Спосіб лікування хворих на гострий вірусний гепатит в

Реферат: Спосіб лікування хворих на гострий вірусний гепатит В включає призначення антиоксидантів та препаратів урсодезоксихолевої кислоти у середньотерапевтичних дозах. Додатково вводять ентеросорбент "Біле вугілля". Його вводять усередину по 3-4 таблетки 2-3 рази на день за годину до прийому їжі або ліків на протязі 7-10 діб поспіль в залежності від досягнутого ефекту. UA 103884 U (12) UA 103884 U UA 103884 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до інфекційних хвороб та гепатології. Актуальність предмету корисної моделі пов'язана з неухильним збільшенням захворюваності на гострий вірусний гепатит В (ГВГВ) та недостатньою ефективністю існуючих способів лікування цієї хвороби, у зв'язку з чим ГВГВ нерідко трансформується в хронічну форму. Тому потрібна подальша розробка раціональних способів лікування хворих на ГВГВ. Відомий спосіб лікування хворих на ГВГВ з використанням інтерферонотерапії, антиоксидантів та ербісолу (Фролов В.М. Ефективність використання ербісолу в лікуванні хворих на гострі вірусні гепатити /В.М. Фролов //Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. - зб. наук. праць. - Київ, Харків., Луганськ, 1996. - С. 125-132). Однак при використанні цього способу у деяких хворих лікування ГВГВ супроводжувалось вираженими побічними явищами інтерферонотерапії, особливо викликаними її гепатотоксичністю. Був запропонований спосіб лікування хворих на ГВГВ з використанням інтерферонотерапії, препаратів есе унціальних фосфоліпідів (ессенціале) та метаболічно активного засобу тіотріазоліну (Мішенін В.А. Досвід використання тіотриазоліну в лікуванні гострих вірусних гепатитів /В.А. Мішенін, О.М. Вінокурова //Інфекційні хвороби. - 2001. - №. 2. - С. 15-18.). До недоліків способу належить те, що при використанні цього способу у значної кількості осіб відмічалися розвиток затяжного перебігу ГВГВ та перехід у хронічну форму гепатиту В. Існує спосіб лікування хворих на ГВГВ, що включає введення антиоксидантів та препаратів урсодезоксихолевої кислоти у середньотерапевтичних дозах (Жданов К.В. Урсодезоксихолевая кислота - новые патогенетические возможности терапии вирусных гепатитов /К.В. Жданов, Д.А. Гусев, Ю.В. Лобзин //Журн. гастроэнтерол, гепатол., колопроктол. - 2010. - Т. 20, № 1. - С. 8692). Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому вибраний як прототип. До недоліків прототипу належить те, що у деяких хворих перебіг ГВГВ супроводжується тривалим зберіганням порушень імунологічного гомеостазу, що обумовлює розвиток хронічного перебігу захворювання. Тому відомий спосіб-прототип потребує подальшого удосконалення. Задачею корисної моделі було підвищення ефективності відомого способу лікування ГВГВ та зменшення частоти виходу в хронічну форму гепатиту В. Поставлена задача вирішується шляхом додаткового призначення хворим сучасного ентеросорбенту "Біле вугілля". Ентеросорбент "Біле вугілля" - це сучасний кремнеземний сорбент на основі оксиду кремнію з високою площею активної поверхні. Ентеросорбент "Біле вугілля" сприяє послабленню токсико-алергічних реакцій, зниженню метаболічного навантаження на органи детоксикації (в першу чергу - печінку та нирки), корекції обмінних процесів, усуненню дисбалансу біологічно активних речовин в організмі, відновленню гомеостазу. Вказана пропозиція базується на вперше встановленій авторами корисної моделі закономірності, яка була виявлена в експериментальних умовах, та потім підтверджена у клініці, що ентеросорбент "Біле вугілля" чинить чітко виражений позитивний вплив на стан печінкової паренхіми, а в патогенетичному плані сприяє нормалізації імунного гомеостазу, а саме циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) та їхнього фракційного складу, що клінічно забезпечує поліпшення результатів лікування. У технічному плані спосіб здійснюється таким чином: при лікуванні хворих на ГВГВ призначають антиоксиданти та препарати урсодезоксихолевої кислоти у середньотерапевтичних дозах та додатково ентеросорбент "Біле вугілля" усередину по 3-4 таблетки 2-3 рази на день за годину до прийому їжі або ліків протягом 7-10 діб поспіль в залежності від досягнутого ефекту. При розробці заявленого способу було обстежено дві групи хворих на ГВГВ - основна (35 пацієнтів), яка отримувала лікування, відповідно до заявленого способу, та група зіставлення (32 хворих), яка лікувалася, відповідно до відомого способу-прототипу. Обидві групи хворих були рандомізовані за віком та статтю хворих, тяжкістю перебігу захворювання та часом вступу до інфекційного стаціонару (тобто добою з початку захворювання). Хворі групи зіставлення отримували лікування, відповідно відомого способу-прототипу. Хворі основної групи лікувалися, відповідно до заявленого способу лікування. При проведенні імунологічного обстеження до початку лікування хворих на ГВГВ було встановлено, що у всіх пацієнтів мало місце вірогідне підвищення загальної концентрації ЦІК у сироватці крові, а саме - у хворих основної групи в середньому в 1,57 рази, а у пацієнтів групи зіставлення - у 1,55 рази відносно показника норми (табл. 1). При цьому, як видно з таблиці 1, підвищення рівня ЦІК відмічалося переважно за рахунок збільшення вмісту у сироватці крові фракції найбільш патогенних (токсигенних) середньомолекулярних імунних комплексів (11S 1 UA 103884 U 5 19S). Дійсно, абсолютна кількість середньомолекулярних ЦІК була підвищена в обстежених пацієнтів основної групи у середньому в 2,2 рази (Р0,05 % г/л 22 3±1.3 0,42±0,02 27,7±0,9* 0,82±0,02*** 26,5±1,2* 0,77±0,03*** >0,1 >0,05 Примітка: в табл. 1 та 2 вірогідність розбіжностей з показниками норми: * - при Р