Діетиламіноетиламід 2-гідрокси-9-метил-4-оксо-4н-піридо-[1,2-a]-піримідин-3-карбонової кислоти, який виявляє активність відносно вірусу простого герпесу

Завантажити PDF файл.

Формула / Реферат

Діетиламіноетиламід 2-гідрокси-9-метил-4-оксо-4H-піридо-[1,2-]-піримідин-3-карбонової кислоти формули:

,

який виявляє активність відносно вірусу простого герпесу.

Текст

Діетиламіноетиламід 2-гідрокси-9-метил-4оксо-4H-піридо-[1,2- a ]-піримідин-3-карбонової кислоти формули: Винахід відноситься до хіміко-фармацевтичної промисловості і стосується біологічно активних речовин, зокрема, похідних піридо-[1,2-a]піримідин-3-карбонової кислоти, а саме діетиламіноетиламіду 2-гідрокси-9-метил-4-оксо-4H-піридо[1,2-a]-піримідин-3-карбонової кислоти, який виявляє активність відносно вірусу простого герпесу. Герпесвірусні інфекції (ГВІ) за останні роки 20го і на початку 21-го століття набули епідемічного розповсюдження у всіх країнах світу, викликаючи різноманітну патологію з ураженням багатьох органів та систем організму людини. Згідно з даними ВООЗ, за рівнем смертності (15,8%) герпес поступається лише грипу (35,8%) [1]. У більшості випадків висока летальність обумовлена вірусом простого герпесу І типу (ВПГ-1), який викликає ураження головного мозку з розвитком гострого енцефаліту або менінгоенцефаліту [2]. Поряд з тяжкими формами ГВІ, медичну спільноту світу гостро турбує також і дуже висока - до 99% - інфікованість герпесвірусами населення земної кулі. Латентне (приховане) вірусоносійство часто призводить до розвитку клінічних ознак захворювання, причому пусковими механізмами рецидивів "можуть бути найрізноманітніші фактори зовнішнього середовища, які викликають зниження імунореактивності організму. Виходячи з цього, боротьба з розповсюдженими герпесвірусними захворюваннями є однією з найважливіших задач сучасної фармацевтичної науки. І хоча перелік хіміопрепаратів, які здатні впливати на супресію різних стадій репродукції герпесвірусів досить широкий, їх лікувальна та профілактична ефективність далеко не завжди задовольняє систему практичної охорони здоров'я, оскільки вірус герпесу здатний дуже швидко виробляти до них стійку резистентність. Як наслідок епідемічне розповсюдження ГВІ у світі невпинно зростає і в багатьох випадках класичне лікування вже не допомагає хворим. З цієї причини пошук нових малотоксичних антигерпетичних засобів з різноманітними механізмами дії не втрачає своєї актуальності. Аналогом заявленої сполуки за дією є пкарбетоксіфенілаконітімід [3], який виявився більш ефективним протигерпесним засобом, ніж відомі лікарські препарати бонафтон і оксолін [4]. Разом з певною противірусною дією пкарбетоксіфенілаконітімід виявляє і ряд недоліків, які можуть суттєво обмежити її практичне застосування. Основний з них це досить висока концентрація, необхідна для затримки росту вірусу простого герпеса - 6 мг/кг, а також відносно низька ефективність в дослідах in vivo. Завданням даного винаходу є одержання діетиламіноетиламіду 2-гідрокси-9-метил-4-оксо-4Hпіридо-[1,2-a]-піримідин-3-карбонової' кислоти, який при низькій токсичності щодо макроорганізму O N CH3 O N H N N CH3 OH CH3 (19) UA (11) 86481 (13) C2 , який виявляє активність відносно вірусу простого герпесу. 3 86481 4 виявляв би високу активність відносно вірусу продругі - в середовищі, яке складалось з рівних об'стого герпесу як in vitro, так і in vivo в більш низьємів середовища Ігла та середовища 199 з 10%ких концентраціях. ним вмістом бичачої сироватки. Для попередженЗавдання винаходу вирішується шляхом оденя можливого бактеріального забруднення живиржання діетиламіноетиламіду 2-гідрокси-9-метилльних середовищ в процесі проведення експериментальних досліджень в них додавали 4-оксо-4H-піридо-[1,2-a]-піримідин-3-карбонової антибіотики - пеніцилін і стрептоміцин. Обидва кислоти формули: види клітин культивували в термостаті при 37°С і рН середовища 7.2-7.4 протягом 2-х діб. Після цього ростове середовище з пробірок видаляли, а до сформованого моношару культуральних клітин додавали по 0,2мл водного розчину заявленої сполуки в концентрації 0,25% та по 0,8мл підтримуючого живильного середовища. Пробірки - 10 штук - інкубували при 37°С, спостерігаючи за ними який виявляє активність відносно вірусу проспротягом 7-8 діб. Контролем служили пробірки з того герпесу. клітинними культурами без додавання заявленої Заявлену сполуку синтезують взаємодією етисполуки. Цитотоксичність визначали шляхом перелового ефіру 2-гідрокси-9-метил-4-оксо-4H-піридогляду в мікроскопі при малому (х10) збільшенні за [1,2-a]-піримідин-3-карбонової кислоти з діетилапорушеннями моношару та зміною морфології міно-етиламіном при кип'ятінні зі зворотнім холоклітин у вигляді їх округлення, зморщування чи дильником з подальшим відокремленням утворевідторгнення дегенерованих клітин від поверхні ного осаду. скла. Винахід ілюструються наведеними нижче приЯк виявилось, діетиламіноетиламід 2-гідроксикладами. 