Спосіб медичної реабілітації хворих на неалкогольний стеатогепатит

1. Спосіб медичної реабілітації хворих на неалкогольний стеатогепатит, що включає введення імуноактивних препаратів, який відрізняється тим, що як імуноактивний препарат вводять циклоферон. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що циклоферон вводять внутрішньом'язово у вигляді 12,5 % розчину по 2 мл 1 раз на добу протягом 5 діб поспіль, та в подальшому здійснюють ще 5-7 ін'єкцій препарату через день, в залежності від досягнутого ефекту. (19) (21) u201011359 (22) 24.09.2010 (24) 26.04.2011 (46) 26.04.2011, Бюл.№ 8, 2011 р. (72) ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, ТЄРЬОШИН ВАДИМ ОЛЕКСАНДРОВИЧ, БИКАДОРОВ ВЛАДИЛЕН ІГОРОВИЧ, АНДРОСОВ ЄВГЕН ДМИТРОВИЧ (73) ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, ТЄРЬОШИН ВАДИМ ОЛЕКСАНДРОВИЧ, БИКАДОРОВ ВЛАДИЛЕН ІГОРОВИЧ, АНДРОСОВ ЄВГЕН ДМИТРОВИЧ 3 32678. - МПК (2006) А61К36/00. - Спосіб медичної реабілітації хворих на неалкогольний стеатогепатит. -Опубл. 26.05.2008 p. - Бюл № 10). Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих у клінічному відношенні, та в патогенетичному плані забезпечує в більшості хворих на НАСГ зниження активності процесів ліпопероксидації. Тому саме цей спосіб обраний нами в якості прототипу. До недоліків відомого способу-прототипу відноситься те, що у частини хворих на НАСГ при використанні й даного способу все ж таки зберігаються зсуви з боку окремих імунологічних показників і підвищення концентрації в крові так званих «середніх молекул» (CM), що свідчить про збереження клініко-біохімічного синдрому «метаболічної» інтоксикації. Задачею корисної моделі було підвищення ефективності існуючого способу медичної реабілітації хворих на НАСГ, а саме прискорення досягнення стійкої клінічної ремісії захворювання й нормалізація імунологічних показників, а також рівня СМ у сироватці крові. Вказана задача досягається шляхом застосування в якості імуноактивного препарату при проведенні медичної реабілітації хворих на НАСГ циклоферону. Циклоферон (Cycloferonum) - синтетичний аналог природного алкалоїда, та за хімічною структурою є метилглюкаміновою сіллю карбоксиметиленакридону. Спектр і механізм дії препарату антивірусний, імуномодулюючий, протизапальний. Циклоферон ефективний відносно вірусів гепатитів, кліщового енцефаліту, герпесу, цитомегаловірусу та інш. Встановлені радіозахисний і протизапальний ефекти циклоферону. Іммуномодулююча дія циклоферону виражається в корекції імунного статусу організму при імунодефіцитних станах різного походження. Залежно від типу інфекції має місце переважання активізації тієї або іншої ланки імунітету. Наша пропозиція щодо використання циклоферону в якості імуноактивного препарату при проведенні медичної реабілітації хворих з НАСГ базується на вперше встановленій нами в експериментальних умовах і потім підтвердженій в клініці закономірності, що введення хворим імуноактивного засобу циклоферону нормалізує їх загальний стан і самопочуття, виявляє чітко виражений антиоксидантний ефект, сприяє відновленню імунологічного гомеостазу, досягненню стійкої й тривалої ремісії НАСГ, а також суттєвому зменшенню в подальшому частоти загострень захворювання й, таким чином, обумовлює досягнення задачі корисної моделі. Крім того, введення циклоферону не має протипоказань, не спричиняє будь-яких небажаних побічних ефектів, у тому числі алергічних реакцій, і тому може при необхідності призначатися повторними курсами, залежно від досягнутого ефекту. Раніше з метою медичної реабілітації хворих на НАСГ циклоферон не використовувався. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворим з наявністю НАСГ, які потребують проведення медичної реабілітації, вводять в якості імуноактивного препарату циклоферон внутрішньо 58747 4 м'язово у вигляді 12,5% розчину по 2 мл 1 раз на добу протягом 5 діб поспіль, та в подальшому здійснюють ще 5-7 ін'єкцій препарату через день, в залежності від досягнутого ефекту. Лабораторними критеріями ефективності призначення циклоферону є ліквідація Т-лімфопенії, підвищення до норми кількості Т-хелперів (CD4+) та імунорегуляторного індексу CD4/CD8, зниження рівня циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) до верхньої межі норми й концентрації CM, що свідчить про відновлення імунологічного та біохімічного гомеостазу. Саме введення циклоферону сприяє патогенетично позитивним зсувам вищезгаданих лабораторних показників, а в клінічному плані - досягненню стійкої й тривалої ремісії НАСГ, а також суттєвому зменшенню в подальшому частоти загострень захворювання. Вищевказані дози й курси введення циклоферону були підібрані нами досвідним шляхом. Саме при такій схемі введення циклоферону в більшості хворих забезпечується ліквідація Т-лімфопенії, підвищення до норми кількості Т-хелперів (CD4+) та імунорегуляторного індексу CD4/CD8, зниження рівня ЦІК до верхньої межі норми й концентрації CM. Отже новими є як пропозиція щодо введення циклоферону, який нами вперше використовується в медичній реабілітації хворих на НАСГ, так і схема застосування цього препарату. При розробці заявленого способу було обстежено дві групи хворих з НАСГ, які підлягали проведенню медичної реабілітації: основна (74 особи), які отримували курс медичної реабілітації за допомогою заявленого способу, і група зіставлення (82 осіб), яка отримувала медичну реабілітацію відповідно до відомого способу-прототипу. Обидві групи хворих, які знаходилися під наглядом, були рандомізовані за віком, статтю, стадією НАСГ і частотою загострення хронічного патологічного процесу в печінці. Введення циклоферону починалося, як правило, безпосередньо в період чергового загострення НАСГ і проводилося переважно в амбулаторних умовах або в денному гастроентерологічному стаціонарі. До початку проведення курсу медичної реабілітації хворих на НАСГ в обох групах, які були під наглядом, - основній, що потім отримувала лікування відповідно з заявленим способом, і зіставлення, в якій медична реабілітація здійснювалася стосовно до відомого способу-прототипу, була однотипова клінічна симптоматика, що характеризувалася наявністю загальної слабості, нездужання, субіктеричності склер, зниження апетиту й працездатності, тяжкості в правому підребер’ї, обкладеності язика нальотом, гіркоти в роті, гепатомегалії, чутливості печінкового краю при пальпації, підвищеної стомлюваності. Таким чином, до початку проведення медичної реабілітації обидві групи хворих на НАСГ були однотипові в плані їхньої клінічної характеристики. Клінічне обстеження в динаміці проведення медичної реабілітації дозволило встановити, що у хворих основної групи, які лікувалися за допомогою заявленого способу, мало місце прискорення ліквідації патологічної симптоматики й досягнення стійкої клінічної ремісії захворювання в порівнянні 5 58747 з пацієнтами групи зіставлення, яким медична реабілітація проводилася з використанням відомого 6 способу-прототипу (таблиця 1). Таблиця 1 Тривалість збереження клінічної симптоматики при застосуванні заявленого й відомого способів медичної реабілітації хворих на НАСГ (М±m) Групи хворих на НАСГ основна (n=74) зіставлення (n=82) Клінічні показники Тривалість збереження (діб): гіркоти в роті тяжкості в правому підребер’ї обкладеності язика нальотом гепатомегалії чутливості печінкового краю субіктеричності склер підвищеної стомленості загальної слабості нездужання зниження працездатності 5,7±0,3 5,4±0,3 9,8±0,4 13,6±0,5 3,6±0,2 4,2±0,2 4,8±0,3 5,1±0,3 4,8±0,2 5,3±0,3 8,9±0,4 8,6±0,4 13,4±0,5 17,3±0,6 6,6±0,3 7,1±0,3 7,7±0,3 8,1±0,4 8,4±0,4 8,7±0,4 Р