Спосіб закриття нориці кукси головного бронха після пневмонектомії

Реферат: Спосіб закриття нориці кукси головного бронха після пневмонектомії включає торакоцентез та встановлення обтуратора. Після введення у куксу бронха фібробронхоскопа, затискачем шляхом торакоцентезу проводять кінець стерильної нитки до місця нориці головного бронха, через канал фібробронхоскопа проводять бронхоскопічні щипці, перехоплюють кінець нитки, який виводять за допомогою фібробронхоскопа через рот назовні, підшивають її до клапана "Medlung" з перев'язаними "наглухо" пелюстками для закриття його внутрішнього каналу. Другий кінець цієї нитки, виведений через торакацентез, залишають ззовні та, шляхом підтягування за нитку з боку торакоцентезу, під контролем бронхоскопа, обтурують клапаном куксу головного бронха з наступною фіксацією нитки до шкіри грудної стінки. UA 89551 U (54) СПОСІБ ЗАКРИТТЯ НОРИЦІ КУКСИ ГОЛОВНОГО БРОНХА ПІСЛЯ ПНЕВМОНЕКТОМІЇ UA 89551 U UA 89551 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до торакальної хірургії і може бути використана для закриття нориці кукси головного бронха після пневмонектомії у хворих, які мають післяопераційне ускладнення у вигляді неспроможності кукси головного бронха з бронхоплевральною норицею великого розміру (від половини до повного діаметра бронха) та емпіємою плеври. Відомий спосіб закриття нориці кукси головного бронха після пневмонектомії шляхом виконання трансстернальної оклюзії кукси головного бронха, що включає стернотомію, виділення, ушивання і зміцнення кукси головного бронха шматком перикарда, і, згідно з яким після стернотомії додатково виконують верхньосерединну лапаротомію, мобілізують шматок великого сальника, проводять його через переднє межистіння й підшивають до кукси бронха (див. Пат. 31660 А Україна, МПК А 61 В 17/00, 2000). Однак, даний спосіб має наступні недоліки: необхідність виконання травматичного хірургічного втручання з розтином грудини у соматично тяжкого пацієнта з гнійно-резорбтивною лихоманкою, кахексією, в умовах обмеження дихальних резервів та інфекційної інтоксикації, що обумовлює високий ризик операції; виділення кукси бронха відбувається у складних умовах зрощення і рубцювання її з куксами великих судин та в умовах вираженого інфекційно-запального процесу, що знижує шанси ефективного загоєння нової кукси бронха; потреба у виконанні лапаротомії, що є додатковою операційною травмою, істотно затримує відновлення функціонування травної системи у післяопераційному періоді. Існує спосіб закриття нориці кукси головного бронха за допомогою бронхообтуратора з передбаченою можливістю зміни свого об'єму в порожнині органа, а саме: обтуратор виконують у вигляді гумового балона, розташованого на дистальному кінці катетера, при цьому на проксимальному кінці балона в катетер впаяні металеві гачки, а катетер з балоном та гачками поміщають всередину поліхлорвінілової трубки, за допомогою якої бронхообтуратор, під час 8 торакоскопії, вводять у куксу бронха з норицею (див. Пат. 28607 U Україна, МПК А 61 М 16/00, А 61 М 39/00, 2007). Однак, даний спосіб має наступні недоліки: застосування даного бронхообтуратора дозволяє досягти лише тимчасової герметизації кукси бронха; існує необхідність проведення повторного торакотомного оперативного втручання; існує потреба у впаюванні металевих гачків у тонкий шар гумового балона, що ускладнює даний спосіб. В основу корисної моделі поставлена задача вдосконалити спосіб закриття нориці кукси головного бронха після пневмонектомії, в якому, після введення у куксу бронха фібробронхоскопа, затискачем шляхом торакоцентезу проводять кінець стерильної нитки до місця нориці головного бронха, через канал фібробронхоскопа проводять бронхоскопічні щипці, перехоплюють кінець нитки, який виводять за допомогою фібробронхоскопа через рот назовні, підшивають її до клапана "Medlung" з перев'язаними "наглухо" пелюстками для закриття його внутрішнього каналу, а другий кінець цієї нитки, виведений через