Спосіб оцінки антиоксидантної активності комплексної терапії, що включає мексикор, у хворих стабільною стенокардією на фоні ожиріння

Реферат: Спосіб оцінки антиоксидантної активності лікарських засобів включає моніторинг ліпідного профілю хворого до лікування й після нього. Для оцінки антиоксидантної активності комплексної терапії, що включає мексикор, у хворих стабільною стенокардією на фоні ожиріння в пробі сироватки крові визначають рівень загального холестерину й ліпопротеїдів низької щільності. UA 83488 U (54) СПОСІБ ОЦІНКИ АНТИОКСИДАНТНОЇ АКТИВНОСТІ КОМПЛЕКСНОЇ ТЕРАПІЇ, ЩО ВКЛЮЧАЄ МЕКСИКОР, У ХВОРИХ СТАБІЛЬНОЮ СТЕНОКАРДІЄЮ НА ФОНІ ОЖИРІННЯ UA 83488 U UA 83488 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до внутрішніх хвороб, і може бути використаною для оцінки антиоксидантної активності комплексної терапії, що включає мексикор, у хворих стабільною стенокардією на фоні ожиріння. Лікування стабільної стенокардії у осіб з ожирінням залишається однією із актуальних задач сучасної кардіології у зв'язку з високою поширеністю захворювання та високим процентом інвалідизації від цього захворювання. Основними препаратами для лікування пацієнтів, хворих на стабільну стенокардію, є нітрати, блокатори -адренорецепторів, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) і антагоністи кальцію, тобто препарати з гемодинамічним механізмом дії. Ці засоби успішно впливають на артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, коронарний кровотік, перед та після навантаження, потребу міокарда в кисні й так далі, однак вони не здатні впливати на утилізацію кисню клітинами міокарда. У зв'язку із цим особливий інтерес представляє такий напрямок в лікуванні стабільної стенокардії, як міокардіальна цитопротекція за допомогою кардіопротекторів. Кардіопротектори дозволяють оптимізувати енергообмін міокарда в умовах ішемії, що підвищує його життєздатність. Антиоксидантний ефект, властивий більшості представників цього класу лікарських засобів, дозволяє зменшити утворення в крові й тканинах активних форм кисню й перекисних радикалів, запобігти ушкодженню клітинних структур. Препарати цього ряду прямо не впливають на регіональну й системну гемодинаміку, мають вкрай низьку токсичність. Спостережуване при прийманні цитопротекторів посилення неспецифічної резистентності організму дозволяє говорити про їх адаптогенний ефект. Найбільш перспективним у цьому напрямку є порівняно новий вітчизняний препарат мексикор (2-етил-6-метил-3-оксипіридину сукцинат), призначений для лікування й профілактики ішемічної хвороби серця (ІХС). Принциповою відмінністю мексикору від інших міокардіальних цитопротекторів (триметазидину, мілдронату) є його здатність прямо підвищувати енергосинтезуючу функцію мітохондрій шляхом збільшення доставки й споживання сукцинату ішемізованими клітинами, реалізації феномена швидкого окиснення бурштинової кислоти сукцинатдегідрогеназою, а також активації мітохондріального дихального ланцюга, які ведуть до швидкого ресинтезу АТФ. Крім того, мексикор має виражену антиатерогенну дію й антиоксидантну активність. Найбільш поширеним способом оцінки антиоксидантної активності лікарських засобів є моніторинг ліпідного профілю хворого до лікування й після нього [Біловол О.М., Основи діагностики, лікування та профілактики основних кардіологічних захворювань / О. М. Біловол, П.Г. Кравчун: Учбовий посібник для студентів V курсу медичних ВУЗів IV рівня акредитації. Харків: ХНМУ, 2009. - Ч. 1.-402 с]. Даний спосіб оцінки антиоксидантної активності лікарських засобів є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю і результатом, який може бути досягнутим, тому його вибрано за прототип. В основу корисної моделі поставлена задача підвищення ефективності оцінки антиоксидантної активності комплексної терапії, що включає мексикор, у хворих стабільною стенокардією на фоні ожиріння шляхом виділення специфічних показників ліпідного профілю для даного контингенту хворих. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі оцінки антиоксидантної активності лікарських засобів, що включає моніторинг ліпідного профілю хворого до лікування й після нього, згідно з корисною моделлю, для оцінки антиоксидантної активності комплексної терапії, що включає мексикор, у хворих стабільною стенокардією на фоні ожиріння в пробі сироватки крові визначають рівень загального холестерину й ліпопротеїдів низької щільності. Технічний ефект корисної моделі обумовлений тим, що показники ліпідного профілю, що заявляються, у цього контингенту хворих більшою мірою, ніж інші, реагують на лікування при включенні в терапевтичний комплекс мексикору. Спосіб виконують наступним чином: у хворих стабільною стенокардією на фоні ожиріння для оцінки антиоксидантної активності комплексної терапії, що включає мексикор, в пробі сироватки крові до лікування та після нього визначають рівень загального холестерину й ліпопротеїдів низької щільності. Ефективність способу доведена клінічними дослідженнями. Було обстежено 50 хворих на стабільну стенокардію II-III функціонального класу (ФК) із супутнім ожирінням. Середній вік хворих склав 63,45±1,09 років. Було обстежено 30 чоловіків (60,72 %) і 20 жінок (39,28 %). Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб. 1 UA 83488 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 У дослідження не включалися хворі зі стабільною стенокардією з гострими або хронічними запальними захворюваннями, нирковою недостатністю, онкологічними захворюваннями й інсулінозалежним цукровим діабетом. Всім пацієнтам було проведено комплексне обстеження згідно з Наказом № 436 МОЗ України "Протоколи надання медичної допомоги хворим з ІХС -стабільною стенокардією". Антропометричні виміри включали визначення росту, маси тіла, окружності талії (ОТ) і стегон (ОС). Для характеристики ожиріння використовувався індекс маси тіла (ІМТ), розрахунок 2 якого проводився за формулою: ІМТ = маса тіла в (кг) / на ріст в (м ). Визначення рівня загального холестерину (ЗХС) і ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) виконували пероксидазним методом з використанням набору реактивів "Cholesterol Liquicolor" (фірма "Human", Німеччина) у сироватці крові, стабілізованої гепарином і ЕДТА. Хіломікрони ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїди низької щільності (ЛПНЩ) осаджували додаванням фосфорно-молібденової кислоти й хлориду магнію. Після центрифугування в супернатанті залишалися ліпопротеїди високої щільності (ЛПВЩ), які визначалися за допомогою набору "Cholesterol Liquicolor". Рівень тригліцеридів (ТГ) визначали ферментативним колориметричним методом з використанням набору реактивів "Triglycerides GPO" ("Human", Німеччина). Проводили розрахунок коефіцієнта атерогенності (КА) за формулою: КА=(ЗХС-ЛПВЩ):ЛПВЩ (ммоль/л), рівень ЛПДНЩ=ТГ:2,2×0,45 (ммоль/л), рівень ЛПНЩ (ммоль/л)=ЗХС-(ЛПДНЩ+ЛПВЩ). Всі хворі одержували індивідуальну стандартну терапію, в яку входили: нітрати, блокатори -адренорецепторів, інгібітори АПФ, антагоністи кальцію, статини, аспірин. З них 25 осіб додатково до комплексної терапії стабільної стенокардії одержували мексикор (Росія) в добовій дозі 400 мг. Статистична обробка результатів проведена за допомогою програмного пакета "Statistika" (StaSofflnc, США). Розраховували: середнє значення (М), дисперсію, стандартне відхилення, медіану (m), вірогідність і рівень значимості (р). Використовували стандартну програму кореляційного аналізу з розрахунком середніх арифметичних величин: М±m,  і рівня вірогідності (р