Спосіб лікування хронічного некалькульозного холециститу у хворих молодого віку з гіпертонічною хворобою

1. Спосіб лікування хронічного некалькульозного холециститу, сполученого з гіпертонічною хворобою, в осіб молодого віку, що включає введення інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту та статинів, який відрізняється тим, що додатково вводять тіотриазолін. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що вводять 2,5% розчин по 2,0мл внутрішньом'язово двічі на добу 10 днів поспіль, далі усередину по 0,1г 3 рази на добу після вживання їжі протягом 1 місяця. (19) (21) u200806293 (22) 13.05.2008 (24) 25.09.2008 (46) 25.09.2008, Бюл.№ 18, 2008 р. (72) ІВАНОВА ЛАРИСА МИКОЛАЇВН А, U A, ЛОСКУТОВА ІРИН А ВОЛОДИ МИРІВН А, UA, ГУСАЧ ВІКТОРІЯ ЮРІЇВН А, UA (73) ІВАНОВА ЛАРИСА МИКОЛАЇВН А, U A, ЛОСКУТОВА ІРИН А ВОЛОДИ МИРІВН А, UA, ГУСАЧ ВІКТОРІЯ ЮРІЇВН А, UA 3 35649 лізує клінічний перебіг ГХ, у тому числі зменшення частоти розвитку артеріальних кризів у осіб молодого віку. Патогенетичною підставою позитивного впливу тіотриазоліну на перебіг ХНХ, сполученого з ГХ, як встановлено в наших дослідженнях, є відновлення стану про-/оксидантної системи організму. Отже, виходячи з наших на укових досліджень, нами патогенетичне обґрунтована доцільність додаткового включення тіотриазоліну у комплекс лікування ХНХ, сполученого з ГХ до антигіпертензивних засобів та статинів. Було також встановлено, що додаткове введення тіотриазоліну покращує лікувальну дію антигіперзивних засобів та статинів, оскільки сприяє виведенню з кровоплину токсичних субстанцій і поліпшує можливості фармакологічної дії статинів, як гіполіпедемічного засобу та препарату, що розширює судини. Запропонований спосіб лікування ХНХ, сполученого з ГХ в осіб молодого віку здійснюється таким чином. Хворому із встановленим діагнозом ХН Х, сполученого з ГХ призначають введення тіотриазоліну 2,5% розчин по 2,0мл внутрішньом'язово двічі на добу 10 днів поспіль, далі усередину по 0,1г 3 рази на добу після вживання їжі на протязі 1 місяця. При розробці корисної моделі нами було обстежено дві групи хворих на ХНХ, сполученого з ГХ в осіб молодого віку (середній вік складав 32,7±2,4 років). Всі хворі розподілені на дві групи: основна - 35 осіб (20 чоловіків та 15 жінок) та група зіставлення - 33 пацієнта (19 чоловіків та 14 жінок). Отже, основна група хворих на ХНХ, сполученого з ГХ отримувала лікування згідно до заявленого способу корисної моделі, група зіставлення - згідно до способу-прототипу. У результаті проведених досліджень встановлено, що в обстежених хворих клінічна картина характеризувалася диспептичним та больовим синдромами, які були чітко виражені відповідно у 54 (79,4%) та 31 (45,6%) обстежених обох гр уп. Серед диспептичних симптомів найбільш часто зустрічалися такі, як сухість та гіркота у роті, нудота, зниження апетиту. Відчуття постійної тяжкості у правому підребер'ї мало місце після вживання жирної або гострої їжі. Гіркоту або металевий присмак у роті відмічали 19 (54,3%) пацієнти основної групи та 18 (54,5%) групи зіставлення, нудоту - в основній групі 20 (57,1%) особи, а у групі зіставлення 18 (54,5%), а блювання було присутнє у 13 (37,1%) пацієнта в основній групі та у 12 (36,4%) в групі зіставлення. В обстежених нами хворих на ХН Х, сполучений з ГХ, мала місце тяжкість у правому підребер’ї у 27 (77,1%) пацієнтів в основній групі та у 23 (69,7%) у гр упі зіставлення. Поряд з цим була характерна наявність чітко вираженого астенічного (32 осіб - 47,1%), астеноневротичного (30 осіб - 44,1%) синдромів, які частково зберігалися і в періоді ремісії при проведенні лише загальноприйнятої терапії. Порушення сну відмічали 25 (71,4%) хворих на ХНХ, сполучений з ГХ в основній групі та 22 (66,7%) у групі зіставлення, а підвищену втомлюваність -18 (51,4%) та 15 (45,5%) осіб у відповідних групах. Дифузний головний біль без чіткої локалізації, тупий турбував 18 4 (51,4%) обстежених в основній групі та 17 (51,5%) у групі зіставлення. В обстежених нами пацієнтів відмічалися позитивні симптоми, які характеризують запальний процес у жовчному міхурі: позитивний симптом Кера спостерігався у 31 (88,6%) хворих основної групи та у 29 (87,9%) осіб групи зіставлення, а симптом Ортнера - у 27 (77,1%) та у 26 (78,8%) відповідно. Таким чином, в обох гр упах (основній і зіставлення) обстежених хворих не частота та характер скарг, а також і об'єктивні ознаки захворювання до початку лікування були типовими. Діагноз ХНХ підтверджувався при УЗД органів черевної порожнини. У хворих, які були під наглядом, відмічено збільшення розмірів печінки, потовщення стінки жовчного міхура. Збільшення розмірів печінки відмічалось в 12 (37,1%) обстежених нами хворих в основній групі і в 12 (36,4%) у гр упі зіставлення. Потовщення стінки ЖМ мало місце у всіх хворих, але у різному ступені: до 2мм - у 5 (14,3%) осіб основної групи та у 4 (12,1%) групи зіставлення; від 2 до 3мм - у 8 (22,9%) пацієнтів основної групи та у 7 (21,2%) групи зіставлення; понад 4мм - у 22 (62,8%) і 22 (66,7%) відповідно. Таким чином, як видно із вище наведених даних, в обох групах обстежених нами хворих мали місце клініко-інструментальні ознаки ураження гепатобіліарноЇ системи. Істотних відмінностей між суб'єктивними та об'єктивними даними та результатами лабораторного і інструментального обстеження не виявлено, тобто пацієнти основної групи та групи зіставлення рандомізовані за цими показниками. У результаті проведених біохімічних досліджень було встановлено, що до початку проведення лікування у хворих обох груп мають місце суттєві зсуви з боку показників ПОЛ. В основній групі обстежених хворих підвищення кінцевого метаболіту ПОЛ, а саме МДА дорівнювало 10,1±0,6ммоль/л, тобто рівень даного показника в 2,8 рази було вище за норму. У групі зіставлення концентрація МДЛ в сироватці крові складала 10,9±0,5ммоль/л, що перевищувало нормальні значення в 3 рази. В той самий час концентрація проміжного продукту ПОЛ - ДК була ви ще норми у 3,6 разів в основній та у 3,7 разів в групі зіставлення, складаючи відповідно 23,9±1,2ммоль/л та 25,1±1,3ммоль/л У хворих на ХН Х, сполучений з ГХ, до початку лікувальних заходів мало місце пригнічення активності ферментів системи АОЗ, у тому числі каталази (КТ) у середньому до 242,5±7,6МО/мгНb (при нормі 392±11МО/мгНb; р