Спосіб ліквідації щілиноподібного вторинного дефекту в межах твердого піднебіння

Реферат: UA 82580 U UA 82580 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме до щелепно-лицевої хірургії, і може бути використана для ліквідації вторинних щілиноподібних дефектів твердого піднебіння. У процес реабілітації пацієнтів з вродженими патологіями щелепно-лицевої ділянки, однією з найбільш складних задач є усунення вторинних (післяопераційних) дефектів піднебіння після ураностафілопластики. Незважаючи на те, що існує велика кількість методів ураностафілопластики, результат оперативного втручання не завжди буває задовільним. Частота післяопераційних дефектів за даними різних авторів становить від 3 [1, 2, 4] до 75 % [3]. При такому достатньо високому відсотку незадовільних результатів операції потрібні додаткові оперативні втручання, виконання яких в технічному плані буває складніше, ніж первинна ураностафілопластика. Так, існує спосіб [1], що полягає у проведенні операції закриття щілиноподібного дефекту твердого піднебіння за допомогою слизово-окісного клаптя, який викроюють з бічного відділу твердого піднебіння і перекидають на 180° в ділянку дефекту, з наступним ушиванням його з слизовою носа. Ранову поверхню перекинутого слизово-окісного клаптя закривають переміщенням по площині іншим (більшим)слизово-окісним клаптем. Але спосіб має недоліки. При використанні рубцево-змінених слизово-окісних клаптів є можливість утворення рецидивів дефектів. Відомий спосіб закриття щілиноподібного дефекту твердого піднебіння за допомогою двох мостоподібних клаптів [2]. Спосіб полягає в тому, що висікають краї дефекту, потім роблять розріз по Лангенбеку з обох сторін твердого піднебіння, відсепаровують і мобілізують мостоподібні клапті, які переміщуються до центру, і ушивають один до одного вікрилом. Цей спосіб забезпечує повне закриття щілиноподібного дефекту твердого піднебіння, надійну фіксацію слизово-окісних клаптів, а також наявність двох ніжок, що живлять і дають можливість закрити дефект на значному проміжку - передній, середній, задній відділи твердого піднебіння. Слід врахувати, що при використанні мостоподібних клаптів лінія швів проходить по середині дефекту і не має під собою кісткової основи. З цією метою для покращення адаптації країв клаптів їх зшивають в "поцілунковому" положенні П-подібними швами. Але цей спосіб також має ряд недоліків. У випадку більш широких вторинних дефектів, при недостатності пластичного матеріалу, зберігається можливість утворення вторинних дефектів піднебіння після операції. Найбільш близьким за технічним рішенням до способу, що заявляється, є спосіб закриття вторинних дефектів твердого піднебіння запропонований [5]. Цей спосіб передбачає наступні етапи: з обох країв дефекту відмічають точки і між ними відмічають візуальну лінію, від кожного кінця якої ведуть бокові розрізи, рівні по довжині візуальній лінії. Між відміченими лініями і боковими розрізами проводять такий кут, який би забезпечив переміщення утворених трикутних клаптів для повної ліквідації дефекту. Трикутні клапті перемішують один до одного, вкладають їх в дефект і ушивають між собою вікрилом. Так цей спосіб дозволяє закрити більшу частину дефекту, але за рахунок того, що клапті недостатньо мобільні, часом це не є можливим. В основу корисної моделі поставлено задачу одноетапної ліквідації щілиноподібного дефекту твердого піднебіння за допомогою двох зустрічних трикутних клаптів, розмір яких збільшується за рахунок подовження розрізу вздовж трикутника. Технічний результат, що досягається, полягає у тому, що запропонований спосіб ліквідації щілиноподібного дефекту твердого піднебіння підвищує ефективність хірургічного втручання та скорочення етапів комплексного хірургічного лікування дітей з вродженим незрощенням піднебіння. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який включає викроювання двох мостоподібних слизово-окісних клаптів по обидві сторони дефекту і переміщення їх до центру в ділянку колишнього дефекту, фіксацію клаптів швами, згідно з корисною моделлю дефект усувають за допомогою двох зустрічних трикутних клаптів, розмір яких збільшується за рахунок подовження розрізу вздовж трикутників, для покращення мобільності клаптів, клапті перемішують до центру і ушивають між собою вікрилом. Суть корисної моделі пояснюється фігурами, на яких подані етапи операції, де на Фіг. 1 - викроювання зустрічних трикутних слизово-окісних клаптів 1, 2 з твердого піднебіння, з додатковими повздовжніми розрізами вздовж трикутників. Фіг. 2 - відсепаровування і іммобілізація зустрічних трикутних слизово-окісних клаптів. Фіг. 3 - переміщення слизово-окісних клаптів в центрі і їх фіксація. Спосіб виконується таким чином: з обох країв дефекту відмічають точки і між ними відмічають візуальну лінію, від кожного кінця якої ведуть бокові розрізи, рівні по довжині 1 UA 82580 U 5 10 15 20 25 30 візуальній лінії. Між відміченими лініями і боковими розрізами проводять такий кут, який би забезпечив переміщення утворених трикутних клаптів 1, 2 для повної ліквідації дефекту. Розмір клаптів збільшується за рахунок подовження розрізів вздовж трикутників, що забезпечує покращення їх мобільність. Трикутні клапті переміщують один до одного, вкладають їх в дефект і ушивають між собою вікрилом, ліквідуючи таким чином дефект твердого піднебіння. Запропонований спосіб дозволяє виключити необхідність проведення другого етапу цієї операції. Спосіб, що заявляється, був апробований в дитячому щелепно-лицевому відділенні ДКЛ № 1 м. Києва. У всіх хворих отримані кращі естетичні та функціональні результати та скорочені строки лікування, ніж у дітей, що були прооперовані по способу-прототипу. Джерела інформації: 1. Агроскина А.П., Низова Р.Ф. Возможности предупреждения вторичных деформаций неба после радикальной уранопластики. // Современные принципы восстановительной хирургии лица и шеи в реабилитации больных с врожденной и приобретенной патологией. Труды ЦНИИС. - М.: ЦНИИС, 1984. - Т. 13. - С. 150. 2. Бернадский Ю.И. Травматология и восстановительная хирургия челюстно-лицевой области. - Киев: 1985. - С. 201. 3. Харьков Л.В. Хирургическое лечение врожденных несращений неба. - Киев: Здоров'я, 1992. - С. 147. 4. Мамедов Ад. А. Врожденная расщелина неба и пути ее устранения. - М.: Детстомиздат, 1998.-309 с. 5. Харьков Л.В., Ашуралієв Х.Г. Спосіб усунення вторинних дефектів твердого піднебіння. Деклараційний патент на винахід № 75824 від. 10.12.12 бюл. № 23. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб ліквідації щілиноподібного вторинного дефекту в межах твердого піднебіння, що включає викроювання двох мостоподібних слизово-окісних клаптів по обидві сторони дефекту і переміщення їх до центру в ділянку колишнього дефекту, фіксацію клаптів швами, який відрізняється тим, що дефект усувають за допомогою двох зустрічних трикутних клаптів, розмір яких збільшується за рахунок подовження розрізу вздовж трикутників, для покращення мобільності клаптів, клапті переміщують до центру і ушивають між собою вікрилом. 2 UA 82580 U Комп’ютерна верстка І. Мироненко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3