Спосіб оцінки мікроциркуляторних порушень у хворих в гострому періоді опікової хвороби

Реферат: Спосіб оцінки мікроциркуляторних порушень у хворих в гострому періоді опікової хвороби включає забір крові з антикоагулянтом, визначення рівня маркера розладів мікроциркуляторного русла. Як маркер мікроциркуляторних порушень використовують коефіцієнт відношення активності аденозиндезамінази до активності лактатдегідрогенази в гемолізаті еритроцитів, підвищення коефіцієнту більш ніж в два рази супроводжує мікроциркуляторні розлади. UA 75001 U (12) UA 75001 U UA 75001 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Спосіб належить до медицини, а саме до інтенсивної терапії та комбустіології, та може бути використаний для оцінки розладів мікроциркуляції у пацієнтів в гострому періоді опікової хвороби та для корекції інфузійної терапії постраждалих. Глибину змін в судинах мікроциркуляторного русла вивчають за допомогою морфологічних досліджень біоптатів шкіри [1]. Але для хворих з обпеченою шкірою такий метод ні є прийнятним. Найбільш близьким аналогом способу, що заявляється, вибраним як прототип, є дослідження Фалчари Р.А. (2011), якій пропонує оцінювати мікроциркуляторні порушення у хворих бронхіальною астмою за рівнем гомоцистеїну в плазмі, якій визначали методом імуноферментного аналізу [2]. Недоліком цього способу є висока вартість реактивів для визначення гомоцистеїну та необхідність мати спеціальне обладнання, яке, як правило, відсутнє в звичайній клінікодіагностичній лабораторії. В основу корисної моделі поставлена задача розробити спосіб оцінки розладів мікроциркуляції у хворих в гострому періоді опікової хвороби шляхом визначення активності ферменту обміну аденілових нуклеотидів аденозиндезамінази (КФ 3.5.4.4) та гліколітичного ферменту лактатдегідрогенази (КФ 1.1.1.27) в еритроцитах. Поставлена задача вирішується тим, що в способі оцінки мікроциркуляторних порушень в гострому періоді опікової хвороби досліджують активність ферменту аденіннуклеотидного обміну аденозиндезамінази (КФ 3.5.4.4) та активність гліколітичного ферменту лактатдегідрогенази (КФ 1.1.1.27) в гемолізаті еритроцитів, після чого розраховується коефіцієнт відношення їх активностей та якщо цей коефіцієнт перевищує нормальне значення в два рази та більше, то це свідчить про розлад мікроциркуляції. Розробка способу, що заявляється, стала можливою завдяки встановленому авторами науковому факту про наявність від'ємної кореляційної залежності між коефіцієнтом відношення активностей аденозиндезамінази до лактатдегідрогенази в еритроцитах та показником перфузії в непошкодженій шкірі обпечених, визначеним за допомогою лазерної допплерівської флоуметрії. Реалізують спосіб таким чином З підключичної вени набирають 2 мл крові в пробірку з 40 мкл 7,5 % розчину ЕДТА, кров ретельно перемішують з антикоагулянтом, після чого центрифугують 10 хв. при 3000 об/хв. Плазму відбирають, з еритроцитарної суспензії беруть 0,4 мл в чисту пробірку та додають 3хразовий об'єм фізіологічного розчину. Після перемішування пробу центрифугують 10 хв. при 3000 об/хв., потім надосадову рідину відбирають, після чого повторно додають 3-хразовий об'єм фізіологічного розчину. Таким чином, еритроцити тричі відмивають, та потім розчиняють в 3кратному об'ємі дистильованої води та заморожують, а потім розмерзають задля повного руйнування еритроцитарних клітин. Готовий гемолізат розділяють на дві частини. Першу частину додатково розбавляють дистильованою водою у 4 раза та досліджують активність аденозиндезамінази шляхом спектрофотометричного вимірювання кінетики дезамінування аденозину. Другу частину гемолізату розбавляють у 15 разів та досліджують активність лактатдегідрогенази уніфікованим кінетичним методом з пируватом, після чого розраховують коефіцієнт відношення активностей аденозиндезамінази до лактатдегідрогенази. Розрахований коефіцієнт порівнюють з нормою. На стадії опікового шоку характерне його підвищення в три рази при падінні показника перфузії в два рази. На стадії гострої опікової токсемії у постраждалих з опіками середньої важкості відношення активностей названих ферментів знижується на чверть, тобто відбувається часткова нормалізація мікроциркуляції, що підтверджується підвищенням показника перфузії. У важкообпечених на стадії гострої опікової токсемії коефіцієнт відношення активності аденозиндезамінази до активності лактатдегідрогенази залишається на тому ж рівні, показник перфузії також не змінюється та поліпшення гемодинамики не спостерігається. Конкретні приклади реалізації способу, що заявляється Приклад 1. Хворий Л., 41 рік. Потрапив до блоку інтенсивної терапії опікового центру ШВХ ім. В.К.