Спосіб підвищення адаптаційних можливостей дитини

МПК6 A61 Hl/OO, A61 НЗЗ/00 СПОСІБ ПІДВИЩЕННЯ АДАПТАЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ДИТИНИ Винахід відноситься до неонатології, зокрема до нетрадиційних методів оздоровлення дитини та може використовуватись у пологових будинках, дитячих відділеннях лікарень, дитячих оздоровчих установах та домашньому середовищі. Дитині з самих перши х днів життя потрібні рухи, впра ви, які впливають на її фізичний та психічний стан. У 30-67% новонароджених виявляються ті чи ін ші анома лії скелета. Це - недороз виненість поперекового ві дділу хре бта, дисплазі я к ульшови х с углобів , різна довжина кінці вок т ощо. Однією з най часті ши х п ричин роз витк у малюкового скаліозу є генетичний фактор [В. Сердюк "Виникнення та розвиток деформації хребта. Медичні і соціальні аспекти проблеми", журнал "Винахідник України" № 2-97/1-98, с. 19-27]. Ранні рухи тулуба та кінцівок у потрібному обсязі зведуть до мінімуму можливість розвитку за хворю вань кіст яка у біль ш стар ом у віці, попере дят ь роз виток захворювань центральної і периферичної нервових систем, захворювань внутрішніх органів. Відомий "Способ Джуны повышения адаптационных возможностей организма" (п. СССР №1788900, А61 Н1/00, Бюл. №2, 15.01.93), який дозволяє урегулювати процеси збудження та гальмування головного мозку, роз вити резервні функції апарату кро вообіг у та ди хання тим самим підвищити інтеграційні процеси здорового організму. Спосіб полягає у виконанні комплексу фізичних вправ, що вміщують динамічні та статичні напруження та розслаблення м'язів. Застосовуються методи безконтактного масаж у. Можли вість заст осування йо го тільки для дорос лої людини є недоліком цього рі шення. Дл я немовлят його застосувати неможливо, тому що спосіб реалізується безпосередньо пацієнтом. Відомий "Спосіб корекції біоритмічної діяльності людини та її життєвого середовища"(п. України №20254А, А61 НІ/00, ПВ №1,1998), який здійснюється шляхом син хронного виконання хвилястих рухів хребта, дихальних рухів та рухів суглобів кінцівок, голови, тулуба, при цьому здійснюється гармонічне поєднання біоритмічної та фізіологічної рухови х систем. Недоліком цього рішення також є неможливість застосування його для немовлят тому, що спосіб реалізується пацієнтом безпосередн ьо. Крім того здійснювати усві домлений біологічний зворотний зв'язок може тільки дорослий. За прототип обрано "Способ проведения лечебной гимнастики у детей с поражением опорно-двигательного аппарата" (п. РФ №2040922, А61 Н1/00, Бюл. №22, 10.08.95), який містить виконання водних процедур з зануренням у воду та гімнастичні вправи, які виконують після водних процедур. Гімнастичні вправи являють собою рефлекторну гімнастику та послідовно виконувані лікувально-гімнастичні вправи. Спосіб дозволяє відновити та зміцнити структурну основу функціональної системи рухів. Однак недоліком рішення за прототипом є його направленість тільки на лікування хворих дітей з порушенням опорно-рухового апарату, тобто не забезпечується загальний тренуючий вплив на організм дитини, що не дозволяє підви щити адаптаційні можливості практично здорового дитячого організму. Водні процедури, які застосовані, регулюють тільки вплив гравітаційних факторів та направлені на зниження підвищеного м'язового тонуса тобто не несуть активного характеру. В осн ову вина ходу п оста вле но за дачу досягти еф екти вного трен ува ння ске летн о-м'язо вого апа рат у, роз витк у та відн овленн я дільни ць мозку, як здорових так і таки х, що мають патологі чні відхилення, та благодійного впливу на всі системи організму дитини шляхом виконання послідовності рухів та водних процедур, що в свою чергу буде сприяти підвищенню адаптаційних процесів у дитини до оточуючого середовища. Задача вирішується тим, що спосіб підвищення адаптаційних можли восте й дитини, який пол ягає в том у, що п ослідовно у ча сі виконують комплекс рухів, запропонованих інструктором, та проводять водні процедури з зануренням у воду, згідно з винаходом, до виконання рухів встановлюють контакт з дитиною, погладжують поверхню її тіла в різних напрямках та супроводжують рухи дитини рухами інструктора, крім того комплекс рухів поступово ускладнюють, а водні процедури складають із серії підтримок дитини на воді та комплексу вправ на затримку дихання під водою, при цьому водні процедури синхронізують з ритмом дихання дитини. Отже встановлення контакту з дитиною та погладжування поверхні її тіла в різних напрямках дозволяють розпочати спілкування з немовлям зрозумілою для неї мовою. Супроводження рухів дитини з рухами інструктора дозволяє відчути ступінь рухливості суглобів дитини, тонус та силу, при цьому можливо активізувати загальмовану дитину або н а впа ки зн ят и