Спосіб профілактики і лікування постінтубаційної гострої дихальної недостатності та її ускладнень

Реферат: Спосіб профілактики і лікування постінтубаційної гострої дихальної недостатності та її ускладнень включає інгаляційно-дихальну терапію дрібнодисперсними парами фізіологічного озонованого розчину та озонованої олії. Виконують внутрішньовенні інфузії озонованим фізіологічним розчином. UA 77218 U (12) UA 77218 U UA 77218 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до озонотерапії в хірургічній та анестезіологічній практиці і може бути використана для профілактики і лікування постінтубаційної гострої дихальної недостатності, яка виникає після великих операцій на черевній і грудній порожнинах. Порушення функцій легенів після великих операцій на черевній і грудній порожнинах обумовлені тим, що повітроводні шляхи страждають при аспірації шлункового вмісту, інсуфляції суміші з високим вмістом кисню, тривалій механічній вентиляції і тривалій іммобілізації в одному положенні. Практично після всіх операцій, які виконуються під ендотрахеальним наркозом та зі штучною вентиляцією легенів виникає гостра дихальна недостатність (ГДН), що обумовлена крововтратою, гемотрансфузіями, жировою емболією, спазмом і тромбозом легеневих артерій, больовим обмеженням глибини дихання. В найближчому післяопераційному періоді до ГДН призводять утруднення евакуації мокротиння, запальний набряк слизової дихальних шляхів і прихована аспірація шлункового вмісту і, як наслідок, виникає пневмонія - з тяжким перебігом, нерідко двохстороння. Тому для попередження ушкодження організму впливом гіпоксемії В.Д. Братусь, Ю.П. Бутылин, Ю.Л. Дмитриев в своїй монографії "Интенсивная терапия в неотложной хирургии" (див. К.: Здоров'я, 1980. - С. 224-241) пропонують ультразвукові інгаляції зволоженим киснем, а при прогресуванні ГДН - поміщення хворого до барокамери і виконання гіпербаричної оксигенації з використанням різних видів медичного кисню. Спосіб дозволяє розріджувати мокротиння і зменшувати спазм бронхіальних м'язів, до того ж лікувальними ефектами є катаболічний, дезінтоксикаційний, імуностимулюючий, репаративнорегенераторний і вазоконстрикторний. Але при тривалій гіпероксії кисень ушкоджує спазмолему альвеоцитів і ендотелій-легеневих капілярів. Виникає набряк інтерстиції альвеол та інфільтрація міжальвеолярних перетинок з підвищенням товщини аерогематичного бар'єру. Неадекватна оксигенотерапія може підсилити деструктивні процеси в альвеолярній тканині і сприяти її фіброзуванню. При цьому доцільно використовувати спеціальну дорогу імпортну апаратуру - концентратори кисню Polaris, Airsep, Companion-492 a (Puritan-Bennet), De Vilbiss, DeVО2/44, ZEFIR та інші для підтримання концентрації кисню і контролю тривалості впливу. Оксигенобаротерапія (гіпербарична оксигенація) протипоказана при недостатності кровообігу II стадії, ішемічній хворобі серця, стенокардії напруги І-ІІІ ФК, гіпертонічній хворобі І-ІІ стадії, наслідках черепно-мозкової травми, фіброміомах та міомах матки, гострих ЛОР-захворюваннях з порушеннями барофункції, клаустрофобія, гострих і хронічних запальних захворюваннях органів дихання (бронхіт, трахеїт, ексудативний і сухий плеврит). Відомі способи лікування дихальної недостатності при захворюваннях органів дихання (бронхіальна астма, хронічний бронхіт, пневмонія), які включають внутрішньовенні інфузії озонованого фізіологічного розчину (ОФР) в кількості 200 мл з концентрацією озону на виході озонатору 1500 мкг/л через день п'ятикратно, чергуючи з внутрішньом'язовими ін'єкціями по 10 мл озоно-газової суміші на виході 10-20 мг/л (див., наприклад С.П. Алехина, Т.Г. Щербатюк "Озонотерапия: клинические и экспериментальные аспекты". - Н.