Спосіб діагностики ішемічних уражень серця при нейрометамерній патології

Спосіб діагностики ішемічних уражень серця при нейрометамерній патології, що включає міокардіосцинтиграфічне дослідження та нейрометамерну тензоалгезиметрію, який відрізняється тим, що для визначення ймовірного генезу міокардіосцинтиграфічних змін і ступеня їх вираження додатково проводять дозовану інструментальну преса 3 Найближчим аналогом - прототипом способу, що заявляється, є спосіб оцінки перфузії міокарда [2], який включає застосування міокардіосцинтиграфії в режимі однофотонної комп'ютерної томографії з радіофармпрепаратом 99m Tc-MIBI (99m Tcметилізобутилізонітрил), що дозволяє виявити зони і кількісні порушення перфузії міокарда ЛШ, але не дає можливості диференціювання і патогенетичного обґрунтування характеру їх походження і ступеня вираженості, рівнів НМУ, котрі регулюють судинний тонус і мікроциркуляцію в певних ділянках міокарда, що є недоліками цього способу. Спосіб, що заявляється, вирішує задачу підвищення якості і точності діагностики та диференціальної діагностики ішемічних уражень серця при нейрометамерній патології шляхом визначення ймовірного генезу міокардіосцинтиграфічних ознак дифузних чи вогнищевих уражень міокарда і ступеня їх вираженості на основі встановлення топографії поєднаних нейровегетативних уражень ділянок міокарда та хребта шляхом диференціювання ознак зон нейрометамерних уражень чи структур блукаючого нерва з урахуванням кількісних показників порога больової чутливості в ділянках зон автономної іннервації серця і судин та кількості накопичення і характеру перфузії РФП в ділянках уражень міокарда. Технічний результат, що досягається, полягає у підвищенні якості і точності діагностики ймовірного генезу уражень серця дифузного чи вогнищевого характеру і ступеня їх вираженості у хворих з поєднаною нейрометамерною патологією та встановленні топографічної залежності ознак суміжних уражень міокарда і хребта, вибірково обумовлених певними нейрометамерними ураженнями чи патологією структур блукаючого нерва на основі урахування кількісних показників порога больової чутливості в ділянках зон автономної іннервації серця і судин та кількості накопичення і характеру перфузії РФП в ділянках уражень міокарда. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, що включає МСГ дослідження ЛШ серця та якісний і кількісний аналіз отриманих даних, згідно з корисною моделлю, додатково проводять нейрометамерну тензоалгезиметрію в ділянках аферентних і еферентних структур зон автономної іннервації серця і судин з урахуванням кількісних показників порога больової чутливості, шляхом дозованої пресації пристроєм для визначення больової чутливості [3]: зліва на м’язовосудинну тканину в ділянках підключичного проміжку, в ділянках І-VI міжреберних проміжків, на склеротомну тканину груднини від основи мечоподібного відростка, на синдесмотомну тканину грудинно-реберних суглобів від І до V, в ділянках проекції передніх і задніх шийних вегетативних гангліїв, дорзально в ділянках проекцій дужок шийно-грудних хребців нейрометамерів рівня С7D6 та двобічно в нейротрункулярних ділянках стовбурів блукаючого нерва і кількісно визначають поріг больової чутливості (ПБЧ) для кожної досліджуваної зони, порівнюють його з відповідними пороговими величинами у здорових осіб і за максимальним відхиленням від норми величини ПБЧ тканин у певних зонах визначають ураження в ді 43076 4 лянках відповідних нейрометамерів, гангліїв чи нервів та співставляють їх з параметрами кількісних і якісних змін накопичення РФП на міокардіосцинтиграмі, що дозволяє диференційовано обґрунтувати ймовірні причини змін міокарда дифузного чи вогнищевого характеру та ступеня їх вираженості, котрі з урахуванням топографії рівнів зниження ПБЧ діагностуються відповідно при іригаційних ураженнях певних ділянок стовбурів блукаючого нерва та при ураженнях окремих ділянок шийногрудних нейрометамерів і шийних вегетативних гангліїв, що допомагає підвищити точність діагностики суміжної патології та з'ясувати її ймовірні причини - первинні чи нейродистрофічні ураження міокарда. Ступінь вираженості уражень міокарда певного характеру визначають шляхом співставлення