Спосіб оцінки ризику декомпенсації скорочувальної здатності сечоводу при нерефлюксуючому мегауретері у дітей раннього віку

Реферат: Спосіб оцінки ризику декомпенсації скорочувальної здатності сечоводу при нерефлюксуючому мегауретері у дітей раннього віку включає ехографічне визначення частоти скорочень сечоводу за 1 хв. до і через 15 і 45 хв. після внутрішньом'язового введення діуретика. При цьому застосовують поперечне та повздовжнє динамічне ехографічне сканування скорочень нижньої третини сечоводу та його діаметру в динаміці і дають кількісну оцінку частоти цього скорочення після внутрішньом'язового введення діуретика із розрахунку 0,5 мг/кг маси тіла. При частоті скорочень менше 4 за 1 хв. та дилятації дистального відділу сечоводу більше 2,0 см прогнозують високий ризик декомпенсації скорочувальної здатності сечоводу, а при частоті скорочень більше 4 за 1 хв. та дилятації дистального відділу сечоводу менше 2,0 см - низький ризик декомпенсації уродинаміки верхніх сечових шляхів. UA 110046 U (54) СПОСІБ ОЦІНКИ РИЗИКУ ДЕКОМПЕНСАЦІЇ СКОРОЧУВАЛЬНОЇ ЗДАТНОСТІ СЕЧОВОДУ ПРИ НЕРЕФЛЮКСУЮЧОМУ МЕГАУРЕТЕРІ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ UA 110046 U UA 110046 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до урології, і може бути використана для оцінки ризику декомпенсації скорочувальної здатності сечоводу при нерефлюксуючому мегауретері у дітей раннього віку. В проблемі лікування обструктивних уропатій у дітей одним з найбільш складних питань залишається лікування нерефлюксуючого мегауретера у дітей перших років життя. З огляду на те, що одним із визначальних чинників порушення уродинаміки сечоводу є його функціональний стан, в діагностичному плані одним з найбільш складних питань залишається визначення критеріїв саме стадії декомпенсації моторики сечоводу у дітей молодшого віку, оскільки в даному віці мають місце очевидні складнощі в оцінці скорочувальної здатності сечоводу. Зазначена складність полягає в тому, що практично за однакових даних візуалізаційної оцінки ступеня дилатації верхніх сечових шляхів, і сечоводу зокрема, ступінь пригнічення уродинаміки при нерефлюксуючому мегауретері у дітей молодшого віку може відрізнятися, що характеризується різним клінічним перебігом хвороби та проявами ускладнень (наявність мікробно-запального процесу, порушення функціонального стану нирок). Останнім часом запропоновано низку візуалізаційних та імуногістохімічних (1) параметрів оцінки ступеня тяжкості уродинамічних порушень при нерефлюксуючому мегауретері у дітей молодшого віку. Відомий спосіб рентген-анатомічного визначення ступеня тяжкості скорочувальної функції при нерефлюксуючому мегауретері у дітей (2), який базується на розрахунку так званого сечовідного індексу, який дорівнює величині відношення поперекового розміру найбільш розширеного сегмента сечоводу до його довжини від мисково-сечовідного до везикоуретерального сегменту із урахуванням вигинів за даними екскреторної урографії. Недоліком даного способу є те, що зазначений індекс характеризує статичну оцінку розширеного сечоводу, а отже, не відображає динамічну суть процесу скорочення ураженого сечоводу, зокрема верхніх сечових шляхів в цілому. Відомий також спосіб ультразвукової уретеропельвіометрії без та із діуретичною стимуляцією фуросемідом (3), взятий як найближчий аналог, що включає ехографічне дослідження в режимі реального часу скорочувальної функції сечоводу, яку визначають шляхом підрахунку частоти його скорочень за 1 хвилину до і через 15 і 45 хв. після внутрішньом'язового введення діуретика та в залежності від частоти скорочень розрізняють дітей із збереженою та із низькою скорочувальною здатністю сечоводів. Недоліком способу є те, що застосування зазначеного способу не дає змоги оцінювати лінійні розміри діаметра сечоводів після внутрішньом'язового введення діуретика фурасеміда та не дозволяє розрізнити високий або низький ризик декомпенсації скорочувальної здатності сечоводу при нерефлюксуючому мегауретері у дітей раннього віку та, відповідно, стадії суб- та декомпенсації уродинаміки верхніх сечових шляхів. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу оцінки ризику декомпенсації скорочувальної здатності сечоводу при нерефлюксуючому мегауретері у дітей раннього віку шляхом поперечного та повздовжнього динамічного ехографічного визначення частоти скорочень сечоводу за 1 хв. до і через 15 і 45 хв. після внутрішньом'язового введення діуретика та його діаметра в динаміці і в залежності від оцінки частоти скорочень - більше або менше 4 за 1 хв. - та ступеня дилятації дистального відділу сечоводу - більше або менше 2,0 см - розрізняють високий або низький ризик декомпенсації скорочувальної здатності сечоводу при нерефлюксуючому мегауретері у дітей раннього віку та, відповідно, стадії суб- та декомпенсації уродинаміки верхніх сечових шляхів, що дозволяє більш об'єктивно визначати резервний потенціал скорочувальної здатності ураженого сечоводу. Поставлена задача вирішується тим, що у способі оцінки ризику декомпенсації скорочувальної здатності сечоводу при нерефлюксуючому мегауретері у дітей раннього віку, який включає ехографічне визначення частоти скорочень сечоводу за 1 хв. до і через 15 і 45 хв. після внутрішньом'язового введення діуретика, згідно з корисною моделлю, застосовують поперечне та повздовжнє динамічне ехографічне сканування скорочень нижньої третини сечоводу та його діаметра в динаміці і дають кількісну оцінку частоти цього скорочення після внутрішньом'язового введення діуретика із розрахунку 0,5 мг/кг маси тіла і при частоті скорочень менше 4 за 1 хв. та дилятації дистального відділу сечоводу більше 2,0 см прогнозують високий ризик декомпенсації скорочувальної здатності сечоводу, а при частоті скорочень більше 4 за 1 хв. та дилятації дистального відділу сечоводу менше 2,0 см - низький ризик декомпенсації уродинаміки верхніх сечових шляхів. Запропонований спосіб виконують наступним чином: до початку ехографічного дослідження обов'язковою умовою є пероральна гідратація дитини із розрахунку 10 мл/кг маси тіла за 30-45 хв., обстеження проводять при наповненому сечовому міхурі трансабдомінально у режимі 1 UA 110046 U 5 10 15 20 25 30 реального часу, датчик розташовують паралельно до середньої лінії живота та шляхом його нахилу в бік сечоводу, який досліджують, отримують максимально коректне повздовжнє зображення дистального відділу сечоводу, у даному скані визначають діаметр сечоводу та реєструють частоту його скорочень за 1 хвилину; для визначення резервного потенціалу скорочувальної здатності ураженого сечоводу внутрішньом'язово вводять діуретик фурасемид із розрахунку 0,5 мг/кг маси тіла та через 15 і 45 хв. визначають діаметр сечоводу і реєструють частоту його скорочень за 1 хв. Апробація способу, що заявляється, проведена у відділі дитячої урології ДУ "Інститут урології НАМН України". При аналізі результатів ехографічної оцінки даних частоти скорочень сечоводу у 92 випадках встановлюють наступне: порушення скоротливої функції сечоводу визначають в 60 випадках (частота скорочень меншою 4), з яких в 50 - спостерігають рецедивуючий перебіг пієлонефриту, тоді як у 32 - частота скорочень більше 4 за 1 хвилину. При аналізі результатів визначення діаметра сечоводу встановлюють, що з 92 випадків в 54 цей показник перевищує 2,0 см, а в 38 спостереженнях діаметр сечоводу більше 1,0, але менше 2,0 см. Також визначено, що з 54 випадків, де дилятація сечоводу сягає >2,0 см, у 46 також відмічають явища декомпенсації, а в 13 - ні. Відповідно до отриманих результатів оцінки скорочувальної здатності сечоводу та його діаметра визначають ризик декомпенсації уродинаміки верхніх сечових шляхів. Відтак, розрахунок ризику показав, що у пацієнтів із частотою скорочень менше 4 ризик декомпенсації уродинаміки сечоводу є доволі високим і становить 12,778 (95 % довірчий інтервал 4,575-35,687), відмінність між пропорціями статистично значуща (χ2-27,652, р