Спосіб лікування хворих на неалкогольний стеатогепатит, сполучений з ожирінням

1. Спосіб лікування хворих на неалкогольний стеатогепатит, сполучений з ожирінням, що включає введення гепатопротекторних препаратів, зокрема антралю, який відрізняється тим, що додатково вводять гепалін. 3 лікування функціонального стану печінки сприяє також корекції ЦП крові у хворих з НАСГ. Однак клінічний досвід дозволяє вважати, що при використанні вказаного способу відмічається досягнення стійкої ремісії НАСГ та при цьому корекція ЦП лише в половини хворих на НАСГ, сполучений з ожирінням, тоді як в інших хворих на НАСГ має місце нестійка ремісія стеатогепатиту та залишаються чітко виражені зсуви з боку ЦП крові, зокрема суттєво підвищений рівень про-запальних ЦК (IL-1 , IL-2, ФНПα й ін.), що може сприяти подальшому прогресуванню хронічної патології печінки. Відомий також спосіб лікування хворих на НАСГ, сполучений з ожирінням, шляхом призначення таким пацієнтам сучасних протизапальних препаратів, зокрема амізону, які також володіють гепатозахисними та імунотропними властивостями (Терьошин В.О., Фролов В.М. Вплив амізону на клінічний перебіг хвороби та концентрацію цитокінів у крові хворих з неалкогольним стеатогепатитом // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: зб. науков. праць. - Київ; Луганськ; Харків, 2007.-Вип.1-2 (76-77). – С.116-122). Цей спосіб більш ефективний, ніж попередній. Але й при використанні амізону в частини хворих на НАСГ, сполучений з ожирінням, особливо при частих загостреннях патологічного процесу в печінці, не досягається стійка ремісія стеатогепатиту та при цьому тривалий час зберігається дисбаланс вмісту прозапальних і протизапальних ЦК у крові. Тому запропоновано спосіб лікування хворих на НАСГ, сполучений з ожирінням, що включає введення пацієнтам з даною патологією імуноактивного препарату циклоферону, який володіє також протизапальною активністю (Фролов В.М., Терешин В.А. Динамика клинических показателей и провоспалительных цитокинов в крови больных неалкогольным стеатогепатитом при лечении циклофероном // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: зб. науков. праць. Київ; Луганськ; Харків, 2007. - Вип.3-4 (78-79).С.125-134). Однак і при використанні даного способу в 1015% хворих на НАСГ, сполучений з ожирінням, з частими загостреннями стеатогепатиту, все ж таки не відмічається досягнення стійкої ремісії НАСГ та повної нормалізації ЦП крові пацієнтів, а саме зберігається підвищений рівень прозапальних ЦК (IL-1 , IL-2, ФНПα й ін.) і дисбаланс їхнього вмісту в крові хворих, тобто залишаються порушення цитокінового статусу, переважно у вигляді збільшення вмісту прозапальних і відносної недостатності протизапальних ЦК. У цьому зв'язку був запропонований спосіб лікування хворих на НАСГ, сполучений з ожирінням, шляхом додаткового введення їм імуноактивного препарату імунофану, який володіє також антиоксидантними, протизапальними, гепатозахисними й дезінтоксикаційними властивостями (Патент України на корисну модель №31528. - МПК (2008.01) А61Р37/02. - Спосіб корекції цитокінового профілю крові у хворих на неалкогольний стеатогепатит. Опубл. 10.04.2008. -Бюл. №7). 48702 4 Але при використанні й цього способу в частини хворих на НАСГ, сполучений з ожирінням, все ж таки ще зберігаються скарги на стан здоров'я й зсуви деяких імунологічних показників, які вказують на наявність у даних пацієнтів помірного загострення або неповної ремісії хронічного патологічного процесу в печінці. Тому був запропонований спосіб лікування хворих на НАСГ, сполучений з ожирінням, який передбачає призначення їм гепатозахисного та антиоксидантного препарату антралю (Фролов В.М., Григорьева А.С. Антраль - эффективный препарат для лечения заболеваний печени // Український медичний часопис. -2003. - №2 (34) – С.65-68). Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому обраний в якості прототипу. До недоліків прототипу відноситься те, що в деяких хворих на НАСГ, сполучений з ожирінням, ще зберігається симптоматика, яка є наслідком помірного загострення або неповної ремісії хронічного патологічного процесу в печінці. Тому відомий спосіб-прототип потребує подальшого удосконалення. Задачею корисної моделі було підвищення ефективності відомого способу лікування хворих на НАСГ, сполучений з ожирінням, а саме прискорення досягнення повноцінної ремісії хвороби та водночас нормалізації співвідношення прозапальних і протизапальних ЦК у крові і їхньої загальної концентрації в крові. Вказана задача досягається шляхом додаткового введення хворим на НАСГ, сполучений з ожирінням, в якостігепатопротекторного засобу гепаліну. Гепалін - це сучасний гепатотропний засіб, який випускається у формі сиропу, кожні 10мл якого містять холіну цитрату (65%) 0,55г, сорбітолу розчину (70%) не кристалізованого 7,15г, допоміжні речовини: натрію метилпарабен, натрію пропілпарабен, лимонної кислоти моногідрат, бронопол та інш. Холіну цитрат швидко й ефективно відновлює запаси холіну в організмі, який посилює засвоєнні магнію, бере участь в основних біологічних процесах, входить до складу фосфоліпідів, зокрема, є основною часткою полярної групи фосфатидилхоліну, що підтримує цілісність клітинних мембран, сфінгомієліну, що також відіграє певну роль