Сопілка кондрашевського та спосіб її виготовлення

1. Сопілка, яка містить трубку, що складається з двох частин - голосникової та отворової, по якій розташовано звукові отвори, отвір подачі повітря, чопик, яка відрізняється тим, що містить звуковий отвір "соль-дієз" з клапаном та темброве віконце з клапаном, чопик уставлено в муфту, а усі звукові отвори виконані однакового діаметра. 2. Сопілка за п. 1, яка відрізняється тим, що кількість звукових отворів в трубці становить 11. 3. Сопілка за п. 1, яка відрізняється тим, що діаметр звукових отворів становить 7мм. 4. Сопілка за п. 1, яка відрізняється тим, що внутрішній діаметр трубки становить 15мм. 3 85460 просвердлювали 5-6 дірочок. У західних регіонах України побутували різновиди сопілки - денцівка, дводенцівка, флояра. Сопілка пройшла великий шлях свого удосконалення, тепер вона виготовляється на 10 отворів, що дозволяє грати на ній у будь-якій тональності зі сталим інтонаційним строєм. Отвори в сопілці розташовані по всій трубці - вісім зверху та два - знизу. Перший, другий, третій, четвертий та п'ятий отвори прикриваються правою рукою, шостий, сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий - лівою. Два нижніх отвори закриваються великими пальцями обох рук [В. Гуцал. грає оркестр народних інструментів. Бібліотека художньої самодіяльності. Райдуга, №11,1978]. Найближчим до корисної моделі, яка заявляється, є сопілка Демінчука, що містить цільну трубку, по якій розташовано 10 звукових отворів різного діаметру, що розсвердлені емпірично, отвір подачі повітря, бар'єр, чопик [Анатолій Кондрашевський. Душа співає голосом сопілки, практичний посібник по виготовленню сопілок новітньої конструкції, - Київ, музична Україна, 2006, с]. Зазначена сопілка має наступні недоліки: - виконання цільної трубки без пристрою для настройки; - емпіричне розсвердлення отворів, тобто без законів музичної акустики; - наявність бар'єру, що заважає природному вібрато; - різні діаметри звукових отворів, що свідчить про неправильні місця їх розташування; - потреба ручної роботи при виготовленні отвору подачі повітря; - відсутність звукового отвору „соль-діез"; - відсутність тембрового віконця; - в третій октаві комбіноване перекривання звукових отворів, що знижує техніку виконання; - робочий діапазон - дві з половиною октави, що недостатньо для виконання ряду творів; - порушення законів розміщення звукових отворів, що заважає виконанню хроматизмів у квінтовому передуванні. Відомо спосіб виготовлення сопілки, Згідно з яким виготовляють трубку з клена, дикої груші, бузини, калини, з кленової або горіхової фанери і паперу. Матеріал повинен бути добре витриманим або обробленим, якщо трубку виготовляють із сирого дерева - пеньки. У відповідній за розміром болванці просвердлюють вздовж отвір 10мм в діаметрі, а потім розсвердлюють гострим свердлом, заточеним пологим конусом. Розсвердлений отвір протирають дрібним наждаком на полотні, намотаним на стрижень. Після цього за допомогою двійника, циклі і наждачного полотна трубці надають зовнішню форму з товщиною стінки 2-3мм. Відшліфовану середину тр убки захищають від вологи - промащують перевареною олією або лаком, наливши розчин у трубку на 5-10 хвилин. Після просічення олією трубку протирають, а після просічення лаком - качають, доки лак не застигне. Далі виготовляють голосник, який мо^се бути суцільним з трубкою або відокремленим від трубки, що надівається на неї ковпачком. Щоб виготовити відокремлений голосник, зрізають частину 4 трубки довжиною 35мм і припасовують стики відрізків. У виготовлену трубку вклеюють відрізану частину (35мм). Так утворюють ковпачок для голосника, який щільно надівають ні циліндричну тр убку, за розмірами вирізують голосниковий проріз, зрізують зуб, прорізують канавку для щілини, припасовують чопик. Готовий голосник просочують у сухому стані рідкою політурою, або рідким нітроклеєм, або перевареною олією. Після цього емпірично розсвердлюють звукові отвори, що мають різний діаметр [І. Скляр. Подарунок сопілкарям. 