Спосіб ранньої діагностики глибини опікового ураження

Реферат: Спосіб ранньої діагностики глибини опікового ураження включає термографічне дослідження опікової поверхні та оточуючих тканин, місцевий вплив на ушкоджену поверхню шляхом аплікації серветкою, просоченою озонованим фізіологічним розчином, а також повторне термографічне дослідження і діагностику глибини опіку на основі порівняння змін поверхневих температур. Додатково водночас з аплікацією починають внутрішньовенну крапельну інфузію озонованого фізіологічного розчину, аплікацію здійснюють охолодженим до 3-5 °C розчином озонованого ліпіну та "Діоксізолю - Дарниця" у співвідношенні 5:1 з експозицією 3-4 хв., а також при зніманні серветки виконують проміжну контрольну термографію на всій поверхні; діагностику глибини опіку виконують на основі порівняння змін поверхневих температур між другою та третьою термографіями, при цьому при збільшенні різниці нашкірних температур між ними більше ніж на 1,0±0,2 °C діагностують зони поверхневого ушкодження дерми і збереженість периферичного кровотоку в прилеглій зоні паранекрозу з її регресом, при зменшенні різниці нашкірних температур на опіковій поверхні менше ніж на 1,0±0,2 °C діагностують зони глибокого ушкодження дерми і зони паранекрозу з прогресуванням опікового ураження прилеглих тканин. UA 102438 U (12) UA 102438 U UA 102438 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до комбустіології і може бути використана для визначення глибини опікового ураження і наступної лікувально-хірургічної тактики. Відомий спосіб діагностики глибини опікового ураження за пат. №2144308 [RU, А61В 5/00, заявл. 21.10.1998, опубл. 20.01.2000, Способ диагностики ожогов ІІІΑ степени]. Він включає термографічне дослідження опікової поверхні та оточуючих тканин, вплив на мікроциркуляторне русло підопікової зони судинних порушень шляхом внутрішньовенної трансфузії реополіглюкіну, а також повторне термографічне дослідження і діагностику глибини опіку на основі порівняння змін поверхневих температур опікової та інтактної зон. При зменшенні різниці температур діагностують поверхневі дермальні опіки, а при збільшенні - глибокі. Спосіб дозволяє виділити тканини з глибоким опіковим ушкодженням шкіри для виконання в цих зонах раннього хірургічного лікування, що скорочує час перебування хворого в стаціонарі в 1,5-2 рази і покращує функціональні та косметичні результати лікування. Але способу властиві наступні недоліки. Реополіглюкін, який є 10 %-ним колоїдним розчином частково гідролізованого низькомолекулярного декстрану (полімеру глюкози) в ізотонічному розчині натрію хлориду, використовують як плазмозамінний, протишоковий препарат. Він зберігає рідину в кровоносному руслі, швидко підвищує і підтримує тиск, відновлює мікроциркуляторне русло в зонах його спазму. В той же час цей препарат може викликати алергічні реакції, і відновлення мікроціркуляторного русла залежить від ступеня наповнення магістрального кровотоку, а також вираженості ушкодження судинних стінок артеріол та венул термічними та токсичними факторами в зонах опіку. Тобто результат введення реополіглюкіну в зонах глибокого ураження важко передбачити. Найбільш імовірно, що ефекту вазодилятації не буде отримано. Також порівняння температур з найближчою інтактною зоною при глибоких опіках, як правило, не дає достовірних результатів. Крім цього, при більш поверхневих опіках за рахунок збереженості мікроціркуляторного русла отримують більш виражене наповнення мікроціркуляторного русла, а при більш глибоких опіках спостерігається відсутність реакції судинного русла. Найбільш близьким до корисної моделі є спосіб діагностики глибини опікової рани за пат. № 23393000 С1 [RU, A61B 5/01, заявл. 18.06.2007, опубл. 