Протипухлинний засіб (мебіфон)

Використання динатрієвої солі метиленбісфосфонової кислоти (мебіфону) в якості протипухлинного засобу HO ONa O=P-CH2-P=O HO ONa . O=P-CH2-P=O HO ONa В онкологічній практиці використовується ряд бісфосфонатів (бонефоскладронова кислота, аредіа - памідронова кислота та інш.) [5,6], які за класифікацією (АТС) відносяться до речовин, що впливають на мінералізацію кісток. Їх кліничні показання - остеоліз при злоякісних пухлинах, гіперкальціємія [5,6]. Ці препарати не відносяться до протипухлинних засобів, тому що їх протипухлинна активність слабка [5,6]. Особливістю мебіфона є виражена здатність гальмувати пухлинний ріст та його метастази в експерименті клініці, поряд з основною властивістю бісфосфонатів щодо стійкого комплексоутворення. Це дозволяє віднести мебіфон до протипух Ю (13) 40714 (11) ONa UA HO линних засобів із здатністю до комплексоутворення [7,8]. Таким чином, у мебіфона як протипухлинного засобу аналогів за структурою, в тому числі серед відомих бісфосфонатів, немає. Аналогом за дією (протипухлинною активністю) обраний натулан, який знаходиться в арсеналі відомих протипухлинних засобів [5,6]. Позитивний ефект мебіфона на експериментальних пухлинах з'ясовується механізмами його дії на пухлинний ріст як антиметаболіта фосфорного обміну, а саме: • препарат може входити до аномальних нуклеозидів [9], що призводить до гальмування трансляції (приєднання т РНК до 80 S [10], утворення пептидного зв'язку на рибосомах [11]; • змінюються властивості структурних білків (мікротубулін, колаген та ін.) [12]; • інгібуються процеси енергозабезпечення клітин [13], активність металозалежних ферментів [14] та ін. Зазначені ефекти дозволяють мебіфону втручатися в процеси проліферації, в тому числі злоякіснозмінені, якими є пухлинний ріст. Суть винаходу - експериментальне і клінічне обгрунтування доцільності використання мебіфону для лікування хворих із злоякісними пухлинами. Поставлена задача здійснювалася шляхом експериментального і клінічного вивчення мебіфону на прищепних пухлинах тварин [15-17], гетеротрансплантатах пухлин людини [18], а також в Мамологічному центрі при Інституті онкології АМН України та на клінічній базі Інституту експеримен (19) Винахід відноситься до медицини, а саме до онкофармакології. Динатрієва сіль метиленбісфосфонової кислоти (мебіфон) відноситься до структурних аналогів неорганічного пірофосфату (РРі) - широкопоширеного метаболіту в організмі, який бере участь у великій кількості біохімічних реакцій [1,2]. Метиленбісфосфонова кислота має високу здатність до комплексoутворення з рідкоземельними та перехідними металами [3,4] і відрізняється від неорганічного пірофосфату тим, що замість хімічного зв'язку Р-О-Р має зв'язок Р-С-Р. Хімічна структура препарату: А ____________________ 40714 тальної патології, онкології та радіобіології НАН України ім. акад. Р.Є. Кавецького. Мебіфон відноситься до помірно токсичних речовин (ЛД50 при внутрішньочеревному введенні - білі нелінійні щури - становить 160 мг/кг). В онкофармакологічних експериментах препарат вводився внутрішньочеревно білим нелінійним мишам та щурам, мишам ліній ДВА, С57В1/6. Оптимальний режим - 40 мг/кг х 48 годин х 6 введень на тваринах з прищепними пухлинами [15]. На підкапсульному тесті [18] використовувалися пухлини людини, прищеплені під капсулу нирки мишей лінії СВА (мебіфон вводився внутрішньочеревно в ЛД10 згідно з методом). В умовах клініки хворі на злоякісні пухлини одержували мебіфон внутрішньовенно у вигляді розчину (1,5 % розчин мебіфона у 20 мл води для ін'єкцій з доданням ex tempore фізіологічного розчину натрію хлориду до 200 мл). Режим введення 300 мг мебіфону х 48 годин х 