1963]. Зазначений спосіб не дозволяє отримати сопілку за законами музичної акустики, яка дала би можливість музиканту підвищити техніку виконання і розширити діапазон. Це пояснюється тим, що звукові отвори сопілки роблять емпірично, тобто без законів музичної акустики, до то ж не виконують темброве віконце та звуковий отвір „сольдіез", що знижує виконавську те хніку музиканта. В основу винаходу поставлено задачу шля хом удосконалення конструкції створити сопілку за законами музичної акустики, Яка дала би можливість музиканту підвищити техніку виконання і розширити діапазон, при цьому була би простіша у виготовленні. Другу задачу, яку поставлено в основу винаходу, - це удосконалення способу виготовлення сопілки для розширення її діапазону та підвищення техніки виконання музиканта при грі на ній. Поставлену задачу вирішують тим, що сопілка, яка містить трубку, що складається з двох частин голосникової та отворової, по якій розташовано звукові отвори, отвір подачі повітря, чопик, згідно з винаходом, містить звуковий отвір „соль-дієз" з клапаном та темброве віконце з клапаном, чопик уставлено в муфту, а усі звукові отвори виконані однакового діаметра. Кількість звукових отворів в трубці становить 11. Діаметр звукових отворів становить 7мм. Внутрішній діаметр трубки становить 15мм. Другу задачу, поставлену в основу винаходу, вирішують тим, що в способі виготовлення сопілки, згідно з яким виготовляють трубку з дво х частин голосникової та отворової, вирізують голосниковий отвір, утворюють зуб для розсікання повітря, що вдувається в трубку, виго товляють чопик, вставляючи його в голосникову частину трубки, з'єднують голосникову та отворову частину1 трубки, а потім роблять звукові отвори, згідно з винаходом, перед вставленням чопика в голосникову трубку його вставляють в попередньо виготовлену муфту з прорізом, звукові отвори роблять однакового діаметра та розміщують наступним чином де h - сі, b - сі-бемоль, a - ля, gis - соль-дієз, g соль, fis - фа-дієз, f- фа, е - мі, dis -ре-дієз, d - ре, cis -до-дієз, а потім установлюють клапан на звуковий отвір „соль-дієз" та клапан на темброве віконце, 5 85460 причому довжина трубки основного тону визначається за формулою: L = l - j p2 /5, де l - довжина хвилі основного тону сопілки в просторі; L - довжина трубки основного тону; Ф - вн утрішній діаметр трубки; p = 3,14, а довжина хвиль тонів звукоряду в трубці визначається за формулою: l1 = {lзв - [(l - L) + 2p2 ]} + d де lзв - довжина хвилі тону звукоряду в просторі. Трубку можуть виготовляти з клена, груші, бузини, калини, черешні, бамбука, акації, червоного дерева, чорного дерева, кизилу» самшиту, палісандру, грабу, ебоніту, латуні, бронзи. Клапани можуть виготовляти з алюмінію. Сопілка Кондрашевського, що отримана способом, який заявляється, має наступні переваги у порівнянні з прототипом: - звукові отвори розсвердлені за законами музичної акустики; - усі звукові отвори однакові, що свідчить про правильні місця їх свердління; - токарні операції точніші та простіші; - наявність звукового отвору „соль-дієз" з клапаном, що дає можливість підвищення виконавської техніки, особливо в третій та четвертій октавах; - наявність тембрового віконця з клапаном; - робочий діапазон - чотири октави. - розміщення звукових отворів за законами музичної акустики: що дозволяє виконувати хроматизми у квінтовому передуванні. Таким чином, конструкція сопілки Кондрашевського дозволяє музиканту підвищити те хніку виконання і розширити діапазон, при цьому сопілка простіша і точніша у виготовленні. Винахід