Полікапілярний формувач пучка рентгенівського випромінювання

1. Полікапілярний формувач пучка рентгенівського випромінювання, що містить полікапілярну структуру, виконану із стрічки, яка складена у пакет з декількох шарів, який відрізняється тим, що полікапілярна структура має сформовані на одній стороні стрічки за допомогою фотолітогра C2 2 (19) 1 3 трішнього відображення від стінок капілярів (для скла 6') з нього вирізається елементарний квазіпаралельний пучок. Кілька таких пучків, що прилягають один до одного, формують зображення випромінюючої плями рентгенівської трубки на об'єкті мікроскопа. Використання такої структури дозволяє зменшити розміри формувача зображення у десятки разів. Розмір пучка на об'єкті розраховується по формулі [2] d2=d0+2d3+2f1c+2cf2, ки, де: d2 діаметр пучка на об'єкті, d0 - діаметр ефективної фокусної плями труб d3 - діаметр капіляра, f1 - відстань від фокусної плями рентгенівської трубки до вхідного торця полікапілярної структури, f2 - відстань від вихідного торця до об'єкта, с - критичний кут повного зовнішнього віддзеркалення рентгенівського випромінювання від внутрішніх поверхонь капілярних стінок. На жаль, принцип дії оптики Кумахова, яка використовується для створення рентгенівських пучків з заданими кутами сходження або розходження, вимагає багаторазового відображення рентгенівського променя від стінок елементарного капіляра. Наприклад, для довжини хвилі 0,071нм навіть для максимального кута повного зовнішнього відображення =6' для скляного капіляра для лінзи Кумахова з передньою та задньою фокусною відстанню f=100мм та радіусом R=2,5мм маємо f=arctg(R/f), тобто 1°26', тобто кількість відображень дорівнює 2f/=[2arctg(R/f)]/29 Згідно формулам розрахунку поглинання, наведеним на стор. 17 методичного посібника «Преломление и отражение рентгеновских лучей, Иркутск, ИГУ, 2003 г.» [3], маємо для згаданого матеріалу (для одного акту відображення): I I0      2     2 1 де: I - енергія падаючого променя; І0 - енергія відображеного променя;  - показник дисперсії;  - показник поглинання. Факт поглинання має місце тому, що рентгенівський промінь при відображенні проникає на деяку глибину згідно формулі (35), наведеній в [3]. Для скла маємо =1,5*10-6, =4,6*10-9 І/І0=0,86 та кількість відображень 29, тобто прозорість такої лінзи складатиме 1,26*10-2. Для збільшення прозорості полікапілярної лінзи використовується властивість багаторазового зменшення поглинання при елементарному відображенні під кутами, що значно менші максимального кута падіння (див. [3], таблиця 4 на стор. 21), що в 3-5 разів збільшує кількість відображень в капілярі, тобто товщину самої лінзи, але завдяки 94091 4 зменшенню глибини проникнення Хc в матеріал капіляра поглинення зменшується в десятки разів. Так, оціночний розрахунок з урахуванням зменшення шляху проходження пучка в матеріалі на основі даних таблиці 4 на стор. 21 [3] при трикратному збільшенні кількості відображень (при екв=/(Χ/Χ