Спосіб визначення синдрому екологічної дезадаптації у дітей молодшого шкільного віку

Спосіб визначення синдрому екологічної дезадаптації у дітей молодшого шкільного віку, що 3 своєчасного виявлення дітей з групи підвищеного ризику зі зниженням компенсаторно-адаптивних реакцій. Недоліки зазначеного способу зумовлені певною складністю одномоментного охоплення великих контингентів дітей та неможливістю зіставити отриманий результат із впливом специфічного екологічного чинника. Крім того, відомим є спосіб донозологічної діагностики у дітей препубертатного віку, який дозволяє кількісно оцінювати фізичний розвиток дітей молодшого шкільного віку на підставі визначення комплексу показників (довжина й маса тіла, частота серцевих скорочень у спокої і після 20 присідань, життєва ємність легень, затримка подиху на вдиху і видиху, показник станової м'язової сили), за якими розраховують коефіцієнт фізичного розвитку [8]. Пропонований спосіб дозволяє підвищити точність донозологічної діагностики і прогнозування рівня фізичного розвитку у педіатричній практиці. Поряд з цим, як в усіх методах, у ході виконання яких здійснюється оцінка фізичного розвитку як провідного інформативного критерію, а також передбачено визначення широкого спектру перерахованих показників, недоліком описаного способу є необхідність досить значних витрат часу, що утруднює процес дослідження і відтерміновує отримання кінцевого результату. Найближчим аналогом пропонованої корисної моделі є спосіб оцінки ступеня ендогенної інтоксикації у дітей, що проживають на території, забрудненій солями важких металів, за рівнем середніх молекул в сечі [9]. Перевагою застосованого лабораторного тесту є висока надійність верифікації синдрому хронічної ендогенної інтоксикації, який формується за умови комбінованого впливу декількох ксенобіотиків. З огляду на значне розповсюдження найрізноманітніших забруднювачів довкілля постає питання розширення групи інформативних маркерів, які дозволяють встановлювати навіть початкові ефекти нефротоксичного впливу екологічно зумовлених токсичних експозицій. Саме тому недоліком цього способу можна вважати використання виключного одного методу донозологічної діагностики. Донозологічні зрушення в організмі мають чітку детермінованість навколишнім середовищем, так як і відносно стійкі порушення здоров'я, зокрема, захворюваність та фізичний розвиток. Існуючі методи диспансерного та клінічного обстеження спрямовані на діагностику нозологічних форм патології і не дають можливості розпізнавати та диференціювати субклінічні рівні. В основу корисної моделі поставлене завдання створити спосіб визначення синдрому екологічної дезадаптації у дітей молодшого шкільного віку, який передбачає визначення декількох лабораторних показників з використанням найбільш доступних біологічних матеріалів, що дозволяє на етапі донозологічної діагностики об'єктивно оцінити адаптивні можливості дитячого організму. Поставлене завдання досягається тим, що у способі визначення синдрому екологічної дезадаптації у дітей молодшого шкільного віку, що включає визначення середньо-молекулярних сполук у сечі, який відрізняється тим, що у сечі досліджують 56421 4 вміст δ-амінолевулінової кислоти та середньомолекулярних сполук, а також проводять обстеження мікроелементного спектру волосся, і за умови перевищення нормативного рівня (або середнього показника у досліджуваній групі) діагностують синдром екологічної дезадаптації. У сучасних несприятливих екологічних умовах моніторинг здоров'я дитячого населення передбачає інтенсивний пошук і розробку інформативних показників ранніх змін в організмі, що зумовлені дією абіотичних чинників довкілля. Поряд з вивченням імунного гомеостазу, стану серцевосудинної системи, психофізіологічного статусу одним з пріоритетних методів донозологічної діагностики є дослідження індикаторних біосередовищ. У даний час широкого застосування набувають методи неінвазивної діагностики, що дозволяють досліджувати доступний біоматеріал без втручання у внутрішнє середовище організму. Сеча та волосся є одними з найбільш доступних біологічних матеріалів, забір яких не створює неприємних відчуттів пацієнту, не потребує спеціальних умов консервування, що дозволяє одномоментно обстежити великі контингенти дітей [10]. Одним з найважливіших біохімічних тестів при деяких соматичних захворюваннях, пов'язаних з порушенням порфірінового обміну, а також при інтоксикації свинцем є визначення δамінолевулінової кислоти в сечі, ступінь збільшення якої свідчить про гальмування біосинтезу порфіринів на одному з ранніх етапів [11]. Провідною ланкою механізму дії ксенобіотиків