Спосіб оцінки індивідуальної ефективності антиаритмічного препарату у хворих з суправентрикулярними тахіаритміями на фоні додаткових шляхів проведення

— і — 0/71/С до МПК6 А61В 5/00 СПОСІБ ОЦІНКИ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ АНТИАРИТМІЧНОГО ПРЕПАРАТУ У ХВОРИХ З СУПРАВЕНТРИКУЛЯРНИМИ ТАХІАРИТМІЯМИ ДОДАТКОВИХ ШЛЯХІВ ПРОВЕДЕННЯ Винахід відноситься до медицини, а саме до кардіології, та може бут и використа ний антиаритимічного д ля оцінк и інд ивідуа ль но ї препарату у хворих з ефективності суправентрикулярними тахіаритміями на ^/додаткових шляхів проведення (ДШП). Відомий спосіб оцінки індивідуаль ної ефективності антиаритимічного препарату на ч>№ ДШП (T.S Shabo et al "Usefulness of Isoproterenol during atnal fibrillation in evaluation of asymptomatic WolfParkenson-White Pattern".- Am.J.Cardiol.-1989,V.63p.187-192), що базується на проведенні електрофізіологічного дослідження, коли на #otfелектричної стимуляції серця хворому до та на максимумі дії антиаритмічного препарата вводять фармакологічний стимулятор, який скорочує ефективний рефрактерний період ДШП - ізопреналін 0,5 мг на 200,0 фізіологічного розчину зі швидкістю 30-40 крапель за хвилину до провокування пароксизму тахіаритмії, при цьому антиаритмічний препарат, на максимумі дії якого аритмія не провокується, вважається ефективним . Проте, використання ізопреналіну має ТАКІ недоліки : по-перше, при введенні ізопреналіну спостерігається значне прискорення синусового ритму, що ускладнює проведення стимуляційного дослідження серця та визначення ефективного рефрактерного періоду ДШП і використання його як критерій ефективної" дії антиаритмічного препарату; по-друге, ізопреналін є стимулятором як (3-1, так і р-2 адренорецепторів , а при стимуляції останніх спостерігається вазодилатація та зниження артеріального тиску, що при водить до нестабільності є гемодинаміки паці нта, і робить неможливим проведення осо електрофізіологічн дослідження та знижує достовірність данного способу (J.E.Yinds et al, "Comprarative cardiac dynamic effects of Dobutamine and Isoproterenol in conscious instrumented dogs" Am.J Cardiol -1975, V.36, p.894896); по-третє, дія ізопреналіну закінчується через 30-40 хвилин після ; ' -- . введення, що може пр изводит и до тр ивалих шлуночкових аритміи з нестабіль ною гемодинамікою , які важко купують ся медикаментозними засобами, що може привести до необхідності проведення реанімаційних засобів; по-четверте , використання ізопреналіну призводить до підвищення потреби міокарду в кисні, не підвищуючи при цьому коронарний кровообіг у хворих з ІХС , та може привести до загострення захворювання, в тому числі спровокувати напад стенокардії чи інфаркт міокарду (Maekava et al., "Comparisone of Dobutamine and Dopmine in Acute Miocardial Infarction", Circulation, 1983, V. 67, N 4 , p.750-759). Крім того, використання ізопреналіну може підвищувати рівень глюкози та молочної" кислоти в крові, що лімітує його використання у хворих з цукровим діабетом (М.А.Мазур "Основи клинической фармакологии и фармакотерапии", М,Медицина, 1988 , с. 213-214). В основу винаходу поставлена задача удосконалення способу оцінки індивідуаль ної ефективності антиаритмічного препарату у хворих суправентрикулярними тахіаритміями Haw/ДШП , в якому застосування у якості фармакологічного стимулятора альпростаділу та проведення електрофізіологічного дослідження серця через 3-5 хвилин від початку введення препарату до і на максимумі дії антиаритмічного препарату , дозволяє підвищити безпеку і точність вибору адекватного антиаритмічного препарату , а також уникнут и побічних ефектів, характерних для ізопреналіну. . Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі оцінки індивідуальної ефективності антиаритмічного препарату у хворих з суправентрикулярними тахіаритміями на ФОНІ додаткових шляхів проведення (ДШП) , що включає електрофізіологічне дослідження серця , при якому на фоні електричної стимуляції серця хворому вводять фармакологічний стимулятор до та на максимумі дії антиаритмічного препарату, згідно з винаходом, , як фармакологічна стимулятор використовують альпростаділ, який вводять внутрішньовенно зі швидкістю 10 нг/кг/хв , а потім через 3-5 хвилин від початку введення альпростаділу проводять електрофізіологічне дослідження серця до провокування пароксизму тахіаритмії, при цьому антиаритмічний препарат, на максимумі дії якого аритмія не провокується, вважається ефективним . Спосіб здійснюється наступним чином : Під ЕКГ-контролем в спеціально обладнаній лабораторії хворому проводять електрофізіологічне дослідження серця (електричну стимуляцію передсердь) з метою визначення максималь ної частоти проведення імпульсів по додатковим шляхам проведення [ ефективний рефрактерний період додаткового шляху проведення (мсек) ]. к Електрофізіологічне дослідження проводять як черезстравохідним (ЧСЕКС) так і ендокардіальним способами ЧСЕКС виконують після розміщення в стравоході 6 та 9-полюсного електрода (ПЕДМ-6, ПЕДМ-9) за допомогою