Тверді форми n-(4-(7-азабіцикло[2.2.1]гептан-7-іл)-2-(трифторметил)феніл)-4-оксо-5-(трифторметил)-1,4-дигідрохінолін-3-карбоксаміду

Реферат: Даний винахід стосується по суті кристалічних і твердих форм N-(4-(7-азабіцикло[2.2.1]гептан-7іл)-2-(трифторметил)феніл)-4-оксо-5-(трифторметил)-1,4-дигідрохінолін-3-карбоксаміду (форми А-НСl, форми В, форми В-НСl або будь-якої комбінації цих форм), їх фармацевтичних композицій і способів лікування з їх застосуванням. UA 108087 C2 (12) UA 108087 C2 UA 108087 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Дана заявка претендує на пріоритет попередньої заявки США з серійним № 61/254614 від 23 жовтня 2009 року. Технічна галузь винаходу Даний винахід стосується твердих форм, наприклад, кристалічних форм N-(4-(7азабіцикло[2.2.1]гептан-7-іл)-2-(трифторметил)феніл)-4-оксо-5-(трифторметил)-1,4дигідрохінолін-3-карбоксаміду, який є модулятором регулятора трансмембранної провідності при муковісцидозі (CFTR). Винахід також стосується фармацевтичних композицій, що включають кристалічні форми N-(4-(7-азабіцикло[2.2.1]гептан-7-іл)-2-(трифторметил)феніл)-4оксо-5-(трифторметил)-1,4-дигідрохінолін-3-карбоксаміду, і пов'язаних з ними способів. Передумови винаходу АТФ-касетні транспортери складають сімейство мембранних транспортних білків, які регулюють транспорт великої різноманітності фармакологічних агентів, потенційно токсичних ліків і ксенобіотиків, а також аніонів. Вони являють собою гомологічні мембранні білки, які зв'язують і використовують клітинний аденозинтрифосфат (АТФ), завдяки своїй специфічній активності. Деякі з цих транспортерів розкриті як білки множинної лікарської резистентності (як MDR1-P глікопротеїн або білок множинної лікарської резистентності MRP1), що захищають злоякісні ракові клітини від хіміотерапевтичних агентів. На сьогоднішній день ідентифіковано 48 таких транспортерів і вони згруповані в 7 сімейств на основі ідентичності їх послідовностей і функції. Одним членом сімейства АТФ-касетних транспортерів, звичайно пов'язаним із захворюванням, є цАМФ/АТФ-опосередкований аніонний канал, CFTR. CFTR представлений у множині клітинних типів, включаючи абсорбуючі і секреторні епітеліальні клітини, де він регулює потік аніонів через мембрану, а також активність інших іонних каналів і білків. У епітеліальних клітках нормальне функціонування CFTR є критичним для збереження транспорту електролітів в організмі, включаючи тканини органів дихання і травного тракту. CFTR складається приблизно з 1480 амінокислот, які кодують білок, отриманий тандемною реплікацією трансмембранних доменів, кожний з яких містить шість трансмембранних спіралей і домен зв’язування нуклеотидів. Два трансмембранні домена пов'язані через великий, полярний, регулюючий (R)домен з множиною сайтів фосфорилювання, які регулюють активність каналів і клітинний трафікінг. Ген, що кодує CFTR, ідентифікований і секвенований (дивись роботи Gregory, R. J. і інш. (1990) Nature 347: 382-386; Rich, D. P. і інш. (1990) Nature 347: 358-362), Riordan, J. R. і інш. (1989) Science 245: 1066-1073). Дефект в цьому гені викликає мутації в CFTR, результатом яких є муковісцидоз (CF), найбільш загальне смертельне генетичне захворювання у людей. Муковісцидоз вражає приблизно одного з кожних 2500 немовлят в Сполучених Штатах. Серед всього населення США до 10 мільйонів людей є носіями єдиної копії дефектного гена без очевидних шкідливих ефектів. На відміну від цього, індивідууми з двома копіями CFасоційованого гена страждають на підриваючі здоров'я і смертельні ефекти CF, включаючи хронічну хворобу легенів. У пацієнтів з муковісцидозом мутації в CFTR, ендогенно експресованому в респіраторному епітелії, приводять до зниженої апікальної секреції аніонів, викликаючи дисбаланс транспорту іонів і рідин. Результуюче зниження транспорту аніонів вносить свій внесок в підвищене акумулювання слизу в легені і супутні мікробні інфекції, які, зрештою, приводять до смерті CFпацієнтів. Крім респіраторних захворювань CF-пацієнти звичайно страждають на шлунковокишкові проблеми і недостатності підшлункової залози, що в результаті приводить до смерті, якщо залишити хворобу без лікування. Крім того, більшість чоловіків з муковісцидозом безплідні, і у жінок з муковісцидозом здатність до відтворення потомства знижена. На відміну від важких ефектів двох піків CF-асоційованого гена індивідууми з єдиною копією CFасоційованого гена демонструють підвищену опірність до холери і зневоднення в результаті діареї - можливо, пояснюючи відносно високу частоту CF гена серед населення. Аналіз послідовності CFTR-гена CF хромосом виявив множину захворювань, що викликають мутації (Cutting, G. R. і інш. (1990) Nature 346: 366-369; Dean, M. і інш. (1990) Cell (61: 863-870; і Kerem, B-S. і інш. (1989) Science 245: 1073-1080; Kerem, B-S і інш. (1990) Proc. Natl. Acad. Sci. USA 87: 8447-8451). На сьогоднішній день ідентифіковано більше ніж 1000 захворювань, що викликають мутації CF-гена (http://www.genet.sickkids.on.ca/cftr/app). Найбільш поширеною мутацією є видалення фенілаланіну в положенні 508 амінокислотної послідовності CFTR і звичайно позначається як ΔF508-CFTR. Ця мутація відбувається приблизно в 70 процентах випадків муковісцидозу і пов'язана з важким захворюванням. Видалення залишку 508 в ΔF508-CFTR запобігає правильному укладанню білка, що з'являється. Результатом цього є нездатність мутантного білка покидати ER і рух до 1 UA 108087 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 плазматичної мембрани. У результаті, кількість каналів, присутніх в мембрані, набагато менша, ніж спостерігається в клітинах, що експресують CFTR «дикого» типу. Крім погіршеного трафікінгу результатом мутації є дефектний ворітний механізм іонних каналів. Зменшена кількість каналів в мембрані і дефектний ворітний механізм разом ведуть до зниження транспорту аніонів через епітелій, приводячи до дефектного транспорту іонів і рідин. (Quinton, P. M. (1990), FASEB J. 4: 2709-2727). Однак дослідження показали, що знижені кількості ΔF508CFTR в мембрані є функціональними, хоча менше, ніж для CFTR «дикого» типу. (Dolmans і інш. (1991), Nature Lond. 354: 526-528; Denning і інш., вище; Pasyk і Foskett (1995), J. Cell. Biochem. 270: 12347-50). Крім ΔF508-CFTR, R117H-CFTR і G551D-CFTR, інше захворювання, що викликає мутації CFTR, результатом яких є дефектний трафікінг, синтез і/або ворітний механізм каналів, можна регулювати підвищуючим або понижувальним чином з метою зміни секреції аніонів і модифікації прогресування і/або тяжкості захворювання. Хоча крім аніонів CFTR здійснює транспорт множини молекул, зрозуміло, що ця роль (транспорт хлоридних і бікарбонатних аніонів) представляє один елемент у важливому механізмі транспортування іонів і води через епітелій. Інші елементи включають епітеліальний + + - + + + Na -канал, ENaC, Na /2Cl /K -співтранспортер, Na -K -АТФазний насос і базолатеральні мембранні K+-канали, які відповідають за захоплення хлориду клітиною. Ці елементи працюють разом, виконуючи спрямований транспорт через епітелій за допомогою своєї селективної експресії і локалізації в клітині. Абсорбція хлориду має місце при +- +координованій активності ENaC і CFTR, присутніх на апікальній мембрані, і Na K АТФазного насоса і Cl -каналів, що експресуються на базолатеральній поверхні клітини. Вторинний активний транспорт хлориду з люмінальної області веде до акумуляції внутрішньоклітинного хлориду, який потім може пасивно покидати клітину через Cl -іонні канали, результатом чого є + - + + + векторний транспорт. Розташування Na /2Cl /K -співтранспортера, Na -K -АТФазного насоса і + базолатеральних мембранних K -каналів на базолатеральній поверхні і CFTR в люмінальній області координують секрецію хлориду за рахунок CFTR в люмінальній області. Оскільки вода, ймовірно, ніколи сама активно не переміщується, її потік через епітелій залежить від дуже маленьких трансепітеліальних осмотичних градієнтів, що генеруються об'ємним потоком натрію і хлориду. Передбачають, що дефектний транспорт бікарбонату в результаті мутацій в CFTR є причиною дефектів деяких секреторних функцій. Дивись, наприклад, роботу «Cystic fibrosis: impaired bicarbonate secretion and mucoviscidosis», Paul M. Quinton, Lancet 2008; 372: 415-417. Мутації в CFTR, які пов'язані з помірною дисфункцією CFTR, також очевидні у пацієнтів зі станами, які мають певні виявлення захворювань, загальні з CF, але не відповідають діагностичним критеріям для CF. Ці стани включають вроджену білатеральну відсутність сім’яних протоків, ідіопатичний хронічний панкреатит, хронічний бронхіт і хронічний риносинусит. Інші захворювання, при яких, як вважають, мутантний CFTR є фактором ризику нарівні з генами-модифікаторами або факторами навколишнього середовища, включають первинний склерозуючий холангіт, алергічний бронхолегеневий аспергільоз і астму. Показано також, що сигаретний дим, гіпоксія і фактори навколишнього середовища, які індукують гіпоксичну сигналізацію, погіршують функцію CFTR і можуть вносити внесок в деякі види респіраторного захворювання, такого як хронічний бронхіт. Захворювання, які є результатом дефектної функції CFTR, але не відповідають діагностичним критеріям для CF, характеризують як CFTR-зв'язані захворювання. Крім муковісцидозу, модуляція CFTR-активності може бути благотворна для інших захворювань, що не викликаються безпосередньо мутаціями в CFTR, таких як секреторні захворювання і інші захворювання, що викликаються неправильним згортанням білка, опосередковані CFTR. CFTR регулює потік хлориду і бікарбонату через епітелій багатьох клітин, регулюючи рух рідини, солюбілізацію білка, в'язкість слизу і активність ферменту. Дефекти в CFTR можуть викликати закупорювання дихальних шляхів або каналів в багатьох органах, включаючи печінку і підшлункову залоза. Потенціюючі засоби являють собою сполуки, які підвищують активність ворітного механізму CFTR, присутнього в клітинній мембрані. Будь-яке захворювання, яке включає загущення слизу, погіршену регуляцію рідини, погіршений мукоциліарний кліренс або блокування каналів, приводячи до запалення і руйнування тканини, може бути кандидатом для потенціюючих засобів. Ці захворювання включають, але не обмежені цим, хронічну обструктивну хворобу легенів (COPD), астму, викликану димом COPD, хронічний бронхіт, риносинусит, констипацію, синдром «сухого ока» і синдром Шегрена, гастроезофагеальну рефлюксну хворобу, жовчний конкремент, випадання прямої кишки і запальне захворювання кишечнику. COPD характеризується обмеженням повітряного потоку, яке прогресує і не повністю зворотне. Обмеження повітряного 2 UA 108087 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 потоку відбувається в результаті гіперсекреції слизу, емфіземи і бронхіоліту. Активатори мутантного CFTR або CFTR «дикого» типу пропонують потенційне лікування гіперсекреції слизу і погіршеного мукоциліарного кліренсу, яке є загальним при COPD. Конкретно, підвищення секреції аніонів через CFTR може сприяти транспорту рідини в рідину на поверхні дихальних шляхів, гідратуючи слиз і оптимізуючи в'язкість рідини навколо війок. Це, ймовірно, дає підвищений мукоциліарний кліренс і зниження симптомів, пов'язаних з COPD. Крім того, запобігаючи інфікуванню, що продовжується, і запаленню, завдяки поліпшенню кліренсу дихальних шляхів, CFTR-модулятори можуть запобігати або сповільнювати паренхімне ураження дихальних шляхів, яка характеризує емфізему і знижує або відміняє збільшення кількості і розміру клітин, секретуючих слиз, яке лежить в основі гіперсекреції слизу при захворюваннях дихальних шляхів. Синдром “сухого ока” характеризується зниженням виробництва слізної рідини і аномальним ліпідом слізної плівки, білковим і муциновим профілями. Зустрічається багато випадків «сухого ока», деякі з яких пов'язані з віком, лазерною хірургією очей, артритом, медикаментозним лікуванням, хімічними/термічними опіками, алергіями і такими захворюваннями, як муковісцидоз і синдром Шегрена. Підвищення секреції аніонів за рахунок CFTR, можливо, підвищує транспорт рідини з ендотеліальних клітин рогівки і секреторних залоз, що оточують око, підвищуючи гідратацію рогівки. Можливо, це полегшує симптоми, пов'язані з синдромом «сухого ока». Синдром Шегрена являє собою аутоімунне захворювання, при якому імунна система атакує залози, що виробляють вологу у всьому організмі, включаючи око, рот, шкіру, респіраторну тканину, печінку, піхву і травний тракт. Симптоми включають сухість очей, рота і піхви, а також хворобу легенів. Дане захворювання також пов'язане з ревматоїдним артритом, системним червоним вовчаком, системним склерозом і поліміозитом/дерматоміозитом. Вважається, що трафікінг дефектного білка Спричиняє захворювання, варіанти лікування якого обмежені. Модулятори активності CFTR можуть гідратувати різні органи, уражені хворобою, і можуть допомогти в полегшенні пов'язаних з ним симптомів. Індивідууми з муковісцидозом мають рецидивуючі випадки непрохідності кишечнику і вищу інцидентність випадання прямої кишки, жовчного конкременту, гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, злоякісних шлунково-кишкових захворювань і запальних захворювань кишечнику, вказуючи, що функція CFTR може грати важливу роль в запобіганні таким захворюванням. Як обговорюється вище, вважають, що видалення залишку 508 в ΔF508-CFTR перешкоджає правильному згортанню виникаючого білка, результатом чого є нездатність даного мутантного білка покидати ER і переміщуватися до плазматичної мембрани. У результаті, в плазматичній мембрані присутні недостатні кількості зрілого білка, і транспорт хлориду в епітеліальних тканинах значно зменшений. Фактично показано, що цей клітинний феномен дефектного ERпроцесингу CFTR за допомогою ER-механізму лежить в основі не тільки захворювання CF, але і широкого діапазону інших окремих і спадкових захворювань. Існує два шляхи, де ER механізм може не спрацьовувати, це або втрата зв'язку з ER-експортом білків, що веде до деградації, або ER-накопичення цих дефектних/неправильних упакованих білків [Aridor M, і інш., Nature Med., 5(7), pp 745-751 (1999); Shastry, B.S., і інш., Neurochem. International, 43, pp 1-7 (2003); Rutishauser, J., і інш., Swiss Med Wkly, 132, pp 211-222 (2002); Morello, JP і інш., TIPS, 21, pp. 466-469 (2000); Bross Р., і інш., Human Mut., 14, pp. 186-198 (1999)]. Захворюваннями, пов'язаними з першим класом ER-дисфункція, є муковісцидоз (в результаті неправильно упакованої ΔF508-CFTR, як обговорюється вище), спадкова емфізема (зумовлена 1антитрипсином; не Piz варіанти), спадковий гемохроматоз, недоліки системи згортанняфібринолізу такі як дефіцит білка С, спадковий ангіоневротичний набряк типу 1, недоліки переробки ліпідів, такі як сімейна гіперхолестеринемія, хіломікронемія типу 1, абеталіпопротеїнемія, хвороби лізосомного накопичення, такі як хвороба I-клітин/псевдоГурлер, мукополісахаридоз (зумовлений ліпосомальними оброблювальними ферментами), хвороба Сандхоффа/Тея-Сакс (зумовлена β-гексозамінідазою), синдром Криглера-Найяра типу II (зумовлений UDP-глюкуронілсіалілтрансферазою), поліендокринопатія/гіперінсулінемія, цукровий діабет (зумовлений інсуліновим рецептором), карликовість Ларона (зумовлена рецептором гормону росту), дефіцит мієлопероксидази, первинний гіпопаратиреодизм (зумовлений гормоном навколощитовидної залози), меланома (зумовлена тирозиназою). Захворюваннями, пов'язаними з останнім класом ER-дисфункції, є гліканоз