кількісних змін накопичення РФП в патологічній ділянці з урахуванням топографії рівнів зниження ПБЧ та їх кількісних параметрів у зонах її автономної іннервації. За кількістю накопичення РФП диференціюють ішемічні чи міокардіодистрофічні ураження відповідно до певних рівнів НМУ чи блукаючого нерва, а саме, при іритаційних ураженнях в ділянках стовбурів блукаючого нерва визначають зони помірних та виражених ішемічних дифузних уражень з накопиченням РФП відповідно в межах - 65-79% та в межах - 60-65%, порівняно з нормою, коли включення РФП становить від 80 до 95%. Відміною особливістю способу діагностики ішемічних уражень серця при нейрометамерній патології, є патогенетична обґрунтованість, що досягається підвищенням якості і точності діагностики завдяки додатковому використанню дозованої інструментальної пресації на тканини грудини, міжреберних проміжків, у місці проекції шийних гангліїв, у високорефлексогенних зонах нейрометамерів, та стовбурів блукаючого нерва, котрі іннервують серце і судини, та проведенню кількісного визначення порога больової чутливості в порівнянні з нормою. Така сукупність відмінних ознак забезпечує підвищення якості і точності діагностики МСГ ознак уражень міокарда, топографічно пов'язаних з вибірковими зонами НМУ чи структур блукаючого нерва. Спосіб здійснюють таким чином: після визначення активності радіофармпрепарату 99m Тс-МІВІ із розрахунку 5МБк на кг маси тіла пацієнта та уточнення його активності в шприці, проводять міокардіосцинтиграфію в режимі однофотонної комп'ютерної томографії в положенні хворого на спині протягом 20 хвилин із записом інформації на комп'ютер гамма-камери через 45 хвилин після внутрішньовенного введення 99m Тс-МІВІ з частотою 1 кадр на 30 секунд (60 кадрів) на кожний детектор. Обробка результатів дослідження полягає в аналізі сцинтиграфічного зображення серця в системі координат «биче око», яка дозволяє оцінити стан перфузії у 17 сегментах міокарда починаючи з апікальних і закінчуючи базальними сегментами. Оцінка отриманих зображень міокарда ЛШ проводять спочатку візуально по трьох вісях серця. При цьому коротка вісь поділяється на реконструктивні зображення по трьох групах - апікальні 5 43076 зрізи, медіальні і базальні. Після оцінки всіх зрізів по короткій осі, верхівка і базальні сегменти оцінюються на поздовжніх зрізах довгої вертикальної (від перегородки до бокової стінки) і довгої горизонтальної (від нижньої стінки до передньої). Кількісний комп'ютерний аналіз з визначенням поглинання РФП в міокарді проводять для об'єктивізації візуальної оцінки. Зони гіпоперфузії міокарда зображені як дефекти накопичення РФП. Візуальний підхід до оцінки наявності і ступеня вираженості дефектів перфузії міокарда включає сегментацію міокарда на 17 чи 20 сегментів і суб'єктивну бальну оцінку від 0 (без порушень перфузії) до 4 (відсутність накопичення препарату) балів (б). Ступінь вираженості дефектів перфузії міокарда ЛШ визначають у процентах порівняно з нормальною активністю. В нормі включення РФП становить від 80 до 95% (0б), при мало зниженому накопиченні 65-79% (1б), при помірно зниженому накопиченні 50-65% (2б), при значно зниженій перфузії - 3550% (3б) і відсутність перфузії - менше 30% (4б). З урахуванням отриманих змін на МСГ ЛШ з кількісним значенням накопичення РФП в ділянках сегментації міокарда та з урахуванням факту можливих змін мікроциркуляції у відповідних артеріях серця, котрі мають нейровегетативну іннервацію, крім оцінки локалізації і форми уражень міокарда ЛШ для уточнення причин різного характеру ішемічних уражень міокарда і ступеня їх вираженості додатково проводять нейрометамерну тензоалгезиметрію (табл.1) в ділянках аферентних і еферентних структур зон автономної іннервації серця і судин з урахуванням кількісних показників порога 6 больової чутливості, шляхом дозованої пресації пристроєм для визначення больової чутливості за Деклараційним патентом України [3]: зліва на м’язово-судинну тканину в ділянках підключичного проміжку, в ділянках І-VI міжреберних проміжків, на склеротомну тканину груднини від основи мечоподібного відростка, на синдесмотомну тканину грудинно-реберних суглобів від І до VI, в ділянках проекції передніх і задніх