Гусака після вибуху метано-вугільної суміші на шахті. Отримав поверхневі опіки тулуба 1-2-го ступеня, загальною площею ураження близько 60 %. За модифікованим індексом важкості ураження його стан можна оцінити, як середньої важкості. В першу добу після травми на стадії опікового шоку була взята кров в пробірку з 7,5 % ЕДТА, і з тричі відмитої еритроцитарної суспензії був приготовлений гемолізат. За стандартними спектрофотометричними методами була визначена активність аденозиндезамінази в еритроцитах: 108 нмоль/хвл; активність лактатдегідрогенази 582 мккат/л, також був 1 UA 75001 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 розрахований коефіцієнт відношення активностей цих ферментів: 0,186, що в тричі перевищило нормальні значення (0,065). За допомогою лазерної допплерівської флоуметрії був виміряний показник перфузії неушкодженої шкіри: 1,77, що в два рази нижче за нормальні значення (3,5) та є свідченням глибоких розладів мікроциркуляції. На 3-ю добу після опіку на стадії гострої опікової токсемії хворий був повторно обстежений. Активність аденозиндезамінази в еритроцитах у нього склала 87 нмоль/хвл при нормі 60 нмоль/хвл, активність лактатдегідрогенази була в межах норми: 883 мккат/л при нормі 913 мккат/л, коефіцієнт відношення активностей був 0,099. Часткове поліпшення гемодинамики у пацієнта підтверджувало зростання показника перфузії до значення 2,86. Приклад 2. Хворий К., 27 років. Потрапив до блоку інтенсивної терапії опікового центру ІНВХ ім. В.К.Гусака після вибуху метано-вугільної суміші на шахті. Отримав поверхневі опіки, голови та тулуба 1-2-3-го ступеня, загальною площею ураження близько 75 %. Також мала місце термоінгаляційна травма 3-го ступеня. За модифікованим індексом важкості ураження його стан можна оцінити, як важкий. В першу добу після опіку на стадії опікового шоку була взята кров в пробірку з 7,5 % ЕДТА, і з тричі відмитої еритроцитарної суспензії був приготовлений гемолізат. За стандартними спектрофотометричними методами була визначена активність аденозиндезамінази в еритроцитах: 109 нмоль/хвл; активність лактатдегідрогенази 883 мккат/л, також був розрахований коефіцієнт відношення активностей цих ферментів: 0,123, що в вдвічі перевищило нормальні значення (0,065). За допомогою лазерної допплерівської флоуметрії був виміряний показник перфузії неушкодженої шкіри: 0,89, що в три з половиною рази нижче за нормальні значення (3,5) та є свідченням важких мікроциркуляторних розладів. На 3-ю добу після опіку на стадії гострої опікової токсемії хворий був повторно обстежений. Активність аденозиндезамінази в еритроцитах у нього зростала до 173 нмоль/хвл, що майже в три рази перевищувало нормальні значення (60 нмоль/хвл), активність лактатдегідрогенази знижувалась до 623 мккат/л при нормі 913 мккат/л, коефіцієнт відношення активностей підвищувався в два рази до 0,278. Відсутність покращення гемодинамики у постраждалого характеризувалось показником перфузії 1,19. Лабораторні випробування способу, що заявляється, проведені у 21 шахтаря, постраждалих внаслідок вибуху метано-вугільної суміші на шахтах Донбасу, серед яких 11 пацієнтів склали групу з опіками середньої важкості та 10 хворих - групу важко обпечених, а також у 15 донорів групи контролю. Перевагою способу, що заявляється, є те, що для визначення активності лактатдегідрогенази в еритроцитах застосовують ті ж самі реактиви та обладнання, що і для методу з переліку рутинних клініко-біохімічних досліджень, а саме - визначення активності лактатдегідрогенази в сироватці крові. Аденозин, необхідний для дослідження активності аденозиндезамінази в еритроцитах, за своєю вартістю належить до доступних реактивів, крім того, 0,5 грам сухої речовини вистачить не менш, як на дві тисячі визначень. Таким чином, визначення активності лактатдегідрогенази та аденозиндезамінази в еритроцитах здійснюють за допомогою доступних та недорогих реагентів, на обладнанні, яке є звичайним для більшості біохімічних лабораторій. Все це робить перспективним застосування способу в практичній медицині для оцінки мікроциркуляторних порушень у хворих в гострому періоді опікової хвороби, веде до підвищення ефективності інфузійної терапії постраждалих та попередження ускладнень на пізніх термінах опікової хвороби. Джерела інформації: 1. И.Г. Фомин, Б.Б. Салтыков, Т.В. Королева и др. Диагностика микроциркуляторных нарушений у больных сахарным диабетом типа 2 и ишемической болезнью сердца// Клин. Медицина.-2004.-№2.-с. 36-39. 2. Фалчари Р.А. Клинико-диагностическое значение исследования плазменного гомоцитеина при бронхиальной астме/ Автореф. диссер. на соиск. уч. степ. канд… мед. наук. Астрахань.-2011.-25 с. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 55 60 Спосіб оцінки мікроциркуляторних порушень у хворих в гострому періоді опікової хвороби, що включає забір крові з антикоагулянтом, визначення рівня маркера розладів мікроциркуляторного русла, якій відрізняється тим, що як маркер мікроциркуляторних порушень використовують коефіцієнт відношення активності аденозиндезамінази до активності лактатдегідрогенази в гемолізаті еритроцитів, підвищення коефіцієнту більш ніж в два рази супроводжує мікроциркуляторні розлади. 2 UA 75001 U Комп’ютерна верстка І. Мироненко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3