у підтриманні клітинної структури. Сорбітол використовується організмом для термінових енергетичних потреб, інша його частина відкладається як запас у вигляді глікогену, ізотонічний розчин сорбітолу оказує дезагрегантну дію і, таким чином, поліпшує мікроциркуляцію й перфузію тканин. Наша пропозиція базується на вперше встановленій нами в експериментальних умовах і потім підтвердженій в клініці закономірності, що додаткове введення хворим в якості гепатопротекторного препарату гепаліну забезпечує в патогенетичному плані відновлення імунологічного гомеостазу, зокрема ЦП крові, а в клінічному відношенні сприяє досягненню стійкої й тривалої ремісії НАСГ, суттєвому зменшенню в подальшому частоти загострень цього захворювання й також вираженості ожиріння, і, таким чином, обумовлює досягнення 5 задачі корисної моделі. Крім того, введення гепаліну не має протипоказань, не спричиняє будьяких небажаних побічних ефектів, у тому числі алергічних реакцій, і тому гепалін може при необхідності призначатися повторними курсами, у залежності від досягнутого ефекту. Раніше з метою корекції ЦП крові у хворих на НАСГ, сполучений з ожирінням, гепалін не використовувався. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворим з наявністю НАСГ, сполученого з ожирінням, які потребують корекції ЦП крові, поряд з антралем, який призначають у середньотерапевтичних дозах, додатково вводять в якості гепатопротекторного препарату гепалін усередину у вигляді сиропу, при відсутності закрепів у хворих - по 10мл (2 чайні ложки) 1 раз на день перед обідом у невеликій кількості води протягом 3-4 тижнів поспіль, а при наявності закрепів - по 20мл (4 чайні ложки) вранці до сніданку в невеликій кількості води до ліквідації закрепів і потім по 10мл (2 чайні ложки) 1 раз на день перед обідом при загальній тривалості введення препарату до 4 тижнів поспіль. Лабораторними критеріями ефективності призначення гепаліну є зменшення вмісту в крові концентрації прозапальних ЦК-IL-1β, IL-2, ФНПα й IL-6 при тенденції до підвищення рівня протизапального ЦК-IL-4 в сироватці крові хворих, а тому й зниження коефіцієнтів, які відображають співвідношення ЦК з прозапальною й протизапальною активністю, що свідчить про відновлення імунологічного гомеостазу. Саме додаткове введення в якості гепатопротекторного засобу гепаліну сприяє в патогенетичному плані позитивним зсувам вищезгаданих імунологічних показників, а в клінічному відношенні - досягненню стійкої й тривалої ремісії НАСГ, а також суттєвому зменшенню в подальшому частоти загострень стеатогепатита й вираженості ожиріння. Вищевказані дози й курси введення гепаліну хворим на НАСГ, сполучений з ожирінням, були підібрані нами досвідним шляхом. Саме при такій кратності введення гепаліну забезпечується максимальне зниження концентрації прозапальних ЦК у сироватці крові. Отже, новими є як препарат (гепалін), який нами вперше використовується в лікуванні хворих на НАСГ, сполучений з ожирінням, так і схема застосування гепаліну при даній коморбідній патології. При розробці заявленого способу було обстежено дві групи хворих на НАСГ, сполучений з ожирінням, які підлягали проведенню лікування в зв'язку з наявністю порушень з боку імунної системи: основна (62 особи), якій проводили терапію за допомогою заявленого способу, і група зіставлення (77 осіб), якій проводили лікування відповідно до відомого способу-прототипу. Обидві групи хворих, які знаходилися під наглядом, були рандомізовані за віком, статтю, стадією НАСГ і частотою загострення хронічного патологічного процесу в печінці й ступенем вираженості ожиріння. Діагноз 48702 6 ожиріння ставився за даними анамнезу й результатами антропометричного дослідження, що включало визначення індексу маси тіла (ІМТ). Відповідно до градацій ІМТ, серед обстежених нами хворих було 76 особи (54,7%) з ожирінням Па ступеня, 55 пацієнтів (39,6%)з ожирінням ИЬ ступеня й 8 хворих (5,8%) з ожирінням III ступеня. Введення як антралю, так і гепаліну починалося, як правило, безпосередньо в період чергового епізоду загострення НАСГ і проводилося переважно в амбулаторних умовах або в спеціалізованому гастроентерологічному стаціонарі. Як клінічні, так і лабораторні показники порівнювали в обох групах хворих на НАСГ, сполучений з ожирінням. До початку проведення лікування хворих на НАСГ, сполучений з ожирінням, в обох групах, які були під наглядом, - основній, що отримувала гепалін відповідно з заявленим способом, і групі зіставлення, в якій лікування здійснювалася стосовно до способу-прототипу, була однотипова клінічна симптоматика хвороби, що характеризувалася наявністю загальної слабості, нездужання, зниження апетиту й працездатності, помірної тяжкості в правому підребер'ї, болю або тяжкості в епігастрії, гіркоти в роті, відрижки, закрепів, чи їхнього чергування з проносами й метеоризму. При об'єктивному обстеженні відмічалася субіктеричність склер, наявність гепатомегалії, ущільнення печінки, болісності печінкового краю при пальпації. При вивченні біохімічних показників, які характеризують функціональні проби печінки, було встановлено, що до початку проведення лікування у хворих на НАСГ, сполучений з Ож, мало місце підвищення вмісту загального білірубіну у крові (в середньому в 1,5 рази стосовно норми; Р