шийних вегетативних гангліїв, дорзально в ділянках проекцій дужок шийно-грудних хребців нейрометамерів рівня С7D6 та двобічно в нейротрункулярних ділянках стовбурів блукаючого нерва і кількісно визначають поріг больової чутливості (ПБЧ) для кожної досліджуваної зони, порівнюють його з відповідними пороговими величинами у здорових осіб і за максимальним відхиленням від норми величини ПБЧ тканин у певних зонах діагностують (визначають) ураження в ділянках відповідних нейрометамерів, гангліїв чи нервів та співставляють їх з параметрами кількісних і якісних змін накопичення РФП на міокардіосцинтиграмі, що дозволяє диференційовано обґрунтувати причини змін міокарда дифузного чи вогнищевого характеру та ступеня їх вираженості, котрі з урахуванням топографії рівнів зниження ПБЧ діагностують відповідно при іритаційних ураженнях певних ділянок стовбурів блукаючого нерва та при ураженнях окремих ділянок шийно-грудних нейрометамерів і шийних вегетативних гангліїв, що допомагає підвищити точність діагностики суміжної патології та з'ясувати її ймовірні причини, а саме - первинні чи нейродистрофічні ураження міокарда. Таблиця 1 Середні абсолютні величини і межі кількісних коливань тензоалгезиметричного порога больової чутливості (в кг/см2) однорідних за анатомофізіологічними властивостями тканин у здорових осіб та у хворих із МСГ ознаками ішемії міокарда (ІМ) Вид тканин Задні шийні вегетативні ганглії М’язово-судинна тканина Склеротомна тканина груднини Склерозони дужок хребців Стовбури блукаючого нерва Синдесмотомна тканина грудинно-реберних суглобів Передні шийні вегетативні ганглії Норма ІМ Норм. Пат. Норм. Пат. Норм. Пат. Норм. Пат. Норм. Пат. Норм. Пат. Норм. Пат. Чоловіки (n=13) М±m Межі коливань 10,5±0,2 9,0-11,9 6,3±0,5 4,3-6,5 5,5±0,1 4,8-6,2 2,9±0,5 2,8-3,3 6,4±0,1 5,7-7,1 4,3±0,7 3,3-0,5 10,5±0,2 9,1-11,9 6,2±0,5 6,3-7,3 3,7±0,1 4,0-5,1 2,7±0,5 3,9-0,4 6,6±0,2 4,2-7,0 5,3±0,5 6,3-7,2 3,5+0,2 3,1-3,9 1,9+0,3 2,1-0,7 Ступінь вираженості уражень міокарда певного характеру визначалась шляхом співставлення кількісних змін накопичення РФП в патологічній ділянці з урахуванням топографії рівнів зниження ПБЧ та їх кількісних параметрів у зонах її автономної іннервації. За кількістю накопичення РФП диференціюють ішемічні чи міокардіодистрофічні Жінки (n=13) М±m Межі коливань 7,3+1 6,6-8,0 4,2±5,1 3,0-4,8 4,3±0,2 5,2-6,3 1,5±0,3 2,0-2,5 3,8±0,1 3,1-4,5 1,2±0,3 2,5-3,5 6,6±0,2 5,9-7,3 4,2±0,3 4,8-5,2 2,5±0,1 3,5-3,8 1,3±0,3 2,0-2,5 3,5+0,1 2,8-4,2 4,7±0,2 3,7-4,8 2,7±0,2 2,9-3,0 0,7±0,2 1,4-1,7 ураження відповідно до певних рівнів НМУ чи блукаючого нерва, а саме, при іритаційних ураженнях в ділянках стовбурів блукаючого нерва визначають зони помірних та виражених ішемічних дифузних уражень з накопиченням РФП відповідно в межах - 65-79% (1б) та в межах - 60-65% (2б), порівняно з нормою, коли включення РФП становить 7 43076 від 80 до 95% (0б). При НМУ окремих ділянок шийно-грудних нейрометамерів і шийних вегетативних гангліїв визначають переважно зони з ознаками помірної чи вираженої вогнищевої ішемії міокарда. Отримані результати допомагають підвищити якість і точність діагностики характеру та ступеня вираженості уражень міокарда при ОХХ та з’ясувати їх ймовірні причини. Конкретний приклад здійснення. Хвора М., 53 роки, історія хвороби №1227. Клінічний діагноз: Остеоартроз, безвузликова форма з переважним ураженням крупних суглобів (двобічний гонартроз Rö ст. 2-3, ФНС II) Остеохондроз шийно-грудного відділу хребта, спондильоз рівня С7-D2. ГХ II. ІХС: Стенокардія напруги II ФК. СН ІІА ст. Скарги при вступі до стаціонару на біль у ділянці серця ниючого, а часом гострого характеру та мало чутливий до лікувальних засобів. У положенні хворої на спині здійснили дозовану пресацію пристроєм для визначення больової чутливості за Деклараційним патентом України [3] на ділянки передньої грудної стінки в місцях проекції ЗАІН серця і судин, де були отримані такі середні показники ПБЧ в кг/см: в ділянках проекцій переднього і заднього нижнього ШВГ і становили відповідно 0,3 і 3,7 (використовувалися пружина №1 з насадкою №4), склерозон грудини рівня - D1-D2 1,3 (використовувалисг пружина №2 з насадкою №5), м’язово-судинних зон