9-метил-4-оксо-4H-піридо-[1,2-a]-піримідин-3Приклад 1. Одержання діетиламіноетиламіду карбонової кислоти в 0,25%-ній концентрації про2-гідрокси-9-метил-4-оксо-4H-піридо-[1,2-a]тягом декількох діб взагалі не проявляв цитотокпіримідин-3-карбонової кислоти. До розчину 2,48г сичної дії. Лише на 5-ту добу спостережень з'яви(0,01моль) етилового ефіру 2-гідрокси-9-метил-4лися перші ознаки токсичного ураження. Однак до оксо-4H-піридо-[1,2-a]-піримідин-3-карбонової кисозначеного строку аналогічні зміни відмічались і в лоти в 15мл етилового спирту додають 2,11мл контрольних культурах клітин. Таким чином, на (0,015моль) діетиламіноетиламіну і кип'ятять зі підставі проведених досліджень можна стверджузворотнім холодильником протягом 10 годин. Оховати, що одному з основних критеріїв, які врахолоджують, розбавляють реакційну суміш діетиловуються при відборі речовин з потенційною противим ефіром. Осад діетиламіноетиламіду 2вірусною активністю - відсутності цитотоксичного гідрокси-9-метил-4-оксо-4Н-піридо-[1,2-a]впливу на клітини макро-організму - 0,25%-ний піримідин-3-карбонової кислоти відфільтровують, водний розчин заявленого діетиламіноетиламіду ретельно промивають діетиловим ефіром, сушать. 2-гідрокси-9-метил-4-оксо-4Н-піридо-[1,2-a]Вихід 2,61г (82%). Т. пл. 84-86°С. Спектр ЯМР 1Н, піримідин-3-карбонової кислоти повністю відповіδ, м.д, (J, Гц): 9.70 (1Н, т, J= 5.1, NH); 8.81 (1Н, д, J дає. = 7.0, Н-6); 7.93 (1Н, д, J = 6.9, Н-8); 7.24 (1H, т, J = Приклад 3. Протигерпесна активність діетила7.1, Н-7); 3.42 (2Н, к, J= 6.1, NHCH2); 2.59 (6Н, м, міноетиламіду 2-гідрокси-9-метил-4-оксо-4НCH2N(CH2)2); 2.42 (3Н, с, 9-СН3); 0.98 (6Н, т, J = піридо-[1,2-a]-піримідин-3-карбонової кислоти в 7.1, 2СН3). Знайдено, %: С 60.44; Η 6.90; Ν 17.51. дослідах in vitro. ДНК-вміщуючий ВПГ-1 найбільш C16H22N4O3. Вирахувано, %: С 60.36; Η 6.97; Ν розповсюджений в родині Herpesvindae, тому саме 1 17.60. (Спектр ЯМР H варіанту заявленої сполуки він і був обраний як тест-вірус. Протигерпесну акзареєстровано на приладі Varian Mercury-VX-200 тивність заявленого діетиламіноетиламіду 2(200МГц) в розчині ДМСО-d6, внутрішній стандарт гідрокси-9-метил-4-оксо-4Н-піридо-[1,2-a]ТМС). піримідин-3-карбонової кислоти та препарату поріПриклад 2. Цитооксичність діетиламіноетилавняння п-карбетоксіфенілаконітіміду вивчали по міду 2-гідрокси-9-метил-4-оксо-4H-піридо-[1,2-a]реакції нейтралізації в культурах перевитих клітин піримідин-3-карбонової кислоти. Створення ефекНТ та КСТ з урахуванням цитопатичної дії, яку тивних і разом з тим безпечних противірусних превиявляє ВПГ-1. Досліди були поставлені наступпаратів є однією з найскладніших проблем сучасним чином: до 0,2 мл суспензії, яка містить ВПГ-1 в ної фармацевтичної хімії та медицини. Складність робочій дозі 100 ЦПД50/02мл (цитопатична доза віця полягає в необхідності виявлення речовин, здарусу, яка викликає ураження 50% моношару клітних вибірково подавляти репродукцію вірусу, не тин), додають 0,2мл 0,25%-ного водного розчину зачіпаючи при цьому процесів життєдіяльності заявленої сполуки і утворену суміш інкубують при клітин макро-організму. Враховуючи дану обстакімнатній температурі протягом 10 хвилин. В провину, перш за все нами визначена цитотоксичність бірки з дводобовою культурою клітин вносять діетиламіноетиламіду 2-гідрокси-9-метил-4-оксо0,2мл одержаної суміші, а потім 0,8мл підтримую4H-піридо-[1,2-a]-піримідин-3-карбонової кислоти. чого живильного середовища 199 без сироватки (в Для цього були використані культури перевитих ній можлива присутність антивірусних інгібіторів). клітин нирки ембріону теляти (НТ) та коронарних Таким чином, фактична концентрація заявленого судин теляти (КСТ). Перші вирощували в середодіетиламіноетиламіду 2-гідрокси-9-метил-4-оксовищі 199 з додаванням 10% бичачої сироватки, 4Н-піридо-[1,2-a]-піримідин-3-карбонової кислоти 5 86481 6 при випробовуваннях становила 0,25мг/мл. Досліпрепарату порівняння). Після інкубації при 37°С ди з препаратом порівняння ппротягом 7 діб реєстрували морфологічні зміни карбетоксіфенілаконітімідом - були поставлені моношару клітин (цитопатичний ефект вірусу). аналогічно в його ефективній концентрації 6мг/мл. Титр вірусу в присутності досліджуваних речовин і Як контроль були використані клітинні культури в контролі розраховували в lg ЦПД50. Затримку без додавання до них тест-вірусу, а також клітини, репродукції ВПГ-1 оцінювали за наявністю різниці інфіковані ВПГ-1 в зазначеній робочій дозі але без титрів вірусу порівняно з контрольними показнидосліджуваних речовин (заявленої сполуки чи ками. Дані експерименту наведені в табл. 1. Наведені в табл. 1 експериментальні дані свідчать про те, що заявлений діетиламіноетиламід 2-гідрокси-9-метил-4-оксо-4Н-піридо-[1,2-a]піримідин-3-карбонової кислоти in vitro виявляє більш високу ступінь затримки репродукції ВПГ-1 в культурі клітин, тобто більш виражену протигерпесну активність, ніж препарат порівняння, причому в значно меншій концентрації (у 24 рази). Приклад 4. Протигерпесна активність діетиламіноетиламіду 2-гідрокси-9-метил-4-оксо-4Нпіридо-[1,2-a]-піримідин-3-карбонової кислоти в дослідах in vivo на моделі герпетичного кератокон'юктивіту у кролів. Вивчення протигерпесної активності заявленої сполуки та препарату порівняння в дослідах in vivo проводили на моделі герпетичного кератокон'юктивіту кролів породи "шиншила" з вагою тіла 2-2,5кг враховуючи те, що їхня рогівка чутлива до ураження ВПГ-1.Всього в дослідах було використано 15 кроликів. Після відтворення офтальмогерпесу 10 з них склали 2 дослідні групи по 5 кроликів для вивчення активності заявленої сполуки та препарату порівняння, а останні 5 кроликів - контрольну групу. Герпетичну природу експериментального кератиту підтверджували шляхом виявлення в сльозній рідині антигену ВПГ за допомогою імуноферментного аналізу. Для цього інфекційний матеріал - сльозну рідину і вміст пухирців на рогівці (0,22,0мл) збирали в стерильні флакони невеликої ємкості, в які для попередження росту бактеріальної флори додавали антибіотик (пеніцилін або канаміцин) в концентрації 0,1%. При цьому використовували діагностичну тест-систему ГерпесСкрин ЗАТ «НИАРМЕДИК ПЛЮС» (Москва, Росія). Облік результатів імуноферментного аналізу реєстрували за допомогою імуноферментного аналізатора АИФ-Ц-01С шляхом вимірювання оптичної густини (ОГ), яку визначали в оптичних одиницях (о.о.) при довжині хвилі 492нм. Всього в кожній піддослідній групі тварин за першу добу захворювання було вивчено по 6 проб: сльозної рідини - 3 і вмісту пухирців - 3. В усіх пробах було виявлено герпесвірусний антиген. На другу добу захворювання на фоні посилення клінічної картини кератиту - збільшення набряку, сльозовиділення та розширення площі ураження рогівки ока - відмічено також і значне зростання показників ОГ в зразках інфекційного матеріалу до 0,482-0,491 о.о. (у неінфікованих тварин цей показник складає в середньому 0,241 о.о.). Для лікування експериментального офтальмогерпесу в піддослідних групах кроликів починаючи з другого дня після інфікування використовували заявлений діетиламіноетиламід 2-гідрокси-9метил-4-оксо-4Н-піридо-[1,2-a]-піримідин-3карбонової кислоти у вигляді 0,25%-ного стерильного водного розчину шляхом закапування в око по 2-3 краплі 4-5 разів на день. Препарат порівняння п-кабетоксіфенілаконітімід, враховуючи його низьку розчинність у воді, застосовували у вигляді стерильної стабілізованої твіном-80 6%-ної водної суспензії. Контрольній групі тварин закапували фізіологічний розчин за аналогічною схемою. Клінічними критеріями ефективності лікування піддослідних тварин слугували ступінь ураження площі рогівки ока, тривалість запальних явищ та зникнення пухирців, а також початок епітелізації рогівки ока. Крім того, враховувалась виживаємість інфікованих кроликів та наявність приєднаної 7 86481 8 вторинної (бактеріальної) інфекції. Всі одержані дані наведені в таблиці 2. Як видно з наведених у таблиці 2 даних, лікування інфікованих кроликів 0,25%-ним водним розчином заявленого діетиламіноетиламіду 2гідрокси-9-метил-4-оксо-4і7-піридо-[1,2-a]піримідин-3-карбонової кислоти суттєво вплинуло на ступінь ураження площі рогівки ока, яка у двох тварин склала 25% і у трьох - 50%. На відміну від групи, де застосовувався препарат порівняння, та контрольної групи, серед цих тварин не було помічено значного (до 75%) та тотального (100%) ураження рогівки ока. Все це свідчить про більш тяжкий перебіг захворювання при лікуванні пкабетоксіфенілаконітімідом і, тим більше, при відсутності лікування. У двох з п'яти кроликів, які