Спосіб медичної реабілітації хворих на хронічний вірусний гепатит с

1. Спосіб медичної реабілітації хворих на хронічний вірусний гепатит С, що включає введення α-токоферолу, кверцетину, ербісолу й гепатопротекторного препарату, який відрізняється тим, що як гепатопротекторний препарат вводять ліволін форте. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що ліволін форте вводять усередину по 2 капсули 3 рази на добу протягом 30-40 діб поспіль. Корисна модель відноситься до галузі медицини, а саме до інфекційної патології і торкається способів медичної реабілітації осіб, які хворіють на хронічні вірусні гепатити. Актуальність предмету корисної моделі пов'язана зі значною розповсюдженістю хронічного вірусного гепатиту С (ХВГС) в сучасних умовах як в Україні, так і в інших країнах СНД і недостатньою досконалістю існуючих способів медичної реабілітації хворих на дану патологію. Відомий спосіб медичної реабілітації хворих на ХВГС шляхом введення антиоксидантів, а саме альфа-токоферолу, тобто вітаміну Е, оскільки він знижує у хвори х на ХВГС окислювальний стрес і зменшує процеси фіброзування в печінці [Майер К.П. Гепатит и последствия гепатита: Пер.с нем. /Под ред. А.А. Шептулина. - М.: ГЭОТАР Медицина, 1999. - С.234-235]. Але клінічний досвід свідчить, що цей спосіб недостатньо ефективний в плані збереження повноцінної й тривалої клініко-біохімічної ремісії ХВГС і тому потребує удосконалення. Існує також спосіб медичної реабілітації хворих на ХВГС за допомогою додаткового призначення хворим на ХВГС у фазі нестійкої ремісії Рвітамінного препарату кверцетину, вітчизняного імуноактивного препарату природного походження ербісолу й вітчизняного гепатопротекторного препарату антралю [Деклараційний патент України на винахід №57275 А. - МПК7 А61К33/06, А61К35/12, A61K35/78. - Спосіб медичної реабілітації хворих на (13) 35877 10.06.2003. - Бюл. №6]. Цей спосіб є найбільш ефективним з існуючих і тому обраний в якості прототипу. До недоліків прототипу відноситься те, що при його використанні в низці хворих на ХВГС у фазі нестійкої ремісії ще залишаються зсуви деяких клінічних і біохімічних показників, що свідчать про наявність прогресування патологічного процесу в печінці. Задачею корисної моделі було підвищення ефективності медичної реабілітації хворих на ХВГС і насамперед забезпечення тривалої клінікобіохімічної ремісії даного захворювання шляхом призначення цим хворим у фазі нестійкої ремісії разом з альфа-токоферолом, кверцетином та ербісолом замість антралю іншого гепатопротекторного препарату ліволіну форте. Ліволін - препарат, який містить у своєму складі есенційні фосфоліпіди (ЕФЛ), що здійснюють нормалізуючу дію на метаболізм ліпідів, білків і на деток-сикаційну функцію печінки, відновлюють і зберігають структур у печінки й фосфоліпідзалежні ензиматичні системи, сповільнюють формування сполучної тканини в печінці. До складу ліволіну форте поряд з ЕФЛ входять також вітаміни В1 В2, В6, В12 , нікотинамід. Препарат зареєстрований в Україні [реєстраційні посвідчення №Р. 12.01/04003, Р. 12.01/04004]; інструкція щодо використання ліволіну затверджена наказом МОЗ України №481 від 03.12.01р. U Опубл. (11) гепатит С. UA вірусний (19) хронічний 3 35877 Ця пропозиція базується на вперше встановленій авторами заявки закономірності, що два вітчизняних препарати - ліволін форте й ербісол при спільному введенні виявляють взаємно потенціюючий ефект у плані гепатозахисної й імуномодулюючої дії, а їхнє додаткове призначення до антиоксидантів сприяє потенціюванню також антиоксидантного ефекту. Крім