Спосіб корекції внутрішньо-кишкового гомеостазу та відновлення імунного захисту у пацієнтів з дисбіотичними порушеннями мікрофлори шлунково-кишкового тракту

Реферат: Спосіб корекції внутрішньо-кишкового гомеостазу та відновлення імунного захисту у пацієнтів з дисбіотичними порушеннями мікрофлори шлунково-кишкового тракту включає застосування пробіотичних середників. Протягом 12 діб, починаючи з першої доби проведення антибактерійної терапії, використовують пробіотики ПРО БІО РЕ ПЛЮС (Saccharomyces boulardii, Lactobacillus rhamnosus Rosell-343, Lactobacillus helveticus Rosell-52, Bifidobaclerium longum Rosell-175) та ПРО БІО ІМУН (Lactobacillus rhamnosus Rosell-343, Lactobacillus helveticus Lafti L10, Bifidobaclerium infantis Rosell-33, Bifidobacterium bifidum Rosell-71 у комбінації з вітаміном С). UA 111593 U (12) UA 111593 U UA 111593 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема хірургії та гінекології, і може бути використана для корекції внутрішньо-кишкового гомеостазу, обумовленого порушенням пасажу по шлунково-кишковому тракту та формуванням дисбіотичних порушень внутрішньо-просвітної і пристінкової кишкової мікрофлори. Зокрема це стосується пацієнтів з гострим панкреатитом та запальними захворюваннями репродуктивних органів у жінок, яким проводились порожнинні операційні втручання, а також в комплексі медикаментозного лікування застосовується тривала антибактерійна терапія. Проблема медикаментозного лікування пацієнтів даного профілю залишається актуальною, оскільки обов'язковою та домінуючою складовою є застосування антибактерійних препаратів. Особливого значення це набуває у хворих, яким в процесі лікування було використано компонент операційного втручання, з огляду на його вплив на перистальтику кишкового тракту та формування порушень пасажу у таких пацієнтів в ранньому періопераційному періоді. Запальні захворювання репродуктивних органів у жінок зустрічаються достатньо часто, а враховуючи те, що їх вплив на жіночу статеву сферу є значним і, в більшості випадків, викликають різні порушення дітородної функції жіночого організму, лікування пацієнток є безсумнівно актуальним. Процеси запалення часто призводять до менструальної та статевої дисфункції, позаматкової вагітності, безпліддя, ендометріозу. Саме тому лікування жінок з запальними захворюваннями репродуктивних органів повинно бути комплексним та включати як місцеві методики лікувального впливу, так і із застосуванням сучасних антибактерійних препаратів. Домінуючими нозологічними формами, в стандарти лікування яких входить обов'язкове застосування антибактерійних препаратів, у пацієнтів гінекологічного профілю складають запальні захворювання репродуктивних органів (вульвіт, кольпіт, ендоцервіцит) та запалення очеревини малого таза (пельвіоперитоніт). Антибактерійна терапія, як компонент ефективної періопераційної антибіотико-профілактики, допомагає також у вирішенні проблеми післяопераційних інфекційних ускладнень у гінекологічних хворих. Медикаментозне лікування пацієнтів з гострим панкреатитом є багатофакторним та різноспрямованим, оскільки потребує одночасного впливу на різноманітні патогенетичні та патофізіологічні передумови формування, розвитку та клінічного перебігу захворювання і їх адекватної корекції. Комплексна медикаментозна терапія у даного контингенту пацієнтів передбачає купування больового синдрому, пригнічення секреції підшлункової залози, зменшення цитотоксичного впливу запальних цитокінів, вільних радикалів, активованих ферментів, дезінтоксикаційну інфузійну терапію, відновлення адекватного кишкового пасажу, попередження вторинного інфікування й розвитку системних ускладнень. Однією з основних складових медикаментозної терапії у хворих на гострий панкреатит є широке застосування антибактерійних препаратів у поєднанні з інфузійною, спазмолітичною та протизапальною терапією. Антибактерійна терапія в першу чергу спрямована на попередження