Спосіб лікування хворих на хронічний гепатит невірусного походження із ураженням серцево-судинної системи

Реферат: Спосіб лікування хворих на хронічний гепатит невірусного походження із ураженнями серцевосудинної системи включає проведення базисної терапії. Додатково призначають кверцетин у дозі 40 мг тричі на день за 30 хвилин до прийому їжі впродовж 6-8 тижнів. UA 103182 U (54) СПОСІБ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ НЕВІРУСНОГО ПОХОДЖЕННЯ ІЗ УРАЖЕННЯМ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ UA 103182 U UA 103182 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель нележить до галузі медицини, а саме до внутрішніх хвороб, та може бути використана у лікуванні хворих на хронічний гепатит невірусного походження із ураженням серцево-судинної системи. Загальновідомо, що у хворих на хронічний гепатит (ХГ), водночас із прогресуванням основного захворювання ушкодження зазнає серцево-судинна система. У таких пацієнтів спостерігаються структурно-функціональні зміни серцево-судинної системи, які проявляються у порушенні серцевого ритму та провідності, зміні геометричних параметрів лівого шлуночка, формуванні його систолічної та діастолічної дисфункцій (М.М. Потяженко, М.О. Савченко, 2013). Виявлена схильність до розвитку у хворих із ХГ концентричного ремоделювання та концентричної гіпертрофії лівого шлуночка (Л.В. Журавльова, 2005). Ураження печінки у хворих на ХГ, поєднане з гіпертонічною хворобою, погіршує функціональні можливості міокарда, ушкоджуючи систолічну та діастолічну функцію серцевого м'язу (О.Т. Ганич, 2010). У крові хворих на ХГ збільшується вміст активних кардіотропних чинників, таких як фактор некрозу пухлин-а, оксиду азоту та зменшується рівень кортизолу, що стимулює розширення судинної стінки, збільшує її проникність та зменшує чутливість до судинозвужуючих середників (Н. Liu, S.S. Lee, 2011; R.P. Mookerjee, S. Sen, N.A. Davies et al., 2003). Новим напрямком у комплексній патогенетичній терапії хворих на хронічні дифузні захворювання печінки, зокрема ХГ, є вплив на серцево-судинну систему. Корекція гемодинамічних механізмів покращує печінкову мікроциркуляцію, знижує вираженість циркуляторної гіпоксії та попереджує розвиток дистрофічних змін у печінці. Аналогом корисної моделі є спосіб лікування дорослих хворих на хронічні гепатити невірусної етіології (Патент України № 35024, МПК А61К31/695, А61К35/14, А61К31/195, опубл. 26.08.2008, бюл. №16), в якому таким пацієнтам призначають комплексну терапію, яка включає амізон, ліолів, кремнеземні ентеросорбент, глутаргін та імуноактивний препарат поліоксидоній. Недоліком аналога-способу є те, що у комплексній терапії хворих із ХГ невірусної етіології не використано кардіотропних лікарських засобів, які б корегували можливі ушкодження серцево-судинної системи, що виникають у пацієнтів із хронічними дифузними захворюваннями печінки, зокрема хронічними гепатитами. Найближчим аналогом корисної моделі є спосіб лікування хворих із серцевою недостатністю внаслідок ішемічної хвороби серця на фоні неалкогольної жирової хвороби печінки (Патент України № 54984, МПК А61К33/00., опубл. 25.11.2010, бюл. № 22), в якому таким хворим призначають комплексне лікування із включенням статинів та урсодезоксихолевої кислоти. Недоліком найближчого аналога є те, що у комплексній терапії хворих не використано лікарських засобів, які б корегували антиоксидантний статус організму, який зазнає ушкодження у пацієнтів із хронічними дифузними захворюваннями печінки; та корегували б метаболічні порушення, які виникають у ішемізованому міокарді та ураженій печінці. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалити спосіб лікування хворих на ХГ невірусного походження із ураженням серцево-судинної системи шляхом застосування у комплексному лікуванні таких пацієнтів препарату кверцетину для забезпечення корекції стану антиоксидантної системи та зменшення метаболічних порушень у міокарді та паренхімі печінці. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб лікування хворих на хронічний гепатит невірусного походження із ураженнями серцево-судинної системи, що включає проведення базисної терапії, згідно з корисною моделлю, додатково призначають кверцетин у дозі 40 мг тричі на день за 30 хвилин до прийому їжі впродовж 6-8 тижнів. Спільними ознаками корисної моделі та найближчого аналога є те, що призначають базисну терапію хронічних дифузних захворювань печінки. Відмінними ознаками корисної моделі від найближчого аналога є додаткове призначення до базисної терапії таким пацієнтам препарату кверцетину. Визначення термінів, які використовуються при описі корисної моделі: хронічний гепатит, серцево-судинна система, кверцетин. Теоретичні передумови здійснення способу, що заявляється. Кверцетин належить до групи флавонолів, які є сполуками рослинного походження, основним структурним елементом котрих є два ароматичних кільця А і В, з'єднаних тривуглецевим містком, який утворює пірановий або піроновий (за наявності подвійних зв'язків) цикл. Дані сполуки мають протирадикальну активність щодо супероксидного радикалу, гідроксильного радикалу та ліпідного пероксид радикалу, виступаючи в ролі донаторів електронів або атома водню (B.C. Роговский, А.И. Матюшин, Н.Л. Шимановский, 2011; S. Gregory, N.D. Kelly, 2011; L. Aguirre et al., 2014). Флавоноїди мають високу антиоксидантну активність, яка найбільш виражена у кверцетині, стимулюють біосинтез білків, нормалізують обмін фосфоліпідів та мають мембраностабілізуючі ефекти. Антиоксидантні властивості 1 UA 103182 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 кверцетину подібні до таких у супероксиддисмутази: він пригнічує синтез супероксидних аніонрадикалів та знешкоджує супероксиданіони. Крім цього, кверцетин пригнічує процеси ферментативного та неферментативного окиснення ліпідів, підвищує активність каталази і токоферолу, зменшує вміст реакційних продуктів тіобарбітурової кислоти (ТБК-реакційних продуктів), перешкоджає окисненню аскорбінової кислоти та адреналіну, продукти яких активізують вільно радикальне окислення ліпідів (О.О. Андреева, І.А. Зупанець, А.С. Шаламай, 2009; J. Lu, 2010; A.M. Seufi, 2009). Використання кверцетину сприяло значному регресу цитолітичного і холестатичного синдромів у хворих на хронічні дифузні захворювання печінки, що супроводжувалось покращенням показників ліпідного обміну, відновленням активності антиоксидантних систем (Л.М. Шеремета, 2005; L. Aguirre, 2014). У експериментальних дослідженнях виявлено, що водорозчинна форма кверцетину сприяла зниженню рівня холестерину, тригліцеридів, глюкози, загального білірубіну, активності аланінамінотрансферази та лужної фосфатази, а у печінці - зменшенню порушень у системі прооксиданти/антиоксиданти та мітохондріального транспорту електронів (К.А. Посохова, Н.Б. Зозуляк, В.В. Ніколаєва, 2012). Такі фармакологічні властивості кверцетину і дозволили використати його у комплексному лікуванні хворих на ХГ невірусного походження із ураженням серцево-судинної системи. Спосіб здійснюють наступним чином. Хворим на ХГ невірусного походження із ураженням серцево-судинної системи додатково до базисної терапії призначають препарат Квертин (кверцетин) (ЗАТ НВЦ "Борщагівський хімікофармацевтичний завод") у дозі 40 мг (1 таблетка) тричі на день за 30 хвилин до прийому їжі впродовж 6-8 тижнів. Приклади практичного використання корисної моделі. Апробацію запропонованого способу проведено на кафедрі пропедевтики внутрішніх хвороб Буковинського державного медичного університету та на базі гастроентерологічних відділень обласної клінічної лікарні та міської клінічної лікарні №3 м. Чернівці. Обстежений 41 хворий на ХГ віком від 22 до 75 (51,3±14,5) років. Серед обстежених пацієнтів переважали чоловіки - 28 (68,3 %). Тривалість захворювання з моменту встановлення діагнозу ХГ становила від одного до п'яти років. Згідно з отриманим лікуванням пацієнти розподілені на дві групи. Основну групу склав 21 хворий на ХГ, яким водночас із стандартним лікуванням призначали таблетки Квертину (кверцетин) (ЗАТ НВЦ "Борщагівський хімікофармацевтичний завод") у дозі 40 мг (1 таблетка) тричі на день за 30 хвилин до прийому їжі впродовж 14-16 днів. Групою порівняння були 20 хворих на хронічний гепатит невірусного походження, які отримували загальноприйняте базисне лікування. Ефективність лікування у всіх хворих оцінювали на 14-16 добу визначаючи показники про- та антиоксидантної систем, і біохімічні показники крові, які відображають функціональний стан серцево-судинної системи та печінки. Контрольну групу становили 20 практично здорових волонтерів, репрезентативних за віком та статтею до пацієнтів досліджуваних груп. У хворих із ХГ, які додатково до основного лікування приймали кверцетин, відзначали швидший регрес клінічних симптомів захворювання та більш раннє покращання самопочуття. У таких пацієнтів впродовж лікування спостерігали достовірне зниження концентрації загального білірубіну на 27,0 % (р