Спосіб оцінки ефективності впливу імунотропної терапії на функціональний стан канальцевого нефротелію у дітей, хворих на гломерулонефрит з нефротичним синдромом

Спосіб оцінки ефективності впливу імунотропної терапії на функціональний стан канальцевого нефротелію у дітей, хворих на гломерулонефрит з нефротичним синдромом, що включає визначення у сечі дітей активності лізосомного канальцевого 3 53081 4 не проводять співставлень між результатами тентативну реакцію зупиняють додаванням 0,8 мл рапії та рівнем активності ферменту, що нівелює 0,1 М розчину вуглекислого натрію. Оптичну щільдоцільність його застосування. ність пара-нітрофенолу, що утворився, вимірюють В основу корисної моделі поставлена задача на фотоелектроколориметрі при 400 нм проти конудосконалити спосіб оцінки ефективності впливу трольної проби, у яку розчин субстрату вносять імунотропної терапії на функціональний стан капісля припинення ферментативної реакції. нальцевого нефротелію у дітей, хворих на гломеАктивність β-галактозидази сечі розраховують рулонефрит з нефротичним синдромом, шляхом у мкмолях пара-нітрофенолу, що утворився протявизначення колориметричним методом у сечі дітей гом 1 години, із розрахунку на 1 ммоль креатиніну після завершення курсу імунотропного лікування сечі, вміст якого визначають за кольоровою реакрівнів активності лізосомного канальцевого ферцією Яффе з пікриновою кислотою. менту β-галактозидази, що дасть можливість заАпробація способу, що заявляється, проведележно від кількісних величин показників ферменна у відділі дитячої нефрології та у лабораторії турії своєчасно дати оцінку ефективності біохімії ДУ "Інститут нефрології АМН України" у 83 імунотропної терапії щодо впливу її на патологічдітей, переважали хлопчики, віком від 2 до 17 роний процес в канальцевому апараті нирок та викоків з верифікованим діагнозом - гломерулонефрит ристовувати одержані дані для подальшої оптиміз нефротичним синдромом та у 25 практично здозації лікувальної тактики ведення таких хворих, рових дітей того ж віку з нормальними аналізами зниження частоти рецидивів та уповільнення просечі та без захворювань нирок в анамнезі (група гресування захворювання. контролю). Важливим є те, що визначення у сечі хворих Діти, хворі на гломерулонефрит з нефротичдітей активності ферменту, що на органному рівні ним синдромом, отримують патогенетичну імунотпереважно має локалізацію в нирках, на клітинноропну терапію, що включає терапію глюкокортикому - у звивистих канальцях проксимального відділу їдами, яку при документованій частковій або нефрону, на субклітинному - в лізосомах (розчиповній гормонорезистентності доповнюють цитоснений в матриксі цієї органели) та має на цій підстатиками. Дітей, хворих на гломерулонефрит з таві певні органоспецифічні щодо нирок властивонефротичним синдромом, залежно від ефективності, забезпечує більш точну, надійну та об'єктивну, сті терапії поділено на групи: "а" - 50 хворих, у яких тобто більш інформативну, оцінку змін функціоназа результатами лікування діагностовано повну льного стану нефротелію тубулярного відділу неклініко-лабораторну ремісію (відсутність набряків, фрону під впливом застосованого імунотропного нормалізація біохімічних показників та аналізів лікування патологічного процесу в нирках. сечі), "б" - 12 хворих, у яких діагностовано часткоПоставлена задача вирішується тим, що спову клініко-лабораторну ремісію (відсутність набрясіб оцінки ефективності впливу імунотропної тераків, нормалізація або значне покращання біохімічпії на функціональний стан канальцевого нефроних показників, протеїнурія менше 0,5-1,0 г/добу), телію у дітей, хворих на гломерулонефрит з "в" - 21 хворий, у яких ефект від лікування був віднефротичним синдромом, що включає визначення сутнім (відсутність позитивної динаміки клінікоу сечі дітей активності лізосомного канальцевого лабораторних показників, торпідний перебіг хвоферменту β-галактозидази, згідно з винаходом, роби). активність лізосомного канальцевого ферменту βОтримані результати показали, що у сечі здогалактозидази визначають колориметричним мерових дітей активність β-галактозидази з урахутодом у сечі дітей після завершення курсу лікуванням середньої арифметичної величини та її вання, і, якщо величини активності цього ферменпохибки (М ± m) дорівнює 9,58 ± 0,68 ту дорівнюють його фізіологічним рівням від 4,5 до мкмоль/год/ммоль креатиніну, 3,37 , Межі фізі14,6 мкмоль/год/ммоль креатиніну (при середньоологічних, або