зліва в ділянках І-VI міжреберних проміжків в межах від реберно-грудинних суглобів до передньої аксилярної лінії в зонах підключичної та 1 і 2 міжреберних ділянок 1.2 (використовувалися пружина №1 з насадкою №4). Потім в положенні хворого на животі досліджували високорефлексогенні зони в дорзальних ділянках шийно-грудних нейрометамерів в ділянках проекцій дужок хребців - 4,8 і реберно-грудинних суглобів виявлені ураження рівня D1-D3 3,7 (використовувались пружина №3 з насадкою №6), кількісно визначили поріг больової чутливості для кожної досліджуваної зони. Таким чином, при обстеженні хворого отримані показники порога больової чутливості (в кг/см2) дозволили діагностувати у хворої НМУ ЗАІН зірчастого ганглія. Супутньо на МСГ виявлено вогнищеве ураження міокарда в ділянці 8 базального сегмента передньої стінки ЛШ, де накопичення РФП становило 56%, що дало підставу призначити в комплексному лікуванні нейрометамерну пролонговану фармакопунктуру, шляхом уведення в певні високорефлексогенні зони внутрішньомязево по 0,2мл церебролізину через день упродовж 9 днів. При контрольному дослідженні післязавершення курсу лікування силові характеристики порога больової чутливості досліджуваних тканин хворого знаходилися в нижніх межах нормальних значень, що підтверджує правильність діагнозу, встановленого з використанням заявленого способу. Приведені дані дозволяють дійти висновку, що ознаки МСГ ураження в ділянці верхівки серця вогнищевого характеру зі значним зниженням поглинання РФП та з вираженим підвищенням ПБЧ в ділянках рівня D4-D5 вказують на виражений ступінь їх НМУ, котрі виявляються суміжно з відповідними ураженнями дифузного характеру, що було обумовлено іритаційними ураженнями стовбурів блукаючого нерва в ділянках шийного відділу хребта та потребувало певної рефлексотерапії в комплексному лікуванні. Таким чином, заявлена корисна модель має низку переваг перед загальною оцінкою результатів міокардіосцинтографічних досліджень, а саме підвищення якості і точності діагностики та диференціальної діагностики ішемічних уражень серця при нейрометамерній патології, шляхом визначення ймовірних причин міокардіосцинтиграфічних ознак дифузних чи вогнищевих уражень міокарда і ступеня їх вираженості на основі встановлення топографії поєднаних нейровегетативних уражень ділянок міокарда і хребта шляхом диференціювання ознак зон нейрометамерних уражень чи структур блукаючого нерва з урахуванням кількісних показників порога больової чутливості в ділянках зон автономної іннервації серця і судин та кількості накопичення і характеру перфузії РФП в ділянках уражень міокарда. Дані діагностичної інформативності заявленої пропозиції нейрометамерної оцінки РСГ змін міокарда ішемічного характеру приведені в табл.2. Таблиця 2 Нейрометамерна оцінка МСГ ознак міокарда ішемічного характеру у ревматичних хворих з ОХХ МСГ ознаки уражень міокарда Вогнищеві Вогнищеві і дифузні Дифузні Характер уражень Асиметр. Асиметр. і симетр. Симетр. Всього хворих (n=33) Мало зниж. Накопичення РФП Помірно Відсут. накоЗначно зниж. зниж. пич. Абс % Абс % Абс % 4 23,5 10 58,8 3 17,7 Абс. 17 % 51,5 Абс % 13 39,4 6 46,2 7 53,8 3 9,1 3 100 Уточнення характеру МСГ ознак уражень міокарда досягається за рахунок диференціювання рівнів НМУ шляхом кількісного вимірювання порога больової чутливості в ЗАШ серця і судин та співставлення отриманих параметрів з РСГ ознаками змін міокарда, що дозволяє диференціювати характер міокардіодистрофії та з'ясувати її причини. Література: 1. Сергиенко В.Б., Радионуклидная оценка состояния симпатической иннервации миокарда / 9 43076 Самойленко Л.Е., Кардиологический вестник. 2006. - т.1, №2. - с.43-47. 2. Myocardial Perfusion Imaging Studies [Hendel R.C., Wackers F.J.T., Berman D.S. et al. Reporting of Radionuclide] □ J. Nucl. Cardiol. - 2003. - N10. P.705-708. Комп’ютерна верстка А. Рябко 10 3. Деклараційний патент України на винахід 36092 А, МКВ-6 А61В10/00. Пристрій для визначення больової чутливості / Т.Д. Никула, С.В. Трунова: заявники і патентоотримувачі Київ. Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця №99115968; Заявл. 01.11.99: опубл 6.04.01, Бюл №3. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601