27.11.2008, Способ диагностики глубины ожоговой раны]. Він включає термографічне дослідження опікової поверхні та оточуючих тканин, місцевий вплив на ушкоджену поверхню шляхом аплікації серветкою, просоченою озонованим фізіологічним розчином, а також повторне термографічне дослідження і діагностику глибини опіку на основі порівняння змін поверхневих температур. Порівняння змін поверхневих температур проводять, порівнюючи зміни температури до та після аплікації на опіковій поверхні з температурою оточуючої інтактної шкіри. Серветку для аплікації просочують озонованим фізіологічним розчином з концентрацією в ньому озону 5000 мкг/мл з експозицією 5 хвил. При зменшенні різниці температур діагностують поверхневі дермальні опіки, а при збільшенні діагностують глибокі дермальні опіки. Спосіб дозволяє визначити глибину опіку по зміні різниці температур між опіковою та оточуючою інтактною шкірою за рахунок того, що внаслідок аплікації досягається вазодилятація та покращується периферичне (в зоні опіку) кровопостачання, тобто підвищується температура. Але як дослідження авторів, так і інші джерела науково-медичної інформації показують, що температура опікової поверхні в зонах більш глибокого ураження зменшується, відповідно до зон поверхневих уражень, внаслідок збільшення шару опікового некрозу та додавання більш виражених вторинних судинних ушкоджень (стаз кровотоку, мікротромбози). Також п'ятихвилинна експозиція озонованого фізрозчину надто мала для його проникнення крізь некротичний шар з метою місцевого впливу на скорочувально-дилятаційну здатність артеріол та венул, особливо при глибоких опіках, які уражують всі шари шкіри. Покращення кровотоку та ліквідація реґіонарної гіпоксії спостерігається при більш поверхневих опіках. Слід додати, що база для порівняння температур не є коректною, особливо при великих площах опіків, оскільки товщина шкірного покриву в різних топографічних зонах тіла суттєво відрізняється, як і їх кровопостачання. Найбільш коректним порівняння було б з температурами шкіри на симетричних неушкоджених ділянках, але при великих опіках таке порівняння є проблематичним. В цілому описане не дозволяє на всій зоні опікового ураження чітко відрізнити ділянки більш глибоких опіків від ділянок з більш поверхневими ушкодженнями і використовувати диференційовану лікувальну тактику. В основу корисної моделі поставлена задача створення удосконаленого способу визначення глибини опіку, який дозволяє на всій зоні опікового ураження виділити ізотермальні ділянки більш глибокого ушкодження шкіри, які потребують зміни лікувальної тактики. Поставлена задача вирішується тим, що в способі, який включає термографічне дослідження опікової поверхні та оточуючих тканин, місцевий вплив на ушкоджену поверхню шляхом аплікації серветкою, просоченою озонованим фізіологічним розчином, а також повторне 1 UA 102438 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 термографічне дослідження і діагностику глибини опіку на основі порівняння змін поверхневих температур, згідно з корисною моделлю, додатково водночас з аплікацією починають внутрішньовенну крапельну інфузію озонованого фізіологічного розчину, аплікацію здійснюють охолодженим до 3-5 °C розчином озонованого ліпіну та "Діоксізолю - Дарниця" у співвідношенні 5:1 з експозицією 3-4 хвил., а також при зніманні серветки виконують проміжну контрольну термографію на всій поверхні; діагностику глибини опіку виконують на основі порівняння змін поверхневих температур між другою та третьою термографіями, при цьому при збільшенні різниці нашкірних температур між ними більше ніж на 1,0±0,2 °C діагностують зони поверхневого ушкодження дерми і збереженість периферичного кровотоку в прилеглій зоні паранекрозу з її регресом, при зменшенні різниці нашкірних температур на опіковій поверхні менше ніж на 1,0±0,2 °C діагностують зони глибокого ушкодження дерми і зони паранекрозу з прогресуванням опікового ураження прилеглих тканин. Доцільно внутрішньовенну крапельну інфузію озонованого фізіологічного розчину виконують з концентрацією в ньому озону 3200-3800 мкг/мл в кількості 800 мл з середньою швидкістю 100 крапель/хвилина. Порівняння змін поверхневих температур між другою та третьою термографіями, тобто між станом після холодового впливу та максимального місцевого та загального вазодилятаційного впливу на мікроциркуляторне русло зон опікового ураження, дозволяє оцінити функціональний стан артеріол та венул в зонах ушкодження по їх максимальній констрикторній та вазодилятаційній функціям. Тобто порівняння дає можливість коректно оцінити стан обмінноенергетичних процесів в тканинах глибоких підопікових зон паранекрозу та судинних змін. Аплікація розчином озонованого ліпіну та "Діоксізолю - Дарниця" дозволяє підвищити швидкість кисневої тканинної дифузії озонідів та пероксидів, які приймають участь у відбудуванні клітинних мембран, покращенні енергетичного метаболізму клітин, перекисному окисненні ліпідів в тканинах та підвищенні активності їх антиоксидантних систем. При цьому ліквідується тканинна та ендотеліальна гіпоксія, покращується тканинна мікроциркуляція та зональна реологія крові. Всі ці ефекти забезпечуються використанням озонованого ліпшу, який готують, згідно зі способом, по пат. № 97030 U [UA, A61K 31/00, заявл. 