процесів інфікування ділянок запалення і деструкції паренхіми підшлункової залози та парапанкреатичних просторів, які спостерігаються у домінуючої більшості пацієнтів із гострим панкреатитом. Питання приєднання бактерійного компонента при гострому панкреатиті, шляхи транслокації мікрофлори та заходи її попередження є контраверсійними і на сьогодні не мають остаточного вирішення. Зазвичай, саме ризик вторинного інфікування девіталізованої зони ураження паренхіми підшлункової залози та парапанкреатичної клітковини спонукає хірургів до широкого використання компонента антибактерійного лікування. Застосування антибактерійних засобів зумовлене також тим, що більшість мікроорганізмів, які верифікуються під час проведення бактеріологічних досліджень, отриманих при використанні діагностичних та діагностично-лікувальних пункційних методик у хворих на гострий панкреатит із зони ураженої тканини підшлункової залози та парапанкреатичних просторів, є характерними для колонізаційного спектру товстої кишки. Дані результати є вагомим доказом для твердження, що мікрофлора шлунково-кишкового тракту в умовах його парезу і ушкодження бар'єрної функції, є одним з основних джерел інфікування. Однак слід вказати, що застосування антибактерійних середників на фоні значного порушення перистальтики шлунково-кишкового тракту, зазвичай, супроводжується значним ризиком виникнення дисбіотичних порушень з боку мікрофлори локальних кишкових біотопів. На фоні порушеного пасажу по шлунково-кишковому тракту та тривалої антибактерійної терапії у даного контингенту пацієнтів часто розвивається ціла низка ускладнень, а саме сенсибілізація організму, порушення балансу кишкової мікрофлори із високою ймовірністю розвитку дисбактеріозу та діарейного синдрому, різноманітних алергічних ускладнень та значного зниження імунологічної реактивності організму. У хворих на гострий панкреатит 1 UA 111593 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 зазвичай відзначається також значне зниження рівнів специфічного і неспецифічного імунного протиінфекційного захисту. Цілком очевидно, що запобігання формуванню та розвитку дисбіотичних порушень кишкового гомеостазу та власне кількісно/якісного складу внутрішньо-просвітної і пристінкової кишкової мікрофлори є вкрай важливим. Оскільки лише селективна корекція мікрофлори шлунково-кишкового тракту дозволяє попередити процеси бактерійної транслокації і одночасно профілактує розвиток різноманітних інфекційних ускладнень. Відомим та найбільш коректним способом відновлення балансу мікрофлори шлунковокишкового тракту у хворих з гнійно-запальними ураженнями органів панкреато-біліарної зони (гострий панкреатит) та запальними захворюваннями репродуктивних органів у жінок є профілактичне застосування пробіотичних середників. Відому концепцію використання пробіотиків з метою профілактики дисбіотичних порушень на фоні антибактерійного лікування можна умовно розділити на 2 етапи: 1-й - елімінація надмірного росту умовно-патогенних мікроорганізмів у кишечнику, 2-й -нормалізація мікробіоценозу кишечника [1]. Однак не усі пробіотичні середники, які зазвичай використовуються як з метою елімінації внутрішньо-кишкової мікрофлори, так і для нормалізації мікробіоценозу кишечника, проявляють свою клінічну значимість. Прототипом вибраний спосіб ліквідації проявів кишкового дисбіозу, описаний у дослідженнях Sazawal S. та співав., які відзначали, що найкращий ефект від застосування пробіотиків відзначався у разі їх використання у перші 72 год. від початку антибіотикотерапії. Представлені дані отримані в дослідженнях з наступними мікроорганізмами: L. rhamnosus, L. acidophilus, S. Boulardii [2]. Незважаючи на те, що, за даними авторів, є ефективними, слід вказати, що пробіотичні культури, які входять до складу цих препаратів (L. rhamnosus, L. Acidophilus) не є стійкими до антибактерійних середників, які застосовують для лікування домінуючої соматичної патології, отже, цей