Спосіб діагностики стадій хронічного стресу

Реферат: Спосіб діагностики стадій стресу включає дослідження проби крові. Стадії хронічного стресу діагностують шляхом визначення в сироватці крові гормонів стресу центральної ланки стресорної системи аргінін вазопресину (АВ), кортикотропін-рилізинг фактора (КТФ), адренокортикотропного (АКТ) гормону і гормонів стресу периферичної ланки стресорної системи кортизолу (Кр), кортикостерону (Кс). Якщо вміст гормонів центральної і гормонів периферичної ланок стресорної системи підвищений відносно контрольних вікових показників, діагностують 1-у стадію - "реакцію тривоги" хронічного стресу. Якщо вміст гормонів центральної ланки стресорної системи АВ і КТФ підвищений відносно контрольних вікових показників при вмісті АКТ гормону центральної ланки і вмісті гормонів Кр, Кс периферичної ланки стресорної системи на фізіологічному рівні, діагностують 2-у стадію - "період адаптації" хронічного стресу. Якщо вміст АКТ гормону центральної ланки стресорної системи й гормонів Кр, Кс периферичної ланки стресорної системи підвищений відносно контрольних вікових показників, а вміст гормонів центральної ланки стресорної системи АВ, КТФ на фізіологічному рівні, діагностують 3-ю стадію - "період дезадаптації" хронічного стресу. UA 93036 U (12) UA 93036 U UA 93036 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до нервових хвороб та лабораторної діагностики, і може бути використаною для діагностики стадій хронічного стресу. Найбільш узагальненим терміном, що відбиває загальну напругу організму при дії на нього екстремальних факторів навколишнього середовища, є стрес. Це поняття дістало широкого поширення в біології й медицині. Стрес - неспецифічна реакція, що виникає під впливом різноманітних надмірних впливів або при дефіциті необхідних для життя факторів і яка супроводжується фазною зміною пристосувальних можливостей організму. Засновник концепції стресу Г. Сельє назвав сукупність пристосувальних реакцій загальним адаптаційним синдромом. Тим часом стрес може викликати в організмі не тільки пристосувальні зміни, але й ушкодження органів і систем. Для стресорного стану характерні три стадії розвитку. Стадія І названа реакцією тривоги (alarm reaction). При дії стресорів підсилюються симпатикоадреналові впливи й вивільнення адренокортикотропного (АКТ) гормону з передньої частки гіпофіза, а також відповідно глюкокортикоїдів з кори надниркових залоз. Катехоламіни і глюкокортикоїди стимулюють використання енергетичних і пластичних ресурсів організму, зокрема підсилюють розпад глікогену, а також розпад білків і жирів, підвищують рівень глюкози і залишкового азоту в крові й т.ін. Атрофія деяких органів і розвиток виразкових процесів свідчать про різке збільшення катаболізму в даних тканинах. Надалі може розвитися II стадія стресорного стану - резистентність організму (stage of resistance). Незважаючи на продовження дії стресорного агента і посилення обміну речовин, напруга фізіологічних функцій і всього організму поступово зникає. Збідніння кори надниркових залоз гормонами змінюється поповненням їхнього запасу внаслідок посилення утворення. У тканинах компенсується до норми рівень глікогену, жирів і білків. Ці прояви І і II стадій були вперше описані засновником теорії стресу як тріада Сельє - гіпертрофія кори надниркових залоз, виразки в шлунковокишковому тракті й атрофія тиміко-лімфатичного апарата. У випадку надмірно тривалої дії стресорного агента пристосувальні можливості організму вичерпуються й виникає III стадія виснаження (stage of exhausion). Для неї характерні знижене утворення гормонів у корі надниркових залоз і її атрофія, ослаблення синтетичних процесів у тканинах, порушення структури і функції органів та систем [Селье Г. Очерки об адаптационном синдроме: Пер. с англ. - М.: Медгиз, 1960. - 254 с.; Кокс Т. Стресе: Пер. с англ - М.: Медицина, 1981.-213 с; Иммунология / Хаитов P.M. и др. - М.: Медицина, 2002. - 536 с.; Булгакова О.С. Иммунитет и различные стадии стрессорного воздействия / О.