того, за нашими даними кверцетин також потенціює дію ліволіну форте й антиоксидантів та імуномодулюючий ефект ербісолу. Заявлений спосіб медичної реабілітації хворих на ХВГС у технічному плані здійснюється таким чином. Хворому на ХВГС після завершення основного курсу лікування й досягнення ремісії захворювання, для подальшого проведення медичної реабілітації пропонують введення токоферолу ацетату в середньотерапевтичних дозах, кверцетину по 0,02г 3-4 рази на день усередину протягом 20-30 діб поспіль, ербісолу внутрішньом'язово по 2мл 1-2 рази на добу протягом 20-30 діб поспіль і додатково ліволіну форте всередину по 2 капсули 3 рази на добу протягом 30-40 діб поспіль. При необхідності курси медичної реабілітації можуть бути проведені повторно 2-3 рази з інтервалами 30-40 діб. При розробці заявленого способу нами було обстежено 2 групи хворих на ХВГС, які знаходилися у фазі нестійкої ремісії - основна (63 особи) і група зіставлення (56 осіб). Хворі основної групи отримували медичну реабілітацію згідно до заявленого способу, хворі групи зіставлення - згідно з відомим способом-прототипом. 4 В обстежених хвори х обох груп вивчали в динаміці клінічні й біохімічні показники протягом 2 років від початку проведення медичної реабілітації, отримані дані зіставляли за допомогою персокомп'ютера Celeron 300A й стандартного пакету прикладних програм. Отримані дані щодо впливу заявленого способу медичної реабілітації хворих на ХВГС узагальнені в таблиці 1. Як видно з цієї таблиці, до початку проведення медичної реабілітації хворі на ХВГС у фазі нестійкої ремісії скаржилися на загальну слабість, нездужання, дратівливість, зниження апетиту, порушення сну (тр уднощі із засипанням, неглибокий сон, страхітні сновидіння), підвищену стомлюваність, значне зниження працездатності, нерідко також скарги на наявність тяжкості в правому підребер’ї. При огляді в усіх обстежених хворих на ХВГС встановлено наявність помірної гепатомегалії, підвищення щільності печінки, у частини хворих також чутливість краю печінки при пальпації. У більшості обстежених була виявлена спленомегалія, обкладеність язика густим білим нальотом, субіктеричність склер і слизової оболонки під язикової ділянки, наявність мармуровості шкіри обох долоней. Проведення курсу медичної реабілітації згідно до заявленого способу дозволило встановити чітку позитивну динаміку клінічних показників у хворих основної групи, яка отримувала медичну реабілітацію відповідно до заявленого способу(таблиця 1). Таблиця 1 Вплив заявленого й існуючого способів медичної реабілітації на клінічні показники у хворих на ХВГС (М±m) Клінічні показники Тривалість збереження (діб): - загальної слабості - нездужання - дратівливості - головного болю - зниження апетиту - порушень сну - тяжкості в правому підребер’ї - підвищеної втомлюваності - зниження працездатності - гепатомегалії - спленомегалії - чутливості печінки при пальпації - субіктеричності склер і під'язикової ділянки - обкладеності язика - мармуровості шкіри долоней Як видно з таблиці 1 у хворих основної групи тривалість збереження загальної слабості скорочувалася на 4,7±0,3 дня (у 2,0 рази), нездужання на 5,2±0,3 дня (в 1,9 рази), дратівливості - на 6,0±0,4 дня (у 2,1 рази), головного болю -на Способи лікування заявлений спосіб відомий спосіб (n=63) (n=56) 4,9±0,4 5,6±0,4 5,3±0,3 3,8±0,2 4,2±0,3 5,1±0,4 7,6±0,5 6,0±0,4 6,3±0,4 10,5±0,6 9,4±0,5 6,2±0,3 6,1±0,3 8,7±0,4 14,5±0,8 9,6±0,7 10,8±0,8 11,3±0,9 8,6±0,4 9,1±0,5 9,2±0,4 15,3±0,6 13,9±0,5 16,8±0,7 22,0±0,8 18,7±0,7 13,0±0,4 13,3±0,5 18,9±0,7 22,1±1,1 Р