спосіб не може бути можна вважати патогенетично обґрунтованим, а відтермінування застосування пробіотичних середників до 6-10 доби від початку антибактерійної терапії призводить до формування стійких порушень кишкового дисбіозу та зниження рівнів специфічного і неспецифічного імунного протиінфекційного захисту. В основу корисної моделі поставлена задача шляхом якісної заміни пробіотичних препаратів забезпечити кількісне/якісне співвідношення компонентів мікрофлори кишечнику у зоні локальних біотопів тонкого кишечнику, попередити розвиток процесів бактерійної транслокації в умовах дисбіозу товстого кишечнику та сприяти відновленню патофізіологічних механізмів ефективності імунологічної реактивності організму у хворих, яким застосовується тривала антибактерійна терапія, наприклад, при ураженнях органів панкреато-біліарної зони (гострий панкреатит) і запальних захворюваннях репродуктивних органів у жінок (вульвіт, кольпіт, ендоцервіцит, пельвіоперитоніт). Поставлена задача вирішується тим, що у способі корекції внутрішньо-кишкового гомеостазу та відновлення імунного захисту у пацієнтів з дисбіотичними порушеннями мікрофлори шлунково-кишкового тракту, що включає застосування пробіотичних середників, згідно з корисною моделлю, протягом 12 діб, починаючи з першої доби проведення антибактерійної терапії, використовують пробіотики ПРО БІО РЕ ПЛЮС {Saccharomyces boulardii, Lactobacillus rhamnosus Rosell-343, Lactobacillus helveticus Rosell-52, Bifidobaclerium longum Rosell-175) та ПРО БІО ІМУН {Lactobacillus rhamnosus Rosell-343, Lactobacillus helveticus Lafti L10, Bifidobacterium infantis Rosell-33, Bifidobacterium bifidum Rosell-71 у комбінації з вітаміном С). Поставлена задача вирішується також тим, що пацієнтам з першої доби антибактерійної терапії призначають пробіотик ПРО БІО РЕ ПЛЮС у дозуванні 1 капсула тричі на добу впродовж чотирьох діб та на п'яту-дванадцяту добу застосовують пробіотик ПРО БІО РЕ ІМУН у дозуванні 1 капсула один раз на добу. Комбіноване комплексне застосування запропонованих двох пробіотичних середників дозволяє провести двоетапну селективну корекцію внутрішньо-кишкового гомеостазу на рівні біотопу тонкого та товстого кишечнику, що одночасно дозволяє попередити розвиток процесів бактерійної транслокації, нівелювати передумови до формування діарейного синдрому та сприяє зростанню рівнів специфічного і неспецифічного імунного протиінфекційного захисту. Комплексне використання пробіотичних препаратів ПРО БІО РЕ ПЛЮС та ПРО БІО ІМУН забезпечує максимальний клінічний ефект, який обумовлений синергічною дією цих препаратів, оскільки основним компонентом у цих двох препаратах є культура Lactobacillus rhamnosus Rosell-343. Пробіотична культура Saccharomyces boulardii, яка входить до складу ПРО БІО РЕ ПЛЮС, завдяки своїй природній стійкості до антибактерійних середників має здатність пригнічувати ріст 2 UA 111593 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів і грибків, які порушують біоценоз кишечнику, що забезпечує ефект стабільності балансу мікрофлори кишечника і, відповідно, попереджає формування у хворих передумов до розвитку кишкового дисбіозу, а комплекс Proimunstrains® ліофілізованих пробіотичних культур Proimunstrains® - Lactobacillus rhamnosus Rosell-343, Lactobacillus helveticus Lafti Ы0, Bifidobacterium infantis Rosell-33, Bifidobacterium bifidum Rosell71 - у комплексі з вітаміном С, який входить до складу ПРО БІО РЕ ІМУН, покращує природний імунний захист організму, допомагає боротися зі шкідливими мікроорганізмами, сприяє запобіганню виникненню кишкових інфекцій, підтримує здоровий стан організму та є додатковим джерелом життєздатних пробіотичних мікроорганізмів. Клінічний ефект корекції внутрішньо-кишкового гомеостазу та відновлення імунного захисту у пацієнтів з дисбіотичними порушеннями бактеріального балансу мікрофлори шлунковокишкового тракту з використанням даних препаратів прослідковується