пі дви ще ний т он ус орган ізм у дитин и. Ви кон анн я комплексу рухів, запропонованих інструктором, дозволяє поступово переключати увагу дитини на ті дії, що їй пропонують, тобто дитина не відчуває опору своїм рухам. Комплекс рухів поступово ускладнюють, що забезпечує підвищення фізичного навантаження. Проведення водних процедур шляхом виконання серії підтримок дитини на воді дозволяє впливати на психічний та фізичний розвиток дитини, пом'якшити пологовий стрес. Виконання комплексу вправ на затримку дихання під час водних проце дур з за н урення м ст ворюют ь ум ови помі рної гіпокс иї , що призводить до стимулювання діяльності внутрішніх органів, виводу з організму токсичних речовин, зняття стресу у дитини. Синхронізація ритму дихання дитини з виконанням вправ у воді д оз во ляє с лі дк ува ти за на ван та же нн ям ди тин и т а р е гулю ва ти інтенсивність водних процедур. Таким чином сукупність перелічених ознак дозволяє встановити енергетичний баланс в організмі дитини, який порушується під час пологів. Спосіб здійснюють таким чином. Коли дитина поїла, не спить, спокійна, її слід розкрити, покласти на спину та накрити своїми теплими долонями. При цьому дитина повинна відчути турботу про неї, захист, тепло та спокій. Інструктор повинен ві дчути взаємопороз уміння з дитиною, знайти відчуття контакту. Поступово доторкання переводять на погладжування тіла дитини у всіх напрямках, від усього тіла в цілому до окремих його частин. Оскільки дитина виконує свої невимушені рухи, то супроводжують ці рухи власними рухами інструктора. При ц ьом у необхідно відчути ступінь рухомості, тонус, силу тіла дитини. Потім починают ь пл а вно к ерувати рухами дити ни, але п ри ц ьом у дитина не повинна відчувати опору своїм рухам. Рухи, запропоновані інструктором, можуть бути різноманітними (розведення та схрещування рук, круги руками, згинання в ліктях тощо. Аналогічно ногами.). Поступово рухи ускладнюють, доповнюють наведені рухи вправами для голови, що надає напруження на шию. Амплітуду рухів нарощують поступово. З часом додають вправи з підтягувань, висів, покачувань, поворотів, захватів тощо. Поперемінно з комплексом проводять водні процедури, наприклад, у домашній ванні. Дитина має звикнути до води, а інструктор повинен легко маніпулювати тілом дитини. При цьому дитину підтримують різноманітними способами: під підборіддя, під груди, під голову, за руки та ін. Підт рим уючи дитин у викон ують такі прості дії, як плавні покачування, ковзання по воді взад-вперед тощо. Поступово переходять д о ви к о на нн я к ом п ле кс у вп р а в н а з а тр им к у ди ха н н я . Під ч а с переміщення на воді злегка ллють воду на чоло дитини таким чином, щоб вода текла п о йог о обличчю, пере шко джаю чи ди ханню. При цьом у дитина рефлекторно затримує дихання. Коли дитина з часом освоїть такі вправи, додають пірнання, спочатку дуже короткі. Всі вправи з водних процедур синхронізують з диханням дитини. Своїм ритмом дихання дитина задає темп виконання вправ. Процедури виконують у воді, температура якої не перевищує 32-34°С. Необхідно уважно слідкувати за станом дитини. Як що на вантаження на дитин у занадт о вис оке слід вправи припинити. Навантаження в ході виконання вправ та водних процедур, їх інтенсивність підбирають індивідуально для кожної дитини. Крім того спосіб забезпечує безпеку виконання вправ тому, що діє такий фактор як вага дитини, а не вага та сила дії інструктора. Приклад 1. Хворий Д., 7 місяців. Батьки звернулись з приводу захворювання дитини на гнійний менінгит, внаслідок чого атрофований зоровий нерв, окове дно сірого кольору. Згідно зі способом за допомогою інструктора проведено комплекс рухів та водні процедури впродовж 1,5 тижднів, а далі бат ьки самостійно з аймались з ди тиною по ре ком ендованій програмі. Після 1 року 2 місяців у дитини відновився зір. Окове дно набуло рожевого кольору. Приклад 2. Хворий С, 6 місяців. Батьки зверн улись з приводу дисплазії кульшового суглоба та відхилення внутрішньочерепного тиску. Дитина знаходилась в стременах. Проведено індивідуальний комплекс рухів, який виконувався впродовж 4 місяців щоденно. Через день проводилися водні процедури. Після 4 місяців здійснення занять за способом дитина почала підніматись на ноги. Стремена були зняті. Нормалізувався внутрішньочерепний тиск. Приклад 3. Хворий М., 7 місяців. Діагноз дитини — ДЦП внаслідок порушення внутрішньочерепного тиску. Щоденні виконання водних процедур та незначне навантаження комплексом рухів впродовж 9 місяців дозволило зняти діагноз. Дитина почала пересуватись. Таким чином досвід використання запропонованого комплексу рухів та водних процедур дозволяє рекомендувати їх як важіль стимулюючого впливу на організм дитини для підвищення її адаптаційних можливостей.