Спосіб визначення довжини фактичного контакту інструмента з зразком при волочінні і роздачі

Реферат: UA 89283 U UA 89283 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до визначення довжини фактичного контакту інструмента зі зразком при волочінні і роздачі в металургійному і машинобудівному виробництві. Відомий спосіб визначення довжини фактичного контакту інструмента зі зразком при волочінні і роздачі (Авторское свидетельство СССР №634174, кл. G 01 Ν 3/56, 1978), який полягає в тому, що протягують інструмент через зразок і реєструють сліди контакту інструмента зі зразком, по яких оцінюють довжину фактичного контакту. Недоліком даного способу є недостатня достовірність результатів, що обумовлено впливом шорсткості і деформаціями, які викликають лущення оброблюваної поверхні. В основу корисної моделі поставлена задача - підвищення достовірності результатів визначення довжини фактичного контакту інструмента зі зразком при волочінні і роздачі. Поставлена задача вирішується тим, що протягують інструмент через зразок і реєструють сліди контакту інструмента зі зразком, по яких оцінюють довжину фактичного контакту, у рівень з оброблюваною циліндричною поверхнею зразка розміщують два датчики в діаметральній площині на заданій відстані між ними, а довжину фактичного контакту розраховують за формулою (l  l )  b l 1 2 d, 2c де l1 і l2 - довжина контакту, реєстрованого першим і другим датчиком; h - задана відстань між датчиками; c - відстань між фронтами двох контактів; d - розмір контактної поверхні датчиків. На фіг. 1 представлено схему запропонованого способу; на фіг.2- осцилограми реєстрованих параметрів, визначаючи довжину фактичного контакту. Схема містить зразок 1, датчики 2 і 3, розміщені урівень з оброблюваною циліндричною поверхнею 4 і ізольовані від останньої через ізолятори 5 і 6, електрично з'єднані з датчиками 2 і 3 через резистори 7 і 8, реєструючі прилади 9 і 10, стабілізоване джерело живлення 11, з'єднане з приладами 9 і 10 та інструментом 12. Датчики 2 і 3 розміщені в діаметральній площині по різні сторони від осі зразка 1 і на заданій відстані один від одного, яка вибирається не більше висоти h робочої частини 13 інструмента 12 і не менше суми розміру d контактної поверхні датчиків і товщини t (фіг. 2) лінії осцилограми. Спосіб здійснюється наступним чином. В процесі обробки інструмент 12 переміщується відносно зразка 1, датчик 2 вступає в контакт з робочою частиною 13 інструмента, замикаючи електричний ланцюг, складений із джерела живлення 11, приладу 9, резистора 7, датчика 2 і інструмента 12. Прилад 9 фіксує осцилограму 14 (фіг. 2), на якій контакту датчика 2 з робочою частиною 13 інструмента 12 відповідає розмір l1 . При подальшому русі інструмента 12 в контакт з робочою частиною 13 вступає датчик 3, замикаючи електричний ланцюг із джерела 11, приладу 10, резистора 8, датчика 3 і інструмента 12. Прилад 10 фіксує осцилограму 15 (фіг. 2) по якій визначається розмір l2 відстані контакту датчика 3 з робочою частиною 13 інструмента 12. Протягують інструмент 12 через зразок 1, реєструють сліди контакту інструмента 12 зі зразком 1 за допомогою датчиків 2 і 3, розміщених урівень з поверхнею 4 в діаметральній площині на заданій відстані між ними. Визначають відстані l1 i l2 контакту датчиків 2 і 3 з робочою частиною 13 інструмента 12, а також відстані с між фронтами двох датчиків, а межі фактичного контакту розраховують по приведені формулі. Приклад. В зразку - втулці 1 із сталі 10 з допомогою епоксидної смоли ЭД-20 з пластифікатором і затверджувачем в діаметральні площині і по різні сторони від її осі розміщають два датчики 2-3 у вигляді мідних дротиків з d  0,1 мм і значенням b  8 мм. Притирають мікронною шкуркою контактні поверхні датчиків 2 і 3. Робоча частина 13 має величину h  15 мм. Датчики 2 і 3 за допомогою резисторів 8 і 7 з опором 360 Ом, гальванометрів (не показані) М004-1200, установлених в шлейфовому осцилографі H117, з'єднують з джерелом 11 (типу Б5-30). Протяжку здійснюють на верстаті типу 7Б520 зі швидкістю 0,017 м/с, запис осцилограми - при швидкості паперу осцилографа 0,05 м/с. По осцилограмам визначають l1  2,5 мм, l2  3 мм, c  23,5 мм і довжина фактичного контакту по формулі (l  0,836 мм) . Позитивний ефект від використання корисної моделі обумовлений підвищенням достовірності результатів визначення довжини фактичного контакту, що дозволяє уточнити розміри деформуючих елементів, зменшує витрату матеріалів та інше. 1 UA 89283 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 10 15 Спосіб визначення довжини фактичного контакту інструмента зі зразком при волочінні і роздачі, який полягає в протягуванні інструмента через зразок і реєстрації слідів контакту інструмента зі зразком, за якими оцінюють довжину фактичного контакту, який відрізняється тим, що протягують інструмент через зразок і реєструють сліди контакту інструмента зі зразком, по яких оцінюють довжину фактичного контакту, урівень з оброблюваною циліндричною поверхнею зразка розміщують два датчики в діаметральній площині на заданій відстані між ними, а довжину фактичного контакту розраховують за формулою (l  l )  b l 1 2 d, 2c д е l1 і l 2 - д о в ж и н а к о н т а к т у , ф і к с о в а н о г о п е р ш и м і д р у г и м д а т ч и к о м ; b - задана відстань між датчиками; c - відстань між фронтами двох контактів; d - розмір контактної поверхні датчиків. 2 UA 89283 U Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3