черезстравохідного стимулятора ЕКСП (сила струму 0-35 мА, тривалість імпульсу 15 сек) при використанні програмованної та прискорюючої стимуляції передсердь. Крім ЧСЕКС може також застосовуватися внут^серцеве електрофізіологічне дослідження . в порожнину правого передсердя через підключичну вену встановлюється ендокардіаль ний електрод та за допомогою, наприклад, програмованого стимулятора "Medtronic 5325" (сила струму 0-20 мА , тривалість імпульсу 2 мсек ) проводять програмовану та прискорюючу стимуляцію передсердь. Потім методом титрування до та на максимумі дії антиаритмічного препарата вводять аль простаділ (Вазапростан, Schwarz Pharma) зі швидкістю 10 нг/кг/хв, через 3-5 хвилин від початку введення проводять електрофізіологічне дослідження серця до провокування пароксизму тахіаритмії , при цьому антиаритмічний препарат, на максимумі дії якого аритмія не провокується, вважається ефективним . Максимум електрофізіологічної дії є специфічним для кожного з антиаритмічних препаратів і коливається в межах від 10 до ЗО хвилин (М.А. Мазур "Основи клинической фармакологии и фармакотерапии", М.Медицина, 1988, с 213-214). Приклади конкретного виконання : Прикладі Хворий К., 18 років, іст. хвороби № 2557. Діагноз: Синдром Вольфа-Паркинсона-Уайта, пароксизмальна форма антидромної суправентрикулярної тахікардії (СВТ). П ІД час першого електрофізіологічного дослідження при стимуляції передсердь визначена частота проведення імпульсів по додатковому шляху проведення 230 імп за хвилину ( ефективний рефрактерний період додаткового шляху проведення - ЕРП ДШП - 272 мсек), через 3 хвилини від початку введення альпростаділу (Вазапростан, Schwarz Pharma) зі швидкістю 10 нг/кг/хв індукована суправентрикулярна тахікардія з ретроградною участю додаткового шляху проведення з частотою серцевих скорочень = 200 в хвилину. Синусовии ритм поновлений програмованою електростимуляцією. Хворому введено пропафенон із розрахунку 2 мг на кг маси тіла , через 10 хвилин проведено повторне електрофізіологічне дослідження під час якого продовжувалось введення альпростаділу . Тахікардію спровокувати не вдалось . Зроблено висновок про індивідуальну ефективність пропафенону для попередження виникнення порушень серцевого ритму з участю додаткових шляхів проведення. Приклад 2. Хвора Ш., 42 років, іст.хвороби № 1348. Діагноз: СВТ на тлі ДШП (Синдром Вольфа-Паркинсона-Уайта), цукровий діабет. Під час першого електрофізіологічного дослідження при стимуляції передсердь частота проведення імпульсів через ДШП досягла 200 імп.за хвилину (ЕРП ДШП - 310 мсек) через 3 хвилини від початку введення альпростаділу (Вазапростан, Schwarz Pharma) зі швидкістю 10 нг/кг/хв індукована суправентрикулярна тахікардія з ретроградною участю додаткового шляху проведення з частотою серцевих скорочень = 200 в хвилину. Синусовии ритм поновлений програмованою електростимуляцією. Хвор* и введено пропафенон із розрахунку 2 мг на кг маси тіла , через 10 хвилин проведено повторне електрофізіологічне дослідження під час якого продовжувалось введення аль простаділу, повторно індукована суправентрикулярна тахікардія з ретроградного участю додаткового шляху проведення з частотою серцевих скорочень = 200 в хвилину. Зроблено висновок про індивідуальну неефективність пропафенона Синусовий ритм поновлений програмованою електростимуляцією. Хвор/j/ введено дізопірамід із розрахунку 300 мг болюсно внутрішньовенно , через 10 хвилин проведено повторне електрофізіологічне дослідження під час якого продовжувалось введення альпростаділу.Тахікардію спровокувати не вдалось . Зроблено висновок про індивідуальну ефективність дізопіраміду для попередження виникнення порушень серцевого ритму з участю додаткових шляхів проведення. Приклад 3. Хворий К., 19 років іст.хвороби № 3156. Діагноз; СВТ та пароксизми фібрілляції-тріпотіння передсердь на тлі ДШП, синкопальні стани. Під час першого електрофізіологічного дослідження при стимуляції передсердь частота проведення імпульсів через ДШП - 240 імп.за хвилину (ЕРП ДШП - 250 мсек). Через 5 хвилини від початку введення альпростаділу (Вазапростан, Schwarz Pharma) та на протязі 15 хвилин його введення виник короткий пароксизм фібрилляції" передсердь з частим проведенням на шлуночки через ДШП - 300 імп. за хвилину (ЕРП ДШП - 200 мсек). Приступ припинився самостійно. Хворому введено пропафенон із розрахунку 2 мг на кг маси тіла , через 10 хвилин проведено повторне електрофізіологічне дослідження під час якого продовжувалось введення альпростаділу . Пароксизм фібрілляції-тріпотіння передсердь спровокувати не вдалось . Зроблено висновок про індивідуаль ну ефективність пропафенону для попередження виникнення порушень серцевого ритму з участю додаткових шляхів проведення. Таким чином, у порівнянні з прототипом запропонований спосіб не погіршує гемодинамічні показник и пафзнтів , може застосовуватись у хворих з ІХС та цукровим діабетом, не прискорює -6 серцевий ритм, дозволяє підвищити безпеку і точність вибору адекватного антиаритмічного препарату.