Спосіб лікування хворих із синдромом підвищеної стомлюваності на тлі хронічного тонзиліту

1. Спосіб лікування хворих із синдромом підвищеної стомлюваності на тлі хронічного тонзиліту, що включає введення амізону, який відрізняється тим, що додатково вводять авеол (настоянку зеленої трави вівса посівного). 2. Спосіб за п.1, який відрізняється тим, що авеол вводять усередину по 15-20 крапель 2-3 рази на добу за 30 хвилин до вживання їжі протягом 4-6 тижнів поспіль, у залежності від досягнутого ефекту. (19) (21) u200912144 (22) 26.11.2009 (24) 12.04.2010 (46) 12.04.2010, Бюл.№ 7, 2010 р. (72) ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, ЛУК'ЯНЧУК ВІКТОР ДМИТРОВИЧ, ПЕРЕСАДІН МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ, КУЗНЄЦОВА ЛАРИСА ВОЛОДИМИРІВНА, АНДРОСОВ ЄВГЕН ДМИТРОВИЧ (73) ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, ЛУК'ЯНЧУК ВІКТОР ДМИТРОВИЧ, ПЕРЕСАДІН МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ, КУЗНЄЦОВА ЛАРИСА 3 пацієнтів і сприяє подальшому прогресуванню саме СПС. У зв'язку з цим було запропоновано додатково до ербісолу призначати хворим із СПС на тлі XT введення імуноактивного препарату циклоферону, який є індуктором синтезу ендогенного інтерферону (Патент України на корисну модель №60883. МПК (2003) А61К39/00, А61К31/00. - Спосіб лікування хворих із синдромом підвищеної стомленості на тлі хронічного тонзиліту. - Опубл 15.10.2003p. - Бюл. №10). Але в частини хворих із СПС на тлі XT використання лише ербісолу й циклоферону не забезпечує повної ліквідації запального процесу в піднебінних мигдаликах хворих. Тому в цих пацієнтів нерідко відмічається загострення запального процесу в піднебінних мигдаликах з формуванням загострень XT, що викликає також і посилення астено-невротичної або астено-депресивної симптоматики з розвитком загострень СПС. Тому був запропонований спосіб лікування хворих із СПС на тлі XT шляхом введення таким пацієнтам препарату з протизапальною, імунокорегуючою й інтерфероногенною дією амізону (Патент України на корисну модель №17882. - МПК (2006) А61К39/00, А61К31/00. - Спосіб лікування хворих із синдромом підвищеної стомлюваності на тлі хронічного тонзиліту. - Опубл. 16.10.2006p. Бюл. №10). Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому обраний в якості найближчого аналога. До недоліків найближчого аналога відноситься те, що в деяких хворих із СПС на тлі XT ще зберігаються зсуви імунологічних показників, що в клінічному плані проявляються відсутністю нормалізації загального стану й ліквідації клінічної симптоматики захворювання. Тому відомий спосібпрототип потребує подальшого удосконалення. Задачею корисної моделі було підвищення ефективності відомого способу- найближчого аналога, а саме зниження частоти подальшого загострення XT і прогресування СПС. Вказана задача досягається шляхом додаткового введення хворим із СПС на тлі XT вітчизняного препарату з антиоксидантною, імуномодулюючою й мембраностабілізуючою дією авеолу. Авеол (Aveol) - це спиртова настоянка з зеленої трави вівса посівного (Hb. Avenaea sativa L.) у співвідношенні 1:5. Авеол відноситься до фармако-терапевтичної групи тонізуючих засобів. Код АТС А13А. Дія препарату обумовлена властивостями компонентів, які входять до складу трави вівса посівного: з наявністю індольного алкалоїду авеніну пов'язана седативна дія настойки, тритерпенові сапоніни обумовлюють стимулювальний, антидепресивний і адаптогенний ефект, сприяють підвищенню розумової й фізичної працездатності, стимуляції неспецифічного імунітету. Стерини й сапоніни, за рахунок структурної подібності до холестерину, мають здатність впливати на його обмін в організмі, що реалізується протисклеротичним ефектом. Основний клітинний механізм дії вівса полягає в покращанні енергозабезпечення тканин і клітин, підвищенні їх функціональної активності мембраностабілізуюючими й антиоксидант 49063 4 ними властивостями. До того ж, трава вівса посівного органічні кислоти - щавелеву, малонову, ерукову, а також кумарин, скополетин, вітаміни А, Е, В1, В2. При СПС на тлі XT даний препарат раніше не використовувався, що робить пропозицію авторів корисної моделі новою й перспективною. Авеол зареєстрований в Україні в якості лікарського препарату (реєстраційне посвідчення №UA/9746/01/01) й дозволений до медичного застосування (Наказ МОЗ України №398 від 04.06.09). Наша пропозиція щодо введення хворим із СПС на тлі XT додатково препарату авеолу (настоянки з зеленої трави вівса посівного) пов'язана з вперше встановленою дослідним шляхом авторами корисної моделі закономірністю, що призначення авеолу в комбінації з амізоном забезпечує відновлення в них імунологічного гомеостазу, у тому числі функціональної активності Тлімфоцитів за даними РБТЛ, а в клінічному аспекті - зменшення ймовірності розвитку в подальшому загострень патологічного процесу. Треба підкреслити, що саме автори корисної моделі вперше встановили позитивний ефект комбінації амізону та авеолу стосовно впливу на імунологічні показники у хворих із хворим із СПС на тлі XT, патогенетично обґрунтували доцільність і перспективність застосування саме цього фітопрепарату, який раніше в клінічній практиці при даному захворюванні не використовувався. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. При встановленні діагнозу СПС хворим з XT призначають амізон у середньотерапевтичному дозуванні та додатково авеол усередину по 15-20 крапель 2-3 рази на добу за 30 хвилин до вживання їжі протягом 4-6 тижнів поспіль, у залежності від досягнутого ефекту. При розробці заявленої корисної моделі було обстежено дві групи хворих із СПС і наявністю фонового XT: основна (57 осіб), яка лікувалася за допомогою заявленого способу, і група зіставлення (52 особи), яка отримувала лікування відповідно до відомого способу-найближчого аналога. Обидві групи хворих, які знаходилися під наглядом, були рандомізовані за віком і статтю хворих, стадією СПС і тривалістю захворювання. При цьому XT в обстежених хворих був переважно у фазі нестійкої клінічної ремісії. Хворі основної групи відповідно до заявленого способу отримували амізон у середньотерапевтичному дозуванні та додатково авеол усередину по 15-20 крапель 2-3 рази на добу за 30 хвилин до вживання їжі протягом 4-6 тижнів поспіль, у залежності від досягнутого ефекту. Хворі групи зіставлення, які лікувалися за допомогою існуючого способу-найближчого аналога, отримували амізон усередину по 0,25г 3-4 рази на добу після вживанні їжі протягом 10-15 днів поспіль. До початку проведення лікування клініколабораторні показники в обстежених хворих відповідали СПС, переважно II клінічній стадії (субкомпенсації) і наявності XT, переважно у фазі нестійкої клінічної ремісії. Хворі скаржилися на загальну слабість, нездужання, дифузний головний біль, підвищену стомленість, емоційну лабільність, зни 5 ження розумової й фізичної працездатності, зниження пам'яті, біль або першіння в горлі. З анамнезу було відомо, що загальна тривалість захворювання складала від 4 до 9 років, у хворих на СПС відмічалося суттєве збільшення частоти виникнення повторних гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ) та ангін, випадків рецидивуючого герпесу, переважно лабіального. У клінічному плані встановлена наявність гіпертрофії й розпущеності піднебінних мигдаликів, казеозних пробок у лакунах, збільшення й чутливості при пальпації підщелепних лімфатичних вузлів, спаяності піднебінних мигдаликів з піднебінними дужками. У більшості обстежених хворих також відмічався увечері субфебрилітет у межах 37,1-37,4°С, зниження апетиту, збільшення й чутливість заднє-шийних лімфатичних вузлів. 49063 6 При лабораторному обстеженні в усіх хворих, які були під наглядом, встановлені зсуви імунологічних показників, що були характерні для II стадії СПС (субкомпенсації) - наявність Т-лімфопенії, дисбаланс субпопуляційного складу Т-лімфоцитів, переважно зі зниженням кількості циркулюючих у периферичній крові Т-хелперів/індукторів (CD4+), зменшенням імунорегуляторного індексу CD4/CD8. При динамічному обстеженні й клінічному нагляді за хворими було встановлено, що тривалість збереження загальнотоксичного синдрому, підвищеної стомленості, лімфаденопатії, субфебрилітету й інших патологічних проявів в основній групі, яка отримувала лікування за допомогою заявленного способу, була суттєво меншою, ніж у групі зіставлення, яка лікувалася відповідно до відомого способу-найближчого аналога (таблиця 1). Таблиця 1 Вплив заявленого способу й способу-найближчого аналога на клінічні показники в обстежених хворих із СПС на тлі XT (M±m). Групи обстежених хворих основна (n=57) зіставлення (n=52) Клінічні показники в обстежених хворих Тривалість збереження (діб): загальної слабості нездужання підвищеної стомленості емоційної лабільності болю в горлі субфебрилітету збільшення й чутливості регіонарних лімфатичних вузлів казеозних пробок у лакунах піднебінних мигдаликів головного болю зниження працездатності Термін досягнення ремісії захворювання (діб) З таблиці 1 видно, що у хворих основної групи, яка отримувала лікування згідно до заявленого способу, відмічалося вірогідне прискорення ліквідації клінічних ознак захворювання й досягнення ремісії. Дійсно, тривалість збереження загальної слабості у хворих основної групи скорочувалася в середньому на 3,1±0,2 доби (в 1,5 рази), нездужання - на 3,0±0,2 доби (в 1,5 рази), підвищеної стомленості - на 3,3±0,2 доби (в 1,5 рази), емоційної лабільності - на 3,8±0,3 доби (в 1,3 рази), болю в горлі - на 3,4±0,2 доби (в 1,6 рази), субфебрилітету - на 3,2±0,2 доби (в 1,5 рази), збільшення й чутливості підщелепних і задньошийних лімфатичних вузлів - на 3,7±0,3 (в 1,5 рази), наявності казеозних пробок у лакунах піднебінних мигдаликів на 3,1±0,2 доби (в 1,8 рази), дифузного головного болю - на 3,6±0,2 доби (в 1,9 рази), зниженої розумової й фізичної працездатності - на 3,5±0,2 доби (в 1,6 рази). У цілому у хворих основної групи клінічна ремісія захворювання (як СПС, так і XT) була досягнута протягом 6,3±0,3 доби з початку лікування, тоді як у групі зіставлення - лише протягом 9,5±0,4 доби, тобто на 3,2±0,2 доби (в 1,5 ра 5,7±0,2 5,9±0,2 6,1±0,3 14,4±0,5 6,0±0,3 5,9±0,2 6,8±0,3 4,0±0,1 4,1±0,1 5,6±0,2 6,3±0,3 8,8±0,3 8,9±0,3 9,4±0,4 18,2±0,6 9,4±0,4 9,1±0,3 10,5±0,5 7,2±0,3 7,7±0,3 9,1±0,4 9,5±0,4 Р