С. Булгакова // Успехи современного естествознания. - 2011. - № 4. - С. 31-35]. Діагностика стадій стресу є актуальною проблемою медицини, тому що стрес не тільки ослаблює організм перед будь-яким внутрішнім і зовнішнім впливом, але й обумовлює особливості підходів у лікуванні ушкоджень органів і систем організму, викликаних цим стресом. Останнім часом велику увагу в діагностиці стадій стресу приділяють лабораторній діагностиці, де вирішальне значення має дослідження крові. Відомим найближчим аналогом до корисної моделі є спосібоцінки функціонального стану пацієнта в постстресовий період шляхом виконання загального клінічного аналізу крові [Булгакова О.С. Общий клинический анализ крови как метод определения постстрессорной реабилитации / О.С. Булгакова, В.И Баранцева // Успехи современного естествознания. - 2009. - № 6. - С. 22-27]. В основу корисної моделі поставлена задача розширення арсеналу способів лабораторної діагностики стадій хронічного стресу. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб включає дослідження проби крові, згідно з корисною моделлю, стадії хронічного стресу діагностують шляхом визначення в сироватці крові гормонів стресу центральної ланки стресорної системи аргінін вазопресину (АВ), кортикотропінрилізинг фактора (КТФ), адренокортикотропного (АКТ) гормону і гормонів стресу периферичної ланки стресорної системи кортизолу (Кр), кортикостерону (Кс) і, якщо вміст гормонів центральної і гормонів периферичної ланок стресорної системи підвищений відносно контрольних вікових показників, діагностують 1-у стадію - "реакцію тривоги" хронічного стресу; якщо вміст гормонів центральної ланки стресорної системи АВ і КТФ підвищений відносно контрольних вікових показників при вмісті АКТ гормону центральної ланки і вмісті гормонів Кр, Кс периферичної ланки стресорної системи на фізіологічному рівні, діагностують 2-у стадію "період адаптації" хронічного стресу; якщо вміст АКТ гормону центральної ланки стресорної системи й гормонів Кр, Кс периферичної ланки стресорної системи підвищений відносно контрольних вікових показників, а вміст гормонів центральної ланки стресорної системи АВ, КТФ на фізіологічному рівні, діагностують 3-ю стадію - "період дезадаптації" хронічного стресу. 1 UA 93036 U 5 10 15 Технічний ефект корисної моделі, а саме розширення арсеналу способів лабораторної діагностики стадій хронічного стресу, обумовлений синергізмом якісних та кількісних показників способу. Корисну модель виконують наступним чином: стадії хронічного стресу діагностують шляхом визначення в сироватці крові гормонів стресу центральної ланки стресорної системи аргінін вазопресину (АВ), кортикотропін-рилізинг фактора (КТФ), адренокортикотропного (АКТ) гормону і гормонів стресу периферичної ланки стресорної системи кортизолу (Кр), кортикостерону (Кс). Якщо вміст гормонів центральної і гормонів периферичної ланки стресорної системи підвищений відносно контрольних вікових показників, діагностують 1-у стадію - "реакцію тривоги" хронічного стресу. Якщо вміст гормонів центральної ланки стресорної системи АВ і КТФ підвищений відносно контрольних вікових показників при вмісті АКТ гормону центральної ланки і вмісті гормонів Кр, Кс периферичної ланки стресорної системи на фізіологічному рівні, діагностують 2-у стадію - "період адаптації" хронічного стресу. Якщо вміст АКТ гормону центральної ланки стресорної системи й гормонів Кр, Кс периферичної ланки стресорної системи підвищений відносно контрольних вікових показників, а вміст гормонів АВ, КТФ центральної ланки стресорної системи на фізіологічному рівні, діагностують 3-ю стадію - "період дезадаптації" хронічного стресу. Ефективність корисної моделі доведена клініко-лабораторними дослідженнями, результати яких представлені в таблиці. 20 Таблиця Показники гормонів стресу центрального та периферичного ланцюгів стресорної системи Показник КТФ, нг/мл АВ пг/мл АКТ гормон, пг/мл Кс, нмоль/л Кр, нмоль/л КО КП КО КП КО КП КО КП КО КП 1-а 1,325±0,175* 0,870±0,015 5,93±5,21 3,19±0,37 41,2±4,3* 26,6±2,7 17,39±6,89* 13,38±3,55 433,3±39,8* 343,0±24,0 2-а 1,304±0,020* 0,882±0,014 6,17±5,55* 3,22±0,43 25,3±3,6 26,4±1,8 14,84±6,03 15,49±6,04 355,4±26,7 362,3±28,7 Групи 3-я 1,117±0,018 0,910±0,016 1,87±1,06* 3,17±0,30 53,5±6,0* 26,4±1,6 18,42±7,16* 14,14±3,22 431,7±30,8* 363,1±27,5 4-а 0,961±0,019 0,914±0,017 6,15±4,24* 3,17±0,40 47,9±5,6* 29,3±2,5 20,75±9,81* 14,60±2,53 474,6±33,5* 334,7±25,8 5-а 0,849±0,010 0,922±0,017 1,48±0,72* 3,14±0,33 59,7±6,4* 27,4±2,1 21,26±8,70* 14,41±4,04 434,9±30,2* 357,5±28,3 де: КО - контингент обстежених, КП - контингент порівняння, * - р < 0,05, у порівнянні з відповідною групою порівняння 25 30 35 40 Лабораторні дослідження проводилися із застосуванням методу ІФА (імуноферментного аналізу). Для постановки реакцій застосовували стандартні набори фірм DSL (США) і HUMAN (Німеччина). У кожній групі КП по 20 осіб (усього 100). У групах КО: 1 гр.