацію радіоелектронного підривача проводять шляхом його програмування, а на будь-якому з етапів, що випливають за етапом складання корпуса протитанкової міни, проводять фарбування зовнішньої поверхні згаданого корпуса протитанкової міни. Таким чином, спосіб виготовлення/складання протитанкової міни, який заявляється, відповідає критерію корисної моделі «новизна». Суть корисної моделі пояснюється за допомогою ілюстрацій, де на Фіг.1 представлена блок-схема виконання технологічних операцій, що складають суть способу виготовлення/складання протитанкової міни, який заявляється. Суть способу виготовлення/складання протитанкової міни, пояснюється за допомогою технологічних операцій, згідно з якими (див. блок-схему на Фіг.1) перед початком виготовлення/складання протитанкової міни попередньо виготовляють часовий механізм і радіоелектронний підривач, при цьому радіоелектронний підривач виконують у виді датчиків різного призначення, причому датчики радіоелектронного підривача встановлюють із формуванням запобіжного ланцюжка. При виготовленні радіоелектронного підривача формують як мінімум два ступені захисту радіоелектронного підривача і проводять заходи щодо герметизації конструктивних елементів і систем, які входять до складу радіоелектронного підривача. Паралельно з виготовленням часового механізму і радіоелектронного підривача додатково виготовляють приймально-передавальну антену, блок датчиків цілі, елементи механізму орієнтації протитанкової міни на ґрунті, елемент піротехніки, призначений для скидання верхньої півсфери, вузли кріплення радіоелектронного підривача з елементом піротехніки, при цьому приймально-передавальну антену виготовляють у вигляді пружної металевої пластини, причому елементи механізму орієнтації протитанкової міни на ґрунті виготовляють кількістю не менше трьох для одного боєприпаси. Також паралельно з виготовленням конструктивних (складових) елементів протитанкової міни підготовляють елемент живлення. Починають технологічний процес щодо виготовлення/складання протитанкової міни тим, що підготовляють два порожніх корпуси у вигляді півсфери (які конструктивно розділяються на верхню і нижню півсфери). При виготовленні верхньої півсфери виконують на фланці верхньої півсфери виїмки для укладання в них елементів механізму орієнтації протитанкової міни на ґрунті, при цьому кількість виїмок на фланці верхньої півсфери виконують за кількістю елементів механізму орієнтації протитанкової міни на ґрунті. Також при виготовленні верхньої півсфери виконують на бічній поверхні даної півсфери три додаткових отвори для елементів радіоелектронного підривача. Продовжують технологічний процес щодо виготовлення/складання протитанкової міни тим, що після виготовлення верхньої півсфери закріплюють на внутрішній поверхні зазначеної верхньої півсфери вузли кріплення. Далі формують на зрізі кожної з півсфер фланець для їхнього спільного закріплення між собою при складанні корпуса протитанкової міни. Після цього виконують у кожній з півсфер у її геометричному центрі наскрізний отвір, при цьому у нижній півсфері отвір виконують за діаметром більшим, ніж у верхній півсфері. По закінченню технологічної операції щодо виконання у кожній з півсфер у її геометричному центрі наскрізного отвору, установлюють в одній з півсфер, що обрана за нижню частину корпуса, облицювання з металу. Далі формують із металевого облицювання кумулятивну вирву, що спрямована убік центрального отвору нижньої півсфери. Продовжують технологічний процес щодо виготовлення/складання протитанкової міни тим, що заповнюють порожнину, що утворена внутрішньою поверхнею нижньої півсфери та облицюванням, вибуховою речовиною. По закінченню зазначеної технологічної операції формують у тілі вибухової речовини гніздо з наскрізним каналом для установки елементів вогневого ланцюга радіоелектронного підривача. Після цього закріплюють на вузлах кріплення верхньої півсфери радіоелектронний підривач із елементом піротехніки. Далі вводять в один з додаткових отворів, які виконані на бічній поверхні верхньої півсфери, приймальнопередавальну антену. По закінченню технологічної операції щодо встановлення приймально-передавальної антени, з'єднують у єдиний корпус верхню і нижню півсфери. Технологічно на будь-якому з етапів, що випливають за етапом складання корпуса протитанкової міни, проводять фарбування зовнішньої поверхні згаданого корпуса протитанкової міни. Продовжують технологічний процес щодо виготовлення/складання протитанкової міни тим, що установлюють у центральний отвір верхньої півсфери часовий механізм. Після цього закріплюють на нижній півсфері елементи механізму орієнтації протитанкової міни на ґрунті. Далі виконують технологічні операції, згідно з якими складають по зовнішній поверхні корпуса протитанкової міни елементи зазначеного механізму орієнтації протитанкової міни на ґрунті. По закінченню технологічної операції щодо складання по зовнішній поверхні корпуса протитанкової міни елементи зазначеного механізму орієнтації протитанкової міни на ґрунті, виконують технологічні операції, згідно з якими фіксують у складеному стані елементи механізму орієнтації протитанкової міни на ґрунті за допомогою корпуса часового механізму. Далі збирають блок елементів вогневого ланцюга, при цьому блок елементів вогневого ланцюга складають із послідовно з'єднаних піротехнічного уповільнювача, капсуля-детонатора і детонатора. Після цього ввертають у центральний отвір на нижній півсфері блок з елементами вогневого ланцюга і вставляють запобіжну чеку в часовий механізм. По закінченню технологічної операції щодо вставляння запобіжної чеки в часовий механізм, виконують технологічні операції, згідно з якими вставляють у третій додатковий бічний отвір, що виконаний на верхній півсфері, елемент живлення. Закінчують цикл технологічних операцій, які становлять суть способу виготовлення/складання протитанкової міни, тим, що проводять заходи щодо ініціалізації радіоелектронного підривача, при цьому ініціалізацію згаданого радіоелектронного підривача проводять шляхом його програмування. Підвищення ефективності застосування способу виготовлення/складання протитанкової міни, який заявляється, у порівнянні із прототипом, досягається тим додавання технологічних операцій щодо встановлення підривача інтелектуальної дії та поліпшення конструкції міни, що, у свою чергу, дозволить забезпечити підвищення тактико-технічних характеристик протитанкової після її виготовлення/складання. Джерела інформації: 1. Инженерные боеприпасы. Руководство по материальной части и применению. Книга третья. Ордена Трудового Красного Знамени военное издательство Министерства обороны СССР. М., 1979, Мина ТМ-72, стор.51-53 - аналог. 2. Инженерные боеприпасы. Руководство по материальной части и применению. Книга первая. Ордена Трудового Красного Знамени военное издательство Министерства обороны СССР. М., 1976, Мина ТМК-2, стор.94 - прототип.