Застосування натрієвої солі [полі-(2,5-дигідроксифенілен)]-4-тіосульфокислоти для лікування гострого пошкодження нирок

Реферат: Застосування натрієвої солі [полі-(2,5-дигідроксифенілен)]-4-тіосульфокислоти для лікування гострого пошкодження нирок. UA 114966 U (12) UA 114966 U UA 114966 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицина, а саме до клінічної фармакології, і може бути використана для лікування гострого пошкодження нирок. Актуальна проблема сучасної медицини - гостре пошкодження нирок (ГПН) клінічно характеризується швидкою втратою їх гомеостатичних функцій, схильністю до хронізації, негативним впливом на якість і тривалість життя хворих. Частота даної патології постійно зростає, досягаючи 30 % у деяких відділеннях інтенсивної терапії. Не зважаючи на те, що в медичну практику впроваджуються нові лікарські засоби для лікування ГПН і підвищується їх ефективність, смертність при ГПН на сьогоднішній день настільки ж висока, як і кілька десятиліть тому, коли в арсеналі замісної терапії не було нічого, окрім звичайного гемодіалізу [Casino F.G. Simple and accurate quantification of dialysis in acute renal failure patientis during either urea non-steady state or treatment with irregular or continuous schedules / F.G. Casino, M.R. Marshall // Nephrol. Dial. Transplant. - 2004. - № 19. - P. 1454-1466; Киселев В.И. Острая почечная недостаточность / В.И. Киселев, А.Н. Пугачев, А.Н. Толкачев // Нефрол. и диал. - 2005. - № 3. - С. 395]. Можливості ефективної та обґрунтовано доказової фармакологічної лікувальнопрофілактичної нефропротекції і досі залишаються вкрай обмеженими. Перспективним є пошук препаратів неспецифічної політропної метаболічної дії, які зможуть запобігати типовим проявам уражень нирок, зокрема протидіяти гіпоксії та ішемії, впливати на нирковий кровообіг, енергозабезпечення клітин, процеси вільно радикального перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та інші механізми захисту нирок. Сучасна фармакопротекція нирок передбачає головним чином застосування препаратів діуретичної дії та препаратів з антигіпоксичною активністю. Для досягнення лікарського захисту нирок у відповідності з переважанням клінічної вираженості їх стану використовують препарати з антигіпертензивною, діуретичною, гіпоазотемічною, гіполіпідемічною, гіпоглікемічною, протизапальною, антимікробною і іншими видами фармакологічної дії або їх комбінації [Рябов С.И. Нефрология. Руководство для врачей / С.И. Рябов. - Т.2: Почечная недостаточность. СПб.: СпецЛит, 2013. - 232 с.; Николаев А.Ю. Возможности и перспективы нефропротекторной стратегии / А. Ю. Николаев // Терапевтический архив. - 2012. - № 6. - С. 77-80]. Дані засоби були обрані в якості прототипу, як найбільш близькі за технічною суттю та результатом, який може бути досягнутим, до того, що заявляється. В основу корисної моделі поставлено задачу розширення арсеналу засобів для лікування гострого пошкодження нирок шляхом застосування натрієвої солі [полі-(2,5-дигідроксифенілен)]4-тіосульфокислоти. Задачу, яку поставлено в основу корисної моделі, вирішують тим, що застосовують натрієву сіль [полі-(2,5-дигідроксифенілен)]-4-тіосульфокислоти для лікування гострого пошкодження нирок. Технічний ефект корисної моделі, обумовлений тим, що застосування натрієвої солі [полі(2,5-дигідроксифенілен)]-4-тіосульфокислоти розширяє арсенал лікарських засобів для лікування ГПН та дозволяє скорегувати фармакологічні підходи у даної категорії хворих і за можливості попередити формування ускладнень у них. Відрізняє корисну модель те, що використання відомої в медицині речовини невідоме із рівня техніки і призводить до результату, який не витікає з відомих характеристик цієї речовини, таким чином одержуючи значний зверхсумарний результат - розширення арсеналу засобів для лікування гострого пошкодження нирок шляхом застосування натрієвої солі [полі-(2,5-дигідроксифенілен)]-4-тіосульфокислоти. ПДТ-Na відноситься до групи антигіпоксантів, знижує споживання кисню організмом і в той же час в умовах гіпоксії підвищує інтенсивність тканинного дихання, особливо в органах з високим рівнем обміну речовин. Препарат активізує окиснення сукцинату в мітохондріях і знижує їх чутливість до нестачі кисню, перешкоджає шкідливій дії активних форм кисню та іонів кальцію. Антигіпоксична дія ПДТ-Na фактично пов'язана з її антиоксидантним ефектом, обумовленим наявністю в структурі поліфенольного убіхінонового компонента, електронноакцепторні