6 введень. На всіх 11 використаних експериментальних моделях пухлинного росту (табл. 1, 2) ефект мебіфону знаходився на рівні або перевищував прийняті критерії значущості [15-17]. На 6 моделях пухлин протипухлинна активність мебіфона > 70 % (лімфосаркома Пліса - 84 % гальмування пухлинного росту; саркома 180 - 71 %; епідермоїдна карцинома легенів Л'юїс - 79 %, саркома М-1 - 93%, карцинома Герена - 79 %, карцинома 755 - 99 %), що перевищує вимоги до потенційних протипухлинних засобів [15-16] - активність > 90 % на одному штамі, > 70 % на 3-х штамах. Зазначена активність на більшості штамів перевищує таку у препарату - стандарту за дією натулану (див. табл. 3, фіг). - Спектр протипухлинної дії мебіфону в порівнянні з натуланом [19]). Виражена протипухлинна дія мебіфону показана в клініко-експериментальних дослідженнях (підкапсульний тест) [18]. Препарат гальмує ріст пухлин молочної залози людини на 46,8 % при критерії значущості - ³ 25 % [20]. Високі показники активності мебіфона одержані щодо раку прямої кишки (57,0 %), раку шлунку (53,4 %) та ін., що передбачає можливості поширення його клінічних показань. При клінічній апробації мебіфона (44 хворих) відзначена знеболююча, протипухлинна та протиметастазна дія препарату у хворих на рак молочної та передміхурової залози. Приклад 1. Колонська /К-а/ P.I., 74 роки. Діагноз - рак лівої молочної залози ст. ІІБ, T2N1M0, метастази в кістки тазу, множинні в ребра, L1-L2, перелом лобкової кістки, печінку. Історія хвороби № 2795. Лікування з 13.03.01 по 23.03.01. З ліжка хвора не вставала. Після закінчення курсу лікування болі в кістках настільки зменшились, що хвора почала ходити без сторонньої допомоги і без палки. Крім цього, зменшились метастази в печінці /по даним УЗД/. Оцінка загального стану до та після лікування за критеріями ВОЗ була 4-2. Приклад 2. Литвин /Л-н/ Л.В., 64 роки. Діагноз - рак передміхурової залози ст. II, T2N0M0, метастази в кістки, печінку. Історія хвороби № 2357, лікування з 26.02.01 по 11.03.01 /І курс/. Оцінка загального стану за критеріями ВОЗ була 3-2, тобто, після 3-го введення препарату болі в ногах значно зменшились, підвищилась фізична активність. II курс лікування хворий отримав з 29.03.01 по 08.04.01. Історія хвороби № 3641. Оцінка загального стану хворого за критеріями ВОЗ була 22. Болі зменшились. 14.07 метастази в печінці за даними УЗД рівнялись 1,8-9 см в діаметрі; 09.08 метастази в печінці зменшились в діаметрі до 1,74 см. Приклад 3. Юсюк /Ю-к/ В.П., 72 роки. Діагноз - рак передміхурової залози ст. II, T2N0M0; множинні метастази в кістки тазу. Історія хвороби № 2352, лікувався з 26.02.01 по 07.03.01 /І курс/. Оцінка загального стану хворого 2-2. Після лікування болі зменшились в попереку і ногах. Ходить за допомогою палки. Через 3 тижні проведено II курс лікування Мебіфоном. В результаті болі в кістках зовсім зчезли, хворий самостійно /без палки/ швидко ходить. Побічних явищ у вказаних хворих протягом введення Мебіфону не було. В цілому, Мебіфон в клінічних дослідженнях має значну протипухлинну і протиметастазну дію, знеболюючий ефект у хворих на рак молочної залози та передміхурової залози, що обумовлює доцільність його клінічного використання в якості засобу лікування пухлинної хвороби людини. СПИСОК ПОСИЛАНЬ 1. Гулая Н.М., Комиссаренко С.В. Неорганический пирофосфат, его структурные аналоги и неорганическая пирофосфатаза. - Успехи биол. хим., 1982, т. 22.-С. 195-213. 2. Котык А., Янычек К., Меморанный транспорт. - М.: Мир, 1980. -С. 14. 3. Fast D., Felix., Donse C., Neuman W., Fleisch H. The effects of diphosphonates on the growth and glyeosis of connectove tissue cells in culture - Bio-chem. J., 1978, v. 172, № 1. - P. 97-107. 