CDG типу 1, спадкова емфізема (зумовлена 1-антитрипсином, PiZ варіант), вроджений гіпертиреоз, недосконалий остеогенез (зумовлений проколагеном типу I, II, IV), спадкова гіпофібриногенемія (зумовлена фібриногеном), дефіцит ACT (зумовлений α1-антихімотрипсином), нецукровий діабет (DI), нейрофізіологічний DI (зумовлений гормоном вазопресином/V2-рецептором), нефрогенний DI (зумовлений аквапорином II), синдром Шарко-Марі-Тус (зумовлений 3 UA 108087 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 периферичним мієліновим білком 22), хвороба Пеліцеуса-Мерцбахера, нейродегенеративні захворювання, такі як хвороба Альцгеймера (зумовлена βАРР і пресенелінами), хвороба Паркінсона, бічний аміотрофічний склероз, прогресуючий супрануклеарний параліч, хвороба Піка, деякі поліглутамінові неврологічні порушення, такі як хвороба Хантінгтона, спинномозкова атаксія типу I, спінальна і бульбарна м’язова атрофія, дентаторубральна палідарна і міотонічна дистрофія, а також спонгіоформні енцефалопатії, такі як спадкова хвороба Крейцфельда-Якоба (зумовлена дефектом обробки пріонного білка), хвороба Фабрі (зумовлена ліпосомальною αгалактозидазою А), синдром Страусслера-Шейнкера (зумовлений Prp прогресуючим дефектом), безплідність, панкреатит, недостатність підшлункової залози, остеопороз, остеопенія, синдром Горхема, хлоридні канлопатії, вроджена міотонія (форми Томсена і Беккера), синдром Бартеру типу III, хвороба Дента, гіперекплексія, епілепсія, хвороби лізосомного накопичення, синдром Ангельмана, первинна циліарна дискінезія (PCD), PCD із зворотним розташуванням внутрішніх органів (також відома як синдром Картагенера), PCD без зворотного розташування внутрішніх органів і циліарної аплазії і хвороба печінки. Інші захворювання, пов'язані з мутацією в CFTR, включають безплідність чоловіків в результаті вродженої білатеральної відсутності сім’яних протоків (CBAVD), помірну хворобу легенів, ідіопатичний панкреатит і алергічний бронхолегеневий аспергільоз (ABPA). Дивись роботу «CFTR-opathies: disease phenotypes associated with cystic fibrosis transmembrane regulator gene mutations», Peader G. Noone і Michael R. Knowles, Respir. Res. 2001, 2: 328-332 (включену тут у вигляді посилання). Крім активності CFTR з підвищуючою регуляцією зниження секреції аніонів модуляторами CFTR може бути корисним для лікування секреторних діарей, при яких епітеліальний транспорт води значно посилюється в результаті активованого підвищуючим секрецію засобом транспорту хлориду. Цей механізм включає підвищення цАМФ і стимуляцію CFTR. Хоча існують численні випадки діареї, головні наслідки діарейних захворювань, що є результатом надмірного транспорту хлориду, є загальними для всіх і включають зневоднення, ацидоз, погіршення росту і смерть. Гострі і хронічні діареї представляють основну медичну проблему в багатьох районах світу. Діарея являє собою і істотний фактор при недоїданні, і головну причину смерті (5000000 смертей/року) у дітей молодше п'яти років. Секреторні діареї також є небезпечним станом у пацієнтів з набутим синдромом імунодефіциту (AIDS) і хронічним запальним захворюванням кишечнику (IBD). У шістнадцяти мільйонів мандрівників в країни, що розвиваються, з промислово розвинених держав щорічно виявляється діарея при різній тяжкості і кількості випадків залежно від країни і району подорожі. Таким чином, є потреба в ефективних і селективних CFTR потенціюючих засобах дикого типу і мутантних формах людського CFTR. Ці мутантні форми CFTR включають, але не обмежені цим, ΔF508del, G551D, R117H, 2789+5G->А. Існує також потреба в модуляторах активності CFTR і їх композиціях, які можна застосовувати для модуляції активності CFTR в клітинній мембрані ссавця. Існує потреба лікування захворювань, викликаних мутацією в CFTR, з використанням модуляторів активності CFTR. Існує потреба в способах модуляції активності CFTR в ex vivo клітинній мембрані ссавця. Крім того, існує потреба в стабільних твердих формах вказаної сполуки, які можна легко використовувати в фармацевтичних композиціях, прийнятних для застосування як терапевтичні засоби. Короткий зміст винаходу Даний винахід стосується твердих форм N-(4-(7-азабіцикло[2.2.1]гептан-7-іл)-2(трифторметил)феніл)-4-оксо-5-(трифторметил)-1,4-дигідрохінолін-3-карбоксаміду (тут далі «сполука I»), який має приведену нижче структуру: Сполука I Сполука I і її фармацевтично прийнятні композиції корисні для лікування або зменшення тяжкості множини захворювань, порушень або станів, включаючи, але не обмежуючись цим, наступні: муковісцидоз, астму, викликану димом COPD, хронічний бронхіт, риносинусит, 4 UA 108087 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 констипаціюя, панкреатит, недостатність підшлункової залози, безплідність чоловіків в результаті вродженої білатеральної відсутності сім’яних протоків (CBAVD), помірну хворобу легенів, ідіопатичний панкреатит, алергічний бронхолегеневий аспергільоз (ABPA), хворобу печінки, спадкову емфізему, спадковий гемохроматоз, недоліки системи згортання-фібринолізу, такі як дефіцит білка С, спадковий ангіоневротичний набряк типу 1, недоліки переробки ліпідів, такі як сімейна гіперхолестеринемія, хіломікронемія типу 1, абеталіпопротеїнемія, лізосомні хвороби накопичення, такі як хвороба I-клітин/псевдо-Гурлер, мукополісахаридоз, хворобу Сандхоффа/Тея-Сакс, синдром Криглера-Найяра типу II, поліендокринопатію/гіперінсулінемію, цукровий діабет, карликовість Ларона, дефіцит мієлопероксидази, первинний гіпопаратиреодизм, меланому, гліканоз CDG типу 1, вроджений гіпертиреоз, недосконалий остеогенез, спадкову гіпофібриногенемію, дефіцит ACT, нецукровий діабет (DI), нейрофізіологічний DI, нефрогенний DI, синдром Шарко-Марі-Тус, хворобу ПеліцеусаМерцбахера, нейродегенеративні захворювання, такі як хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона, бічний аміотрофічний склероз, прогресуючий супрануклеарний параліч, хвороба Піка, деякі поліглутамінові неврологічні порушення, такі як хвороба Хантінгтона, спинномозкова атаксія типу I, спінальна і бульбарна м’язова атрофія, дентаторубральна палідарна і міотонічна дистрофія, а також спонгіоформні енцефалопатії, такі як спадкова хвороба Крейцфельда-Якоба (зумовлена дефектом обробки пріонного білка), хвороба Фабрі, синдром СтраусслераШейнкера, COPD, синдром «сухого ока» або синдром Шегрена, остеопороз, остеопенія, зцілення кісток і ріст кісток (включаючи відновлення кісток, регенерацію кісток, зменшення резорбції кісток і посилення депонування кальцію в кістках), синдром Горхема, хлоридні каналопатії, такі як вроджена міотонія (форми Томсена і Беккера), синдром Бартера типа III, хвороба Дента, гіперекплексія, епілепсія, гіперекплексія, хвороби лізосомного накопичення, синдром Ангельмана і первинна циліарна дискінезія (PCD), термін для спадкових порушень структури і/або функції війок, включаючи PCD із зворотним розташуванням внутрішніх органів (також відому, як синдром Картагенера), PCD без зворотного розташування внутрішніх органів і циліарна аплазія. У одному аспекті сполука I має по суті кристалічну форму, позначену як форма В, форма AHCl або форма B-HCl, які тут описані і охарактеризовані. У іншому аспекті сполука I має форму солі гідрохлориду, позначену як форма A-HCl або форма B-HCl, які тут описані і охарактеризовані. У іншому аспекті сполука I має форму солі гідрохлориду, позначену як форма B-HCl, яка тут описана і охарактеризована. Описаний тут спосіб можна застосовувати для отримання композицій за даним винаходом, що містять форму В, форму A-HCl, форму B-HCl або будь-яку комбінацію цих форм. Короткий опис фігур На фігурі 1 представлена картина рентгенівської дифракції порошку типового зразка форми A-HCl. На фігурі 2 представлена ДСК-крива для типового зразка форми A-HCl. На фігурі 3 представлена крива, отримана методом термогравіметричного аналізу типового зразка форми A-HCl, яка представляє масу зразка як функцію температури. На фігурі 4 представлений ФП-ІЧ спектр типового зразка форми A-HCl. l3 На фігурі 5 представлений твердофазний C ЯМР-спектр типового зразка форми A-HCl. 19 На фігурі 6 представлений твердофазний F ЯМР-спектр типового зразка форми A-HCl. На фігурі 7A представлена картина рентгенівської дифракції порошку для типового зразка форми В, зареєстрованої на приладі 1. На фігурі 7B представлена картина рентгенівської дифракції порошку для типового зразка форми В, зареєстрованої на приладі 2. На фігурі 8 представлена ДСК-крива для типового зразка форми В. На фігурі 9 представлена крива, отримана методом термогравіметричного аналізу типового зразка форми В, яка представляє масу зразка як функцію температури. На фігурі 10 представлений ФП-ІЧ спектр типового зразка форми В. 13 На фігурі 11 представлений твердофазний C ЯМР-спектр типового зразка форми В. 19 На фігурі 12 представлений твердофазний F ЯМР-спектр типового зразка форми В. На фігурі 13 представлена картина рентгенівської дифракції порошку для типового зразка форми B-HCl. На фігурі 14 представлена ДСК-крива для типового зразка форми B-HCl. На фігурі 15 представлена крива, отримана методом термогравіметричного аналізу типового зразка форми B-HCl, яка представляє масу зразка як функцію температури. На фігурі 16 представлений ФП-ІЧ спектр типового зразка форми B-HCl. 5 UA 108087 C2 13 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 На фігурі 17 представлений твердофазний C ЯМР-спектр типового зразка форми B-HCl. 19 На фігурі 18 представлений твердофазний F ЯМР-спектр типового зразка форми B-HCl. Фігура 19 є ілюстрацією конформаційної структури форми В на основі окремого рентгенівського аналізу. Фігура 20 є ілюстрацією конформаційної структури форми A-HCl на основі окремого рентгенівського аналізу. На фігурі 21 представлена діаграма молекулярної упаковки форми A-HCl на основі окремого рентгенівського аналізу. Фігура 22 є ілюстрацією конформаційної структури форми B-HCl на основі окремого рентгенівського аналізу. На фігурі 23 представлена діаграма молекулярної упаковки форми B-HCl на основі окремого рентгенівського аналізу. Докладний опис винаходу Визначення Використовувані тут наступні визначення застосовуються, якщо не указано інакше. Використовуваний тут термін «АВС-транспортер» означає АВС-транспортерний білок або його фрагмент, що містить щонайменше один зв'язувальний домен, в якому вказаний білок або його фрагмент присутній in vivo або in vitro. Використовуваний тут термін «зв'язувальний домен» означає домен на АВС-транспортері, який може зв'язуватися з модулятором. Дивись, наприклад, роботу Hwang, T. C. і інш., J. Gen. Physiol. (1998): 111(3), 477-90. Використовуваний тут термін «CFTR» означає регулятора трансмембранної провідності при муковісцидозі або його мутацію, що допускає регулюючу активність, включаючи, але не обмежуючись цим, ΔF508 CFTR, R117H CFTR і G551D CFTR (дивись, наприклад, http://www.genet.sickkids.on.ca/cftr/app для мутації CFTR). Використовуваний тут термін «модулювання» означає збільшення або зменшення вимірюваної кількості. Використовуваний тут термін «нормальний CFTR» або «нормальна функція CFTR» означає CFTR дикого типу, не погіршений ніякими факторами навколишнього середовища, такими як куріння, забруднення або щось, що спричиняє запалення легенів. Використовуваний тут вираз «зменшений CFTR» або «знижена функція CFTR» означає меншу або нормальну кількість CFTR або меншу або нормальну функцію CFTR. Термін «кристалічні» стосується сполук або композицій, де структурні одиниці організовані в фіксовані геометричні структури або грати таким чином, що кристалічні тверді речовини мають суворий далекий порядок. Структурні одиниці, які складають структуру кристала, можуть являти собою атоми, молекули або іони. Кристалічні тверді речовини демонструють точні температури плавлення. Вираз «по суті кристалічний» стосується твердого матеріалу, який переважно організований в фіксовані геометричні структури або грати, які мають суворий далекий порядок. Наприклад, по суті кристалічні матеріали мають кристалічність більшу ніж приблизно 85% (наприклад, кристалічність більша ніж приблизно 90%, кристалічність більша ніж приблизно 95% або кристалічність більша ніж приблизно 99%). Зазначається також, що вираз «по суті кристалічний» включає дескриптор 'кристалічний', який визначений в попередньому абзаці. Для мети даного винаходу хімічні елементи ідентифікують відповідно до періодичної таблиці елементів, CAS версія, Handbook of Chemistry and Physics, 75th Ed. Крім того, загальні принципи органічної хімії описані в «Organic Chemistry», Thomas Sorrell, University Science Books, Sausalito: 1999, і «March's Advanced Organic Chemistry», 5th Ed., Ed.: Smith, M.B. і March, J., John Wiley & Sons, New York: 2001, повний зміст яких включений тут у вигляді посилань. Якщо не указано інакше, всі таутомерні форми сполук за винаходом включені в галузь винаходу. Крім того, вважається, що доки не указано інакше, зображені тут структури включають сполуки, які відрізняються тільки присутністю однієї або більшої кількості атомів ізотопів. Наприклад, сполуки, що мають дані структури, за винятком заміщення водню дейтерієм або 13 14 тритієм або заміщення вуглецю C-або C-вуглецем, входять в галузь даного винаходу. Такі сполуки корисні, наприклад, як аналітичні інструменти або проби в біологічних дослідженнях. Такі сполуки, зокрема, сполуки, які містять атоми дейтерію, можуть демонструвати модифіковані метаболічні властивості. Форма A-HCl У одному аспекті винахід включає як відмітну ознаку форму N-(4-(7-азабіцикло[2.2.1]гептан7-іл)-2-(трифторметил)феніл)-4-оксо-5-(трифторметил)-1,4-дигідрохінолін-3-карбоксаміду, охарактеризовану як форма A-HCl. 6 UA 108087 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 У деяких варіантах форма A-HCl характеризується однією або більшою кількістю вказаних далі піків, виміряних в градусах, на картині рентгенівської дифракції порошку: пік від приблизно 6,9 до приблизно 7,3 градусів (наприклад, близько 7,1 градусів); пік від приблизно 8,0 до приблизно 8,4 градусів (наприклад, близько 8,2 градусів); пік від приблизно 13,9 до приблизно 14,2 градусів (наприклад, близько 14,1 градусів) і піків від приблизно 21,0 до приблизно 21,4 градусів (наприклад, близько 21,2 градусів) при рентгенівській дифракції порошку, отриманій з використанням Cu K альфа-випромінювання. У деяких варіантах форма A-HCl характеризується однією або більшою кількістю наступних піків, виміряних в градусах, на картині рентгенівської дифракції порошку: пік від приблизно 6,9 до приблизно 7,3 градусів (наприклад, близько 7,1 градусів); пік від приблизно 8,0 до приблизно 8,4 градусів (наприклад, близько 8,2 градусів); пік від приблизно 11,9 до приблизно 12,3 градусів (наприклад, близько 12,1 градусів); пік від приблизно 13,5 до приблизно 13,9 градусів (наприклад, близько 13,7 градусів); пік від приблизно 16,2 до приблизно 16,6 градусів (наприклад, близько 16,4 градусів); пік від приблизно 18,5 до приблизно 18,9 градусів (наприклад, близько 18,7 градусів) і піків від приблизно 21,0 до приблизно 21,4 градусів (наприклад, близько 21,2 градусів) при рентгенівській дифракції порошку, отриманій з використанням Cu K альфа-випромінювання. У деяких варіантах форма A-HCl характеризується однією або більшою кількістю наступних піків, виміряних в градусах, на картині рентгенівської дифракції порошку: пік від приблизно 6,9 до приблизно 7,2 градусів (наприклад, близько 7,1 градусів); пік від приблизно 8,0 до приблизно 8,4 градусів (наприклад, близько 8,2 градусів); пік від приблизно 13,9 до приблизно 14,3 градусів (наприклад, близько 14,1 градусів); пік від приблизно 14,5 до приблизно 14,9 градусів (наприклад, близько 14,7 градусів); пік від приблизно 16,2 до приблизно 16,6 градусів (наприклад, близько 16,4 градусів); пік від приблизно 18,5 до приблизно 18,9 градусів (наприклад, близько 18,7 градусів); три піки від приблизно 21,0 до приблизно 22,2 градусів (наприклад, піки близько 21,2 градусів, близько 21,7 і близько 21,9); пік від приблизно 22,6 до приблизно 23,0 градусів (наприклад, близько 22,8 градусів); 2 піки від приблизно 24 до приблизно 25 градусів (наприклад, близько 24,6 градусів і близько 25,0 градусів) і 2 піки від приблизно 35,3 до приблизно 36,0 градусів (наприклад, близько 35,6 градусів) при рентгенівській дифракції порошку, отриманій з використанням Cu K альфа-випромінювання. У деяких варіантах форма A-HCl характеризується картиною рентгенівської дифракції порошку, приведеною на фігурі 1. У деяких варіантах форма A-HCl характеризується однією або більшою кількістю наступних 13 піків, виміряних в мільйонних частках (м. ч.), в твердотільному C ЯМР-спектрі: пік від приблизно 163,5 до приблизно 163,9 м. ч. (наприклад, близько 163,7 м. ч.), пік від приблизно 137,0 до приблизно 137,4 м. ч. (наприклад, близько 137,2 м. ч.) і пік від приблизно 121,3 до приблизно 121,7 м. ч. (наприклад, близько 121,5 м. ч.). У деяких варіантах форма A-HCl характеризується однією або більшою кількістю наступних 13 піків, виміряних в мільйонних частках (м. ч.), в твердотільному C ЯМР-спектрі: пік від приблизно 175,5 до приблизно 175,9 м. ч. (наприклад, близько 175,7 м. ч.), пік від приблизно 163,5 до приблизно 163,9 м. ч. (наприклад, близько 163,7 м. ч.), пік від приблизно 142,4 до приблизно 142,8 м. ч. (наприклад, близько 142,6 м. ч.), пік від приблизно 140,6 до приблизно 141,0 м. ч. (наприклад, близько 140,8 м. ч.), пік від приблизно 137,0 до приблизно 137,4 м. ч. (наприклад, 137,2 м. ч.), пік від приблизно 131,3 до приблизно 131,7 м. ч. (наприклад, близько 131,5 м. ч.) і пік від приблизно 121,3 до приблизно 121,7 м. ч. (наприклад, близько 121,5 м. ч.). 