Новгород: "Литера", 2003. - С. 126-127). Спосіб дозволяє ліквідувати гіпоксемії і гіпоксії тканин, покращуючи їх киснеоснащення і нормалізуючи функціонування органів і систем. При цьому покращуються реологічні характеристики крові, придушуються бронхоспастичні реакції і запальний процес, в основному за рахунок стимуляції проти інфекційного імунітету, посилення елімінації збудників і регресу показників ендотоксикозу. Така базисна озонотерапія в комплексному лікуванні особливо показана при низький ефективності антибактеріальної терапії, лікарській стійкості мікрофлори на фоні послаблення захисних сил організму при супутній ішемічній хворобі серця, гіпертонічній хворобі, хронічній церебральній недостатності і при тривалій інтоксикації. В той же час опосередковане надходження кисню в кров, минаючи легені, недостатньо активує поглинальну здатність моноцитів і нейтрофілів в елімінації збудників і продуктів деструкції альвецитів, повністю не ліквідується бронхоспазм, не досягається активація в легенях мікросомальних антитоксичних систем цитохромів і не підсилюється клітинне дихання в мітохондріях. Дихальний алкалоз, який при цьому формується, та підвищення рН крові не ліквідують гіпоксію легеневої тканини. Найбільш близьким до корисної моделі є спосіб інгаляційної озонотерапії за пат. № 6133 U (A61M 15/02, пр. 04.10.2004, опубл. 15.04.2005), який включає інгаляційно-дихальну терапію дрібнодисперсними парами озонованих розчинів та озонованою олією. Інгаляційно-дихальну терапію виконують дрібнодисперсними парами бідистильованої свіжовиготовленої (ex tempore) озонованої води та озонованою рафінованою олією. 1 UA 77218 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Цей спосіб призначений для комплексного лікування хронічних бактеріально-вірусних форм бронхіту та атипових пневмоній за рахунок санації плівок, які утворюють на трахеобронхіальному дереві бактерії і віруси. Він дозволяє забезпечити для хворого можливість дихати дрібнодисперсними парами свіжоприготовленої (ex tempore) озонованої бідистильованої води, тобто малі частинки води, які надходять у вигляді туману, збільшують площу контакту зазначеного носія озону з альвеолярною тканиною легенів. Але ефективність способу все ж недостатня у разі гострої дихальної недостатності, яка виникає практично після всіх операцій під ендотрахеальним наркозом і з штучною вентиляцією легенів, при якому ступінь ураження легеневого процесу значно більший. Це зумовлюється неефективним функціонуванням легенів з порушеннями легеневого кровотоку, гіпергідратацією (за рахунок неоднорідності бідистиляту з тканинною та міжтканинною рідиною), серцевою недостатністю з розвитком набряку, множинною тромболізацією уламками тромбоцитів і формених елементів із консервованої крові, продуктами розпаду тканин з рани, нитками фібрину, мікроорганізмами з осередку інфекції і вазоактивними речовинами, які різко підвищують опір легеневих судин. В основу корисної моделі поставлена задача створення способу з підвищеною ефективністю за рахунок перебудови транспорту кисню і зменшення розладу легеневого газообміну. Поставлена задача вирішується тим, що в способі профілактики і лікування постінтубаційної гострої дихальної недостатності та її ускладнень, який включає інгаляційно-дихальну терапію дрібнодисперсними парами озонованих розчинів та озонованою олією, згідно з корисною моделлю, інгаляційно-дихальну терапію виконують дрібнодисперсними парами озонованого фізіологічного розчину, а також додатково виконують внутрішньовенні інфузії озонованим фізіологічним розчином. Інгаляційно-дихальну терапію доцільно виконувати дрібнодисперсними парами озонованого фізіологічного розчину з концентрацією розчиненого озону 120-400 мкг/л, а озонованої олії - з концентрацією озонідів 80±20 мкг/л, диханням крізь дихальну маску під атмосферним тиском зі 3 швидкістю 0,72 м /год. в наступному режимі: впродовж 5±1 хвилин дихання розчиненою озонокисневою сумішшю, потім впродовж 5±1 хвилин дихання атмосферним повітрям, потім впродовж 30-40 хвилин дихання озоно-кисневою сумішшю двічі на добу. Курс виконують впродовж 7-10 днів. Внутрішньовенні інфузії озонованим фізіологічним розчином доцільно виконувати двічі на добу по 200 мл, щоденно підвищуючи концентрацію розчиненого озону від 40 до 400 мкг/л з кроком 40±5мкг/л (тобто від 1,0 мг/л до 10 мг/л на виході озонатору), а потім знижуючи її з тим самим кроком до вихідного рівня. Використання фізіологічного розчину підвищує ефективність його проникнення всередину клітин у порівнянні з бідистилятом, який застосовується у способі-прототипі, оскільки по структурі та по іонному складу фізіологічний розчин більш споріднений внутрішньоклітинній та міжклітинній рідині, а також тканинам клітинних мембран. Тобто ОФР надходить всередину клітин, а не накопичується у міжклітинному просторі, що призводить до гіпергідратації та всіх її наслідків. Це дає змогу посилити метаболізм легеневої тканини, зменшити аеродинамічний