4. Лунмирский К.Б., Манарик П.А., Гайворонская Г.Г., Комиссаренко С.В. Роль комплексообразования в ингибировании пирофосфатазы дифосфоновыми кислотами. - Докл. АН СССР. 1983. - сер.Б., № 11.-С. 28-32. 5. Противоопухолевая химиотерапия. Справочник под ред. Н.И. Переводчиновой. - М., 1996. 222 с. 6. Компендіум 2000/2001/ - лікарські препарати/ За ред. В.М. Коваленка, О.П. Вікторова К.: МОРIOН, 2000. - 1458 с. 7. Комиссаренко С.В., Шарыкина Н.И., Карлова Н.П. Противоопухолевая активность метилендифосфоновой кислоты в эксперименте. 18 кн.: "Химиотерапия опухолей в СССР", М., 1987. Вып. 48. -С. 12-14. 8. Kelly S.J., Feldman F., Sperow J.W., Butler L.J. Kinetic effects of inorganic pyrophosphate analogs on several inorganic pyrophosphate hydrolysing enzimes - Biochem., 1973, v. 12 № 17. - P.33383340. 9. Гайворонская Г.Г. Изучение механизма действия дифосфатов на активность 2-х зависимых ферментов, участвующих в реализации иммунной функции организма. - Автореф. дис. ... канд. биол. наук. - Киев. 1983. -22 с. 10. Гайворонская Г.Г., Комиссаренко С.В. Влияние дифосфоновых кислот на активность щелочной фосфатазы. - Укр. биохим. журн., 1983, т. 55. № 4. - С. 403-408. 2 40714 11. Гамбарян П.П., Дукельская П. Крыса. М.: Сов. наука, 1955. - 253с. 12. Гулая Н.М., Богомолец Е.А., Карлова Н.П., Комиссаренко С.В. Влияние метилендифосфоновой кислоты на некоторые процессы в животных тканях. - Фармакол. и токсикол., 1980, т. 43, № 2. - С. 192-195. 13. Гулая Н.М., Комиссаренко С.В. Неорганический пирофосфат, его структурные аналоги и неорганическая пирофосфатаза. - Успехи биол. хим.. 1982, т. 22.-С. 195-213. 14. Гулый М.Ф., Комиссаренко С.В., Журавский Н.И., Борисевич А.Н., Карлова Н., Селезнева Т.Н. Торможение иммунного ответа метилендифосфоновой кислотой. - В кн.: Иммунология. - К., 1974, вып. 7. -С.23-26. 15. Экспериментальная оценка противоопухолевых препаратов в СССР и США (под ред. З.П. Софьиной, Я.Б. Сыркина (СССР), А. Голдина, А. Кляйна (США)). - М.: Медицина, Лит. изд., 1979. - 286 с. 16. Методические указания по изучению противоопухолевой активности фармакологических веществ./ Е.М. Трещалина, О.С. Жукова, Г.К. Герасимова, A.M. Гарин, А.С. Смирнова. - Москва. Фармакологический комитет МЗ РФ, 2000. - 7 с. 17. Доклінічне вивчення специфічної активності протипухлинних засобів. Методичні рекомендації / H.I Шарикіна, Г.І. Кулік, В.А. Шляховенко, Ю.В. Бардик. - Київ. Фармакологічний комітет МОЗ України, 1996. - 16с. 18. Підкапсульний тест (гетеротрансплантати пухлин людини) Bogden A.E., Cobb W.R., Lepage D.L. et al. Chemotherapy responsiveness of human tumours as first traspeant generation xenografts in the normal mouse six day sub renal capsule assay // Cancer. - 1981. - Vol. 48, № 1. - P. 10-20. 19. Дігідрат динатрієвої солі метиленбісфосфонової кислоти, який виявляє протипухлинну активність. Патент Україна № 12053, опубл. 25.12.96. Бюл. № 4/ Комісаренко С.В., Карлова Н.П., Шарикіна H.I, Кудрявцева І.Г., Єзерська Л.Я., Лозинський М.О., Борисевич A.M. 20. Спосіб лікування хворих зі злоякісними пухлинами молочної залози. Позитивне рішення на видачу патенту Укр. 15.12.00 за заявкою № 2000020602 від 03.02.00, н/о/ Шарикіна H.I., Кудрявцева І.Г., Кас'яненко І.В., Карлова Н.П., Лозинський М.О., Барисевич A.M., Чуйко О.А. Таблиця 1 Протипухлинна активність мебіфону на спектрі експериментальних пухлин Кількість тварин в групі Доза мг/кг Шлях введення Середня маса Середня маса пухлини контпухлин досрольних тва- лідних тварин рин Р Процент гальмування росту пухлини Індекс ефективності Процент Селезіночпервинноний коего вилікофіцієнт вування Процент загибелі Меланома В-16 6 20 в/чр 1,80±0,27 0,8±0.020