Спосіб імунореабілітації реконвалесцентів гострого тонзиліту з наявністю вторинних імунодефіцитних станів

1. Спосіб імунореабілітації реконвалесцентів гострого тонзиліту (ГТ) з наявністю вторинного імунодефіцитного стану (ВІДС), що включає вве 3 34813 условиях экологически неблагоприятного региона // Материалы III научно-практической конференции по проблемам экологической иммунологии и инфекционной патологии региона Донбасса. - Луганск, 1989. - С.23-26]. Але у частини реконвалесцентів ГТ цей спосіб не забезпечує повне відновлення імунологічного гомеостазу, зокрема співвідношення між прозапальними (ІЛ-1 b , ФНП a ) та протизапальними (ІЛ10) цитокінами у сироватці крові. У той же час при збереженні дисбалансу імунологічних показників, зокрема з боку цитокінового профілю, залишається загроза виникнення повторних випадків захворювання на ГТ та можливість формування XT. Крім того, при введенні тактивіну або інших препаратів тимусу, які містять у своєму складі баластні білки, можлива активація аутоімунних процесів та формування в зв'язку з цим аутоімунної патології, особливо у пацієнтів з II-III ступенем ВІДС, які потребують досить тривалого введення препаратів тимусу, зокрема тактивіну, для відновлення імунологічного гомеостазу. Тому був запропонований спосіб імунореабілітацій реконвалесцентів ГТ з наявністю ВІДС шляхом введення імуноактивного засіба імунофану [Патент України на корисну модель №18068. МПК (2006) А61К31/695. - Спосіб імунореабілітації реконвалесцентів гострого тонзиліту з наявністю вторинного імунодефіцитного стану. - Опубл. 16.10.2006. - Бюл. №10]. Цей спосіб є найбільш ефективним з існуючих і тому обраний в якості прототипу. До недоліків прототипу відноситься те, що в деяких реконвалісцентів ГТ відомий спосібпрототип все ж таки не забезпечує відновлення імунологічного гомеостазу, у зв'язку з чим залишається загроза виникнення повторних випадків захворювання на ГТ та можливість формування XT. Тому відомий спосіб-прототип потребує подальшого удосконалення. Задачею корисної моделі було удосконалення відомого способу імунореабілітації реконвалесцентів ГТ з наявністю ВІДС, а саме підвищення ефективності даного способу та зменшення частоти повторного виникнення ГТ і ймовірності розвитку побічних ефектів від його застосування. Ця задача вирішується шля хом додаткового введення реконвалесцентам ГТ з наявністю ВІДС в якості імуноактивного препарату поліоксидонію (ПО). ПО - це препарат, діючою речовиною якого є високомолекулярна фізіологічно активна сполука, що виявляє виражену імунотропну активність. Встановлено, що ПО чинить позитивний вплив на всі ланки захисту організму від чужорідних агентів антигенної природи, підвищуючи знижені й знижуючи підвищені показники імунітету, тобто є істинним імуномодулятором. Мішенями для фармакологічної активності ПО є поперед усього клітини фагоцитарної системи й природні кілери, тобто NK-клітини. Показово, що ПО чинить стимулюючий ефект на продукцію клітинами макрофагальномоноцитарного ряду низки цитокінів, зокрема IL1 b , IL-6, TNF a й a -інтерферону. При недостатності гуморального імунітету ПО також суттєво 4 посилює антитілоутворення. Важливо, що крім імуномодулюючого ефекту, ПО характеризується також наявністю детоксикуючої, антиоксидантної й мембраностабілізуючої активності, що робить його ефективним препаратом у комплексному лікуванні гострих і хронічних інфекцій будь-якої етіології [дивись, наприклад, джерело: Кузнецова Л.В., Фролов В.М., Высочин Е.