Спосіб комбінованого лікування лейоміоми матки у поєднанні з аденоміозом

Реферат: Спосіб комбінованого лікування лейоміоми матки у поєднанні з аденоміозом включає призначення перорального прийому препарату "Есмія" в дозі 5 мг на добу протягом 3 місяців та додатково одночасне введення внутрішньоматкової системи "Мірена", яка щоденно вивільняє 20 мкг левоноргестрелу. UA 99956 U (12) UA 99956 U UA 99956 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема до гінекології, і може бути використана для комбінованого медикаментозного лікування лейоміоми матки у поєднанні з аденоміозом. Лейоміома матки (ЛМ) - найбільш поширена доброякісна гормонозалежна пухлина порожнини таза у жінок моноклонального походження, яка розвивається з єдиної клітинипопередника і займає в структурі гінекологічної захворюваності друге місце після запальних захворювань органів малого таза. Міома матки зустрічається у 20-40 % жінок репродуктивного віку. За даними додаткових методів дослідження її частота досягає як у нас в країні, так і за кордоном 77 %. ЛМ залишається головним показанням до гістеректомії. В останні роки спостерігається зріст числа хворих на дану патологію серед жінок репродуктивного віку. Середній вік виявлення даної патології складає 32-33 роки. [1, 2]. Лейоміома матки асоційована приблизно з 2-3 % всіх випадків безпліддя та присутня у 1,42 % всіх вагітностей [3]. У більшості жінок ЛМ має безсимптомний перебіг, однак 20-50 % пацієнток виявляють скарги. Особливості клінічного перебігу ЛМ залежать від локалізації вузлів, їх кількості, розмірів. Основними скаргами при міомі матки є маткові кровотечі, тазовий біль, безпліддя, симптоми стискання суміжних органів, хронічна втомлюваність, яка пов'язана з хронічною анемією. Все вищеперелічене негативно впливає на якість життя та психологічний стан жінки [1, 2]. До другої половини XX століття основним методом лікування ЛМ залишався хірургічний, при цьому радикальні операції виконувалися у 80,7 % хворих [2]. При такому виді оперативного втручання існують ризики розвитку інтра- та післяопераційних ускладнень, які складають 27,3 %. Саме тому стала актуальною розробка медикаментозних методів лікування міоми матки, які можуть застосовуватися тривалий час, мають мінімальну кількість побічних дій, а також їх дія на репродуктивні органи є мінімальною, безпечною та зворотною. Відомий спосіб із стабілізуючим ефектом на міоматозні вузли розміром від 2 см до 4 см в діаметрі інтрамуральної та інтрамурально-субсерозної локалізації має внутрішньоматкова система "Мірена". Недоліками цього способу є неможливість його застосування при субмукозному розташуванні міоматозних вузлів, неефективність при деформації вузлом або вузлами порожнини матки, недоцільність застосування у жінок, які мають репродуктивні плани [1]. Найбільш близьким за технічною суттю та результатом, що досягається, до способу, що заявляється, є спосіб, який включає пероральний прийом препарату групи СМПР - "Есмії" в дозі 5 мг на добу впродовж 3 місяців, починаючи з першого дня менструального циклу, а також прийом препарату заліза [4]. Відомий спосіб терапії ЛМ є високоефективним відносно клінічних проявів ЛМ та розмірів вузлів: зменшення менструальної крововтрати на 13-й тиждень лікування було у 90,3-91,5 % пацієнток, середнє зменшення об'єму міоми склало 45,5 %. Це дозволяє розглядати їх як повноцінну альтернативу хірургічному лікуванню міоми матки у великому відсотку випадків. Недоліком монотерапії "Есмією" є негативний вплив на вогнища ендометріозу тіла матки у пацієнток при поєднанням ЛМ з аденоміозом. Враховуючи спільність етіопатогенетичних факторів розвитку міоми матки та аденоміозу, частота зустрічальності поєднання цих захворювань у однієї жінки за даними літератури складає від 35 до 87 %. В основу корисної моделі поставлена задача вдосконалення медикаментозного лікування пацієнток з лейоміомою матки у поєднанні з аденоміозом з профілактикою прогресування розвитку міоматозних вузлів та вогнищ ендометріозу матки, що дасть можливість уникнути хірургічного лікування та підвищити якість життя та морально-психологічний стан пацієнтки шляхом комбінації препарату групи селективних модуляторів прогестеронових рецепторів "Есмії" та ЛНГ-ВМС "Мірени". Поставлена задача вирішується у способі, що включає призначення перорального прийому препарату "Есмія" в дозі 5 мг по 1 т на добу впродовж 3 місяців, у якому, згідно з корисною моделлю, додатково одночасно вводиться внутрішньоматкова система "Мірена", яка вивільнює 20 мкг левоноргестрелу на добу протягом 5 років; ведення ВМС "Мірена" в порожнину матки пропонується відразу після припинення кровотечі з метою запобігання її експульсії. До основних механізмів дії "Есмії" належать: прямий вплив на тканину міоми матки за рахунок індукції апоптозу та пригнічення клітинної проліферації при відсутності їх впливу на нормальний міометрій, пряма дія на гіпофіз - досягнення аменореї при збереженні достатнього рівня естрадіолу, пряма дія на ендометрій - досягнення аменореї. Ефект "Есмії" є постійним та довготривалим, який можна зіставити з дією агоністів ГнРГ при відсутності гіпоестрогенії і симптомів, пов'язаних з нею. Система "Мірена" забезпечує контрольоване визволення 20 мкг левоноргестрелу на добу. ВМС "Мірена" має ряд неконтрацептивних ефектів. Левоноргестрел приводить до зниження 1 UA 99956 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 кількості рецепторів естрогенів та прогестерону, знижує активність факторів росту, в тому числі інсуліноподібного фактору росту 1 (ІФР-І), пригнічує продукцію простагландинів і естрогенів в ендо- та міометрії. Це сприяє локальним змінам в аутокринно-паракринних системах регуляції функціональної активності ендо- та міометрію, що, в свою чергу, мають зворотний характер. Левоноргестрел також має безпосередню супресивну дію на ендометрій. Спосіб здійснюється наступним чином: згідно з запропонованим способом проліковано 15 пацієнток віком від 25 до 46 років з ЛМ розміром 2-4 см у поєднанні з аденоміозом (основна група). Результати порівнювали з такими у 16 жінок відповідного віку з ЛМ у поєднанні з аденоміозом, у яких застосовувалась монотерапія препаратом "Есмія" (група порівняння). Проводилася оцінка частоти та вираженості симптомів: менометрорагій, розмірів міоматозних вузлів, розмірів матки. З метою об'єктивної оцінки крововтрати під час менструації з застосуванням візуально аналогової шкали оцінки кровотечі Pictorial Blood Assessment Chart, розміри міоми та матки 3 оцінювали за формулою: V(см )=(АхВхС)/2, де А - поздовжній, В - передньо-задній, С поперековий розмір матки та вузла (см) за даними ультразвукового дослідження. Всі групи були співставні за віком: середній вік жінок І групи склав 43,6±1,6 років, II групи 44,2±1,7 років; обсягу менструальної крововтрати: середній обсяг крововтрати в І групі склав 244,67±9,8 балів за шкалою Pictorial Blood Assessment Chart; в II групі - 245,3±11,2 балів; розміру домінантного вузла - середній діаметр домінантного вузла - 3,4±0,08 см в І групі, та 3 3,5±0,09 см в II групі; розміру матки - середній обсяг матки в І групі склав 168±5,2 см , в II групі 3 171±4,7 см , відсутності субмукозного розташування вузлів. При оцінюванні клінічної симптоматики в основній групі через три місяці розміри домінантного міоматозного вузла зменшилися на 56 % від початкового розміру, в другій контрольній групі - лише на 28 % від початкового розміру відповідно; середній обсяг матки через 3 3 три місяці лікування в першій групі склав 118,5±6,4 см проти 168±5,2 см до лікування (р