Спосіб діагностики парціальної епілепсії

Спосіб діагностики парціальної епілепсії за даними вмісту аксонального мікротьюбул 3 лепсію з когнітивними розладами (Tanuma N., Miyata R., Kumada S. et all The axonal damage marker tau protein in the cerebrospinal fluid is increased in patients with acute encephalopathy with biphasic seizures and late reduced diffusion // Brain Dev.- 2010.- Vol. 32 (6).- P. 435-439.) та зниження цього показника у хворих з первинногенералізованими епілептичними нападами (Palmio J., Suhonen J., Keranen Т., Hulkkonen J., Peltola J., Pirttila T. Cerebrospinal fluid tau as a marker of neuronal damage after epileptic seizure // Seizure.- 2009.- Vol. 18 (7).- P. 474-477.). Серед недоліків найближчого аналога звертає на себе увагу низька специфічність методу, складна методика виконання, відсутність візуалізації отриманих даних. В основу корисної моделі покладено задачу вдосконалення способу діагностики парціальної епілепсії шляхом вимірювання вмісту маркеру аксонального пошкодження головного мозку мікротьюбул-асоційованого тау білка в сироватці крові імунофлюоресцентним методом з використанням первинних моноклональних мишачих антитау-5 й вторинних моноклональних антитіл, що забезпечить покращення специфічності, чутливості та однозначності способу діагностики. Суть корисної моделі полягає в тому, що у хворих на парціальну епілепсію вивчається вміст мікротьюбул-асоційованого тау білка імунофлюоресцентним методом з використанням первинних та вторинних моноклональних мишачих антитіл порівняно з даними хворих на первинногенералізовану епілепсію та даними контрольної групи здорових осіб. Задача, яку покладено в основу корисної моделі, вирішується тим, що у відомому способі діагностики парціальної епілепсії в сироватці крові вивчається вміст аксонального мікротьюбуласоційованого тау білка порівняно з даними контрольної групи і даними хворих на первинногенералізовану епілепсію в імунофлюоресцентної реакції з використанням первинних моноклональних анти-тау-5 антитіл й вторинних моноклональних мишачих антитіл. Імунофлюоресцентний метод дає змогу виявлення субклітинного компоненту за допомогою специфічної імунологічної флюоресцентно!' реакції; метод відзначається високою чутливістю та основане на конкурентному зв'язуванні моноклональних антитіл, які є специфічними до різних епітопів IgG () та IgM дослідних високо-глобулярних молекул тау білка. У нової методиці вперше застосовані як первинні, так й вторинні моноклональних мишачі антитіла, які вибірково зв'язуються з фосфорированною та нефосфорированою ізоформами тау білка (clone 5) з молекулярною вагою в межах 210.0-241.0 kDa. За умов імунофлюоресцентної реакції з моноклональними первинними анти тау-5 і вторинними IgG () FITC антитілами було продемонстровано збільшення рівня аксонального мікротьюбуласоційованого тау білка в сироватці крові хворих на парціальну епілепсію на відміну від зниження цього показника у хворих на первинногенералізовану епілепсію та здорових осіб. Таким чином, застосування корисної моделі в клініці на 64952 4 дасть можливість за допомогою імунофлюоресцентного дослідження вмісту аксонального мікротьюбул-асоційованого тау білка в сироватці крові виявити та відокремити парціальну епілепсію з усього пулу епілептичних синдромів. Спосіб діагностики здійснюється таким чином. У пацієнта одержують кров, відстоюють її протягом години при кімнатній температурі і центрифугують при 3 тис/об. 15-20 хв. Зразки, отримані від хворих та групи порівняння, й стандарти, отримані від контрольної групи, інкубують з першим моноклональним мишачим анти-тау-5 (anti-x-5) антитілом протягом 2 годин у термостаті при температурі +36-+38 С в присутності вторинного моноклонального антитіла, міченого ізотіоціанід (FITC) флюоресцентом специфічним до IgG (). Після інкубації зміст відмивається тричі у фосфатно-сольовому буферному розчині з твином для вилучення не зв'язувальних комплексів антитіл до тау. Для визначення тау білка в імунофлюоресцентної реакції використовують стандартні набори фірми Sigma (США). Для визначення концентрації тау в імунофлюоресцентної реакції використовують вимірювання флюоресцентного свічення, що проводиться з використанням імунофлюоресцентного мікроскопу «Olympus» BX41 (Японія) при збіе льшенні, х600: Д коефіцієнт поглинанню Seizuss 135. Далі формують базу даних з показників здорових осіб (контрольна група) і порівнюють з нею показники пацієнтів з парціальною епілепсією (основна клінічна група) та пацієнтів з первинногенералізованою епілепсією (група порівняння). Розрахунок оптичної щільності (D) проводиться в умовних одиницях справлено з використанням десятичного логарифму (D=Log10Ftau/F0). Приклад. В ході дослідження було обстежено3 клінічні групи: 1 група складалася з 39 хворих на парціальну епілепсію (згідно з міжнародною класифікацією епілепсій та епілептичних синдромів, 1989) з них 23 жінки (58,97 %) і 16 чоловіків (41,03 %) у віці від 21 до 39 років; середній вік обстежених хворих складав 30,67±10,19 років; 2 клінічна група складалася з 35 хворих на первинно-генералізовану епілепсію: з них 21 жінка (60 %) і 14 чоловіків (40 %) у віці від 27 до 42 років; середній вік хворих 2 групи складав 34,11±8,24 років; 3 група складалася з 20 здорових осіб: з них 10 жінок (50 %) та 10 чоловіків у віці від 27 до 35 років, середній вік контрольної групи складав 28,14±9,89 років. Середня тривалість парціальної епілепсії у хворих була 14,35±5,6 років, частота парціальних нападів: 2-6 на місяць; середня тривалість первинногенералізованної епілепсії - 8,71±4,5 років, частота епілептичних нападів: 1-2 разів на місяць. Всі хворі на момент обстеження отримували базисну терапію протиепілептичними засобами у середньотерапевтичних дозах. В ході дослідження було з'ясовано, що хворі на парціальну епілепсію мають в сироватці крові патологічний аксональний мікротьюбуласоційований тау білок та статистичне підвищення його рівню на 0,40 ум. од. оптичної щільності (ОЩ, D) порівняно зі здоровим контролем (р