Спосіб діагностики розвитку хронічного панкреатиту при цукровому діабеті 2 типу

Реферат: UA 111451 C2 (12) UA 111451 C2 Винахід належить до способу діагностики розвитку хронічного панкреатиту при цукровому діабеті 2 типу, який включає дослідження сироватки крові та калу, причому розвиток хронічного панкреатиту діагностують за рівнями еластази-1, С-реактивного протеїну (СРП), апеліну, амілази та глікозильованого гемоглобіну (HbAlc), і при зниженні у хворих на цукровий діабет 2 типу значення рівня еластази-1 та зростанні значень рівнів СРП, апеліну, -амілази та HbAlc у порівнянні із значеннями рівнів відповідних показників хворих на цукровий діабет без хронічного панкреатиту діагностують розвиток хронічного панкреатиту. UA 111451 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Винахід належить до медицини, а саме до внутрішніх хвороб, і може бути використаним для діагностики розвитку хронічного панкреатиту при цукровому діабеті 2 типу. За даними епідеміологічних досліджень у 28-36 % хворих на werhjdbq lsf, tn 2 nbge (ЦД2) виявляється хронічний панкреатит (ХП) [Vujasinovic M. Low prevalence of exocrine pancreatic insufficiency in patients with diabetes mellitus / M. Vujasinovic, J. Zaletel, B. Tepes, B. Popic, J. Makuc, M. Epsek Lenart, M. Predikaka, S. Rudolf// Pancreatology.-2013.- Vol. 13(4).- P. 343-346]. Основні ланки патогенезу ЦД2 мають дуже тісні зв'язки із функціональним станом підшлункової залози (ПЗ). До них належать: оксидативний стрес, ендотеліальна дисфункція, зміни ліпідного та цитокінового спектра крові, дисбаланс між ендотеліальним фактором релаксації окису азоту та вазоконстрикторними факторами, коагуляцією та фібринолізом [Ивашкин В.Т. Хронический панкреатит и стеатоз поджелудочной железы / В.Т. Ивашкин, О.С. Шифрин, И.А. Соколина. - М.: Литтерра, 2012.-200 с.]. Для діагностики загострень хронічного панкреатиту, в тому числі і можливих ускладнень цього захворювання, зазвичай рекомендується використовувати такі методи: з метою оцінки активності запального процесу в підшлунковій залозі - визначення рівнів амілази, ліпази, різних так званих "запальних" цитокінів (інтерлейкіни І, II, VI і VIII, фактор некрозу пухлини (TNF-), фактор активації тромбоцитів (PAF) та ін.); проведення еластазного тесту (імуноферментний метод); з метою визначення стану зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози - а) аналіз клінічних даних за оцінкою кількості (обсягу) виділеного хворими калу, визначення наявності/відсутності стеатореї і креатореї; б) оцінка показників лабораторних методів дослідження - секретин-панкреозіміновий тест (церулеіновий), бентираміновий тест (ПАБКтест), копрологічний тест (визначення еластази-1) з використанням моноклональних антитіл, Лунд-тест; з метою виявлення органічних уражень підшлункової залози і прилеглих органів інструментальні методи дослідження: оглядова рентгенографія, ультразвукове дослідження (УЗД), комп'ютерна томографія, езофагогастродуоденоскопія з ендоскопічною панкреатохолангіографією, радіонуклідна холецистографія і/або внутрішньовенна холангіографія; додатково з метою виявлення пухлин підшлункової залози - дослідження маркерів пухлини (СА 19-9, ЕЕА), прицільна лапароскопічна або операційна (відкрита) так звана "тонкоголкова" біопсія. Таким чином, активність запального процесу в підшлунковій залозі діагностують шляхом визначення рівнів амілази, ліпази, різних так званих "запальних" цитокінів (інтерлейкіни І, II, VI і VIII, фактор некрозу пухлини (TNF-a), фактор активації тромбоцитів (PAF) та ін.); проведення еластазного тесту (імуноферментний метод) [Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги та медичної реабілітації "Хронічний панкреатит". - Наказ Міністерства охорони здоров'я від 10.09.2014 року № 638.