опір диханню, покращити дренування бронхів, активізувати клітинний імуногенез і мікросомальні детоксикаційні системи. Використання озонованої олії за рахунок наявності озонідів з пролонгованою дією на клітинні оболонки та мембрани також приводить до підвищення ефективності впливу. Внутрішньовенне введення ОФР дозволяє здійснити корекцію легеневої гемодинаміки, виконати профілактику множинних мікротромбозів та емболій, корекцію всіх ланок імунітетута процесів перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної системи. Введення сумісного загального (внутрішньовенне введення озонованого фізіологічного розчину ОФР) та місцевого (інгаляції ОФР) впливу озонотерапії дозволяє здійснити різноспрямований вплив на ланки патогенезу гострої дихальної недостатності і тим попередити її розвиток, а за наявності початкового її розвитку - призупинити і визвати регресію. Описані концентрації та режими, з одного боку, забезпечують найбільший бактерицидний та віроцидний ефект, максимально ефективно запускають антиоксидантну систему, підвищують імунореактивність і покращують обмінні процеси в тканинах, а з іншого боку, вони не токсичні для організму, Ці дані отримані авторами в процесі власних досліджень і описані, наприклад, у навчальному посібнику Л.Д. Тондій, В.В. Ганічев, Ю.І. Козін "Основні принципи та методи озонотерапії" (Харків. - ХМАПО, Українська асоціація озонотерапевтів і виробників медобладнання.-2001). Спосіб здійснюється наступним чином. Починаючи з післяопераційної палати інтенсивної терапії, хворому щоденно двічі на добу проводять сеанс дихання крізь щільно прилягаючу і 3 закриваючу рот і ніс маску під атмосферним тиском зі швидкістю 0,72 м /год. в наступному 2 UA 77218 U 5 10 режимі: впродовж 5±1 хвилин дихання розчиненою озоно-кисневою сумішшю, потім впродовж 5±1 хвилин дихання атмосферним повітрям, потім - впродовж 30-40 хвилин дихання озонокисневою сумішшю. Курс озонотерапії виконують впродовж 7-10 днів. Озонований фізіологічний розчин та озоновану олію виготовляють безпосередньо перед сеансом або напередодні з концентрацією розчиненого озону 120-400 мкг/л в озонованому фізіологічному розчині (ОФР) та з концентрацією озонідів 80±20 мкг/л в озонованій олії. За цією методикою авторами було проведено лікування 18 хворих, які перенесли тяжкі комбіновані оперативні втручання у зв'язку з політравмою, під інтубаційною анестезією, що тривала в середньому 100-120 хвилин. При цьому ні в одного хворого не спостерігалося розвитку гострої дихальної недостатності та її ускладнень у вигляді бронхопневмоній, емфізем, респіраторного ацидозу, мікроемболій та інфаркту легенів. Таким чином, комплексна місцево-інгаляційна і загально-трансфузійна озонотерапія дозволяє попереджати розвиток гострої дихальної недостатності та ефективно лікувати, попереджаючи розвиток тяжких ускладнень. 15 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 20 25 30 1. Спосіб профілактики і лікування постінтубаційної гострої дихальної недостатності та її ускладнень, що включає інгаляційно-дихальну терапію дрібнодисперсними парами озонованих розчинів та озонованою олією, який відрізняється тим, що інгаляційно-дихальну терапію виконують дрібнодисперсними парами озонованого фізіологічного розчину, озонованої олії, а також додатково виконують внутрішньовенні інфузії озонованим фізіологічним розчином. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що інгаляційно-дихальну терапію виконують дрібнодисперсними парами озонованого фізіологічного розчину з концентрацією розчиненого озону 120-400 мкг/л, а озонованої олії - з концентрацією озонідів 80±20 мкг/л, диханням крізь 3 дихальну маску під атмосферним тиском зі швидкістю 0,72 м /год. в наступному режимі: впродовж 5±1 хвилин дихання розчиненою озоно-кисневою сумішшю, потім впродовж 5±1 хвилин дихання атмосферним повітрям, потім - впродовж 30-40 хвилин дихання озонокисневою сумішшю двічі на добу; курс виконують впродовж 7-10 днів. 3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що внутрішньовенні інфузії озонованим фізіологічним розчином виконують двічі на добу по 200 мл, щоденно підвищуючи концентрацію розчиненого озону від 40 до 400 мкг/л з кроком 40±5мкг/л, а потім знижуючи її з тим самим кроком до вихідного рівня. Комп’ютерна верстка І. Мироненко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3