В. Полиоксидоний - иммуномодулирующий препарат нового поколения // Українскій медичний альманах. - 2007. – Т. 10, №3. – С.195-201]. Наша пропозиція щодо додаткового введення ПО в якості імуномодулюючого засобу при проведенні імунореабілітації реконвалесцентів ГТ з наявністю ВІДС, базується на вперше встановленій авторами корисної моделі закономірності, що при введенні ПО пацієнтам, які перехворіли на ГТ та мають ВІДС в якості фонового патологічного стану, досить швидко реалізується у повному обсязі імуномодулюючий ефект ПО, причому в таких осіб нормалізуються не лише клітинні показники системи імунітету, але також і співвідношення між прозапальними та протизапальними цитокінами за рахунок зниження вмісту у крові перших та підвищення других. Нами було встановлено, що при реалізації імуномудулюючих е фектів імунофану та ПО, виникає не лише проста сумація механізмів дії окремих позитивних рис обох препаратів, але частіше взаємне потенціювання фармакологічної дії ПО та імунофану, спрямованої на відновлення імунного гомеостазу. Таким чином, використання в якості імуноактивних засобів, саме комбінації цих двох препаратів (ПО додатково до імунофану) забезпечує оптимізацію імунного статусу реконвалесцентів ГТ, в яких є ВІДС, та внаслідок цього сприяє зменшенню можливостей виникнення повторних випадків захворювання на ГТ та формування при цьому XT. У технічному плані заявлений спосіб імунореабілітації реконвалесцентів ГТ з наявністю ВІДС виконується таким чином. Реконвалесцентів ГТ обстежують імунологічно після завершення основного курсу лікування в періоді диспансерного нагляду. При наявності у пацієнта, за даними імунологічного обстеження, проявів ВІДС II або III ступеня здійснюють імунореабілітацію за допомогою комбінації імуноактивних препаратів - імунофану та ПО. Імунофан вводять вн утрішньом'язово у вигляді 0,005% розчину по 1мл (50мкг). Додатково реконвалісцентам ГТ вводять ПО, зокрема при II ступені ВІДС по 6мг 1 раз на добу внутрішньом'язово, протягом 3 діб поспіль, та при необхідності здійснюють ще 3 ін'єкції препарату по 6мг через день; при ВІДС III ступеня ПО вводять по 6мг 1 раз на добу внутрішньом'язово, протягом 6 діб поспіль, та при необхідності здійснюють ще 4 ін'єкції препарату по 6мг через день. При застосуванні вказаної схеми введення комбінації імунофану та ПО забезпечується оптимальний ефект вказаних препаратів у плані реалізації їх імуномодулюючої дії та, таким чином, забезпечується ліквідація імунодефіцитного стану і оптимізація співвідношення між різними ланками імунної системи, в тому числі між вмістом 5 34813 прозапальних та протизапальних цитокінів у сироватці крові пацієнтів. При розробці корисної моделі нами було обстежено дві групи реконвалесцентів ГТ з наявністю ВІДС: основна, до якої включено 103 особи - 68 з ВІДС II ступеня та 35 з ВІДС III ступеня, та група зіставлення, до якої було включено 102 особи, з них 67 з ВІДС II ступеня та 35 з ВІДС III ступеня. Обидві групи обстежених були рандомізовані за статтю, віком пацієнтів та ступенем вираження ВІДС. До початку проведення імунореабілітації у пацієнтів обох груп відмічалися однотипові зсуви з боку імунологічних показників: Т-лімфопенія, дис 6 баланс субпопуляційного складу Т-лімфоцитів, переважно зі зниженням кількості циркулюючих Тхелперів/індукторів (CD4+ та імунорегуляторного індексу Т/хелпери/Т-супресори (CD4/CD8), підвищення кількості циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) та вмісту в крові прозапальних цитокінів (ІЛ1 b , ФНП a ) при нормальному або помірно зниженому вмісті в крові протизапальних цитокінів (ІЛ10), завдяки чому індекси, які характеризують відношення прозапальних та протизапальних цитокінів (ІЛ-1 b /ІЛ-10 та ФНП a /ІЛ-10), були суттєво підвищені (таблиця 1). Таблиця 1 Динаміка імунологічних показників у реконвалесцентів ГТ з наявністю ВІДС, яким проводилася імунореабілітація за допомогою відомого та заявленого способів (М±m) Імунологічні показники Норма Групи реконвалесцентів ГТ з наявністю ВІДС основна (n=103) зіставлення (n=102) ** 51,3 ± 2,2 52,2 ± 2,0* 68,8 ± 2,1 58,0 ± 18* , CD3+, % 69,2±2,3 CD4+, % 46,5±1,6 36,3 ± 1 4 ** , 48,9 ± 1,7 2,0±0,05 1 36 ± 0 ,08 *** , 1 99 ± 0,04 , 1,88±0,03 3,31 ± 0,1* ** 1 94 ± 0,08 , І Л-1 b , пг/мл 42,6±2,1 83,24 ± 2,6*** 45,6 ± 2,1 ФНП a , пг/мл 39,6±2,2 78,5 ± 2,5*** 413 ± 2,2 , CD4/CD8 ЦІК, г/л * ** ІЛ-1 b /ІЛ-10 3,46±0,09 6,97 ± 0,5 3,54 ± 0,4 ФНП a /ІЛ-10 3,22±0,12 6,44 ± 0,52*** 3,38 ± 0,41 37,0 ± 17** , * 40,3 ± 1 4 , 143 ± 0,07*** , Р >0,1 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1