-34 с.]. Даний спосіб діагностики розвитку хронічного панкреатиту є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю і результатом, який може бути досягнутим, тому його вибрано за прототип. В основу винаходу поставлено задачу розробити спосіб діагностики розвитку хронічного панкреатиту при цукровому діабеті 2 типу шляхом визначення специфічних діагностичних маркерів для цього контингенту хворих. Задачу, яку поставлено в основу винаходу, вирішують тим, що у відомому способі діагностики розвитку хронічного панкреатиту, який включає дослідження сироватки крові та калу, згідно з винаходом, при цукровому діабеті 2 типу розвиток хронічного панкреатиту діагностують за рівнями еластази-1, С-реактивного протеїну (СРП), апеліну, α-амілази та глікозильованого гемоглобіну (НbАІс), при цьому розвиток хронічного панкреатиту у хворих на цукровий діабет 2 типу діагностують при зниженні значення рівня еластази-1 та зростанні значень рівнів СРП, апеліну, α-амілази та НbАІс у порівнянні із значеннями рівнів відповідних показників хворих на цукровий діабет без хронічного панкреатиту. Технічний ефект винаходу, а саме розробка способу діагностики розвитку хронічного панкреатиту при цукровому діабеті 2 типу шляхом визначення специфічних діагностичних маркерів для цього контингенту хворих, обумовлений синергізмом заходів, які заявляються. Спосіб виконують наступним чином: При цукровому діабеті 2 типу розвиток хронічного панкреатиту діагностують за рівнями еластази-1, СРП, апеліну, α-амілази та НbАІс, при цьому розвиток хронічного панкреатиту у хворих на ЦД 2 типу діагностують при зниженні значення еластази-1 та зростанні значень СРП, апеліну, α-амілази та НbАІс у порівнянні із значеннями рівнів відповідних показників хворих на ЦД без ХП. 1 UA 111451 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Ефективність способу доказана клінічними дослідженнями. В дослідження були включені 94 (33 чоловіки та 61 жінка) хворих на ЦД2 середнім віком 58,94±1,02 років, з них 32 пацієнти з ізольованим ЦД2 (44 %) склали 1 групу, а 62 пацієнти, яким був встановлений діагноз ХП (66 %), склали 2 групу. Верифікація діагнозу ХП проводилась на підставі стандартів обстеження хворих на ХП згідно з наказом МОЗ України № 638 від 10.09.2014 р. [Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги та медичної реабілітації "Хронічний панкреатит".- Наказ Міністерства охорони здоров'я від 10.09.2014 року № 638.-34 с.]. Діагноз ЦД2 встановлювався згідно наказу МОЗ України №1118 від 21.12.2012 р. [Уніфікований клінічний протокол первинної та вторинної (спеціалізованної) медичної допомоги "Цукровий діабет 2 типу".- Наказ Міністерства охорони здоров'я від 21.12.2012 №1118.-56 с.]. Всім пацієнтам було проведено вимірювання маси тіла, росту. Оцінку трофологічного статусу проводили за рекомендаціями ВООЗ (1997) за індексом маси тіла (ІМТ). ІМТ визначався 2 2 за формулою: ІМТ=вага (кг)/ріст (м ) та вимірювався в кг/м . Антропометричні виміри також містили вимірювання обхвату талії (ОТ) та стегон (ОС), визначено їх співвідношення - ОТ (см)/ОС (см). Значення показника ОТ/ОС у жінок більше 0,85 та у чоловіків більше 0,90 свідчить про абдомінально-вісцеральне ожиріння. Для верифікації діагнозу ХП та оцінки функціонального стану ПЗ використовували біохімічні та інструментальні методи дослідження. Функціональний стан ПЗ оцінювали за біохімічними показниками: вміст а-амілази (за біохімічним методом), вміст фекальної панкреатичної еластази-1 (за імуноферментним методом). Для оцінки наявності та активності запального процесу в ПЗ визначали рівень С-реактивного протеїну (СРП) в сироватці крові за латексним