13 У деяких варіантах форма A-HCl характеризується твердотільним C ЯМР-спектром, показаним на фігурі 5. У деяких варіантах форма A-HCl характеризується однією або більшою кількістю наступних 19 піків, виміряних в мільйонних частках (м. ч.), в твердотільному F ЯМР-спектрі: пік від приблизно -56,8 до приблизно -57,2 м. ч. (наприклад, близько -57,0 м. ч.) і пік від приблизно 60,3 до приблизно -60,7 м. ч. (наприклад, близько -60,5 м. ч.). l9 У деяких варіантах форма A-HCl характеризується твердотільним F ЯМР-спектром, показаним на фігурі 6. У інших варіантах форма A-HCl характеризується ФП-ІЧ спектром, представленим на фігурі 4. Форма В У одному аспекті винахід включає як відмітну ознаку форму N-(4-(7-азабіцикло[2.2.1]гептан7-іл)-2-(трифторметил)феніл)-4-оксо-5-(трифторметил)-1,4-дигідрохінолін-3-карбоксаміду, охарактеризовану як форма В. У деяких варіантах форма В характеризується однією або більшою кількістю наступних піків, 7 UA 108087 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 виміряних в градусах, на картині рентгенівської дифракції порошку: пік від приблизно 6,5 до приблизно 6,9 градусів (наприклад, близько 6,7 градусів); пік від приблизно 9,8 до приблизно 10,2 градусів (наприклад, близько 10,0 градусів); пік від приблизно 11,0 до приблизно 11,4 градусів (наприклад, близько 11,2 градусів); пік від приблизно 13,2 до приблизно 13,6 градусів (наприклад, близько 13,4 градусів) і піків від приблизно 23,8 до приблизно 24,2 градусів (наприклад, близько 24,2 градусів) при рентгенівській дифракції порошку, отриманій з використанням Cu K альфа випромінювання. У деяких варіантах форма В характеризується однією або більшою кількістю піків: пік від приблизно 6,5 до приблизно 6,9 градусів (наприклад, близько 6,7 градусів), пік від приблизно 9,2 до приблизно 9,6 градусів (наприклад, близько 9,4), пік від приблизно 11,0 до приблизно 11,4 градусів (наприклад, близько 11,2 градусів), пік від приблизно 13,2 до приблизно 13,6 градусів (наприклад, близько 13,4 градусів), пік від приблизно 15,0 до приблизно 15,4 градусів (наприклад, близько 15,2 градусів), пік від приблизно 17,0 до приблизно 17,4 градусів (наприклад, близько 17,2 градусів), пік від приблизно 17,6 до приблизно 18,0 градусів (наприклад, близько 17,8 градусів), пік від приблизно 17,9 до приблизно 18,3 градусів (наприклад, близько 18,1 градусів), пік від приблизно 19,0 до приблизно 19,4 градусів (наприклад, близько 19,2), пік від приблизно 19,9 до приблизно 20,3 градусів (наприклад, близько 20,1 градусів), пік від приблизно 21,0 до приблизно 21,5 градусів (наприклад, близько 21,2 градусів), пік від приблизно 21,8 до 22,2 градусів (наприклад, близько 22,0 градусів), пік від приблизно 23,8 до приблизно 24,2 градусів (наприклад, близько 24,0 градусів), пік від приблизно 26,0 до приблизно 26,4 градусів (наприклад, близько 26,2 градусів), пік від приблизно 27,0 до приблизно 27,4 градусів (наприклад, близько 27,2), пік від приблизно 27,5 до приблизно 27,9 градусів (наприклад, близько 27,7 градусів) і піків від приблизно 28,7 до приблизно 29,1 градусів (наприклад, близько 28,9) при рентгенівській дифракції порошку, отриманій з використанням Cu K альфа випромінювання. У деяких варіантах форма В характеризується картиною рентгенівської дифракції порошку, приведеною на фігурі 7. У деяких варіантах форма В характеризується однією або більшою кількістю наступних піків, 13 виміряних в мільйонних частках (м. ч.), в твердотільному C ЯМР-спектрі: пік від приблизно 165,1 до приблизно 165,5 м. ч. (наприклад, близько 165,3 м. ч.), пік від приблизно 145,7 до приблизно 146,1 м. ч. (близько 145,9 м. ч.), пік від приблизно 132,7 до приблизно 133,1 м. ч. (наприклад, близько 132,9 м. ч.) і пік від приблизно 113,2 до приблизно 1 13,6 м. ч. (наприклад, близько 113,4 м. ч.). У деяких варіантах форма В характеризується однією або більшою кількістю наступних піків, 13 виміряних в мільйонних частках (м. ч.), в твердотільному C ЯМР-спектрі: пік від приблизно 175,1 до приблизно 175,5 м. ч. (наприклад, близько 175,3 м. ч.), пік від приблизно 165,1 до приблизно 165,5 м. ч. (наприклад, близько 165,3 м. ч.), пік від приблизно 141,2 до приблизно 141,6 м. ч. (наприклад, близько 141,4 м. ч.), пік від приблизно 145,7 до приблизно 146,1 м. ч. (наприклад, близько 145,9 м. ч.), пік від приблизно 132,7 до приблизно 133,1 м. ч. (наприклад, близько 132,9 м. ч.), пік від приблизно 123,3 до приблизно 123,7 м. ч. (наприклад, близько 123,5 м. ч.), пік від приблизно 126,6 до приблизно 127,0 м. ч. (наприклад, близько 126,8 м. ч.), пік від приблизно 113,2 до приблизно 113,6 м. ч. (наприклад, близько 113,4 м. ч.), пік від приблизно 117,2 до приблизно 117,6 м. ч. (наприклад, близько 117,4 м. ч.), пік від приблизно 58,1 до приблизно 58,5 м. ч. (наприклад, близько 58,3 м. ч.), пік від приблизно 26,7 до приблизно 27,1 м. ч. (наприклад, близько 26,9 м. ч.) і пік від приблизно 29,0 до приблизно 29,4 м. ч. (наприклад, близько 29,2 м. ч.). l3 У деяких варіантах форма В характеризується твердотільним C ЯМР-спектром, показаним на фігурі 11. У деяких варіантах форма В характеризується однією або більшою кількістю наступних піків, 19 виміряних в мільйонних частках (м. ч.), в твердотільному F ЯМР-спектрі: пік від приблизно 55,9 до приблизно -56,3 м. ч. (наприклад, близько -56,1 м. ч.) і пік від приблизно -61,9 до приблизно -62,3 м. ч. (наприклад, близько -62,1 м. ч.). 19 У деяких варіантах форма В характеризується твердотільним F ЯМР-спектром, показаним на фігурі 12. У іншому варіанті даний винахід включає як відмітну ознаку кристал N-(4-(7азабіцикло[2.2.l]гептан-7-іл)-2-(трифторметил)феніл)-4-оксо-5-(трифторметил)-1,4дигідрохінолін-3-карбоксаміду у вигляді форми В, що має моноклінну кристалічну систему, просторову групу P21/с і наступні розміри елементарної комірки: a=13,5429(4) Å, b=13,4557(4) Å, c=12,0592(4) Å, α=90°, β=101,193° і γ=90°. У одному варіанті даний винахід стосується кристалу N-(4-(7-азабіцикло[2.2.1]гептан-7-іл)-2 8 UA 108087 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 (трифторметил)феніл)-4-оксо-5-(трифторметил)-1,4-дигідрохінолін-3-карбоксаміду у вигляді форми В, що має моноклінну кристалічну систему, просторову групу P2 1/с і наступні розміри елементарної комірки: а=13,5429(4) Å, b=13,4557(4) Å, с=12,0592(4) Å. У інших варіантах форма В характеризується ФП-ІЧ спектром, приведеним на фігурі 10. Форма B-HCl У одному аспекті винахід включає як відмітну ознаку форму N-(4-(7-азабіцикло[2.2.1]гептан7-іл)-2-(трифторметил)феніл)-4-оксо-5-(трифторметил)-1,4-дигідрохінолін-3-карбоксаміду, охарактеризовану як форма B-HCl. У деяких варіантах форма B-HCl характеризується однією або більшою кількістю наступних піків, виміряних в градусах, на картині рентгенівської дифракції порошку: пік від приблизно 8,1 до приблизно 8,5 градусів (наприклад, близько 8,3 градусів); пік від приблизно 8,8 до приблизно 9,2 градусів (наприклад, близько 9,0 градусів); пік від приблизно 12,8 до приблизно 13,2 градусів (наприклад, близько 13,0 градусів); пік від приблизно 17,8 до приблизно 18,2 градусів (наприклад, близько 18,0 градусів) і піків від приблизно 22,8 до приблизно 23,2 градусів (наприклад, близько 23,0 градусів) при рентгенівській дифракції порошку, отриманій з використанням Cu K альфа-випромінювання. У деяких варіантах форма B-HCl характеризується однією або більшою кількістю наступних піків, виміряних в градусах, на картині рентгенівської дифракції порошку: пік від приблизно 8,1 до приблизно 8,5 градусів (наприклад, близько 8,3 градусів); пік від приблизно 14,6 до приблизно 15,1 градусів (наприклад, близько 14,8 градусів); пік від приблизно 16,5 до приблизно 16,9 градусів (наприклад, близько 16,7 градусів); 3 піки від приблизно 17,6 до приблизно 18,4 градусів (наприклад, близько 17,8 градусів, близько 18,0 градусів і близько 18,2 градусів); 2 піки від приблизно 21,4 до приблизно 22,1 градусів (наприклад, близько 21,7 градусів і близько 22,0 градусів); 2 піки від приблизно 22,8 до приблизно 23,8 градусів (наприклад, піки близько 23,0 градусів і близько 23,6); 2 піки від приблизно 24,7 до приблизно 25,4 градусів (наприклад, близько 24,9 градусів і близько 25,2 градусів); пік від приблизно 26,9 до приблизно 27,3 градусів (наприклад, близько 27,1 градусів); пік від приблизно 30,9 до приблизно 31,3 градусів (наприклад, близько 31,1 градусів) і піків від приблизно 38,2 до приблизно 38,7 градусів (наприклад, близько 38,5 градусів) при рентгенівській дифракції порошку, отриманій з використанням Cu K альфа-випромінювання. У деяких варіантах форма B-HCl характеризується однією або більшою кількістю наступних піків, виміряних в градусах, на картині рентгенівської дифракції порошку: пік від приблизно 8,1 до приблизно 8,5 градусів (наприклад, близько 8,3 градусів); пік від приблизно 13,8 до приблизно 14,3 градусів (наприклад, близько 14,1 градусів); 2 піки від приблизно 14,6 до приблизно 15,5 градусів (наприклад, близько 14,8 градусів і близько 15,2 градусів); пік від приблизно 16,5 до приблизно 16,9 градусів (наприклад, близько 16,7 градусів); 3 піки від приблизно 17,6 до приблизно 18,4 градусів (наприклад, близько 17,8 градусів, близько 18,0 градусів і близько 18,2 градусів); 2 піки від приблизно 19,1 до приблизно 19,7 градусів (наприклад, близько 19,3 градусів і близько 19,5 градусів); 2 піки від приблизно 21,4 до приблизно 22,1 градусів (наприклад, близько 21,7 градусів і близько 22,0 градусів); 2 піки від приблизно 22,8 до приблизно 23,8 градусів (наприклад, піки близько 23,0 градусів і близько 23,6 градусів); 4 піки від приблизно 24,5 до приблизно 25,9 градусів (наприклад, близько 24,7 градусів, близько 24,9 градусів, близько 25,2 градусів і близько 25,7 градусів); пік від приблизно 26,9 до приблизно 27,3 градусів (наприклад, близько 27,1 градусів); 2 піки від приблизно 27,7 до приблизно 28,3 градусів (наприклад, близько 27,9 градусів і близько 28,1 градусів); 2 піки від приблизно 29,5 до приблизно 30,0 градусів (наприклад, близько 29,7 градусів і близько 29,8 градусів); 2 піки від приблизно 29,5 до приблизно 30,0 градусів (наприклад, близько 29,7 градусів і близько 29,8 градусів); пік від приблизно 30,9 до приблизно 31,3 градусів (наприклад, близько 31,1 градусів); пік від приблизно 32,1 до приблизно 32,5 градусів (наприклад, близько 32,3 градусів); 3 піки від приблизно 33,2 до приблизно 34,1 градусів (наприклад, близько 33,4 градусів, близько 33,8 градусів і близько 33,9 градусів); пік від приблизно 35,0 до приблизно 35,4 градусів (наприклад, близько 35,2 градусів); пік від приблизно 36,0 до приблизно 36,4 градусів (наприклад, близько 36,2 градусів) і 3 піки від приблизно 38,3 до приблизно 40,1 градусів (наприклад, близько 38,5 градусів, близько 38,6 градусів і близько 39,9 градусів) при рентгенівській дифракції порошку, отриманій з використанням Cu K альфа-випромінювання. У деяких варіантах форма B-HCl характеризується картиною рентгенівської дифракції порошку, приведеною на фігурі 13. У деяких варіантах форма B-HCl характеризується однією або більшою кількістю наступних 13 піків, виміряних в мільйонних частках (м. ч.), в твердотільному C ЯМР-спектрі: пік від приблизно 168,0 до приблизно 168,4 м. ч. (наприклад, близько 168,2 м. ч.), пік від приблизно 9 UA 108087 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 148,5 до приблизно 148,9 м. ч. (наприклад, близько 148,7 м. ч.), пік від приблизно 138,6 до приблизно 139,0 м. ч. (наприклад, близько 138,8 м. ч.), пік від приблизно 119,6 до приблизно 120,0 м. ч. (наприклад, близько 119,8 м. ч.) і пік від приблизно 23,7 до приблизно 24,1 м. ч. (наприклад, близько 23,9 м. ч.). У деяких варіантах форма B-HCl характеризується однією або більшою кількістю наступних l3 піків, виміряних в мільйонних частках (м. ч.), в твердотільному C ЯМР-спектрі: пік від приблизно 176,1 до приблизно 176,5 м. ч. (наприклад, близько 176,3 м. ч.), пік від приблизно 168,0 до приблизно 168,4 м. ч. (наприклад, близько 168,2 м. ч.), пік від приблизно 148,5 до приблизно 148,9 м. ч. (наприклад, близько 148,7 м. ч.), пік від приблизно 143,0 до приблизно 143,4 м. ч. (наприклад, близько 143,2 м. ч.), пік від приблизно 138,6 до приблизно 139,0 м. ч. (наприклад, близько 138,8 м. ч.), 7 піків від приблизно 119 до приблизно 134 м. ч. (наприклад, близько 131,6 м. ч., близько 129,6 м. ч., близько 129,1 м. ч., близько 126,7 м. ч., близько 125,8 м. ч., близько 122,7 м. ч. і близько 119,8 м. ч.), пік від приблизно 112,1 до приблизно 112,5 м. ч. (наприклад, близько 112,3 м. ч.), пік від приблизно 68,8 до приблизно 69,2 м. ч. (наприклад, близько 69,0 м. ч.), пік від приблизно 66,7 до приблизно 67,1 м. ч. (наприклад, близько 66,9 м. ч.), пік від приблизно 28,1 до приблизно 28,5 м. ч. (наприклад, близько 28,3 м. ч.) і пік від приблизно 23,7 до приблизно 24,1 м. ч. (наприклад, близько 23,9 м. ч.). 13 У деяких варіантах форма B-HCl характеризується твердотільним C ЯМР-спектром, показаним на фігурі 17. У деяких варіантах форма B-HCl характеризується однією або більшою кількістю наступних 19 піків, виміряних в мільйонних частках (м. ч.), в твердотільному F ЯМР-спектрі: пік від приблизно -55,4 до приблизно -55,8 м. ч. (наприклад, близько -55,6 м. ч.) і пік від приблизно 61,8 до приблизно -62,2 м. ч. (наприклад, близько -62,0 м. ч.). 