торакацентез, залишають ззовні та, шляхом підтягування за нитку з боку торакоцентезу, під контролем бронхоскопа обтурують клапаном куксу головного бронха з наступною фіксацією нитки до шкіри грудної стінки, в результаті чого досягається стійка герметична обтурація кукси бронха та плевральної порожнини з її подальшою повною облітерацією, виключається необхідність проведення повторного торакотомного оперативного втручання та відсутній ризик травматичних ускладнень, істотно імовірних при оперативному втручанні на зрощених запалених структурах кореня легені, а також відсутня значна операційна травма та пов'язані із цим порушення соматичного стану пацієнта. Поставлена задача вирішується тим, що у способі закриття нориці кукси головного бронха після пневмонектомії, що включає торакоцентез та встановлення обтуратора, згідно з корисною моделлю, після введення у куксу бронха фібробронхоскопа, затискачем шляхом торакоцентезу проводять кінець стерильної нитки до місця нориці головного бронха, через канал фібробронхоскопа проводять бронхоскопічні щипці, перехоплюють кінець нитки, який виводять за допомогою фібробронхоскопа через рот назовні, підшивають її до клапана "Medlung" з перев'язаними "наглухо" пелюстками для закриття його внутрішнього каналу, а другий кінець цієї нитки, виведений через торакацентез, залишають ззовні та, шляхом підтягування за нитку з боку торакоцентезу, під контролем бронхоскопа обтурують клапаном куксу головного бронха з наступною фіксацією нитки до шкіри грудної стінки. Спосіб здійснюють таким чином. 1 UA 89551 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Напередодні операції, хворому виконують мультисканову комп'ютерну томограму органів грудної клітки з подальшим вимірюванням довжини та діаметра кукси бронха, та розрахуванням розміру клапана. Хворому, що за 3 години до маніпуляції прийняв протикашльовий засіб, проводять місцеву анестезію кореня язика та слизової верхніх дихальних шляхів розчином лідокаїну 2 %. Через ніс проводять катетер у головний бронх здорової легені для високочастотної вентиляції легені. Виконують фібробронхоскопію для додаткової анестезії голосової щілини, біфуркації трахеї та кукси бронха, санації трахеобронхіального дерева від слизу, а також, для контролю місцезнаходження дихального катетера у головному бронху здорової легені. Через велику норицю виконують ревізію плевральної порожнини та вибирають місце для проведення торакоцентезу. Хворому виконують загальну анестезію. Шкіру грудної клітки (операційне поле) обробляють розчинами спирту та йоду. Після додаткової місцевої анестезії м'яких тканин місця проведення торакоцентезу розчином новокаїну 0,5 % виконують торакоцентез, через який затискачем проводять кінець стерильної нитки до місця нориці головного бронха. Через канал фібробронхоскопа проводять бронхоскопічні щипці, якими перехоплюють кінець нитки, та виймають її за допомогою фібробронхоскопа через рот. Другий кінець цієї нитки, виведений через торакацентез, при цьому, залишають ззовні. Кінець нитки виведений через рот підшивають до клапана "Medlung" з перев'язаними "наглухо" пелюстками клапана для ліквідації його внутрішнього каналу. Кінець нитки, виведений через торакацентез, підтягують, що призводить до просування клапана, підшитого до протилежного кінця нитки через рот далі, дихальними шляхами під контролем фібробронхоскопа до кукси бронха, у якій клапан і фіксується завдяки своїм радіальним пелюсткам. За допомогою фібробронхоскопа проводять візуальний контроль герметизму встановлення клапана. Протилежний кінець нитки, після закриття торакоцентезу, фіксують до шкіри за допомогою петлі на короткій гумовій трубці, що обмежує довжину нитки у плевральній порожнині. Завдяки такій фіксації унеможливлюється зсув або випадіння клапана з кукси головного бронха та попереджається його міграція в трахею або бронх єдиної легені. Після візуального підтвердження, за допомогою фібробронхоскопа, правильного положення клапана у куксі, хворого виводять