не одержували лікування (у одного на 3-ю, а у другого - на 5-ту добу захворювання) розвився менінгоенцефаліт, який призвів до загибелі тварин. Стухання клінічної симптоматики і початок епітелізації рогівки при лікуванні діетиламіноетиламі дом 2-гідрокси-9-метил-4-оксо-4Н-піридо-[1,2-a]піримідин-3-карбонової кислоти наставало на 2-3 дні раніше, ніж у випадку пкабетоксіфенілаконітіміду і на 4-5 днів раніше, ніж у контрольній групі. Крім того, у двох останніх групах частіше розвивалась вторинна (бактеріальна) інфекція, яка уразила 3 з 5 тварин у групі з використанням п-кабетоксіфенілаконітіміду і 2 з 3 кроликів, що вижили в контролі. У групі, де лікування проводилось діетиламіноетиламідом 2-гідрокси-9метил-4-оксо-4Н-піридо-[1,2-a]-піримідин-3карбонової кислоти вторинна інфекція у вигляді серозно-гнійних виділень з ока була зафіксована лише у 1 з 5 кроликів. Результати лабораторного дослідження інфекційного матеріалу у піддослідних групах тварин в динаміці розвитку захворювання наведені в таблиці 3. 9 86481 Аналіз наведених у таблиці 3 даних показав, що в усіх трьох групах тварин на 2-гу та 3-тю добу захворювання показники виявлення герпесвірусного антигену, а саме ОГ інфекційного матеріалу, продовжували зростати, що співпадало з наростанням клінічної симптоматики (збільшення набряку, сльозовиділення, розширення площі ураження рогівки ока). В групі піддослідних тварин, яких лікували 0,25%-ним водним розчином діетиламіноетиламіду 2-гідрокси-9-метил-4-оксо-4Н-піридо-[1,2a]-піримідин-3-карбонової кислоти вже на 4-5-тий день захворювання на фоні стухання клінічних симптомів відмічено помітне зниження лабораторних показників (ОГ) виявлення ВПГ-антигену (таблиця 3). На 10-тий день захворювання показник ОГ в цій групі знизився до 0,243 о.о. і практично зрівнявся з середніми даними ОГ у неінфікованих тварин (0,241), що свідчить про лабораторну нормалізацію інфекційного процесу. При застосуванні 6%-ної суспензії пкабетоксіфенілаконітіміду тільки на 6-7-ий день захворювання з'являється тенденція до зниження лабораторних показників виявлення ВПГ-антигену, а їх повна нормалізація настає на 2-3 доби пізніше, ніж у випадку заявленої сполуки. В контрольній групі кількість ВПГ-антигену в інфекційному матеріалі збільшувалась до високих цифр протягом 7 днів, перевищуючи середній показник ОГ неінфікованих тварин більше ніж у 2 рази. На 10-12-ий день лабораторні показники почали нормалізуватися, хоча все, ще значно перевищували норму, до якої вдалося повернутися тільки на 15-ий день після початку захворювання. Таким чином, використання з лікувальною метою 0,25%-ного водного розчину діетиламіноетиламіду 2-гідрокси-9-метил-4-оксо-4Н-піридо-[1,2a]-піримідин-3-карбонової кислоти показало суттєвий позитивний ефект на клінічні показники експериментального офтальмогерпесу, тобто виражену Комп’ютерна верстка Л. Купенко 10 протигерпесну активність при більш тяжкому перебігу захворювання у випадку застосування пкабетоксіфенілаконітіміду та загибелі двох кроликів при відсутності лікування. Заявлена сполука не виявляє цитоксичності по відношенню до клітин макроорганізму, а за протигерпесною активністю в значно меншій дозі суттєво перевищує препарат порівняння пкабетоксіфенілаконітімід як in vitro, так і in vivo, що дозволяє значно скоротити строки лікування герпесвірусних інфекцій. Сполука одержується з доступних реагентів та за простими методиками, які можуть бути здійснені в умовах хіміко-фармацевтичних підприємств або лабораторій з використанням стандартного обладнання. Діетиламіноетиламід 2-гідрокси-9-метил-4оксо-4Н-піридо-[1,2-a]-піримідин-3-карбонової кислоти може бути використаний як лікарська субстанція при створенні протигерпесних засобів у вигляді водного розчину та інших лікарських формах. Джерела інформації 1. Е.С. Белозеров, Ю. И. Буланьков / Болезни герпесвирусной группы. -Элиста: АПП Джангар, 2005. - С.64. 2. R.J. Whitley, D.W. Kimberlin / Herpes simplex encephalitis: children and adolescents // Semin. Pediatr. Infect. Dis. - 2005. Vol. 16, No. 1. - P. 17. 3. Пат. 22189 А Україна. / ПКарбетоксіфенілаконітімід, який виявляє активність відносно вірусу везикулярного стоматиту та вірусу простого герпесу / А.В. Мартинов, М.В. Смелянська, О.О. Пархоменко, Л.О. Панченко, І.Ю. Кучма, В.П. Черних, Л.А. Шевчук // Заявл. 05.12.1996; Опубл. 30.06.1998. - Бюл. №3. 4. М. Д. Машковский / Лекарственные средства. - Харьков: Торсинг, 1997. -Том 2.-С. 354. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601

