Спосіб оцінки ефективності препарату гропринозин у комплексному лікуванні хворих на інфекційний мононуклеоз

Спосіб оцінки ефективності препарату Гропринозин у комплексному лікуванні хворих на інфекційний мононуклеоз, що включає застосування лікарських засобів, який відрізняється тим, що на фоні базисної терапії призначають препарат Гропринозин за схемою: при середньотяжкому перебігу: 50 мг/кг/добу в 3-4 прийоми чи 1 таблетка на 10 кг маси тіла дитини в 4 прийоми за схемою: 10 днів U 2 (19) 1 3 - Мазок із ротоглотки та носа на предмет виявлення патогенної мікрофлори, дифтерійної палички. - Змив із носоглотки для дослідження на вірусний антиген. - УЗД органів черевної порожнини. Проблема лікування IМ залишається актуальною і потребує комплексного підходу з урахуванням патогенетичних особливостей захворювання [7, 9]. Відомий спосіб лікування інфекційного мононуклеозу обраний нами в якості прототипу (3) передбачає застосування лікарських засобів. Однак цей спосіб не дозволяє оцінити ефективність лікування, має протипоказання та викликає іноді ускладнення. Задача корисної моделі, що досягається, полягає в оцінці ефективності лікування хворих на інфекційний мононуклеоз препаратом Гропринозин виробництва Гродзиського фармацевтичного заводу «Польфа», активною діючою речовиною якого є комплекс інозину та солі 1-(диметиламіно)2-пропанол-4-аце-тамінобензоату у співвідношенні 1:3. Препарат підвищує противірусну активність інтерферону, зрілих Т-лімфоцитів та Т-кілерів, впливає на В-лімфоцити, підвищуючи синтез антитіл. Противірусна дія препарату зумовлена пригніченням реплікації ДНК та РНК вірусів шляхом зв'язування з рибосомою ураженої вірусом клітини та зміною її будови. Технічний результат - зменшення ризику виникнення ускладнень та покращення ефективності лікування інфекційного мононуклеозу у дітей. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі, який передбачає застосування лікарських засобів, згідно корисної моделі, на фоні базисної терапії призначають препарат Гропринозин за схемою: при середньотяжкому перебігу: 50 мг/кг/добу в 3-4 прийоми чи 1 таблетка на 10 кг маси тіла дитини в 4 прийоми за схемою: 10 днів застосування 10 днів перерва - потім прийом ще 10 днів. при тяжкій формі захворювання: 100 мг/кг/добу в 3-4 прийоми чи 2 таблетки на 10 кг маси тіла дитини в 4 прийоми за схемою: 10 днів застосування -10 днів перерва - потім прийом ще 10 днів. проводять оцінку ефективності лікування на основі дослідження динаміки основних клінічних показників: інтоксикаційного синдрому, тривалості лихоманки, динаміки зникнення нашарувань на мигдалинах, закладеності носа, динаміки зменшення вираженості лімфаденопатії, гепатоспленомегалії, а також здійснювали контроль біохімічних показань крові, рівень аланінамінотранс-ферази (АлАТ)) та діастази сечі, досліджували посіви слизу з ротоглотки на бактеріальну флору, порівнюють з контролем і при зміні показників оцінюють ефективність лікування. Спосіб здійснюється наступним чином: Контроль загального аналізу крові проводили при госпіталізації хворих, через 1 тиждень перебування в стаціонарі та при виписці. Також здійснювали контроль біохімічних показників крові (білірубін загальний та кон'югований, рівень 56492 4 аланінамінотрансферази (АлАТ)) та діастази сечі, досліджували посіви слизу з ротоглотки на бактеріальну флору. В дослідження було включено 60 дітей віком від 1 до 15 років, хворих на IМ, які методом рандомізації були розподілені на основну та контрольну групи. Діагноз інфекційний мононуклеоз був встановлений на основі характерних клініколабораторних