Полікапілярний формувач пучка рентгенівського випромінювання

1. Полікапілярний формувач пучка рентгенівського випромінювання згідно з Фіг. 1, який виконаний із скляної стрічки (1), на одній стороні якої за допомогою фотолітографії та травлення сформовано канавки (2) з глибиною і шириною, що визначають поперечні розміри капіляра, а самі канавки розташовані впоперек стрічки на всю її ширину, причому відстань між канавками дорівнює товщині стрічки в області дна канавки і згадана стрічка, що складена, наприклад намотана, в багато шарів, має вигляд циліндра з висотою, що дорівнює ширині стрічки. 2. Пристрій за п. 1, який відрізняється тим, що для формування пучка з заданим кутом сходження або розходження, згідно з Фіг. 2, полікапілярна структура являє собою групу відрізків скляної стрі U 2 (19) 1 3 ра, А.Ю. Романова, письма в ЖТФ, 2005, том 31, вып. 5, стр.52-5 [2]. Ця структура вибрана заявником в якості прототипу. Принцип, використаний в цій структурі, пояснює мал.1 на стор.55 [2], де рентгенівське випромінювання з растрового мікрофокусного джерела потрапляє на згадану структуру, що представляє собою циліндричний пучок склеєних скляних мікротрубок, що мають діаметр 5мкм та довжину 10мм. Рентгенівський пучок, що розходиться, потрапляє на вхідний торець згаданої структури та завдяки малому куту повного внутрішнього відображення від стінок капілярів (для скла 6') з нього вирізається елементарний квазіпаралельний пучок. Кілька таких пучків, що прилягають один до одного, формують зображення випромінюючої плями рентгенівської трубки на об'єкті мікроскопа. Використання такої структури дозволяє зменшити розміри формувача зображення у десятки разів. Розмір пучка на об'єкті розраховується по формулі [2] d2 = d0 + 2d3 + 2f1 c + 2qc f2, q де: d2 - діаметр пучка на об'єкті, d0 - діаметр ефективної фокусної плями трубки, d3 - діаметр капіляра, f1 - відстань від фокусної плями рентгенівської трубки до вхідного торця полікапілярної структури, f2 - відстань від вихідного торця до об'єкта, Qс - критичний кут повного зовнішнього віддзеркалення рентгенівського випромінювання від внутрішніх поверхонь капілярних стінок. На жаль, принцип дії оптики Кумахова, яка використовується для створення рентгенівських пучків з заданими кутами сходження або розходження, вимагає багаторазового відображення рентгенівського променя від стінок елементарного капіляра. Наприклад, для довжини хвилі 0,071нм навіть для максимального кута повного зовнішнього відображення Q = 6' для скляного капіляра для лінзи Кумахова з передньою та задньою фокусною відстанню f = 100мм та радіусом R = 2,5мм маємо jf = arctg (R/f), тобто 1°26', тобто кількість відображень дорівнює 2jf/Q = [2arctg (R/f)]/ Q » 29 Згідно формулам розрахунку поглинання, наведеним на стор.17 методичного посібника «Преломление и отражение рентгеновских лучей, Иркутск, ИГУ, 2003г.» [3], маємо для згаданого матеріалу (для одного акту відображення): d + b - 2bd I