є порушення морфології та функціонального стану клітинних мембран та метаболічних процесів у них, що супроводжується виходом із лізосом кислих гідролаз, загальним посиленням гідролітичних процесів у тканинах, накопиченням токсичних продуктів аутолізу, порушенням синтезу ДНК. Середньо-молекулярні сполуки стимулюють процеси руйнування мембран та перекисного окислення ліпідів, стають ендогенними токсинами, що різко погіршує функціональний стан клітин. При виснаженні морфофункціональних ресурсів виникає глибока криза усього організму, яка проявляється синдромом ендогенної інтоксикації [12]. Ймовірно, що адаптаційні можливості залежать від накопичення у дитячому організмі середньомолекулярних сполук внаслідок дії несприятливих екологічних чинників та наявності і фону супутніх захворювань. Волосся є ідеальним об'єктом дослідження, оскільки відображає багаторічні процеси, що відбуваються в організмі, а його мікроелементний склад є інформативним та неінвазивним методом донозологічної діагностики [13]. Спосіб здійснюють таким чином. Для дослідження середньо-молекулярних сполук (СМ) та δ-амінолевулінової кислоти (δ-АЛК) у дітей забирають по 1,0 мл ранкової порції сечі. Забір волосся здійснюють наступним чином: волосся зістригають в 4-5 місцях на потилиці. Для проведення аналізу беруть пасмо волосся довжиною 3-4 см безпосередньо від кореня. Після його подрібнення формуються таблетки діаметром 1 см, вагою 50 мг. У сечі вміст δ-АЛК визначається 5 56421 за методом Rijks в модифікації Семенової Л.С та співавторів [11], середньо-молекулярні сполуки (СМ) - за методом Н.І. Габріелян [14]. Визначення мікроелементного складу волосся проводять методом рентген -флюоресцентної спектрометрії (прилад "ElvaX", виробник - фірма "Елватек"(спільно зі спеціалістами НТЦ "Вірія", м. Київ, Україна). Обстежувались учні молодшого шкільного віку загальноосвітніх навчальних закладів м. Львова. Проведено 90 досліджень. Середній вік обстежених дітей становив 9±1,5 роки. За статтю: хлопчиків 53,3% та дівчаток 46,7%. Серед супутніх захворювань перше місце посідав дифузний зоб 0-І ступеня. Зазначений діагноз встановлено у 63,3% дітей. Інші види патології, що зустрічалися у школярів, розподілились таким чином: патологія ЛОРорганів (аденоїди та гіпертрофія мигдаликів) виявлена у 13,3%, часті ГРЗ спостерігались в аналогічної кількості дітей, тубінфікованими були 10,0% осіб, гельмінтози (ентеробіоз) мали місце у 10,0% дітей. У 20,0% школярів спостерігалася поєднана патологія. Для дослідження середньо-молекулярних сполук та δ-амінолевулінової кислоти у дітей забира 6 ли по 1,0 мл ранкової порції сечі. У сечі вміст δамінолевулінової кислоти визначався за методом Rijks в модифікації Семенової Л.С та співавторів, середньо-молекулярні сполуки - за методом Габріелян Н.І. У залежності від концентрації як δ-АЛК, так і СМ, та частки осіб із відповідними показниками, були побудовані шкали розподілу дітей молодшого шкільного віку на 4 групи за вмістом у сечі зазначених речовин. Визначені показники представлені у таблиці (Табл. 1). Середнє значення вмісту δ-АЛК у сечі обстежених школярів становило 9,57±0,61 мкмоль/г креатиніну. Як видно з наведених у таблиці даних, найчастіше в обстеженого контингенту дітей вміст δ-АЛК у сечі знаходився у діапазоні 6,0-10,0 мкмоль/г креатиніну. У переважної кількості з числа обстежених дітей не встановлено перевищення нормативного показника. Поряд з цим, у 6,6% дітей вміст δ-АЛК у сечі (М ± m 15,95±0,85) перевищував визначений середній показник (р 15,0 М±m 15,95±0,85 Примітка: нормальним діапазоном концентрації δ-АЛК у сечі вважають 3,94-18,95 мкмоль/г креатиніну. Наступний етап дослідження передбачав оцінку наявності та ступеня ендогенної інтоксикації за рівнем СМ у сечі за методикою Н.І. Габріелян із співавторами. Результати дослідження наведені у таблиці 2. Таблиця 2 Шкала розподілу дітей молодшого шкільного віку (%) у залежності від концентрації середньо-молекулярних сполук у сечі (умовні одиниці) 1 (36,7) 0,030-0,120 М±m 0,069±0,007 Групи дітей (%) 2 (30,0) 3 (10,0) Концентрації середньо-молекулярних сполук у сечі 0,121-0,210 0,211-0,300 М±m М±m 0,150±0,006 0,242±0,023 4(23,3) > 0,300 М±m 0,483±0,078 Примітка: нормальним вмістом СМ у сечі дітей вважають рівень, що не перевищує 0,280-0,300 ум. од. Результати обстеження дітей щодо наявності у сечі СМ (в умовних одиницях) засвідчили, що їхній вміст коливався у достатньо широкому діапазоні (від 0,030 до > 0,300 ум. од.). Характерною особливістю було домінування діапазону 0,0300,120 ум. од. із середнім значенням 0,069±0,007 ум. од. Суттєве перевищення вмісту середніх молекул у сечі (р