властивості якого сприяють швидкому окисненню накопичених еквівалентів відновленого нікотинамідаденіндінуклеотидфосфата. Антиоксидантна дія проявляється завдяки тіосульфатному угрупованню, стимулюючи руйнування продуктів ПОЛ, а антирадикальна активність залежить від присутності в його структурі полімеризованого фенольного комплексу, що перешкоджає розвитку реакції вільнорадикального окиснення і утворення перекисів ліпідів. Особливістю антиоксидантної дії ПДТ-Na є її здатність нормалізувати ПОЛ як при підвищених, так і знижених його показниках. Це розширює можливості практичного застосування даного антигіпоксанта не тільки при захворюваннях, пов'язаних з гіпоксією і окислювальним стресом, але і при інших видах порушення окисної рівноваги. 1 UA 114966 U 5 10 15 20 25 30 35 40 Нефропротекторну дію ПДТ-Na виявлено на підставі оціненого в модельних дослідах ефекту у вигляді відновлення діурезу, вмісту в крові і сечі креатиніну і сечовини, показників канальцевої реабсорбції при гострому пошкодженні нирок. Технічний ефект корисної моделі доведено експериментально. Досліди виконані на 30 білих статевозрілих безпородних нелінійних щурах-альбіносах обох статей масою тіла 150-170 г. Усі досліди проводились у відповідності з директивою 86/609 ЄЕС від 24 листопада 1986 p. (Strasbourg) про дотримання законів, постанов та адміністративних положень держав ЄС з питань захисту тварин, що використовуються для експериментальної та іншої наукової мети, а також згідно з методичними рекомендаціями Державного експертного центру МОЗ України. Згідно дизайну першого етапу дослідження здатності ПДТ-Na до лікування гострого пошкодження нирок при експериментальному ГПН за показниками фільтраційно-видільної функції нирок (табл. 1, 2) використовували сучасну, найбільш інформативну модель гострого токсичного пошкодження нирок -гентаміцинову нефропатію. Ця модель віддзеркалює основні ланки патогенезу ГПН, доступна та легко відтворюється в лабораторних умовах, придатна як для скринінгу, так і для поглиблених досліджень потенційних нефропротекторних лікарських засобів. Всі піддослідні тварини були розподілені на п'ять експериментальних груп (по 6 щурів у кожній): 1 - інтактний контроль; 2 - патологія (згідно моделі ГПН); 3 - патологія + ПДТ-Na (90 мг/кг); 4 - патологія + препарат порівняння хофітол (1,36 мл/кг); 5 - патологія + препарат порівняння тіотріазолін (18 мг/кг). Дози препаратів визначено згідно з інструкцією для медичного застосування з перерахунком для щурів за коефіцієнтом видової чутливості по Ю.Р. Риболовлєву. Для кількісної оцінки показників видільної функції нирок, що характеризують функціонування процесів клубочкової фільтрації, канальцевої реабсорбції та секреції в нефроні, вивчали загальноприйняті біохімічні показники. Сечу збирали у спеціальних клітинах-воронках в окремі кювети, досліджували спонтанний добовий діурез. Кров збирали відразу після декапітації тварин, яку проводили під нембуталовим наркозом (30 мг/кг внутрішньочеревинно 0,1 % розчину). У зібраній сечі та у сироватці крові спектрофотометрично на цифровому спектрофотометрі PD-303 (Ареї, Японія) згідно з інструкціями із використання стандартних тест-наборів реагентів ТОВ "Спайн-лаб" (м. Харків, Україна) визначали вміст ендогенного креатиніну (кінетичний метод Яффе), сечовини (кінетичний метод Urease-GLDH), загального білка в сироватці крові (колориметричний біуретовий метод) та в сечі (фотометричний метод за реакцією з сульфосаліциловою кислотою). Цифровий матеріал оброблено загальноприйнятим в медико-біологічних дослідженнях методом варіаційної статистики з використанням комп'ютерної програми "Statistica 6,0", при цьому для оцінки вірогідності одержаних результатів Р1-Р4 використано критерій t Стьюдента. В умовах проведеного експерименту тривале введення гентаміцину (80 мг/кг) протягом 14 днів спричинило тяжке токсичне ураження нирок, що проявлялось протеїнурією (збільшення вмісту білка у сечі у 2,2 рази), що є критичним чинником прогресування хвороб нирок, гіперазотемією (збільшення креатиніну в сироватці крові на 40 %), збільшенням вмісту сечовини в сироватці крові у 6 разів відносно аналогічних показників у інтактних тварин (див. табл. 1, 2). Таблиця 1 Вплив ПДТ-Na на динаміку показників фільтраційно-видільної функції нирок у сироватці крові щурів за умов гентаміцинової нефропатії (М±m, n=6) Група щурів Інтактний контроль Патологія (ГПН) Стат. показник Μ ±m Μ ±m Pi Креатинін (мкмоль/л) 69,57 4,56 97,58 4,54 0,05 0,05