у покращенні загального стану пацієнтів (відновлення адекватної моторики кишечнику, формування стільця та відсутність проносів, профілактування вторинних інфекційних ускладнень) та відновленні інтеграційних імуногематологічних показників (індекс співвідношення моноцитів та лімфоцитів (ІСМЛ) та індекс співвідношення лімфоцитів та моноцитів (ІСЛМ). Дані показники дозволяють достовірно оцінити стан макроорганізму в процесі медикаментозного лікування. Так, підвищення показника ІСМЛ (у нормі 0,1-0,3) характерно для фаз ініціації синдрому системної запальної відповіді (SIRS) та імунотоксикозу. імунного дистресу. Зростання індексу ІСЛМ (у здорових осіб у фізіологічних умовах становить 5,34±0,59) свідчить про активний запальний процес і порушення імунологічної реактивності та відображає взаємовідношення афекторної та ефекторної ланок імунологічного процесу і фактично є маркером реактивності організму при гострому запальному процесі та ендогенній інтоксикації. Спосіб здійснюють таким чином. Хворим із хірургічною та гінекологічною патологією (гострий панкреатит, вульвіт, кольпіт, ендоцервіцит, пельвіоперитоніт), яким застосовується тривала антибактерійна терапія, у комплексі медикаментозного лікування паралельно з проведенням антибактерійної терапії призначають два пробіотичних середники ПРО БІО РЕ ІМУН та ПРО БІО РЕ ПЛЮС впродовж дванадцяти діб, відповідно до запропонованої схеми лікування: перша-четверта доба - пробіотик ПРО БІО РЕ ПЛЮС (Saccharomyces boulardii 250 мг, Lactobacillus rhamnosus Rosell-343 39,4мг, Lactobacillus helveticus Rosell-52 21,0 мг, Bifidobacterium longum Rosell-175 27,0 мг) 1 капсула три рази на добу; п'ята-дванадцята доба - пробіотик ПРО БІО РЕ ІМУН Lactobacillus rhamnosus Rosell-343 (50 %), Lactobacillus helveticus Lafti L10 (30 %), Bifidobacterium infantis Rosell-33 (10 %), Bifidobacterium bifidum Rosell-71 (10%) у комплексі з вітаміном С (55 мг) 1 капсула один раз на добу. Застосування запропонованого способу, стверджене достовірними результатами клінічних спостережень (відновлення перистальтичних рухів, зниження кількості та об'єму добових випорожнень), профілактує формування порушень внутрішньо-кишкового гомеостазу в періоді проведення антибактерійної терапії, сприяє нормалізації співвідношення усіх компонентів мікрофлори кишечнику, профілактує розвиток процесів бактерійної транслокації в умовах дисбіозу товстого кишечнику та забезпечує відновлення процесів травлення, сприяє зростанню рівнів специфічного і неспецифічного імунного протиінфекційного захисту. Клінічний приклад 1. Хвора С, 36 років, була прийнята з інтенсивним больовим синдромом низу живота, ознаками інтоксикації, підвищеною температурою тіла до 38.2 °С, тахікардією до 110 уд./хв.., гіпотонією до 90/55 мм рт. ст., частота дихання 22 на хв. З анамнезу відомо, що хворіє впродовж двох діб, коли відмітила появу болі внизу живота, зростання температури тіла та загальною слабкістю. На другу добу з'явились ознаки здуття живота, дворазове блювання та підвищилась температура тіла. На момент госпіталізації шкірні покриви бліді, сухі, рівень 9 лейкоцитозу 14.8  10 /л, з зсувом лейкоцитарної формули вліво, гемоглобін 116 г/л. На контрольному рентгенологічному дослідженні органів грудної клітки без патологічних змін. На оглядовій рентгенограмі органів черевної порожнини - значний метеоризм, декілька горизонтальних рівнів рідини. При проведенні ультрасонографічного обстеження стверджено наявність рідини у малій мисці та по правому флангу. Пацієнтку було взято в операційну. Під час операційного втручання стверджено наявність гнійного ексудату - пельвіоперитоніт. У ранньому періопераційному періоді, враховуючи важкий стан пацієнтки та виражені ознаки інтоксикації, призначено комплекс інфузійної дезінтоксикаційної терапії з включенням антибактерійної терапії (меропенем (Meropenem) 1 г на 200 мл 0,9 % розчину NaCl внутрішньовенно тричі на добу + Метронідазол 100 мл