19 У деяких варіантах форма B-HCl характеризується твердотільним F ЯМР-спектром, показаним на фігурі 18. У інших варіантах форма B-HCl характеризується спектром ФП-ІЧ, представленим на фігурі 16. У одному аспекті винахід включає як відмітну ознаку фармацевтичну композицію, що містить форму A-HCl, форму В, форму B-HCl або будь-яку їх комбінацію і фармацевтично прийнятний ад’ювант або носій. У одному аспекті даний винахід має як відмітну ознаку спосіб лікування CFTRопосередкованого захворювання у людей, що включає введення людині ефективної кількості форми A-HCl, форми В, форми B-HCl або будь-якої їх комбінації. У деяких варіантах спосіб включає введення додаткового терапевтичного агента. У деяких варіантах захворювання вибране з наступних: муковісцидоз, панкреатит, синусит, спадкова емфізема, спадковий гемохроматоз, недоліки системи згортання-фібринолізу, такі як дефіцит білка С, спадковий ангіоневротичний набряк типу 1, недоліки переробки ліпідів, такі як сімейна гіперхолестеринемія, хіломікронемія типу 1, абеталіпопротеїнемія, лізосомні хвороби накопичення, такі як хвороба I-клітин/псевдо-Гурлер, мукополісахаридоз, хвороба Сандхоффа/Тея-Сакс, синдром Криглера-Найяра типу II, поліендокринопатія/гіперінсулінемія, цукровий діабет, карликовість Ларона, дефіцит мієлопероксидази, первинний гіпопаратиреодизм, меланома, гліканоз CDG типу 1, спадкова емфізема, вроджений гіпертиреоз, недосконалий остеогенез, спадкова гіпофібриногенемія, дефіцит ACT, нецукровий діабет (DI), нейрофізіологічний DI, нефрогенний DI, синдром Шарко-Марі-Тус, хвороба Пеліцеуса-Мерцбахера, нейродегенеративні захворювання, такі як хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона, бічний аміотрофічний склероз, прогресуючий супрануклеарний параліч, хвороба Піка, деякі поліглутамінові неврологічні порушення, такі як хвороба Хантінгтона, спинномозкова атаксія типу I, спінальна і бульбарна м’язова атрофія, дентаторубральна палідарна і міотонічна дистрофія, а також спонгіоформні енцефалопатії, такі як спадкова хвороба Крейцфельда-Якоба, хвороба Фабрі, синдром Страусслера-Шейнкера, COPD, синдром «сухого ока», недостатність підшлункової залози, остеопороз, остеопенія, синдром Горхема, хлоридні канлопатії, вроджена міотонія (форми Томсона і Беккера), синдром Бартеру типу III, хвороба Дента, гіперекплексія, епілепсія, гіперекплексія, хвороби лізосомного накопичення, синдром Ангельмана, первинна циліарна дискінезія (PCD), PCD зі зворотним розташуванням внутрішніх органів (також відома як синдром Картагенера), PCD без зворотного розташування внутрішніх органів і циліарна аплазія, і хвороба Шегрена. У одному варіанті даний винахід стосується способу лікування муковісцидозу у людей, що включає введення вказаній людині ефективної кількості форми A-HCl, форми В, форми B-HCl або будь-якої їх комбінації. У одному аспекті дане включає як відмітну ознаку фармацевтичну упаковку або набір, що 10 UA 108087 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 містить форму A-HCl, форму В, форму B-HCl або будь-яку комбінацію цих форм і фармацевтично прийнятний носій. Інші аспекти винаходу Застосування, препарати і введення Фармацевтично прийнятні композиції У одному аспекті даного винаходу представлені фармацевтично прийнятні композиції, причому ці композиції містять форму A-HCl, форму В або форму B-HCl, які тут описані, і необов'язково містять фармацевтично прийнятний носій, ад’ювант або наповнювач. У деяких варіантах ці композиції необов'язково містять ще один або більше додаткових терапевтичних агентів. Як описано вище, фармацевтично прийнятні композиції за даним винаходом додатково містять фармацевтично прийнятний носій, ад’ювант або наповнювач, який, як тут використовується, включає будь-які і всі розчинники, розріджувачі або інші рідкі наповнювачі, диспергуючі або суспендуючі допоміжні засоби, поверхнево-активні агенти, ізотонічні агенти, загущувальні або емульгуючі агенти, консерванти, тверді зв'язуючі, лубриканти і подібні агенти, які відповідають конкретній необхідній дозованій формі. У роботі Remington's Pharmaceutical Sciences, Sixteenth Edition, E. W. Martin (Mack Publishing Co., Easton, Pa., 1980) розкриті різні носії, що використовуються при приготуванні фармацевтично прийнятних композицій, і відомі методики їх отримання. За винятком випадків, коли будь-яка загальновідоме середовище-носій несумісне із сполуками за винаходом, наприклад, при отриманні небажаного біологічного ефекту або, по-іншому, при згубній взаємодії з будь-яким іншим компонентом(ами) фармацевтично прийнятної композиції, передбачається, що її застосування входить в галузь даного винаходу. Деякі приклади матеріалів, які можуть служити фармацевтично прийнятними носіями, включають, але не обмежені цим, іонообмінники, оксид алюмінію, стеарат алюмінію, лецитин, сироваткові білки, такі як людський сироватковий альбумін, буферні речовини, такі як фосфати, гліцин, сорбінову кислоту або сорбат калію, суміші парціальних гліцеридів насичених рослинних жирних кислот, воду, солі або електроліти, такі як протамінсульфат, динатрійгідрофосфат, калійгідрофосфат, хлорид натрію, солі цинку, колоїдного діоксид кремнію, трисилікат магнію, полівінілпіролідон, поліакрилати, воски, блок-полімери поліетиленполіоксипропілен, ланолін, цукри, такі як лактоза, глюкоза і сахароза; крохмаль, такий як кукурудзяний крохмаль і картопляний крохмаль; целюлозу і її похідні, такі як натрійкарбоксиметилцелюлоза, етилцелюлоза і ацетатцелюлоза; порошкоподібний трагакант; солод; желатин; тальк; наповнювачі, такі як масло какао і віск для супозиторіїв; олії, такі як арахісова олія, бавовняна олія, соняшникова олія, кунжутна олія, оливкова олія, кукурудзяна олія і соєва олія; гліколі; такі як пропіленгліколь або поліетиленгліколь; складні ефіри, такі як етилолеат і етиллаурат; агар; буферні агенти, такі як гідроксид магнію і гідроксид алюмінію; альгінову кислоту; воду, що не містить пірогенів; ізотонічний фізіологічний розчин; розчин Рінгера; етиловий спирт і фосфатні буферні розчини, а також інші нетоксичні сумісні лубриканти, такі як лаурилсульфат натрію і стеарат магнію, а також барвники, агенти вивільнення, покривні агенти, підсолоджувачі, смакові агенти і віддушки, консерванти і антиоксиданти також можуть бути присутніми в композиції, згідно з рішенням укладача. Застосування сполук і фармацевтично прийнятних композицій Ще в одному аспекті даний винахід стосується способу лікування або зменшення тяжкості стану, захворювання або порушення, пов'язаного з мутацією CFTR. У деяких варіантах даний винахід стосується способу лікування стану, захворювання або порушення, пов'язаного з дефіцитом CFTR-активності, способу, що включає введення композиції, яка містить форму AHCl, форму В, форму B-HCl або будь-яку комбінацію цих форм, які тут описані, потребуючому цього суб'єкту, переважно ссавцю. У деяких варіантах даний винахід стосується способу лікування захворювання, пов'язаного із зниженою функцією CFTR в результаті мутації гена, що кодує CFTR, або факторів навколишнього середовища (наприклад, диму). Ці захворювання включають наступні: муковісцидоз, астму, викликану димом COPD, хронічний бронхіт, риносинусит, констипацію, панкреатит, недостатність підшлункової залози, безплідність чоловіків в результаті вродженої білатеральної відсутності сім’яних протоків (CBAVD), помірна хвороба легенів, ідіопатичний панкреатит, алергічний бронхолегеневий аспергільоз (ABPA), хвороба печінки, спадкова емфізема, спадковий гемохроматоз, недоліки системи згортання-фібринолізу, такі як дефіцит білка С, спадковий ангіоневротичний набряк типу 1, недоліки переробки ліпідів, такі як сімейна гіперхолестеринемія, хіломікронемію типу 1, абеталіпопротеїнемію, лізосомні хвороби накопичення, такі як хвороба I-клітин/псевдо-Гурлер, мукополісахаридоз, хвороба Сандхоффа/Тея-Сакс, синдром Криглера-Найяра типу II, поліендокринопатія/гіперінсулінемія, 11 UA 108087 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 цукровий діабет, карликовість Ларона, дефіцит мієлопероксидази, первинний гіпопаратиреодизм, меланома, гліканоз CDG типу 1, вроджений гіпертиреоз, недосконалий остеогенез, спадкову гіпофібриногенемію, дефіцит ACT, нецукровий діабет (DI), нейрофізіологічний DI, нефрогенний DI, синдром Шарко-Марі-Тус, хвороба ПеліцеусаМерцбахера, нейродегенеративні захворювання, такі як хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона, бічний аміотрофічний склероз, прогресуючий супрануклеарний параліч, хвороба Піка, деякі поліглутамінові неврологічні порушення, такі як хвороба Хантінгтона, спинномозкова атаксія типу I, спінальна і бульбарна м’язова атрофія, дентаторубральна палідарна і міотонічна дистрофія, а також спонгіоформні енцефалопатії, такі як спадкова хвороба Крейцфельда-Якоба (зумовлена дефектом обробки пріонного білка), хвороба Фабрі, синдром СтраусслераШейнкера, COPD, синдром «сухого ока», або хвороба Шегрена, остеопороз, остеопенія, зцілення кісток і ріст кісток (включаючи відновлення кісток, регенерацію кісток, зменшення резорбції кісток і посилення депонування кальцію в кістках), синдром Горхема, хлоридні канлопатії, такі як вроджена міотонія (форми Томсена і Беккера), синдром Бартера типу III, хвороба Дента, епілепсія, гіперекплексія, хвороби лізосомного накопичення, синдром Ангельмана і первинна циліарна дискінезія (PCD), термін для спадкових порушень структури і/або функції війок, включаючи PCD із зворотним розташуванням внутрішніх органів (також відому як синдром Картагенера), PCD без зворотного розташування внутрішніх органів і циліарна аплазія. У деяких варіантах спосіб включає лікування або зменшення тяжкості муковісцидозу у пацієнта, що включає введення вказаному пацієнту однієї з композицій, які тут визначені. У деяких варіантах пацієнт має мутантні форми людського CFTR. У інших варіантах пацієнт має одну або більше з наступних мутацій ΔF508, R117H і G551D людського CFTR. У одному варіанті спосіб включає лікування або зменшення тяжкості муковісцидозу у пацієнта, що має ΔF508 мутацію людського CFTR, що включає введення вказаному пацієнту одну з композицій, які тут визначені. У одному варіанті спосіб включає лікування або зменшення тяжкості муковісцидозу у пацієнта, що має G551D мутацію людського CFTR, що включає введення вказаному пацієнту однієї з композицій, які тут визначені. У одному варіанті спосіб включає лікування або зменшення тяжкості муковісцидозу у пацієнта, що має ΔF508 мутацію людського CFTR щонайменше в одному алелі, що включає введення вказаному пацієнту однієї з композицій, які визначені тут. У одному варіанті спосіб включає лікування або зниження тяжкості муковісцидозу у пацієнта, що має ΔF508 мутацію людського CFTR в обох алелях, що включає введення вказаному пацієнту однієї з композицій, які визначені тут. У одному варіанті спосіб включає лікування або зниженнятяжкості муковісцидозу у пацієнта, що має G551D мутацію людського CFTR щонайменше в одному алелі, що включає введення вказаному пацієнту однієї з композицій, які визначені тут. У одному варіанті спосіб включає лікування або зниження тяжкості муковісцидозу у пацієнта, що має G551D мутацію людського CFTR в обох алелях, що включає введення вказаному пацієнту однієї з композицій, які визначені тут. У деяких варіантах спосіб включає зниження тяжкості муковісцидозу у пацієнта, що включає введення вказаному пацієнту однієї з композицій, які визначені тут. У деяких варіантах пацієнт має мутантні форми людського CFTR. У інших варіантах пацієнт має одну або більше з наступних мутацій ΔF508, R117H і G551D людського CFTR. У одному варіанті спосіб включає зниження тяжкості муковісцидозу у пацієнта, що має ΔF508 мутацію людського CFTR, що включає введення вказаному пацієнту однієї з композицій, які тут визначені. У одному варіанті спосіб включає зниження тяжкості муковісцидозу у пацієнта, що має G551D мутацію людського CFTR, що включає введення вказаному пацієнту однієї з композицій, які тут визначені. У одному варіанті спосіб включає зниження тяжкості муковісцидозу у пацієнта, що має ΔF508 мутацію людського CFTR щонайменше в одному алелі, що включає введення вказаному пацієнту однієї з композицій, які тут визначені. У одному варіанті спосіб включає зниження тяжкості муковісцидозу у пацієнта, що має ΔF508 мутацію людського CFTR в обох алелях, що включає введення вказаному пацієнту однієї з композицій, які тут визначені. У одному варіанті спосіб включає зниження тяжкості муковісцидозу у пацієнта, що має G551D мутацію людського CFTR щонайменше в одному алелі, що включає введення вказаному пацієнту однієї з композицій, які тут визначені. У одному варіанті спосіб включає зниження тяжкості муковісцидозу у пацієнта, що має G551D мутацію людського CFTR в обох алелях, що включає введення вказаному пацієнту однієї з композицій, які тут визначені. У деяких аспектах винахід стосується способу лікування або зниження тяжкості остеопорозу у пацієнта, що включає введення вказаному пацієнту сполуки I, яка тут описана. У деяких варіантах спосіб лікування або зниження тяжкості остеопорозу у пацієнта включає введення вказаному пацієнту фармацевтичної композиції, яка тут описана. 