даних. Дітям основної групи до комплексної терапії, крім базисної терапії, призначали Гропринозин. Дітям контрольної групи призначали лише базисну терапію. Істотних відмінностей у розподілі хворих основної та контрольної групи за віком та статтю не було, що свідчить про репрезентативність підібраних груп для подальшої порівняльної оцінки ефективності лікування із включенням Гропринозину та базисної терапії. У 58 (96,4 %) дітей виявлений IМ середньої тяжкості захворювання і тільки у 2 (3,3 %) - тяжкої. За аналізом скарг і даних об'єктивного обстеження у дітей основної і контрольної групи до початку лікування, незалежно від тяжкості патології та віку, встановлено, що у всіх дітей основної і контрольної груп відзначався інтоксикаційний синдром, який проявлявся загальною слабкістю, кволістю (у 47,1 %), нездужанням, зниженням апетиту (у 47,1 %), головним болем (у 44,1 %), нудотою (у 41,6 %), блюванням (у 10,0%). Ступінь вираженості інтоксикації залежала від тяжкості захворювання. Лихоманка, як перший і кардинальний симптом, визначалася у 93 хворих обох груп. Тривалість її до госпіталізації становила в середньому 10,1±2,1 дня. Захворювання починалося гостро з підвищення температури до 37,5-38 °С у 33,4 %, 38,1-39 °С у 41,7 %, 39-40 °С у 18,3 % дітей. Нормальна температура тіла зафіксована у 6,6 % хворих. У 91,7 % дітей початок захворювання був гострим, лише у 8,3 % - поступовим. Ураження лімфоїдної тканини, як один із характерних клінічних симптомів, виявлено у всіх хворих основної і контрольної груп. Системний характер лімфаденопатія мала у 50 % хворих. Переважно мало місце збільшення підщелепних та шийних лімфатичних вузлів. Також були збільшені й інші групи лімфовузлів. У всіх дітей спостерігалося ураження носоглотки, яке проявлялося закладеністю носа у 88,2 % дітей, набряком обличчя та повік у 52,9 %, утрудненням носового дихання у 73,5 %, аденоїдит відзначали у 47,1 %, виділення із носа – у 52,9 %. Склерит та кон'юнктивіт мали місце у 23,5 % дітей. Ураження ротоглотки спостерігалося також у всіх дітей та проявлялося болем у горлі при ковтанні, помірною гіперемією слизової оболонки ротоглотки, інфільтрацією і зернистістю м'якого піднебіння, дужок, бугристістю задньої стінки глотки, а через 3-4 дні на мигдалинах з'являлися нашарування розвивалася ангіна. На момент госпіталізації нашарування на мигдалинах спостерігалися у 83,3 % хворих обох груп, у 70,0 % із них нашарування були сирнистими, у 16,0 % несправжньоплівчастими - у вигляді суцільних на 5 56492 шарувань на мигдалинах, у 14 % виявлено лакунарну ангіну. У 16,7 % хворих нашарування на мигдалинах були відсутні. При бактеріологічному обстеженні посіву з мигдалин виявлено патогенну мікрофлору: у 47,1 % - золотистий стафілокок, у 2,9 % - гриби роду Candida, у решти хворих результати були негативними. Гепатомегалія відзначалася у всіх дітей. Печінка була збільшена до 2-3 см у 73,5 % хворих, до 4-5 см - у 26,5 %. Підвищення рівня білірубіну та трансаміназ мало місце у 13,3 % пацієнтів, при цьому жовтушності шкіри та слизових оболонок у них не відзначалося. Спленомегалія виявлена у 66,7 % хворих. Біль у животі спостерігався у 3 (5,0 %) дітей. Найбільш часто біль локалізувався в епігастральній ділянці, ділянці правого підребер'я. Біль був помірно вираженим і не постійним. Екзантема відзначалася у 15 (25,0 %) хворих, причому у половини із них - в гострий період захворювання на фоні лікування ампіциліном або його похідними. У більшості дітей висип з'являвся на 3-5 день лікування і зберігався протягом 7-14 днів. Переважав