Спосіб лікування жінок з рецидивуючою генітальною герпесвірусною інфекцією

1. Спосіб лікування жінок з рецидивуючою генітальною герпетичною інфекцією, що включає введення противірусних препаратів (ацикловіру або його похідних) та амізону у середньотерапевтичних дозах, який відрізняється тим, що додатково вводять імуноактивний препарат циклоферон. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що циклоферон вводять по 2 мл внутрішньом'язово у вигляді 12,5 % розчину 1 раз на добу протягом 5 днів поспіль, а потім через день ще 5-7 ін'єкцій. (19) (21) u201011370 (22) 24.09.2010 (24) 26.04.2011 (46) 26.04.2011, Бюл.№ 8, 2011 р. (72) ЧЕРКАСОВА ВІКТОРІЯ СЕРГІЇВНА, ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, АНДРОСОВ ЄВГЕН ДМИТРОВИЧ (73) ЧЕРКАСОВА ВІКТОРІЯ СЕРГІЇВНА, ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, АНДРОСОВ ЄВГЕН ДМИТРОВИЧ 3 До недоліків прототипу відноситься те, що у частини хворих жінок, особливо з частими рецидивами ГГВІ, після проведеного лікування все ж таки зберігаються порушення з боку імунної системи, що в подальшому проявляється рецидивами ГГВІ. Задачею корисної моделі було підвищення ефективності існуючого способу лікування РГГВІ, прискорення терміну досягнення повноцінної клініко-лабораторної ремісії та зменшення ймовірності розвитку в подальшому рецидивів захворювання. Ця задача досягається шляхом додаткового введення жінкам із РГГВІ під час чергового рецидиву, поряд з противірусними препаратами та амізоном, препарату циклоферон, який сприяє прискоренню ліквідації проявів інфекційної інтоксикації, а в клінічному плані - прискорює одужання хворих жінок. Циклоферон - сучасний імуноактивний препарат, який володіє інтерфероніндукуючими властивостями. В клінічній практиці відмічена здатність циклоферону регулювати антитілоутворення, природну кілерну активність Т-лімфоцитів і стимулювати фагоцитоз разом з вираженим протизапальним ефектом. Імуномодулююча дія циклоферону проявляється в корекції імунного статусу організму при імунодефіцитних станах різного ґенезу, при цьому в залежності від типу порушень має місце активація тих або інших ланок імунної системи (Романцов М.Г., Ершов Ф.И., Коваленко А.Л. Иммунодефицитные состояния: коррекция циклофероном: Руководство для врачей. – СПб, 1998. – 80 с). Наша пропозиція щодо додаткового включення циклоферону поряд з амізоном до комплексу лікування РГГВІ базується на вперше встановленій нами в експериментальних умовах та в подальшому підтвердженій в клініці закономірності, яка полягає в сумації та взаємному потенціюванні позитивних рис фармакологічної дії амізону та циклоферону при їх спільному введенні в плані нормалізації показників імунологічного гомеостазу, що сприяє суттєвому підвищенню природної антиінфекційної резистентності та зниженню реплікації ВПГ, а в клінічному плані сприяє досягненню тривалої повноцінної ремісії захворювання. Клінікопатогенетичний ефект спільного введення амізону та циклоферону суттєво перевищує просту сумацію ефектів вказаних препаратів, оскільки, дана комбінація препаратів взаємо потенціює продукцію ендогенних - та -інтерферонів, та, як слідство, обумовлює нормалізацію інтерферонового статусу організму та водночас спричиняє чітко виражений імунокоригуючий ефект. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Після встановлення діагнозу чергового рецидиву ГГВІ жінкам призначаються противірусний препарат (ацикловір або його похідні) і амізон у серед 58753 4 ньотерапевтичних дозах та додатково вводять циклоферон у вигляді 12,5 % розчину по 2 мл внутрішньом'язово 1 раз на добу протягом 5 днів поспіль, а потім через день ще 5-7 ін'єкцій. Для підтвердження ефективності заявленого способу лікування РГГВІ було обстежено дві групи жінок (від 18 до 35 років) з даним діагнозом - основна (38 жінок), яка отримували лікування за допомогою заявленого способу та група зіставлення (39 жінок), які лікувались згідно з відомим способом-прототипом. Усі жінки були рандомізовані за віком та тяжкістю клінічного перебігу захворювання. Діагноз РГГВІ виставлявся згідно з даними анамнезу, результатами клінічного обстеження та був обов'язково підтвердженим методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) та даними імуноферментного аналізу (ІФА). До початку лікування жінки з діагнозом РГГВІ, які були під наглядом, скаржилися на дискомфортні відчуття в області зовнішніх статевих органів (наявність печії, свербіння, болісності, підвищеної чутливості), загальну слабкість, нездужання, субфебрилитет. При гінекологічному обстеженні у більшості жінок з РГГВІ, які знаходилися під наглядом, виявлялася характерна герпетична висипка на зовнішніх статевих органах у вигляді окремих або згрупованих везикул з прозорим або каламутним вмістом; були також характерні рясні серознослизові вагінальні виділення. У частини хворих жінок спостерігалися явища цервіциту (гіперемія та набряк епітелію шийки матки) та ерозії шийки матки запального характеру. Обстеження жінок, хворих на РГГВІ, які були під наглядом, у динаміці дозволило встановити позитивний вплив заявленого способу лікування на динаміку клінічних та низки лабораторних показників. Як видно з таблиці 1, використання заявленого способу сприяє прискоренню ліквідації у жінок клінічної симптоматики рецидиву ГГВІ. Дійсно, дискомфортні відчуття у жінок основної групи зникали у середньому на 1,5±0,3 доби раніше (