12 UA 108087 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 У деяких аспектах винахід стосується способу лікування або зниження тяжкості остеопенії у пацієнта, що включає введення вказаному пацієнту сполуки I, яка тут описана. У деяких варіантах спосіб лікування або зниження тяжкості остеопенії у пацієнта включає введення вказаному пацієнту фармацевтичної композиції, яка тут описана. У деяких аспектах винахід стосується способу зцілення кісток і/або відновлення кісток у пацієнта, що включає введення вказаному пацієнту сполуки I, яка тут описана. У деяких варіантах спосіб зцілення кісток і/або відновлення кісток у пацієнта включає введення вказаному пацієнту фармацевтичної композиції, яка тут описана. У деяких аспектах винахід стосується способу зменшення резорбції кісток у пацієнта, що включає введення вказаному пацієнту сполуки I, яка тут описана. У деяких варіантах спосіб зменшення резорбції кісток у пацієнта включає введення вказаному пацієнту фармацевтичної композиції, яка тут описана. У деяких аспектах винахід стосується способу підвищення депонування кальцію в кістках пацієнта, що включає введення вказаному пацієнту сполуки I, яка тут описана. У деяких варіантах спосіб підвищення депонування кальцію в кістках пацієнта включає введення вказаному пацієнту фармацевтичної композиції, яка тут описана. У деяких аспектах винахід стосується способу лікування або зниження тяжкості COPD у пацієнта, що включає введення вказаному пацієнту сполуки I, яка тут описана. У деяких варіантах спосіб лікування або зниження тяжкості COPD у пацієнта включає введення вказаному пацієнту фармацевтичної композиції, яка тут описана. У деяких аспектах винахід стосується способу лікування або зниження тяжкості викликаного димом COPD у пацієнта, що включає введення вказаному пацієнту сполуки I, яка тут описана. У деяких варіантах спосіб лікування або зниження тяжкості викликаного димом COPD у пацієнта включає введення вказаному пацієнту фармацевтичної композиції, яка тут описана. У деяких аспектах винахід стосується способу лікування або зниження тяжкості хронічного бронхіту у пацієнта, що включає введення вказаному пацієнту сполуки I, яка тут описана. У деяких варіантах спосіб лікування або зниження тяжкості хронічного бронхіту у пацієнта включає введення вказаному пацієнту фармацевтичної композиції, яка тут описана. У деяких варіантах даний винахід стосується способу лікування захворювання, пов'язаного з нормальною функцією CFTR. Ці захворювання включають хронічну обструктивну хворобу легенів (COPD), хронічний бронхіт, рецидивуючий бронхіт, гострий бронхіт, риносинусит, констипацію, панкреатит, в тому числі хронічний панкреатит, рецидивуючий панкреатит і гострий панкреатит, недостатність підшлункової залози, безплідність чоловіків в результаті вродженої білатеральної відсутності сім’яних протоків (CBAVD), помірну хворобу легенів, ідіопатичний панкреатит, хворобу печінки, спадкову емфізему, жовчний конкремент, гастроезофагеальну рефлюксну хворобу, шлунково-кишкову злоякісність, запальне захворювання кишечнику, констипацію, діабет, артрит, остеопороз і остеопенію. У деяких варіантах даний винахід стосується способу лікування захворювання, пов'язаного з нормальною функцією CFTR, включаючи спадковий гемохроматоз, недоліки системи згортанняфібринолізу, такі як дефіцит білка С, спадковий ангіоневротичний набряк типу 1, недоліки переробки ліпідів, такі як сімейна гіперхолестеринемія, хіломікронемія типу 1, абеталіпопротеїнемія, лізосомні хвороби накопичення, такі як хвороба I-клітин/псевдо-Гурлер, мукополісахаридоз, хвороба Сандхоффа/Тея-Сакс, синдром Криглера-Найяра типу II, поліендокринопатію/гіперинсулинемию, цукровий діабет, карликовість Ларона, дефіцит мієлопероксидази, первинний гіпопаратиреодизм, меланому, гліканоз CDG типу 1, вроджений гіпертиреоз, недосконалий остеогенез, спадкову гіпофібриногенемію, дефіцит ACT, нецукровий діабет (DI), нейрофізіологічний DI, нефрогенний DI, синдром Шарко-Марі-Тус, хвороба Пеліцеуса-Мерцбахера, нейродегенеративні захворювання, такі як хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона, бічний аміотрофічний склероз, прогресуючий супрануклеарний параліч, хвороба Піка, деякі поліглутамінові неврологічні порушення, такі як хвороба Хантінгтона, спинномозкову атаксію типу I, спінальну і бульбарну м’язову атрофію, дентаторубральну палідарну і міотонічну дистрофію, а також спонгіоформні енцефалопатії, такі як спадкова хвороба Крейцфельда-Якоба (зумовлена дефектом обробки пріонного білка), хвороба Фабрі, синдром Страусслера-Шейнкера, синдром Горхема, хлоридні канлопатії, вроджена міотонія (форми Томсена і Беккера), синдром Бартеру типу III, хвороба Дента, гіперекплексію, епілепсію, гіперекплексію, хвороби лізосомного накопичення, синдром Ангельмана, первинну циліарну дискінезію (PCD), PCD зі зворотним розташуванням внутрішніх органів (також відому як синдром Картагенера), PCD без зворотного розташування внутрішніх органів і циліарну аплазію або хворобу Шегрена, що включає стадію введення вказаному ссавцю ефективної кількості форми A-HCl, форми В, форми B-HCl або будь-якої комбінації цих форм, які тут описані. 13 UA 108087 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Згідно з альтернативним переважним варіантом даний винахід стосується способу лікування муковісцидозу, що включає стадію введення вказаному ссавцю композиції, що включає стадію введення вказаному ссавцю ефективної кількості композиції, що містить форму A-HCl, форму В, форму B-HCl або будь-яку комбінацію цих форм, описаних тут. Згідно з винаходом «ефективна кількість» форми A-HCl, форми В, форми B-HCl, будь-якої комбінації цих форм або їх фармацевтично прийнятної композиції являє собою кількість, ефективну для лікування або зниження тяжкості одного або більше захворювань, порушень або станів, які перераховані вище. Форму A-HCl, форму В, форму B-HCl, будь-яку комбінацію цих форм або їх фармацевтично прийнятну композицію можна вводити, використовуючи будь-яку кількість і будь-який спосіб введення, ефективний для лікування або зниження тяжкості одного або більше захворювань, порушень або станів, які перераховані вище. У деяких варіантах форма A-HCl, форма В, форма B-HCl або будь-яка комбінація цих форм, або їх фармацевтично прийнятна композиція корисні для лікування або зниження тяжкості муковісцидозу у пацієнтів, які демонструють залишкову CFTR-активність в апікальній мембрані респіраторного і нереспіраторного епітелію. Наявність залишкової CFTR-активності на епітеліальній поверхні можна легко детектувати, застосовуючи методи, відомі в даній галузі, наприклад, стандартні електрофізіологічні, біохімічні або гістохімічні методики. Такими методами ідентифікують CFTR-активність, застосовуючи in vivo або ex vivo електрофізіологічні методики, вимірювання потових або слинних концентрацій Cl або ex vivo біохімічні або гістохімічні методики для контролю щільності клітин на поверхні. Застосовуючи такі методи, можна легко детектувати залишкову CFTR-активність у пацієнтів, гетерозиготних або гомозиготних по множині різних мутацій, включаючи пацієнтів, гомозиготних або гетерозиготних по найбільш загальній мутації ΔF508. У іншому варіанті форма A-HCl, форма В, форма B-HCl або будь-яка комбінація цих описаних тут форм або їх фармацевтично прийнятна композиція корисна для лікування або зниження тяжкості муковісцидозу у пацієнтів, які мають залишкову CFTR-активність, індуковану або збільшену застосуванням фармакологічних методів або генної терапії. Такі методи підвищують кількість CFTR, присутнього на поверхні клітин, індукуючи тим самим відсутню досі CFTR-активність у пацієнта або підвищуючи рівень залишкової CFTR-активності, що є у пацієнта. У одному варіанті форма A-HCl, форма В, форма B-HCl або будь-яка комбінація цих описаних тут форм, або їх фармацевтично прийнятна композиція корисні для лікування або зниження тяжкості муковісцидозу у пацієнтів в рамках певних генотипів, що демонструють залишкову CFTR-активність, наприклад, мутації класу III (погіршена регуляція або ворітний механізм), мутації класу IV (змінена провідність) або мутації класу V (знижений синтез) (Lee R. Choo-Kang, Pamela L., Zeitlin, Type I, II, III, IV, and V cystic fibrosis Tansmembrane Conductance Regulator Defects and Opportunities of Therapy, Current Opinion in Pulmonary Medicine 6: 521-529, 2000). Інші генотипи пацієнтів, які демонструють залишкову CFTR-активність, включають гомозиготних пацієнтів по одному з цих класів або гетерозиготних по іншому класу мутацій, включаючи мутації класу I, мутації класу II або мутацію, яка не має класифікації. У одному варіанті форма A-HCl, форма В, форма B-HCl або будь-яка комбінація цих описаних тут форм, або їх фармацевтично прийнятна композиція корисні для лікування або зниження тяжкості муковісцидозу у пацієнтів в рамках певних клінічних фенотипів, наприклад, для клінічного фенотипу, від помірного до слабкого, що звичайно корелює з кількістю залишкової CFTR-активності в апікальній мембрані епітелію. Такі фенотипи включають пацієнтів, що демонструють недостатність підшлункової залози, або пацієнтів з діагнозом ідіопатичний панкреатит і вроджена білатеральні відсутність сім’яних протоків або легка хвороба легенів. Точна необхідна кількість варіює від суб'єкта до суб'єкта, залежно від вигляду, віку і загального стану суб'єкта, тяжкості інфікування, конкретного агента, способу його введення і подібного. Сполуки за винаходом переважно готують у вигляді стандартної дозованої форми для простоти введення і одноманітності дозування. Використовуваний тут вираз «стандартна дозована форма» стосується фізично дискретної одиниці агента, прийнятного для лікування пацієнта. Однак зрозуміло, що загальне денне споживання сполук і композицій за даним винаходом визначає лікуючий лікар в рамках області обґрунтованого медичного висновку. Конкретна ефективна величина дози для всякого конкретного пацієнта або організму залежить від множини факторів, що включають порушення, яке підлягає лікуванню, і тяжкість цього порушення; активність конкретної застосовуваної сполуки; конкретну застосовувану композицію; вік, масу тіла, загальний стан здоров'я, стать і харчування пацієнта; час введення, спосіб 14 UA 108087 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 введення і швидкість екскреції конкретної використовуваної сполуки; тривалість лікування; лікарські засоби, що застосовуються в комбінації або узгоджено з конкретною використовуваною сполукою і подібні фактори, добре відомі в медичній науці. Використовуваний тут термін «пацієнт» означає тварину, переважно ссавця і найбільш переважно людину. Фармацевтично прийнятні композиції за даним винаходом можна вводити людям і іншим тваринам перорально, ректально, парентерально, інтрацистернально, інтравагінально, внутрішньоочеревинно, локально (у вигляді порошків, мазей, крапель або пластирів), букально, у вигляді перорального або назального спрею або подібного залежно від тяжкості підлягаючого лікуванню інфікування. У деяких варіантах сполуки за винаходом можна вводити перорально або парентерально при рівнях доз від приблизно 0,01 мг/кг до приблизно 50 мг/кг і переважно від приблизно 0,5 мг/кг до приблизно 25 мг/кг маси тіла суб'єкта на день, один або більше разів на день для отримання бажаного терапевтичного ефекту. Рідкі дозовані форми для перорального введення включають, але не обмежені цим, фармацевтично прийнятні емульсії, мікроемульсії, розчини, суспензії, сиропи і еліксири. Крім активних сполук рідкі дозовані форми можуть містити інертні розріджувачі, що звичайно використовуються в даній галузі, такі як, наприклад, вода або інші розчинники, солюбілізуючі агенти і емульгатори, такі як етиловий спирт, ізопропіловий спирт, етилкарбонат, етилацетат, бензиловий спирт, бензилбензоат, пропіленгліколь, 1,3-бутиленгліколь, диметилформамід, олії (зокрема, бавовняну, арахісову, кукурудзяну олію, олію зародків пшениці, оливкову, рицинову і кунжутну олію), гліцерин, тетрагідрофурфуриловий спирт, поліетиленгліколі, жирнокислотний ефір сорбіту і їх суміші. Крім інертних розріджувачів пероральні композиції можуть також включати ад’юванти, такі як змочувальні агенти, емульгуючі і суспендуючі агенти, підсолоджувачі, смакові агенти і віддушки. Препарати для ін'єкцій, наприклад, стерильні водні або масляні суспензії, що вводяться за допомогою ін'єкцій, можна приготувати відомим способом, використовуючи прийнятні диспергуючі або змочувальні агенти і суспендуючі агенти. Стерильний препарат, що вводиться за допомогою ін'єкції, також може являти собою стерильний розчин, що вводиться за допомогою ін'єкції, суспензію або емульсію в нетоксичному парентерально прийнятному розріджувачі або розчиннику, наприклад, розчин в 1,3-бутандіолі. Серед прийнятних наповнювачів і розчинників, які можна використовувати, знаходяться вода, розчин Рінгера, U.S.P. і ізотонічний розчин хлориду натрію. Крім того, як розчинник і суспендуюче середовище звичайно використовують стерильні нелеткі масла. Для цієї мети можна використовувати будьяке м'яке нелетке масло, в тому числі синтетичні моно-або дигліцериди. Крім того, в препараті для ін'єкцій використовують жирні кислоти, такі як олеїнова кислота. Препарати, що вводяться за допомогою ін'єкції, можна стерилізувати, наприклад, фільтрацією через фільтр, затримуючий бактерії, або включаючи стерилізуючі агенти у вигляді стерильних твердих композицій, які можна розчиняти або диспергувати перед застосуванням в стерильній воді або іншому стерильному середовищі для ін'єкцій. Для продовження ефекту сполуки за даним винаходом часто бажано сповільнити абсорбцію сполуки після підшкірної або внутрішньом'язової ін'єкції. Цього можна добитися, використовуючи рідку суспензію кристалічного або аморфного матеріалу з низькою розчинністю у воді. До того ж, швидкість абсорбції сполуки залежить від швидкості його розчинення, яка, в свою чергу, може залежати від розміру кристалів і кристалічної форми. Альтернативно, абсорбція парентерально форми сполуки, що вводиться, відбувається із затримкою при розчиненні або суспендуванні сполуки в масляному наповнювачі. Форми, що вводяться за допомогою ін'єкції, з уповільненим всмоктуванням готують, формуючи мікрокапсульовані матриці сполуки в полімерах, що біологічно розкладаються, таких як полілактид-полігліколід. Залежно від співвідношення сполуки до полімеру і природи конкретного використовуваного полімеру можна регулювати швидкість вивільнення сполуки. Приклади інших полімерів, що біологічно розкладаються, включають полі(складні ортоефіри) і полі(ангідриди). Препарати для ін'єкцій уповільненого всмоктування отримують також за допомогою включення сполуки в ліпосоми або мікроемульсії, які сумісні з тканинами організму. Композиції для ректального або вагінального введення переважно являють собою супозиторії, які можна отримати, змішуючи сполуки за даним винаходом з відповідними не подразнюючими наповнювачами або носіями, такими як масло какао, поліетиленгліколь або віск для супозиторіїв, який є твердим при температурі навколишнього середовища і рідким при температурі тіла і тому плавиться в прямій кишці або вагінальній порожнині і вивільняє активну сполуку. Тверді дозовані форми для перорального введення включають капсули, таблетки, пілюлі, 15 UA 108087 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 порошки і гранули. У таких твердих дозованих формах активна сполука змішана щонайменше з одним інертним, фармацевтично прийнятним наповнювачем або носієм, таким як цитрат натрію або дикальційфосфат і/або a) філерами або наповнювачами, такими як крохмаль, лактоза, сахароза, глюкоза, маніт і кремнієва кислота, b) зв'язуючими, такими як, наприклад, карбоксиметилцелюлоза, альгінати, желатин, полівінілпіролідон, сахароза і гуміарабік, с) зволожувачами, такими як гліцерин, d) розпушувачами, такими як агар-агар, карбонат кальцію, картопляний або тапіоковий крохмаль, альгінова кислота, визначені силікати і карбонат натрію, е) агентами, що уповільнюють розчинення, такими як парафін, f) прискорювачами абсорбції, такими як четвертинні амонієві сполуки, g) змочувальними агентами, такими як, наприклад, цетиловий спирт і гліцеринмоностеарат, h) вбирачами, такими як каолін і бентонітова глина, і i) лубрикантами, такими як тальк, стеарат кальцію, стеарат магнію, тверді поліетиленгліколі, лаурилсульфат натрію і їх суміші. У випадку капсул, таблеток і пілюль дозована форма може також містити буферні агенти. Тверді композиції аналогічного типу можна також застосовувати як філери в м'яких і твердих желатинових капсулах, що заповнюються, використовуючи такі наповнювачі, як лактоза або молочний цукор, а також поліетиленгліколі з високою молекулярною масою і подібне. Можна приготувати тверді дозовані форми - таблетки, драже, капсули, пілюлі і гранул з покриттями і оболонками, такими як ентеросолюбільні покриття і інші покриття, добре відомі в галузі отримання фармацевтичних препаратів. Вони можуть необов'язково містити агенти, що надають каламутності, і також можуть складатися з композиції, яка вивільняє активний інгредієнт(и) тільки або переважно в певній частині кишкового тракту, необов'язково із затримкою. Приклади інкапсулюючих композицій, які можна використовувати, включають полімерні речовини і віск. Тверді композиції аналогічного типу можна також використовувати як філери в м'яких і жорстких желатинових капсулах, що заповнюються, використовуючи такі наповнювачі, як лактоза або молочний цукор, а також поліетиленгліколі з високою молекулярною масою і подібне. Активні сполуки також можуть бути в мікрокапсульованому вигляді з однією або більшою кількістю