26.09.2014, опубл. 25.02.2015, Спосіб підвищення захисних властивостей ліпіну (фосфатидилхоліну)] тих самих авторів. Розчин "Діоксізоль - Дарниця" як комбінований лікарський препарат, що включає 1,2 %ний розчин діоксидину та 6 %-ний розчин лідокаїну хлориду на основі водорозчинних багатоатомних спиртів, дає можливість пригнічувати розмноження всіх аеробних, факультативних анаеробних і полірезистентних бактеріальних штамів, а також зменшувати чутливість больових рецепторів (місцева анестезія). Слід додати, що діоксидин (дімексид) є найкращим розчинником для будь-яких препаратів і покращує їх проникність крізь біологічні бар'єри. Весь комплекс озонованого ліпіну та "Діоксізолю - Дарниця" дозволяє досягти вираженої протизапальної, антимікробної та притибольової дії, зберігаючи та стимулюючи клітинні фактори природної резистентності та їх енергетичний метаболізм в зонах паранекротичного ушкодження. Співвідношення зазначених лікарських сумішей 5:1 обумовлено тим, що діоксидин, що входить до "Діоксізолю - Дарниця", є дратівним засобом в великій концентрації, але, в той же час, підвищує клітинну проникність тих препаратів, що з ним змішані, тобто ліпіну та лідокаїну. Зазначена пропорція дозволяє отримати максимальний позитивний ефект від впливу дифундованого в уражені тканини озонованого ліпіну. Температурний режим препаратів та вибрана для аплікації експозиція дозволяють за мінімальний проміжок часу досягти достатнього охолодження глибоких шарів під опіковою поверхнею, що приводить до максимальної рефлекторної констрикції мікроциркуляторного судинного русла в зоні судинних порушень (підопіковій зоні). Крапельна інфузія озонованого фізіологічного розчину дозволяє значно покращити реологічні властивості крові та внутрішньосудинний кровоток за рахунок гіпокоагуляційного впливу, а також досягти максимально судинорозширюючого впливу за рахунок стимуляції вироблення ендотеліальних факторів і покращення обмінно-енергетичних процесів в ендотелії судинних стінок. Режим введення (кількість, час початку та швидкість введення) дозволяють отримати сумісний вплив на мікроциркуляторне русло в зонах ураження як через внутрішньосудинний, так і через місцевий компоненти впливу препаратів: доки один із них всмоктується, інший досягає максимального впливу на судини. Триразова реєстрація тепловізійної картини опікової рани дає змогу, при першому дослідженні чітко відокремити всю поверхню опікового ураження різних ступенів від інтактної неушкодженої поверхні шкіри. При цьому визначається кількість препаратів та площа аплікаційної серветки, що будуть застосовані. При другій контрольній термографії (одразу після 2 UA 102438 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 знімання холодової аплікації) реєструють різний ступінь констрикції судин в зонах з різною глибиною ураження. При третій контрольній термографії відокремлюють зони найбільш вираженої дилятації судин та збереженості обмінно-енергетичних тканинних процесів від зон помірної та невеликої реакції судинного русла на фактори місцевого та загального впливу, що спрямовані на досягнення максимальної дилятації. Заявнику невідомі приклади місцевого та загального використання лікарських речовин в певному кількісному та температурних режимах для оцінки констрикторсько-вазодилятаційної функції мікроциркуляторного русла в зонах опікового ураження, а також оцінки обмінноенергетичних процесів в клітинах зон опікового паранекрозу при проведенні порівняльних дистанційних термографічних досліджень шкірного покриву постраждалих. Докладний опис способу ілюструється прикладом його конкретного виконання в клініці. Клінічний приклад. Хвора Л., 15 років, надійшла в Харківській опіковий центр при ХМКЛШНМД з приводу опіку окропом І-ІІ-IIIА-Б ступеня правого плеча, грудної клітки, правого стегна на площі 12 % поверхні тіла (візуально спостерігався опік IIIА-Б ступеню правого плеча та стегна). За допомогою тепловізора Тi32 виробництва Fluke Corporation (USA) хвора була обстежена. Реєструвалися абсолютні температури в різних точках опікової ран з їх