Дивитися

Додаткова інформація

Назва патенту англійською

2-hydroxy-9-methyl-4-oxo-4h-pyrido-[1,2-б-pyrimidine-3-carboxylic acid diethylaminoethylamide exhibiting high activity against herpes simplex virus

Автори англійською

Ukrainets Ihor Vasyliovych, Berezniakova Natalia Leonidivna, Tuhabei Ihor Anatoliiovych

Назва патенту російською

Диэтиламиноэтиламид оксо-4н-пиридо-[1,2-a]-пиримидин-3-карбоновой кислоты, который обнаруживает активность относительно вируса простого герпеса

Автори російською

Украинец Игорь Васильевич, Березнякова Наталья Леонидовна, Тугайбей Игорь Анатолиевич

МПК / Мітки

МПК: A61K 31/505, C07D 471/04

Мітки: діетиламіноетиламід, активність, 2-гідрокси-9-метил-4-оксо-4н-піридо-[1,2-a]-піримідин-3-карбонової, простого, вірусу, виявляє, кислоти, герпесу, відносної

Код посилання

<a href="https://ua.patents.su/5-86481-dietilaminoetilamid-2-gidroksi-9-metil-4-okso-4n-pirido-12-a-pirimidin-3-karbonovo-kisloti-yakijj-viyavlyaeh-aktivnist-vidnosno-virusu-prostogo-gerpesu.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Діетиламіноетиламід 2-гідрокси-9-метил-4-оксо-4н-піридо-[1,2-a]-піримідин-3-карбонової кислоти, який виявляє активність відносно вірусу простого герпесу</a>

Подібні патенти