наповнювачів, які згадуються вище. Можна отримати тверді дозовані форми таблетки, драже, капсули, пілюлі і гранули з покриттями і оболонками, такими як ентеросолюбільні покриття, покриття з регульованим вивільненням і інші покриття, добре відомі в галузі отримання фармацевтичних препаратів. У таких твердих дозованих формах активна сполука може бути змішана щонайменше з одним інертним розріджувачем, таким як сахароза, лактоза або крохмаль. Такі дозовані форми можуть також містити, що є звичайною практикою, додаткові речовини, відмінні від інертних розріджувачів, наприклад, лубриканти для таблетування і інші допоміжні засоби для таблетування, такі як стеарат магнію і мікрокристалічна целюлоза. У випадку капсул, таблеток і пілюль дозовані форми також можуть містити буферні агенти. Вони можуть необов'язково містити агенти, що надають каламутності, і можуть також складатися з композиції, яка вивільняє активний інгредієнт(и) тільки або переважна в певній частині кишкового тракту, необов'язково із затримкою. Приклади інкапсулюючих композицій, які можна використовувати, включають полімерні речовини і віск. Дозовані форми для локального або трансдермального введення сполуки за даним винаходом включають мазі, пасти, креми, лосьйони, гелі, порошки, розчини, спреї, засоби для інгаляції або пластирі. Активний компонент змішують в стерильних умовах з фармацевтично прийнятним носієм і необхідними консервантами або буферами, які можуть потребуватися. Передбачається, що в галузь даного винаходу входить також очний препарат, вушні краплі і очні краплі. Крім того, в даному винаході розглядається застосування трансдермальних пластирів, які мають додаткову перевагу, забезпечуючи регульовану доставку сполуки в організм. Такі дозовані форми готують за допомогою розчинення або диспергування сполуки у прийнятному середовищі. Можна також використовувати підсилювачі абсорбції для збільшення потоку сполуки через шкіру. Швидкість можна регулювати, або забезпечуючи мембрану, регулюючу швидкість, або диспергуючи сполуки в полімерній матриці або гелі. Зрозуміло також, що форму A-HCl, форму В, форму B-HCl або будь-яку описану тут їх комбінацію або фармацевтично прийнятну композицію можна використовувати при комбінаційній терапії, а саме, форму A-HCl, форму В, форму B-HCl або будь-яку описану тут їх комбінацію або фармацевтично прийнятну композицію можна вводити одночасно, до або після однієї або більшої кількості інших бажаних терапевтичних засобів або медичних процедур. При конкретній комбінації терапій (терапевтичних засобів або процедур) для застосування в комбінаційному режимі беруть до уваги сумісність бажаних терапевтичних засобів і/або процедур і бажаного терапевтичного ефекту, якого потрібно досягнути. Зрозуміло також, що терапії, які застосовуються можуть досягнути бажаного ефекту для одного і того ж порушення 16 UA 108087 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 (наприклад, сполуку, що заявляється, можна вводити одночасно з іншим агентом, що застосовується для лікування того ж порушення), або вони можуть досягати різних ефектів (наприклад, регулювати які-небудь шкідливі ефекти). Використовувані тут додаткові терапевтичні агенти, які звичайно вводять з метою лікування або запобігання конкретному захворюванню або стану, відомі як «прийнятні для захворювання або стану, що підлягає лікуванню». У одному варіанті додатковий агент вибраний з муколітичного агента, бронходилататора, антибіотика, дезінфікуючого засобу, протизапального агента, CFTR-модулятора, відмінного від сполуки за даним винаходом, або харчового агента. У одному варіанті додатковий агент являє собою антибіотик. Корисні тут типові антибіотики включають тобраміцин, в тому числі тобраміциновий порошок для інгаляцій (TIP), азитроміцин, азтреонам, в тому числі аерозольну форму азтреонаму, амікацин, в тому числі його ліпосомні препарати, ципрофлоксацин, в тому числі його препарати, прийнятні для введення за допомогою інгаляції, левофлаксацин, в тому числі його аерозольні препарати, і комбінації двох антибіотиків, наприклад, фосфоміцину і тобраміцину. У іншому варіанті додатковий агент являє собою муколіт. Корисні тут типові муколіти включають Pulmozyme®. У іншому варіанті додатковий агент являє собою бронходилататор. Типові бронходилататори включають альбутерол, метапротенерол сульфат, пірбутерол ацетат, салметерол або тетрабулін сульфат. У іншому варіанті додатковий агент являє собою рідину, ефективну для відновлення поверхні легеневих дихальних шляхів. Такі агенти поліпшують рух солі в клітини і з них, роблячи слиз в легеневих дихальних шляхах більш гідратированим і, отже, надаючи можливість легшого очищення. Такі типові агенти включають гіпертонічний фізіологічний розчин, денуфозол тетранатрій ([[(3S,5R)-5-(4-аміно-2-оксопіримідин-1-іл)-3-гідроксіоксолан-2іл]метоксигідроксифосфорил][[[(2R,3S,4R,5R)-5-(2,4-діоксопіримідин-1-іл)-3,4-дигідроксіоксолан2-іл]метокси-гідроксифосфорил]оксигідроксифосфорил]гідрофосфат) або бронхітол (препарат маніту для інгалацій). У іншому варіанті додатковий агент являє собою протизапальний агент, тобто агент, який може зменшувати запалення в легенях. Корисні тут такі типові агенти включають ібупрофен, докозагексаенову кислоту (DHA), силденафіл, глутатіон для ін'єкцій, піоглітазон, гідроксихлорхін або симавастатин. У іншому варіанті додатковий агент знижує активність блокатора епітеліальних натрієвих каналів (ENaC), або безпосередньо блокуючи канал, або опосередковано, модулюючи протеази, що веде до підвищення EnaC-активності (наприклад, серинпротеази, протеази, що активують канали). Такі типові агенти включають камостат (інгібітор трипсин-подібних протеаз), QAU145, 552-02, GS-9411, INO-4995, Aerolytic і амілорид. Додаткові агенти, які знижують активність блокаторів епітеліальних натрієвих каналів (ENaC), можна виявити, наприклад в PCT публікації № WO2009/074575, повний зміст якої включений тут у всій своїй повноті. Серед інших описаних тут захворювань комбінації CFTR-модуляторів, таких як форма В, форма B-HCl і форма A-HCl, і агентів, які знижують активність EnaC, застосовують для лікування синдрому Ліддла, запального або алергічного стану, в тому числі муковісцидозу, первинної циліарної дискінезії, хронічного бронхіту, хронічної обструктивної хвороби легенів, астми, ксеростомії і сухого кератокон’юнктивіту, інфекцій дихальних шляхів (гострих і хронічних; вірусних і бактеріальних) і карциноми легенів. Комбінації CFTR-модуляторів, таких як форма В, форма B-HCl і форма A-HCl, і агентів, які знижують активність EnaC, корисні також для лікування захворювань, опосередкованих блокадою епітеліальних натрієвих каналів, включаючи також захворювання, відмінні від респіраторних захворювань, які пов'язані з аномальною регуляцією рідини через епітелій, що можливо включає аномальну фізіологію захисних поверхневих рідин на поверхні, наприклад, ксеростомію (сухий рот) або сухий кератокон’юнктивіт («сухе око»). Крім того, блокаду епітеліальних натрієвих каналів в нирці можна застосовувати для сприяння діурезу і тим самим індукувати гіпотензивний ефект. Астма включає вроджену (неалергічну) астму і невластиву (алергічну) астму, легкий ступінь астми, середній ступінь астми, важкий ступінь астми, бронхіальну астму, астму, викликану фізичними вправами, професійну астму і астму в результаті бактеріальної інфекції. Лікування астми також потрібно розуміти як охоплююче лікування суб'єктів, наприклад, дітей молодше 4або 5-літнього віку, що демонструють симптоми задишки, які мають або можуть мати діагноз як «діти, які страждають на задишку», визнаною категорії пацієнтів, про яких основна медична турбота, і яких в цей час часто ідентифікують як починаючих астматиків або астматиків на 17 UA 108087 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ранній фазі. (Для зручності цей конкретний астматичний стан позначають як «синдром дитячої задишки»). Профілактична ефективність при лікуванні астми буде очевидна при пониженні частоти або тяжкості симптоматичних приступів, наприклад, гострих астматичних або бронхоконстрикторних приступів, поліпшенні легеневої функції або поліпшенні гіперреактивності дихальних шляхів. Вона може додатково підтверджуватися зниженням потреби в іншій симптоматичній терапії, тобто терапії для зниження або припинення (або передбачуваного зниження або припинення) симптоматичного приступу, якщо такий трапляється, наприклад, протизапальної (наприклад, кортикостероїд) або бронходиляторної. Зокрема, профілактична користь при астмі може бути очевидною у суб'єктів, схильних до «ранкового купання». «Ранкове купання» являє собою визнаний астматичний синдром, загальний для значної частини астматиків, і характеризується астматичним приступом, наприклад, близько 4-6 години ранку, тобто в момент часу, звичайно значно віддалений від якої-небудь прийнятої раніше симптоматичної астматичної терапії. Хронічна обструктивна хвороба легенів включає хронічний бронхіт або диспное, пов'язані з подальшою емфіземою, а також загострення гіперреактивності дихальних шляхів в результаті іншої лікарської терапії, зокрема, іншої інгаляційної лікарської терапії. У деяких варіантах комбінації CFTR-модуляторів, таких як форма В, форма B-HCl і форма A-HCl, і агентів, які знижують активність EnaC, корисні для лікування бронхіту будь-якого типу або генезису, в тому числі, наприклад, гострого, арахідинового, катарального, крупозного, хронічного або гнійного туберкульозного бронхіту. У іншому варіанті додатковий агент являє собою CFTR-модулятор, відмінний від форми В, форми B-HCl і форми A-HCl, тобто агент, який надає ефект модулювання CFTR-активності. Такі типові агенти включають «аталурен («PTC 124®»; 3-[5-(2-фторфеніл)-1,2,4-оксадіазол-3іл]бензойну кислоту), синапултид, ланковутид, депелестат (людський рекомбінантний інгібітор еластази нейтрофілів), кобіпростон (7-{(2R, 4aR, 5R, 7aR)-(2-[(3S)-(1,1-дифтор-3-метилпентил]2-гідроксі-6-оксооктагідроциклопента[b]піран-5-іл}гептанову кислоту) або (3-(6-(1-(2,2дифторбензо[d][1,3]діоксол-5-іл)циклопропанкарбоксамідо)-3-метилпіридин-2-іл)бензойну кислоту. У іншому варіанті додатковий агент являє собою (3-(6-(1-(2,2дифторбензо[d][1,3]діоксол-5-іл)циклопропанкарбоксамідо)-3-метилпіридин-2-іл)бензойну кислоту. У іншому варіанті додатковий агент являє собою харчовий агент. Такі типові агенти включають панкреліпазу (замінник ферменту підшлункової залози), в тому числі Pancrease®, Pancreacarb®, Ultrase® або Creon®, Liprotomase® (раніше Trizytek®), Aquadeks® або глутатіонову інгаляцію. У одному варіанті додатковим харчовим агентом є панкреліпаза. У одному варіанті додатковим агентом є CFTR-модулятор, відмінний від сполуки за даним винаходом. Кількість додаткового терапевтичного агента, присутнього в композиціях за даним винаходом, не більша кількості, яка звичайно вводилася б в композицію, що містить цей терапевтичний агент як єдиний активний агент. Переважно кількість додаткового терапевтичного агента в композиції, що розкривається в даний час, відповідає діапазону від приблизно 50% до 100% кількості, звичайно присутньої в композиції, що містить цей агент як єдиний терапевтично активний агент. Форму A-HCl, форму В, форму B-HCl або будь-яку описану тут їх комбінацію або фармацевтично прийнятну композицію також можна включити в композиції для покриття медичного пристрою, що імплантується, такого як протези, штучні клапани, трансплантати судин, стенти і катетери. Таким чином, в іншому аспекті даний винахід включає композицію для покриття пристрою, що імплантується, що містить сполуки за даним винаходом, який описаний в загальних рисах вище, і зі вказаних тут класів і підкласів, і носій, прийнятний для покриття вказаного пристрою, що імплантується. Ще в одному аспекті даний винахід включає пристрій, що імплантується, з покриттям з композиції, що містить сполуки за даним винаходом, який описаний в загальних рисах вище, і зі вказаних тут класів і підкласів, і носій, прийнятний для покриття вказаного пристрою, що імплантується. Прийнятні покриття і загальне отримання пристроїв, що імплантуються, з покриттям описані в патентах США 6099562, 5886026 і 5304121. Покриття звичайно являють собою біосумісні полімерні матеріали, такі як гідрогельний полімер, поліметилдисілоксан, полікапролактон, поліетиленгліколь, полімолочна кислота, етиленвінілацетат і їх суміші. Для надання композиціям властивостей регульованого вивільнення можна необов'язково нанести поверх покриття додаткове покриття з фторсилікону, полісахаридів, поліетиленгліколю, фосфоліпідів або їх комбінацій. Інший аспект винаходу стосується модулювання CFTR-активності в біологічному зразку або у пацієнта (тобто, in vitro або in vivo), причому вказаний спосіб включає введення пацієнту або 18 UA 108087 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 контакт зі вказаним біологічним зразком форми A-HCl, форми В, форми B-HCl або будь-якої описаної тут їх комбінації або їх фармацевтично прийнятної композиції. Використовуваний тут вираз «біологічний зразок» включає без обмеження клітинні культури або їх екстракти; біопсійний матеріал, що отримується від ссавця, або його екстракти; і кров, слину, сечу, екскременти, сперму, сльози або інші рідини організму або їх екстракти. Модуляція CFTR в біологічному зразку корисна для множини цілей, що відомо фахівцеві в даній галузі. Приклади таких цілей включають, але не обмежені цим, вивчення CFTR при біологічних і патологічних явищах і порівняльну оцінку нових модуляторів CFTR. Ще один варіант стосується способу модулювання активності аніонного каналу in vitro або in vivo, що включає стадію контакту вказаного каналу з формою A-HCl, формою В, формою B-HCl або будь-якою описаною тут їх комбінацією або їх фармацевтично прийнятною композицією. У переважних варіантах аніонний канал являє собою хлоридний канал або бікарбонатний канал. У інших переважних варіантах аніонний канал являє собою хлоридний канал. Згідно з альтернативним варіантом, даний винахід стосується способу збільшення кількості функціонального CFTR в мембрані клітини, що включають стадію контакту вказаної клітини з формою A-HCl, формою В, формою B-HCl або будь-якою описаною тут їх комбінацією або їх фармацевтично прийнятною композицією. Згідно з іншим переважним варіантом, активність CFTR визначають, вимірюючи трансмембранне напруження. Можна застосовувати будь-які з відомих в даній галузі способів вимірювання напруження упоперек мембрани в біологічному зразку, такі як оптичне дослідження мембранного напруження або інші електрофізіологічні методи. У оптичному дослідженні мембранної напруги використовують вольтаж-чутливі FRET сенсори, описані Gonzalez і Tsien (дивись роботи Gonzalez, J. E. and R. Y. Tsien (1995) «Voltage sensing by fluorescence resonance energy transfer in single cells», Biophys J 69(4): 1272-80; і Gonzalez, J. E. and R. Y. Tsien (1997); «Improved indicators of cell membrane potential that use fluorescence resonance energy transfer», Chem Biol 4(4): 269-77), в комбінації з вимірювальною апаратурою для визначення змін флуоресценції, такою як реєструючий пристрій Voltage/Ion Probe Reader (VIPR) (дивись роботу Gonzalez, J. E., K. Oades і інш. (1999) «Cell-based assays and instrumentation for screening ion-channel targets» Drug Discov Today 4(9): 431-439). Ці чутливі до напруги дослідження основані на зміні флуоресцентного резонансного перенесення енергії (FRET) між мембранорозчинним