зменшеними значеннями в зонах передбачуваного більш глибокого ураження, притому зони зі зменшеними значеннями мали ніздрюватий характер. Це не давало можливості чітко відокремити IIIΑ від IIIБ ступеня ураження, а також визначити спрямованість патологічного процесу в клітинах підопікової зони. Для прийняття рішення про лікувальну тактику і визначення місць та площі глибоких опіків, які потребують хірургічного втручання (некректомія та аутодермопластика), на всю площу опіку на 4 хвилини накладено подвійний шар марлі, просочений охолодженою лікарською сумішшю із озонованого ліпіну та "Діоксізолю - Дарниця" у співвідношенні 5:1. Одночасно почата внутрішньовенна крапельна інфузія озонованого фізіологічного розчину в кількості 800 мл з концентрацією в ньому розчиненого озону 3200 мкг/мл. Після зняття аплікаційної серветки виконане повторне тепловізійне дослідження всієї опікової поверхні, яке показало значне зменшення температури, особливо в зонах передбачуваного більш поверхневого ураження. До кінця трансфузії озонованого фізіологічного розчину, тобто через 30 хвилин, проведена третя термографія, яка дала змогу побачити зони більш вираженого підвищення шкірної температури. При цьому вже візуальна оцінка отриманих тепловізійних картин по характеру змін кольорової гами дозволила визначити ізотермічні ділянки з найбільш вираженою динамікою температурних коливань, які вказували на менш глибокий характер опікового ушкодження. В зонах більш глибокого ушкодження різниця температурних коливань була менше виражена візуально. При аналізі коливань температури було встановлено, що в зонах поверхневого ураження різниця перевищувала 1 °C вже при IIIΑ ступеню ушкодження і далі зростала по мірі зменшення ступеня тяжкості опіку. В тих зонах, де був діагностований опік IIIБ ступеня на площі 3 % поверхні тіла, різниця зміни температури не перевищувала 1 °C. В наступному, при некректомії було підтверджено (в гістологічному дослідженні), що там спостерігався саме коагуляційний некроз. Подальша аутодермопластика зон глибоких опіків та консервативна терапія зон поверхневих опіків дозволила досягти повного приживлення трансплантатів і відновлення шкірних покривів. Хвора виписана додому в задовільному стані на 17 добу після отримання травми. Таким чином, спосіб за корисною моделлю дозволяє на всій зоні опікового ураження виділити ділянки більш глибокого та поверхневого ушкодження шкіри, які потребують різної лікувальної тактики. Слід додати, що в процесі визначення глибини опіків одночасно відбувається як місцеве, так і загальне лікування підопікових зон судинних змін та паранекрозу. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 50 55 60 1. Спосіб ранньої діагностики глибини опікового ураження, який включає термографічне дослідження опікової поверхні та оточуючих тканин, місцевий вплив на ушкоджену поверхню шляхом аплікації серветкою, просоченою озонованим фізіологічним розчином, а також повторне термографічне дослідження і діагностику глибини опіку на основі порівняння змін поверхневих температур, який відрізняється тим, що додатково водночас з аплікацією починають внутрішньовенну крапельну інфузію озонованого фізіологічного розчину, аплікацію здійснюють охолодженим до 3-5 °C розчином озонованого ліпіну та "Діоксізолю - Дарниця" у співвідношенні 5:1 з експозицією 3-4 хв., а також при зніманні серветки виконують проміжну контрольну термографію на всій поверхні; діагностику глибини опіку виконують на основі порівняння змін поверхневих температур між другою та третьою термографіями, при цьому при збільшенні різниці нашкірних температур між ними більше ніж на 1,0±0,2 °C діагностують зони 3 UA 102438 U 5 поверхневого ушкодження дерми і збереженість периферичного кровотоку в прилеглій зоні паранекрозу з її регресом, при зменшенні різниці нашкірних температур на опіковій поверхні менше ніж на 1,0±0,2 °C діагностують зони глибокого ушкодження дерми і зони паранекрозу з прогресуванням опікового ураження прилеглих тканин. 2. Спосіб ранньої діагностики глибини опікового ураження за п. 1, який відрізняється тим, що внутрішньовенну крапельну інфузію озонованого фізіологічного розчину виконують з концентрацією в ньому озону 3200-3800 мкг/мл в кількості 800 мл з середньою швидкістю 100 крапель/хвилина. Комп’ютерна верстка А. Крижанівський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4