з наркозу і надійність фіксації та герметизму клапана контролюють при покашлюванні хворого. Плевральну порожнину дренують дренажною трубкою, до якої підключають плевроаспіратор, за допомогою якого створюють розрідження у плевральній порожнині. Якщо розрідження утримується - герметизм клапана вважають надійним. У подальшому, ведення плевральної порожнини відбувається згідно з правилами ведення емпієми без бронхоплевральної нориці. Наводимо конкретний приклад здійснення способу. Приклад Хворий Ч., 48 років, госпіталізований до відділення хірургічного лікування туберкульозу та неспецифічних захворювань легень НІФП НАМН з діагнозом: лівобічна емпієма плеври з постпневмонектомічною норицею кукси лівого головного бронха. З анамнезу відомо, що 11.09.11 хворому Ч. було виконано лівобічну плевропневмонектомію з приводу посттравматичної емпієми плеври. На четверту добу після операції було виявлено нориці кукси головного бронха. Хворому проводилось консервативне лікування у вигляді санацій плевральної порожнини. Через 4,5 місяці хворий був госпіталізований до інституту. При госпіталізації у хворого спостерігалась кахексія, в емпіємній плевральній порожнині об'ємом 970 мл виявлено мікрофлору, що резистентна до 16 сучасних антибіотиків, чутливість зберігалась лише до поліміксину та іміпенему. Можливості оперативного лікування (реампутація кукси бронха) були обмежені значним рубцевим процесом у який були втягнуті кукса як бронха, так і артерії і вени, а також складним соматичним станом хворого. Після інтенсивного курсу медикаментозної підготовки (антибактеріальна, кардіотропна, дезінтоксикаційна та загальнозміцнююча терапія) через 2,5 місяці після госпіталізації хворому було виконано закриття нориці кукси лівого головного бронха за наведеною вище методикою. Досягнуто повного герметизму плевральної порожнини, що підтверджувалось постійним підтриманням у ній негативного тиску. У подальшому, тактика лікування відповідала веденню емпієми плеври без бронхіальної нориці. Через 3 місяці залишкова порожнина складала 9,0 мл. Хворий був виписаний у задовільному стані для подальшого амбулаторного етапу лікування. Спосіб, що заявляється, був застосований у 3 хворих з постпневмонектомичними норицями, при цьому потреби у подальшому хірургічному лікуванні не виникло. Таким чином, у порівнянні із прототипом, спосіб, що заявляється, має наступні переваги: застосування даного способу дозволяє досягти стійкої герметичної обтурації кукси бронха та плевральної порожнини з її подальшою повною облітерацією; 2 UA 89551 U 5 виключається необхідність проведення повторного торакотомного оперативного втручання та відсутній ризик травматичних ускладнень, істотно імовірних при оперативному втручанні на зрощених запалених структурах кореня легені відсутня значна операційна травма та пов'язані із цим порушення соматичного стану пацієнта. Спосіб може знайти широке використання у відділеннях торакальної хірургії лікувальнопрофілактичних закладів міського, обласного та державного рівнів. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 10 15 20 Спосіб закриття нориці кукси головного бронха після пневмонектомії, що включає торакоцентез та встановлення обтуратора, який відрізняється тим, що після введення у куксу бронха фібробронхоскопа, затискачем шляхом торакоцентезу проводять кінець стерильної нитки до місця нориці головного бронха, через канал фібробронхоскопа проводять бронхоскопічні щипці, перехоплюють кінець нитки, який виводять за допомогою фібробронхоскопа через рот назовні, підшивають її до клапана "Medlung" з перев'язаними "наглухо" пелюстками для закриття його внутрішнього каналу, а другий кінець цієї нитки, виведений через торакацентез, залишають ззовні та, шляхом підтягування за нитку з боку торакоцентезу, під контролем бронхоскопа, обтурують клапаном куксу головного бронха з наступною фіксацією нитки до шкіри грудної стінки. Комп’ютерна верстка А. Крулевський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3