вольтаж-чутливим барвником DiSBAC2(3) і флуоресцентним фосфоліпідом CC2-DMPE, який приєднаний до зовнішнього листка плазматичної мембрани і діє як FRET-донор. Зміни мембранного потенціалу (Vm) спричиняють перерозподіл негативно заряджених DiSBAC2(3) через плазматичну мембрану, і, відповідно, змінюється кількість перенесення енергії від CC2-DMPE. Зміни флуоресцентної емісії можна відстежувати, застосовуючи VIPR™II, який являє собою інтегрований рідинний блок керування, і флуоресцентного детектор, призначений для керування клітинними екранами на 96-або 384ямкових планшетах для мікротитрування. Інший аспект даного винаходу стосується набору для визначення активності CFTR або його фрагмента в біологічному зразку in vitro або in vivo, що включає (i) композицію, яка містить форму A-HCl, форму В, форму B-HCl, будь-яку їх комбінацію або будь-який з приведених вище варіантів; і (ii) інструкції по a) здійсненню контакту композиції з біологічним зразком і b) вимірюванню активності вказаного CFTR або його фрагмента. У одному варіанті набір додатково містить інструкції по a) здійсненню контакту додаткової сполуки з біологічним зразком; b) вимірюванню активності вказаного CFTR або його фрагмента в присутності вказаного додаткової сполуки і с) порівнянню активності CFTR в присутності додаткової сполуки з активністю CFTR в присутності форми A-HCl, форми В, форми B-HCl або будь-якої описаної тут їх комбінації. У одному варіанті стадія порівняння активності вказаного CFTR або його фрагмента включає вимірювання щільності вказаного CFTR або його фрагмента. У переважних варіантах для визначення щільності CFTR застосовують набір. У одному аспекті винахід включає спосіб отримання сполуки формули 9a або її фармацевтично прийнятної солі, що включає взаємодію транс-4-аміноциклогексанолу з Вос-ангідридом з отриманням сполуки формули А 19 UA 108087 C2 взаємодію сполуки формули А з метансульфоновою кислотою з отриманням сполуки формули В взаємодію сполуки формули В з трифтороцтовою кислотою з отриманням сполуки формули 5 С і 10 15 20 25 30 і взаємодію сполуки формули С з гідроксидом з отриманням сполуки формули 9a. У іншому варіанті спосіб додатково включає взаємодію сполуки формули 9а з соляною кислотою з отриманням сполуки формули 9: Для більш повного розуміння описаного тут винаходу далі приведені наступні приклади. Потрібно розуміти, що ці приклади дані тільки для ілюстративних цілей і ніяким чином не призначені для обмеження даного винаходу. Приклади Способи і матеріали XRPD (рентгенівська дифракція порошку) Установка 1 Дані по рентгенівській дифракції порошку (XRPD) реєстрували при кімнатній температурі, використовуючи настільний рентгенівський порошковий дифрактометр Rigaku/MSC MiniFlex (Rigaku, The Woodlands, TX). Рентгенівське випромінювання генерується при використанні Cuтрубки, що працює при 30 кВ і 15 мА, з Kβ фільтром придушення. Відхиляюча щілина змінюється, притому, що щілину розсіювання і приймаючу щілину встановлюють 4,2 градусів і 0,3 мм, відповідно. Спосіб сканування: фіксований час (FT) з кроком зміщення 0,02 градусів і часом 2,0 сек. Порошковий рентгенівський дифрактометр калібрують, використовуючи стандарти порівняння: 75% содаліту (Na3Al4Si4O12Cl) і 25% кремнію (Rigaku, Cat# 2100/ALS). Використовують предметний столик з шістьма зразками при нульовому фоні тримачів зразків (SH-LBSI511-RNDB). Порошковий зразок поміщують в заглиблення і розплющують предметним склом. Установка 2 Альтернативно, визначення рентгенівської дифракції порошку проводять на дифрактометрі PANalytical's X-pert Pro при кімнатній температурі з випромінюванням міді (1,54060А). 20 UA 108087 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Характерна система фокусування пучка складається зі змінюваної відхиляючої щілини для забезпечення постійної освітлюваної довжини на зразку і на частині дифрагованого пучка. Використовують швидкий лінійний твердофазний детектор з активною ділянкою 2,12 градусів 2 тета, що визначається в режимі сканування. Порошковий зразок ущільнюють в заглибленні силіконового тримача з нульовим фоном і здійснюють обертання для досягнення кращої статистики. Визначають симетричне зображення для 4-40 градусів 2 тета при величині кроку 0,017 градусів і часі кроку сканування 15,5 сек. Установка 3 Альтернативно, дані з високим розрізненням збирають при кімнатній температурі з пучком випромінювання ID31 (European Synchrotron Radiation Facility in Grenoble, France). Рентгенівське випромінювання продукується трьома ex-vacuum ондуляторами з 11-мм зазором. Монохроматичний пучок отримують за допомогою кріогенно охолоджуваного двокристального монохроматора (кристали Si(111)). Охолоджувані водою щілини визначають розмір пучка, що падає на монохроматор, і монохроматичного пучка, що посилається на зразок, в діапазоні 0,52,5 мм (по горизонталі) на 0,1-1,5 мм (по вертикалі). Довжина хвилі, що використовується для експерименту, становить 1,29984(3) Å. Дифрактометр включає набір з дев'яти детекторів з вертикальним скануванням для визначення інтенсивності дифракції як функції 2θ. Кожному детектору передує розсіювальна призма-кристал Si(111), і детекторні канали знаходяться приблизно в 2° один від одного. Цей дифрактометр здатний давати дуже точні дифракційні картини з високим розрізненням, з шириною піків не вищою ніж 0,003° і точністю положень піків близько 0,0001°. Дані по порошковій дифракції обробляють і індексують, використовуючи Materials Studio (коефіцієнт відображення). Структуру визначають, використовуючи PowderSolve коефіцієнт з Materials Studio. Результуюче рішення оцінюють на структурну життєздатність і згодом конкретизують, застосовуючи методику деталізування Rietveld. XPRD-спектри, описані в прикладах для форми В, реєстрували на установці 1 (фіг. 7A) або установці 2 (фіг. 7B) з описаними вище настройками. XPRD-спектри, описані в прикладах для форми B-HCl і форми A-HCl, реєстрували на установці 2 з описаними вище настройками. Кристалічну систему, просторову групу і розміри елементарної комірки для форми A-HCl і форми B-HCl визначали на установці 3. Диференціальна скануюча калориметрія (ДСК) Диференціальну скануючу калориметрію (ДСК) виконують, використовуючи TA ДСК Q2000 диференціальний скануючий калориметр (TA Instruments, New Castle, DE). Установку калібрують по індію. Зразки масою приблизно 2-3 мг відважують в герметичні кювети, які опресовують, використовуючи кришки з одним отвором. Зразки для ДСК сканують від 25 °C до 315 °C при швидкості нагрівання 10 °C/хв. Дані збирають за допомогою програми Termal Advantage Q Series™ і аналізують з використанням програми Universal Analysis (TA Instruments, New Castle, DE). Термогравіметричний аналіз (ТГА) Дані термогравіметричного аналізу (ТГА) збирають на термогравіметричному аналізаторі TA Q500 (TA Instruments, New Castle, DE). Зразок масою приблизно 3-5 мг сканують від 25 °C до 350 °C при швидкості нагрівання 10 °C/хв. Дані збирають за допомогою програми Termal Advantage Q Series™ і аналізують з використанням програми Universal Analysis (TA Instruments, New Castle, DE). ФП-ІЧ спектроскопія ФП-ІЧ спектри збирають на спектрометрі Thermo Scientific, Nicolet 6700 FT-IR за допомогою швидкодіючої орбітальної камери для відбирання проб (багатоходового пристрою, який працює в режимі послаблення загального відображення), алмазні грати при 45 градусах. Використовувана для збирання і аналізу даних програма: Omnic, 7.4. Настройки збирання даних наступні: детектор: DTGS KBr; розщіплювач пучка: Ge на KBr; джерело: EverGlo IR; -1 діапазон сканування: 4000-400 см ; коефіцієнт підсилення: 8,0; оптична швидкодія: 0,6329 см/сек.; щілина: 100; кількість сканувань: 32; і -1 розділення: 4 см . Порошковий зразок поміщують безпосередньо на алмазний кристал і додає тиск, пристосовуючи поверхню зразка до поверхні алмазного кристала. Отримують вихідний спектр і 21 UA 108087 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 потім отримують спектр зразка. Твердотільна спектроскопія ядерного магнітного резонансу Твердотільні спектри ядерного магнітного резонансу (ТТ ЯМР) спектри отримують на спектрометрі Bruker з частотою на протонах 400 МГц і широким отвором. Отримують часи 1 подовжньої релаксації протонів ( Н T1), підганяючи дані по насиченню-відновленню детектованих протонів до експонентної функції. Ці значення використовують для установлення оптимальної затримки при накопиченні у вуглецевому експерименті з крос-поляризацією і 13 1 обертанням під магічним кутом ( C CPMAS), яку звичайно встановлюють від 1,2× Н T1 до 1 1,5× Н T1. Вуглецеві спектри отримують при часі впливу 2 мсек, застосовуючи лінійну зміну амплітуди по протонному каналу (від 50 до 100%) і 100 кГц TPPM розв'язку. Типова швидкість обертання під магічним кутом (MAS) становить 15,0 кГц. Спектри фтору отримують, проводячи MAS прямий поляризаційний експеримент з розв'язкою від протонів. Застосовують 100 кГц 19 TPPM розв'язку. Час затримки при накопиченні встановлюють ≥5× F T1. Час подовжньої 19 релаксації фтору ( F T1) отримують, підганяючи дані по насиченню-відновленню для фтору з розв'язкою від протонів до експонентної функції. Для спектрів вуглецю, а також фтору як зовнішній стандарт порівняння використовують резонанс твердофазного адамантану у вищому полі при 29,5 м. ч. Застосовуючи цю методику, вуглецеві спектри опосередковано порівнюють зі спектром тетраметилсилану, сигнал при 0 м. ч., і спектри фтору опосередковано порівнюють зі спектром нітрометану, сигнал при 0 м. ч. Приклад одержання гідрохлориду 7-азабіцикло[2.2.1]гептану (9) Одержання транс-4-(трет-бутоксикарбоніламіно)циклогексанолу (A), спосіб 1. Карбонат натрію (920,2 г, 8,682 моль, 2 екв.) додають у реакційну посудину з наступним додаванням води (3,000 л, 6 об.) і перемішування. Додають дихлорметан (ДХМ, 4,000 л, 4 об.), а потім транс-4аміноциклогексанол (500,0 г, 4,341 моль), одержуючи двофазну реакційну суміш, яку енергійно перемішують при кімнатній температурі. Потім у посудину швидко додають по краплі розчин Boc2O (947,4 г, 997,3 мл, 4,341 моль, 1 екв.) у ДХМ (2 об.) і результуючу реакційну суміш перемішують при кімнатній температурі протягом ночі. Далі реакційну суміш фільтрують, і осад на фільтрі промивають водою (2×8 об.). Продукт сушать з відсмоктувачем, доки він не стане компактним осадом. Потім осад сушать у вакуумній печі при 35 °C протягом 24 годин, одержуючи 830 г транс-4-(трет-бутоксикарбоніламіно)циклогексанолу (A) у вигляді кристалічної твердої речовини. Одержання транс-4-(трет-бутоксикарбоніламіно)циклогексанолу (A), спосіб 2. Кожну з двох тригорлих круглодонних колб на 50 л оснащують механічною мішалкою і термопарою. Колби поміщають в охолоджуючий бак і потім у кожну колбу завантажують воду (8,87 л) і транс-4аміноциклогексанол (1479 г). Приблизно через 10-30 хв транс-4-аміноциклогексанол розчиняється, і в кожну колбу додають карбонат калію (1774,6 г). Приблизно через 10-20 хв карбонат калію розчиняється, і в кожну колбу завантажують ДХМ (2,96 л). Потім додають у кожну колбу Boc-ангідрид (3082,6 г) у ДХМ (1479 мл) з такою швидкістю, щоб підтримувати температуру при 20-30 °C. Використовують баню лід/вода для регулювання екзотермічної 22 UA 108087 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 реакції і прискорення додавання, що займає від приблизно 1 до 2 годин. Протягом додавання утворюється суспензія, і реакційні суміші залишають нагріватися до кімнатної температури і перемішують протягом ночі, доки не закінчиться взаємодія в результаті зникнення Bocангідриду. Потім завантажують у кожну колбу гептан (6 л) і суміші охолоджують до приблизно 05 °C. З кожної колби збирають тверді речовини фільтруванням, використовуючи один фільтр. Об'єднані тверді речовини промивають гептаном (6 л), а потім водою (8 л). Тверді речовини завантажують у котел придатного розміру, оснащений механічною мішалкою. Додають воду (12 л) і гептан (6 л) і результуючу суспензію механічно перемішують протягом 30-60 хв. Тверді речовини збирають фільтруванням і потім промивають на фільтрі водою (8 л) і гептаном (8 л), сушать на повітрі на фільтрі протягом трьох днів і потім сушать у вакуумі при 30-35 °C до постійної маси, одержуючи продукт у вигляді білої твердої речовини. Одержання транс-4-(трет-бутоксикарбоніламіно)циклогексилметансульфонату (B), спосіб 1. Колбу на 12 л забезпечують потоком азоту і механічною мішалкою. Уводять транс-4-(третбутоксикарбоніламіно)циклогексанол (750 г, 3,484 моль), а потім тетрагідрофуран (ТГФ, 6,000 л, 8 об.) і суміш перемішують. Додають триетиламін (370,2 г, 509,9 мл, 3,658 моль, 1,05 екв.) і суміш охолоджують до 0 °C. Обережно по краплі додають метансульфонілхлорид (419,0 г, 283,1 мл, 3,658 моль, 1,05 екв.), підтримуючи температуру суміші нижчою 5 °C. Після додавання суміш перемішують при 0 °C протягом 3 годин і потім поступово нагрівають до кімнатної температури (17 °C) і перемішують протягом ночі (близько 15 годин). Суміш гасять водою (6 об.) і перемішують протягом 15 хв. Додають етилацетат (EtOAc, 9,000 л, 12 об.) і перемішування продовжують протягом 15 хв. Перемішування припиняють, суміш залишають стояти протягом 10 хв і видаляють водну фазу. Додають 1н HCl (6 об., 4,5 л) і продовжують перемішування протягом 15 хв. Перемішування припиняють і водну фазу видаляють. Додають 10% мас./об. NaHCO3 (4,5 л, 6 об.) і суміш перемішують протягом 10 хв. Перемішування припиняють і водну фазу видаляють. Додають воду (6 об., 4,5 л) і суміш перемішують протягом 10 хв. Водний шар видаляють, і органічний шар остаточно фільтрують і концентрують до 4 об. Додають гептан (5,5 об., 4 л) і суміш концентрують знову досуха, одержуючи 988 г транс-4-(третбутоксикарбоніламіно)циклогексилметансульфонату. Одержання транс-4-(трет-бутоксикарбоніламіно)циклогексилметансульфонату (B), спосіб 2. Тригорлу круглодонну колбу, оснащену механічною мішалкою, краплинною лійкою, введенням азоту, термопарою і осушувальною трубкою поміщають в охолоджуючий бак. Додають у колбу транс-4-(трет-бутоксикарбоніламіно)циклогексанол (2599 г, 12,07 моль, 1,0 екв.), тетрагідрофуран (ТГФ) (20,8 л) і триетиламін (1466 г, 14,49 моль, 1,2 екв.). Суміш охолоджують на бані з водою і льодом і перемішують. За допомогою краплинної лійки додають по краплі метансульфонілхлорид (1466 г, 12,80 моль, 1,06 екв.) за 1 годину. По завершенні додавання охолоджуючу баню видаляють і реакційну суміш перемішують доти, доки ТШХ не покаже використання вихідного матеріалу (близько 30 хв). Далі реакційну суміш гасять водним розчином соляної кислоти (223 мл HCl у 6,7 л води) і EtOAc (10,4 л). Суміш перемішують протягом приблизно 10-20 хв при температурі навколишнього середовища і потім переносять у ділильну лійку. Шари розділяють і водний шар відкидають. Органічний шар промивають водою (2×4,5 л), насиченим водним розчином бікарбонату натрію (1×4,5 л) і сушать над безводним сульфатом магнію при перемішуванні протягом 5-10 хв. Суміш фільтрують і осад на фільтрі промивають EtOAc (2×600 мл). Об'єднані змиви і фільтрат концентрують при зниженому тиску і 40 °C, залишаючи білу тверду речовину. Тверду речовину переносять у гептан (3 л) і охолоджують в охолоджуючому баку з льодом/метанолом. Додають ще гептан (5 л) і суміш перемішують при 0-5 °C не менше 1 години. Далі тверді речовини збирають фільтруванням, промивають холодним гептаном (0-5 °C, 2×1,3 л) і сушать у вакуумі при 40 °C до постійної маси, одержуючи вказану в заголовку сполуку. Примітка: можна використовувати реактор з кожухом замість круглодонної колби з охолоджуючим баком і бані з льодом. Одержання транс-4-аміноциклогексилметансульфонату (C), спосіб 1. Транс-4-(третбутоксикарбоніламіно)циклогексилметансульфонат (985 г, 3,357 моль) вводять у 3-горлу колбу на 12 л, оснащену мішалкою, в атмосфері азоту і з відкритим випускним отвором. Додають ДХМ (1,970 л, 2 об.) при кімнатній температурі і починають перемішування. Повільно додають до суміші трифтороцтову кислоту (TFA, ТФО) (2,844 кг, 1,922 л, 24,94 моль, 2 об.) дві порції, кожна по 1 л. Після першого додавання суміш перемішують протягом 30 хв, а потім роблять друге додавання. Суміш перемішують протягом ночі (15 годин) при кімнатній температурі, одержуючи прозорий розчин. Потім додають до реакційної суміші 2-метилтетрагідрофуран (4 об.), перемішують суміш протягом 1 години. Далі суміш акуратно фільтрують у витяжній шафі і сушать з відсмоктувачем, одержуючи 1100 г TFA-солі транс-4 23 UA 108087 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 аміноциклогексилметансульфонату з надлишком TFA. Одержання транс-4-аміноциклогексилметансульфонату (C), спосіб 2. Тригорлу круглодонну колбу на 50 л оснащують механічною мішалкою, краплинною лійкою і термопарою і поміщають в охолоджуючий бак. У колбу додають транс-4-(третбутоксикарбоніламіно)циклогексилметансульфонат (3474 г, 1,0 екв.) і ДХМ (5,9 л). Результуючу суспензію перемішують протягом 5-10 хв при температурі навколишнього середовища і потім повільно додають трифтороцтову кислоту (TFA, 5,9 л) за допомогою краплинної лійки за 2,5 години, регулюючи результуючу екзотермічну реакцію і швидкість виділення газу. Реакційну суміш перемішують при кімнатній температурі протягом ночі і потім охолоджують до 15-20 °C, використовуючи баню з водою і льодом. Потім додають 2-метилтетрагідрофуран (2-MeТГФ, 11,8 л) за допомогою краплинної лійки з такою швидкістю, щоб підтримувати внутрішню температуру нижче 25 °C (приблизно 1,5 година). Додавання перших 4-5 л 2-MeТГФ є екзотермічним. Результуючу суспензію перемішують протягом 1 години. Тверді речовини збирають фільтруванням і потім промивають 2-MeТГФ (2×2,2 л) і далі сушать у вакуумі при температурі навколишнього середовища до постійної маси, одержуючи вказану в заголовку сполуку у вигляді білої твердої речовини. Одержання 7-азабіцикло[2.2.1]гептан гідрохлориду (9), спосіб 1. TFA-cіль транс-4аміноциклогексилметансульфонату (200 г, 650,9 ммоль) вводять у 3-горлу колбу на 3 л з наступним додаванням води (2,200 л, 11 об.). Повільно додають NaOH (78,11 г, 1,953 моль, 3 екв.), підтримуючи температуру реакційної суміші нижче 25 °C і суміш перемішують протягом ночі. Потім додають ДХМ (1,4 л, 7 об.) і суміш перемішують, органічний шар відокремлюють. Потім екстрагують водний шар друг раз за допомогою ДХМ (1,4 л, 7 об.), і ДХМ-шари об’єднують. Потім додають HCl (108,5 мл, 12M, 1,3020 моль, 2 екв.), суміш перемішують протягом 30 хв і далі концентрують на роторному випарнику досуха. Додають ацетонітрил (10 об.) і суміш концентрують. Це повторюють 3 рази, доки сліди води не будуть азеотропно вилучені, одержуючи 7-азабіцикло[2.2.1]гептан гідрохлорид (9). Сирий продукт перекристалізовують з ацетонітрилу (10 об.), одержуючи 7-азабіцикло[2.2.1]гептан гідрохлорид 1 (9) у вигляді безбарвної кристалічної твердої речовини. H ЯМР (ДМСО-d6) м. ч. 8,02-8,04 (д); 7,23-7,31 (м); 4,59 (с); 3,31 (с); 2,51-3,3 (м); 1,63-1,75 (м); 1,45-1,62 (м). Як зауваження, замість додавання ДХМ для екстракції сирий продукт можна також перегнати при температурі близько 95-97 °C і додатково перекристалізувати. Одержання 7-азабіцикло[2.2.1]гептан гідрохлориду (9), спосіб 2. Тригорлу круглодонну колбу на 50 л, оснащену механічною мішалкою, краплинною лійкою і термопарою, поміщають у нагрівальний кожух. Додають у колбу транс-4-аміноциклогексилметансульфонат трифторацетат (3000 г, 1 екв.) і воду (30 л). Суміш перемішують, у той час як додають 50% NaOH (2343 г, 29,29 моль, 3 екв.) за допомогою краплинної лійки з такою швидкістю, щоб підтримувати температуру нижче 25 °C, тому що додавання є дещо екзотермічним. По завершенні додавання NaOH реакційну суміш перемішують протягом ночі при кімнатній температурі. Продукт виділяють фракціонованою перегонкою при температурі кипіння зі зворотним холодильником (приблизно 100 °C) з температурою у верхній частині 95-98 °C. pН кожної фракції доводять до 2, додаючи HCl, і концентрують при зниженому тиску при 55 °C, залишаючи густу пасту. Додають ацетонітрил (ACN 1,5 л) і результуючу суспензію перемішують протягом 30 хв, а потім охолоджують до 0-5 °C протягом 1 години. Тверді речовини збирають фільтруванням, промивають холодним (0-5 °C) ACN (2×600 мл) і сушать у вакуумі при 50 °C до постійної маси. Тригорлу круглодонну колбу на 22 л оснащують механічною мішалкою, термопарою і холодильником і поміщають у нагрівальний кожух. Додають у колбу зібрані тверді речовини (2382 г), метанол (4,7 л) і 2-MeТГФ (4,7 л). Результуючу суспензію перемішують і нагрівають до кипіння зі зворотним холодильником (приблизно 65 °C). Реакційну колбу переносять в охолоджуючий бак і суміш перемішують. Потім додають 2-MeТГФ (4,7 л) за допомогою краплинної лійки за 30 хв. Результуючу суспензію охолоджують до 0-5 °C і перемішують при даній температурі протягом 30 хв. Тверді речовини збирають фільтруванням, промивають холодним (0-5 °C) 2-MeТГФ (2×600 мл) і потім сушать у вакуумі при 55 °C до постійної маси. Тригорлу круглодонну колбу на 12 л, оснащену механічною мішалкою, термопарою, введенням азоту і холодильником, поміщають у нагрівальний кожух. Додають у колбу сирий продукт (2079 г) і ACN (6,2 л). Результуючу суспензію перемішують і нагрівають до кипіння зі зворотним холодильником (приблизно 82 °C) протягом 30 хв. Колбу переносять в охолоджуючий бак, і суспензію повільно охолоджують до 0-5 °C і підтримують при цій температурі протягом 1 години. Тверді речовини збирають фільтруванням, промивають холодним (0-5 °C) ACN (3×600 мл) і сушать у вакуумі при 55 °C до постійної маси, одержуючи вказаний у заголовку продукт. 24 UA 108087 C2 Приклад 1A: одержання 4-оксо-5-(трифторметил)-1,4-дигідрохінолін-3-карбонової кислоти (7). 5 10 15 20 25 30 35 40 45 Одержання діетил 2-((2-хлор-5-(трифторметил)феніламіно)метилен)малонату (4). 2-хлор-5(трифторметил)анілін (2) (200 г, 1,023 моль), діетил 2-(етоксиметилен)малонат (3) (276 г, 1,3 моль) і толуол (100 мл) об’єднують в атмосфері азоту в 3-горлій круглодонній колбі на 1 л, оснащеній холодильником Діна-Старка. Розчин нагрівають при перемішуванні до 140 °C і підтримують температуру протягом 4 годин. Реакційну суміш охолоджують до 70 °C і повільно додають гексан (600 мл). Результуючу суспензію перемішують і залишають нагріватися до кімнатної температури. Тверду речовину збирають фільтруванням, промивають 10% етилацетатом у гексані (2×400 мл) і потім сушать у вакуумі, одержуючи продукт діетил 2-((21 хлор-5-(трифторметил)феніламіно)метилен)малонат (4) у вигляді білої твердої речовини. Н ЯМР (400 МГц, ДМСО-d6) δ 11,28 (д, J=13,0 Гц, 1H), 8,63 (д, J=13,0 Гц, 1H), 8,10 (с, 1H), 7,80 (д, J=8,3 Гц, 1H), 7,50 (дд, J=1,5, 8,4 Гц, 1H), 4,24 (кв., J=7,1 Гц, 2H), 4,17 (кв., J=7,1 Гц, 2 H), 1,27 (м, 6H). Одержання етил 8-хлор-4-оксо-5-(трифторметил)-1,4-дигідрохінолін-3-карбоксилату (5A), спосіб 1. У 3-горлу колбу на 1 л завантажують Dowtherm® (200 мл, 8 мл/г) і дегазують при 200 °C протягом 1 години. Розчинник нагрівають до 260 °C і завантажують порціями за 10 хв діетил 2-((2-хлор-5-(трифторметил)феніламіно)метилен)малонат (4) (25 г, 0,07 моль). Результуючу суміш перемішують при 260 °C протягом 6,5 годин і результуючий побічний продукт етанол видаляють відгоном. Суміш залишають повільно охолоджуватися до 80 °C. Повільно додають гексан (150 мл) за 30 хв, а потім додають додатково 200 мл гексану однією порцією. Суспензію перемішують до досягнення кімнатної температури. Тверда речовина відфільтровують, промивають гексаном (3×150 мл) і потім сушать у вакуумі, одержуючи етил 8хлор-4-оксо-5-(трифторметил)-1,4-дигідрохінолін-3-карбоксилат (5A) у вигляді жовто-коричневої 1 твердої речовини. Н ЯМР (400 МГц, ДМСО-d6) δ 11,91 (с, 1H), 8,39 (с, 1H), 8,06 (д, J=8,3 Гц, 1H), 7,81 (д, J=8,4 Гц, 1H), 4,24 (кв., J=7,1 Гц, 2H), 1,29 (т, J=7,1 Гц, 3H). Одержання етил 8-хлор-4-оксо-5-(трифторметил)-1,4-дигідрохінолін-3-карбоксилату (5 A), спосіб 2. Сполуку 4 (2000 г, 5,468 моль) вводять у реактор. Завантажують у реактор Dowtherm (4,000 л) і дегазують при кімнатній температурі протягом ночі, продуваючи азотом. Потім суміш перемішують і нагрівають до 260 °C. Одержуваний EtOH відганяють. За взаємодією стежать і завершують через 5,5 годин, взаємодія по суті завершується. Джерело тепла видаляють, реакційну суміш охолоджують до 80 °C і завантажують гептан (2,000 л). Суміш перемішують протягом 30 хв. До перемішуваної суміші завантажують гептан (6,000 л) і продовжують перемішування протягом ночі. Тверді речовини відфільтровують, промивають гептаном (4,000 л) і сушать у вакуумній печі при 50 °C, одержуючи сполуку 6A. Одержання етил 4-оксо-5-(трифторметил)-1H-хінолін-3-карбоксилат (6). У 3-горлу колбу на 5 л завантажують етил 8-хлор-4-оксо-5-(трифторметил)-1,4-дигідрохінолін-3-карбоксилат (5A) (100 г, 0,3 моль), етанол (1250 мл, 12,5 мл/г) і триетиламін (220 мл, 1,6 моль). Потім завантажують у посудину 10 г 10% Pd/C (вологість 50%) при 5 °C. Реакційну суміш енергійно перемішують в атмосфері водню протягом 20 час. при 5 °C, після чого реакційну суміш концентрують до об’єму приблизно 150 мл. Продукт етил 4-оксо-5-(трифторметил)-1H-хінолін-3карбоксилат (6) беруть безпосередньо на наступну стадію у вигляді суспензії з Pd/C. Одержання 4-оксо-5-(трифторметил)-1,4-дигідрохінолін-3-карбонової кислоти (7). Етил 4оксо-5-(трифторметил)-1H-хінолін-3-карбоксилат (6) (58 г, 0,2 моль, сира реакційна суспензія, що містить Pd/C) суспендують у NaOH (814 мл 5 M, 4,1 моль) у колбі на 1 л зі зворотним холодильником і нагрівають при 80 °C протягом 18 годин з наступним додатковим нагріванням 25 UA 108087 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 при 100 °C протягом 5 годин. Реакційну суміш фільтрують теплої через ущільнений целіт для видалення Pd/C і целіт обполіскують 1н NaOH. Фільтрат підкислюють до приблизно pН 1, одержуючи густий білий осад. Осад відфільтровують, потім обполіскують водою і холодним ацетонітрилом. Далі тверду речовину сушать у вакуумі, одержуючи 4-оксо-5-(трифторметил)1 1,4-дигідрохінолін-3-карбонову кислоту (7) у вигляді білої твердої речовини. Н ЯМР (400 МГц, ДМСО-d6) δ 15,26 (с, 1H), 13,66 (с, 1H), 8,98 (с, 1H), 8,13 (дд, J=1,6, 7,8 Гц, 1H), 8,06-7,99 (м, 2H). Приклад 1B: альтернативне одержання 4-оксо-5-(трифторметил)-1,4-дигідрохінолін-3карбонової кислоти (7). Одержання 8-хлор-4-оксо-5-(трифторметил)-1,4-дигідрохінолін-3-карбонової кислоти (5B). Етил 8-хлор-4-оксо-5-(трифторметил)-1,4-дигідрохінолін-3-карбоксилат (5A) (1200 г, 3,754 моль) завантажують у реакційну посудину, а потім додають 2-пропанол (1,200 л) і воду (7,200 л) і перемішують. Гідроксид натрію (600,6 г, 7,508 моль) і воду (1,200 л) змішують і залишають охолоджуватися до кімнатної температури. Результуючу суміш завантажують у реакційну посудину і потім нагрівають до 80 °C при перемішуванні протягом 3,5 годин, одержуючи темну гомогенну суміш. Ще через годину додають за допомогою краплинної лійки оцтову кислоту (9,599 л 20% мас./об., 31,97 моль) за 45 хв. Реакційну суміш охолоджують при перемішуванні до 22 °C зі швидкістю 6 °C/година. Результуючу тверду речовину відфільтровують і промивають водою (3 л), одержуючи вологий осад (1436 г). Фільтрат сушать у вакуумній печі з продуванням азотом над Drierite®, одержуючи 8-хлор-4-оксо-5-(трифторметил)-1,4-дигідрохінолін-3карбонову кислоту (5B) у вигляді коричневої твердої речовини (1069 г). 8-хлор-4-оксо-5(трифторметил)-1,4-дигідрохінолін-3-карбонову кислоту (5B) очищають, суспендуючи в 1,5 л метанолі і перемішуючи протягом 6 годин. Потім неї фільтрують і сушать, одержуючи 968,8 г очищеної 8-хлор-4-оксо-5-(трифторметил)-1,4-дигідрохінолін-3-карбонової кислоти (5B). Одержання 4-оксо-5-(трифторметилдигідрохінолін-3-карбонової кислоти (7). 8-хлор-4-оксо-5(трифторметил)-1,4-дигідрохінолін-3-карбонову кислоту (5B) (18,5 г, 1,00 екв., лімітуючий реагент) завантажують у реакційну посудину і додають MeOH (118 мл, 6,4 об.) в інертній атмосфері при перемішуванні. Додають у реактор метилат натрію (3,53 г, 1,00 екв.) частинами за 10 хв. Суміш перемішують доти, поки усі тверді речовини не виявляться в розчині (5-10 хв). Потім додають до реакційної суміші паладій на вугіллі (2,7 г, 0,03 екв.). Додають до реакційної суміші форміат калію (10,78 г, 2 екв.), розчинений у MeOH (67 мл, 3,6 об.), за 30 хв і перемішують протягом приблизно 4,5 годин при температурі навколишнього середовища. Взаємодію вважають завершеною, коли 8-хлор-4-оксо-5-(трифторметил)-1,4-дигідрохінолін-3карбонова кислота складає не більше 1,0% відносно 4-оксо-5-(трифторметил)-1,4дигідрохінолін-3-карбонової кислоти (7). Коли взаємодія довершена, суміш фільтрують через набивання з целіту (маса використовуваного целіту складає приблизно 2 маси 8-хлор-4-оксо-5(трифторметил)-1,4-дигідрохінолін-3-карбонової кислоти (5B), завантаженої в посудину спочатку) для видалення твердих речовин. Осад на целіті промивають MeOH (37 мл, 2 об.). Фільтрат завантажують у чисту реакційну посудину і перемішують. До переміщуваного розчину безперервно завантажують оцтову кислоту (7,22 мл, 2 екв.) протягом щонайменше 45 хв і результуючу суспензію перемішують протягом 5-16 годин. Тверду речовину відфільтровують і осад промивають MeOH (56 мл, 3 об.), сушать з відсмоктувачем і потім сушать у вакуумі, одержуючи продукт у вигляді білої/не зовсім білої твердої речовини. Альтернативно, реагент форміат калію можна замінити газоподібним воднем. Приклад 2A: одержання 4-(7-азабіцикло[2.2.1]гептан-7-іл)-2-(трифторметил)аніліну (11A). 26 UA 108087 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Одержання 7-[4-нітро-3-(трифторметил)феніл]-7-азабіцикло[2.2.1]гептану (10A), спосіб 1. У колбу, що містить гідрохлорид 7-азабіцикло[2.2.1]гептану (9) (4,6 г, 34,43 ммоль), додають розчин 4-фтор-1-нітро-2-(трифторметил)бензолу (8) (6,0 г, 28,69 ммоль) і триетиламіну (8,7 г, 12,00 мл, 86,07 ммоль) в ацетонітрилі (50 мл) в атмосфері азоту. Реакційну колбу нагрівають при 80 °C в атмосфері азоту протягом 16 годин. Далі реакційну суміш залишають охолоджуватися і розподіляють між водою і дихлорметаном. Органічний шар промивають 1M HCl, сушать над Na2SO4, фільтрують і концентрують досуха. Очищення методом хроматографії на силікагелі (0-10% етилацетат у гексані) дає 7-[4-нітро-3-(трифторметил)феніл]-71 азабіцикло[2.2.1]гептан у вигляді жовтої твердої речовини. Н ЯМР (400 МГц, ДМСО-d6) δ 8,03 (д, J=9,1 Гц, 1H), 7,31 (д, J=2,4 Гц, 1H), 7,25 (дд, J=2,6, 9,1 Гц, 1H), 4,59 (с, 2H), 1,69-1,67 (м, 4H), 1,50 (д, J=7,0 Гц, 4H). Одержання 7-[4-нітро-3-(трифторметил)феніл]-7-азабіцикло[2.2.1]гептану (10A), спосіб 2. 4фтор-1-нітро-2-(трифторметил)бензол (8) (901 г, 4,309 моль) вводять у посудину на 30 лз кожухом разом з карбонатом натрію (959,1 г, 9,049 моль) і ДМСО (5 л, 5,5 об.) в атмосфері азоту при перемішуванні. Потім додають у посудину порціями 7-азабіцикло[2.2.1]гептан гідрохлорид (9) (633,4 г, 4,740 моль) і поступово підвищують температуру до 55 °C. За взаємодією стежать методом ВЕРХ, і коли субстрат складає