-30 осіб (термін дії хронічного стресу 2-5 років), 2 гр.-39 осіб (термін дії хронічного стресу 5-8 років), 3 гр.-31 особа (термін дії хронічного стресу 8-12 років), 4 гр.-30 осіб (термін дії хронічного стресу 8-12 років) і 5 гр. 30 осіб (термін дії хронічного стресу 8-12 років). Вміст у сироватці крові гормонів стресу: 1-а стадія: "реакція тривоги" (гр. 1). центральна ланка стресорної системи (СС): вміст АВ, КТФ, АКТГ підвищений; периферична ланка СС: вміст Кр, Кс підвищений. 2-а стадія: "період адаптації" (гр. 2). центральна ланка СС: залишається підвищеним вміст АВ, КТФ, вміст АКТГ на фізіологічному рівні; периферична ланка СС: вміст Кр, Кс на фізіологічному рівні. 3-я стадія: "період дезадаптації" (гр.3 - гр.5): центральна ланка СС: фізіологічні рівні АВ, КТФ, високий вміст АКТГ; периферична ланка СС: високі рівні Кр, Кс. Таким чином, тривалий вплив стресорів викликає етапну реакцію з боку СС. Перші 2-5 років дії хронічного стресу характеризуються високою активністю центральної і периферичної ланок 2 UA 93036 U 5 10 15 СС. У цей період спостерігається запуск гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи (ГГНС) із ростом продукції нейропептидів гіпоталамуса (АВ і КТФ) і гормонів гіпофіза (АКТГ), а також збільшенням вмісту в крові гормонів надниркових залоз (Кр і Кс), ознаками активації симпатоадреналової системи (САС). За характером реагування СС етап аналогічний "реакції тривоги" за Г. Сельє. Через 5-8 років дії стресорів період "реакції тривоги" змінюється "періодом адаптації", що характеризується зниженням функції гіпофізарно-надниркової ланки ГГНС із наближенням рівнів гормонів гіпофіза (АКТГ) і надниркових залоз (Кр і Кс) до фізіологічних значень. Разом з тим зберігається висока продукція нейропептидів гіпоталамуса (АВ і КРФ) на фоні ознак активності симпато-адреналової і стрес-лімітуючої систем. За характером реагування СС етап аналогічний "реакції резистентності" за Г. Сельє. Через 8-12 років впливу хронічного стресу наступає "період дезадаптації", для якого характерна повторна активація гіпофізарно-надниркової ланки ГГНС із ростом продукції АКТ гормону і гормонів надниркових залоз (Кр і Кс). Це відбувається на фоні поступового зменшення продукції нейропептидів гіпоталамуса, ознак зниження активності САС і порушення функції стрес-лімітуючої системи. За характером реагування СС етап аналогічний "реакції виснаження" за Г. Сельє. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 20 25 30 Спосіб діагностики стадій стресу, що включає дослідження проби крові, який відрізняється тим, що стадії хронічного стресу діагностують шляхом визначення в сироватці крові гормонів стресу центральної ланки стресорної системи аргінін вазопресину (АВ), кортикотропін-рилізинг фактора (КТФ), адренокортикотропного (АКТ) гормону і гормонів стресу периферичної ланки стресорної системи кортизолу (Кр), кортикостерону (Кс) і, якщо вміст гормонів центральної і гормонів периферичної ланок стресорної системи підвищений відносно контрольних вікових показників, діагностують 1-у стадію - "реакцію тривоги" хронічного стресу; якщо вміст гормонів центральної ланки стресорної системи АВ і КТФ підвищений відносно контрольних вікових показників при вмісті АКТ гормону центральної ланки і вмісті гормонів Кр, Кс периферичної ланки стресорної системи на фізіологічному рівні, діагностують 2-у стадію - "період адаптації" хронічного стресу; якщо вміст АКТ гормону центральної ланки стресорної системи й гормонів Кр, Кс периферичної ланки стресорної системи підвищений відносно контрольних вікових показників, а вміст гормонів центральної ланки стресорної системи АВ, КТФ на фізіологічному рівні, діагностують 3-ю стадію - "період дезадаптації" хронічного стресу. 35 Комп’ютерна верстка А. Крижанівський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3