методом. Концентрацію глюкози в сироватці крові натще (ГКН) визначали глюкозооксидантним методом, також визначали толерантність до глюкози. Показники ліпідного спектра сироватки крові (рівень загального холестерину (ЗХС) та тригліцеридів (ТГ)) визначали ензиматичним колориметричним методом. Вміст холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) розраховували за формулою W.T. Friedewald. Оцінка рівня інсулінорезистентності (IP) проводилась за допомогою НОМА (homeostasis model assessment) - моделі оцінки гомеостазу з розрахунком індексу IP (HOMA-IR). При значенні HOMA-IR більше 2,77 діагностували наявність IP. Вміст в сироватці крові апеліну (С-термінального пептиду) та ФНО- визначали імуноферментним методом ("Raybiotech" (USA) та "Вектор-бест" (Росія), відповідно). Дослідження ПЗ виконано за стандартною методикою за допомогою ультразвукової діагностичної системи "Sonoline G-50". Достовірними критеріями ХП при УЗ-дослідженні були зміни розмірів ПЗ, нерівний контур, неоднорідна ехоструктура, гетерогенне посилення ехогенності, розширення головного панкреатичного протоку (ГГШ), кальцифікація та болючість при натисканні датчиком УЗД у зоні проекції ПЗ [Митьков В.В. Клиническое руководство по ультразвуковой диагностике в 5 томах / В.В. Митьков // М.: Видар.-2007.-Т. 5. - 360 с.]. Статистичну обробку результатів дослідження здійснювали з використанням пакетів програм Statistica 6.0. Для порівняння середніх у групах використовувався критерій Манна-Уітні, який не передбачає нормальність розподілу вибірок в кожній групі порівняння. Кореляційні зв'язки визначалися за допомогою непараметричного коефіцієнта Спірмена. Задача прогнозування ХП при ЦД2 вирішувалась за допомогою дискримінантного аналізу. Дискримінантний аналіз передбачає визначення дискримінантних функцій, змінних, найбільш інформативних для класифікації об'єктів та побудови класифікаційних функцій для вирішення задачі класифікації. Вибір дискримінантних змінних з 26 вхідних інтервальних предикторів (показників клінічних та лабораторних досліджень) здійснювався покроковим методом шляхом виключення (включення) вхідних змінних (предикторів) відповідно до їх рівня толерантності (міра надлишковості предиктора для класифікації). При цьому вхідні предиктори перевірялись на відсутність мультиколінеарності - сильної лінійної залежності між ними, що є обмеженням методу. В результаті були отримані класифікаційні функції YЦД2 та YЦД2+ХП, які містили по п'ять вхідних предикторів. Прогнозування ХП у хворих на ЦД2 здійснювалось шляхом обчислень значень класифікаційних функцій YЦД2 і YЦД2+ХП для кожного хворого. При цьому хворий відносився до тієї групи (ЦД2 або ЦД2+ХП), чия класифікаційна функція була вища. Класифікаційні функції обчислювались за формулами: YЦД2=-152,65+0,68«еластаза-1»+22,37«НbА1С»+0,09«альфа-амілаза" 0,54«СРП»+0,02«апелін» YЦД2+ХП=-121,95+0,59«еластаза-1»+19,77«НbА1С»+0,17«альфа-амілаза" 2 UA 111451 C2 5 10 15 20 25 0,38«СРП»+0,03«апелін". При проведенні дискримінантного аналізу оцінювались значення стандартизованих коефіцієнтів канонічних коренів та матриці факторної структури, що дозволило судити про значимість дискримінантних змінних в класифікації. Це дозволило ранжувати вибрані предиктори за важливістю їх в класифікацію в такому порядку: еластаза-1, СРП, апелін, амілаза та НbАІс. Зокрема, можна говорити, що прогноз наявності ХП у хворих на ЦД2 значною мірою обумовлений зниженням значення еластази-1 та зростанням СРП, апеліну, -амілаза та НbАІс. Вивчена частота ХП в залежності від маси тіла у хворих на ЦД2. Встановлено, що ХП вірогідно частіше зустрічається у хворих з підвищеною масою тіла - у 68 % хворих, і тільки у 32 % пацієнтів з нормальною масою тіла (Р