контрольних, коливань для рівнів му значенні 9,6 ± 0,7 мкмоль/год/ммоль креатиніактивності β-галактозидази з урахуванням середну) або незначно перевищують верхню межу його нього квадратичного відхилення - М ± 1,5 (4), фізіологічних коливань, вплив імунотропної терапії величини, що характеризує ступінь варіювання на функціональний стан канальцевого нефротелію будь-якого показника, становить від 4,5 до 14,6 оцінюють як добрий, якщо величини активності мкмоль/год/ммоль креатиніну. Тобто, якщо активцього ферменту перевищують його середнє знаність β-галактозидази сечі реєструється у інтервачення у 3-4 рази - задовільний, а у 7-8 та більше лі від 4,5 до 14,6 мкмоль/год/ммоль креатиніну, то разів - незадовільний. чисельні рівні її активності відповідають фізіологіСпосіб оцінки ефективності впливу імунотропчним, тобто контрольним, значенням. ної терапії на функціональний стан канальцевого Результати визначення активності лізосомного нефротелію у дітей, хворих на гломерулонефрит з канальцевого ферменту β-галактозидази у сечі нефротичним синдромом, виконують наступним дітей, хворих на гломерулонефрит з нефротичним чином: в сечі дітей після завершення курсу лікусиндромом, після завершення курсу програмного вання визначають активність ферменту βлікування з урахуванням ефективності лікування галактозидази - в пробірку беруть 0,2 мл профіль(досягнення в результаті терапії повної клінікотрованої сечі і додають до них 0,3 мл 0,1 М цитралабораторної ремісії або часткової клінікотного буферу pH 4,0 та 0,2 мл субстрату, який лабораторної ремісії, а також у випадках лікування включає 5,0 мМ розчин 2-нітрофеніл-Р-0без суттєвого ефекту) наведені в таблиці. галактопіранозиду у 0,1 М цитратному буфері pH 4,0, проби інкубують 30 хвилин при 37 °С, ферме 5 53081 6 Таблиця Активність β-галактозидази у сечі дітей, хворих на гломерулонефрит з нефротичним синдромом, після завершення курсу терапії залежно від її ефективності: повна клініко-лабораторна ремісія, часткова клініколабораторна ремісія, без ефекту (М ± m) Групи обстежених дітей з Активність β-галактозидази (мкмоль/год/ммоль креатиніну) а - повною клініко-лабораторною ремісією (п=50) б - частковою клініко-лабораторною ремісією (п=12) в - без ефекту (п=21) к - практично здорові діти межі фізіологічних коливань (п=25) Як свідчать представлені в таблиці дані, рівні активності β-галактозидази у сечі дітей, хворих на гломерулонефрит з нефротичним синдромом, після завершення курсу лікування, вірогідно перевищують аналогічний показник у дітей з контрольної групи. Що стосується групи "а", у якій після завершення курсу імунотропної терапії досягнуто повної клініко-лабораторної ремісії, то, хоча середні дані активності β-галактозидази вірогідно і перевищують аналогічний показник контролю (15,45 ± 1,35 проти 9,58 ± 0,68 мкмоль/год/ммоль креатиніну, Pак < 0,001), результати індивідуального аналізу рівнів її активності показують, що саме у цій групі хворих активність ферменту у 72 % пацієнтів знаходиться у межах його фізіологічних (контрольних) коливань, тобто від 4,5 до 14,6 мкмоль/год/ммоль креатиніну, а у решти хворих - незначно перевищувала верхню межу його контрольних коливань (таблиця). Порівняльний аналіз між групами після припинення курсу лікування, засвідчив, що за середніми даними рівні активності β-галактозидази у групі "б"- з частковою клініко-лабораторною ремісією, статистично вірогідно перевищували аналогічні показники у групі "а"- з повною клініколабораторною ремісією, а рівні активності βгалактозидази у групі "в"- без ефекту, за середніми даними статистично вірогідно перевищували активність цього ферменту у групах "а" та "б". Індивідуальний аналіз отриманих результатів визначення активності β-галактозидази у сечі дітей, хворих на гломерулонефрит з нефротичним синдромом, після завершення курсу лікування окремо у кожній із груп показав, що у групі "а" рівні цього ферменту або дорівнюють його фізіологічним рівням, або незначно перевищують верхню межу його фізіологічних коливань, тобто у даному випадку вплив імунотропної терапії оцінюють як добрий, у групі "б" зареєстровано збільшення рівнів активності цього ферменту вище за контрольні значення у 3-4 рази і вплив імунотропної терапії оцінюють як задовільний, а у групі "в" зареєстровано збільшення активності цього ферменту вище за контрольні значення у 7-8 та більше разів і 15,45 ±1,35 35,50 ±3,43 77,90 ±6,31 Статистичний показник Pа-б< 0,001 Pа-в