плямисто-папульозний інтенсивний висип середніх розмірів по всій поверхні тіла. У 3 дітей висип мав геморагічний характер. Симптоми ураження серцево-судинної системи виявлені у 46,7 % хворих. Вони проявлялися помірною тахікардією, глухістю серцевих тонів, появою систолічного шуму різної інтенсивності. У крові 73,5 % хворих відзначався лейкоцитоз до 24,4±2,5·109/л в поєднанні з лімфомоноцитозом, у 58,8 % хворих виявлені атипові мононуклеари (віроцити), їх кількість в периферичній крові коливалася від 5 до 46 %, ШОЕ була прискорена і становила 38±5,2 мм/год. Базисна терапія включала патогенетичні та симптоматичні засоби, антибіотики (пеніцилін, цефалоспорини І-III генерації, макроліди азитроміцин), які призначали дітям із синдромом ангіни, гепатопротектори, десенсибілізуючі препарати. Пацієнтам основної групи в комплексне лікування включали препарат Гропринозин. 6 Схема призначення Гропринозину при IМ: Середньотяжкий перебіг: 50 мг/кг/добу в 3-4 прийоми чи 1 таблетка на 10 кг маси тіла дитини в 4 прийоми за схемою: 10 днів застосування - 10 днів перерва - потім прийом ще 10 днів. Тяжка форма захворювання: 100 мг/кг/добу в 3-4 прийоми чи 2 таблетки на 10 кг маси тіла дитини в 4 прийоми за схемою: 10 днів застосування 10 днів перерва - потім прийом ще 10 днів. Оцінку ефективності лікування проводили на основі дослідження динаміки основних клінічних показників: інтоксикаційного синдрому (слабкість, головний біль, зниження апетиту, анорексія), тривалість лихоманки, динаміки зникнення нашарувань на мигдалинах, закладеності носа, динаміки зменшення вираженості лімфаденопатії, гепатоспленомегалії. Контроль загального аналізу крові проводили при госпіталізації хворих, через 1 тиждень перебування в стаціонарі та при виписці. Також здійснювали контроль біохімічних показників крові (білірубін загальний та кон'югований, рівень аланінамінотрансферази (АлАТ)) та діастази сечі, досліджували посіви слизу з ротоглотки на бактеріальну флору. Ефективність лікування оцінювали за вербальною шкалою, за якою відображали вираженість та динаміку основних симптомів захворювання: інтоксикаційного, лімфопроліферативного. Вербальна шкала: 0 балів - ознака відсутня, 1 - виражена незначно, 2 виражена помірно, 3 - значно виражена. При різних методах лікування у дітей оцінювали вираженість інтоксикаційного симптому на момент госпіталізації і в динаміці захворювання. Визначали ступінь вираженості симптомів інтоксикації (порушення функції ЦНС, серцевосудинної системи, колір шкіри, зниження апетиту), реєстрували вираженість лихоманки, а також розраховували гематологічний показник інтоксикації (ГПІ) і лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ). Показники інтоксикації в основній і контрольній групах на момент госпіталізації представлені в таблиці 1. Таблиця 1 Показники інтоксикації в основній і контрольній групах на момент госпіталізації, бали (М±m) Показник Ступінь інтоксикації Порушення функції ЦНС Зміна кольору шкірного покриву Зниження апетиту Порушення з боку серцево-судинної системи Підвищення температури тіла ГПІ ЛII 2,82±0,09 2,64±0,23 2,08±0,14 1,98±0,20 Контрольна група n=26 2,94±0,10 2,72±0,14 2,04±0,14 1,76±0,19 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 1,60±0,16 1,52±0,15 >0,05 2,54±0,15 2,95±1,39 1,61±0,39 2,42±0,14 2,76±1,27 1,58±0,41 >0,05 >0,05 >0,05 Основна група n=34 Динаміка показників інтоксикації в основній і контрольній групах представлена в таблиці 2. Так, Р в основній групі відзначалася більш швидка нормалізація таких показників, як порушення 7 56492 функції ЦНС, температура тіла (р