пояснюється малюнками. На Фіг.1 зображено сопілку, лицьова сторона; на Фіг.2 - сопілку, тильна сторона; на Фіг.3, Фіг.4 - вигляд збоку; на Фіг.5 зображено отворову частину тр убки; на Фіг.6 - голосникову частину тр убки; на Фіг.7 - отвір на голосниковій частийі трубки; на Фіг.8 - зуб; на Фіг.9 - зуб, вигляд з торця; на Фіг.10 - муфту; на Фіг.11 - чопик; на Фіг.12 - муфту з прорізом; на Фіг.13 - муфту з чопиком, уставлену в тр убку, вигляд з торця; на Фіг.14 - муфту з чопиком, уставлену в тр убку, у розрізі; на Фіг.15 - настроювання сопілки. Сопілка містить трубку 1, по якій розташовано звукові отвори 2 (Фіг.1) однакового діаметра ф, отвір подачі повітря (не показано). Трубка 1 складається з двох частин - голосникової 3 та отворової 4, з'єднаних між собою трубкою для підстроювання (не показано). 6 Сопілка містить звуковий отвір „соль-дієз" (не видно) з клапаном 5 (Фіг.3) та темброве віконце (не видно) з клапаном 6 (Фіг.1). У голосникову 3 частину трубки 1 уставлено чопик 7 з муфтою 8, що виконана з прорізом 9. Внутрішній діаметр d1 трубки 1 може становити 15мм, а діаметр ф звукових о творів 2 - 7мм. Для створення сопілки спочатку виготовляють отворову 4 частину, ретельно обробляючи внутрішню поверхню: шліфуючи наждачним папером і лакуючи, що позитивно впливає на стрій та якість звука (Фіг.5). Потім виготовляють голосникову 3 частину. (Фіг.6). Після цього на відстані а (18мм) від голосникового краю провертають отвір 10 (шириною в = 6мм), перетворюючи його ножем на квадратний (Фіг.7). Утворюють зуб 11 (Фіг.8, Фіг.9) для розсікання повітря, що вдувається в трубку 1 (кут зрізаного зуба становить 20°). Зуб 11 виконують по внутрішньому діаметру d1 трубки 1. Окремо виготовляють муфту 8 (Фіг.10) та чопик 7 (Фіг.11). Роблять в муфті 8 проріз 9 по довжині (с = 6мм) (Фіг.12). Вставляють муфту 8 з чопиком 7 в тр убку 1 прорізом 9 напроти зуба 11 (Фіг.13, Фіг.14). Далі з'єднують голосникову 2 та отворову 3 частини трубки 1. Для зменшення та полегшення роботи можна використати гільзу мисливського набою калібром 28. Отримують два кінці сопілки голосниковий та глухий. Вдувши повітря, одержують основний тон сопілки. Після цього переходять до звукових отворів 2 звукоряду., які роблять однакового діаметра (7мм) та розміщують наступним чином За формулами визначають довжини хвиль звукоряду в трубці 1. Довжина L трубки основного тону визначається за формулою: L = l - j p2 /5, де l - довжина хвилі основного тону сопілки в просторі; j - вн утрішній діаметр трубки; p = 3,14, а довжина хвиль тонів звукоряду в тр убці визначається за формулою: l1 = {lзв - [(l - L) + 2p2 ]} + j, де lзв - довжина хвилі тону звукоряду в просторі. Від чопика 7 до центру звукових отворів 2 відміряють та розмічають визначені відстані. Звуковий отвір cis d dis є f fis g gis a Відстань, мм 273 256 239 224 210 195 183 171 160 7 b h 85460 149 138 „b" та „dis" - зі сторони голосникового отвору (внизу), всі інші - з протилежного боку (зверху). Після цього ставлять клапан 5 на звуковий отвір „соль-дієз" та клапан 6 на темброве віконце, попередньо виготовлені, наприклад, з алюмінію. Далі здійснюють настройку (Фіг.15). При активному струмені повітря, що вдувають у трубк у 1, основний звук сопілки підвищується на октаву, при ще сильнішому - на квінту через октаву 8 і при ще сильнішому вдуванні одержують основний тон, вищий на дві октави. Закривши всі звукові отвори 2, настроюють при квінтовому передуванні звук „G" і разом три „С". Послідовно відкриваючи по одному звуковому отвору, проводять настройку: „Gis" + три „Cis" ,,А" + три,Д)" „В" + три „Dis" і так далі. Для настроювання круглим надфілем зрізають звукові отвори всередині трубки 1. 9 Комп’ютерна в ерстка В. Клюкін 85460 Підписне 10 Тираж 28 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601