Спосіб лікування синдрому подразненого кишечнику

1. Спосіб лікування синдрому подразненого кишечнику шляхом надання дієтичних рекомендацій з урахуванням домінуючого варіанта СПК, проведення психотерапевтичних заходів, призначення спазмолітиків, холінолітиків, селективних антагоні 3 зультатів у перебігу СПК. Відомий спосіб лікування СПК з діареєю включає застосування ентеросорбентів, таких як карбонат кальцію, активоване вугілля, діоктаедричний смектит [А.И. Парфенов. Синдром раздраженного кишечника: стандарты диагностики и лечения / Consilium medicum. - 2002. - T.4, №7. - С.25-29]. Недоліком відомого способу є пізній ефект від застосування препаратів, який розвивається на 5-6 день, недостатня та нетривала його ефективність. Відомий спосіб лікування СПК з переважанням абдомінального синдрому та метеоризму включає у якості монотерапії застосування комбінованого препарату Метеоспазмілу [Н.В. Харченко, В.В. Черненко. Синдром раздраженного кишечника: диагностика и лечение болевого синдрома метеоспазмилом // Сучасна гастроентерологія. - 2005. Т.21, №1. - С.86-92]. Недоліком відомого способу є недостатня ефективність відомого способу. Відомий обраний за прототип спосіб лікування СПК, який є найближчим до способу, що заявляється, по суті та досягнутому технічному результату, викладений у клінічних протоколах надання медичної допомоги хворим за спеціальністю "Гастроентерологія" [Наказ МОЗ України № 271 від 13.06.2005]. Відомий спосіб-прототип включає надання дієтичних рекомендацій з урахуванням домінуючого варіанту СПК, психотерапевтичних заходів, призначення спазмолітиків, холінолітиків, селективних антагоністів кальцію, антидіарейних засобів (при домінуючій діареї), проносних засобів (при домінуючих запорах), прокінетиків, пребіотиків, 5НТ4-агоністів, антидепресантів (низькі дози), інгібіторів зворотного захоплення серотоніну в загальноприйнятих терапевтичних дозах. Курс лікування за відомим способом-прототипом продовжують до 8 тижнів. Недоліком відомого способу-прототипу є недостатня ефективність терапії, виникнення ряду шкідливих для організму побічних реакцій через довготривалий прийом препаратів. Ефективність лікування СПК за відомим способом-прототипом, згідно з клінічними дослідженнями авторів способу, що заявляється, складає 47,5% та розвивається впродовж 12 місяців лікування. У 5% пацієнтів відзначають погіршення стану, у 47,5% - зміни відсутні. Тривале застосування препаратів призводить до ряду побічних ефектів. Так, довготривале лікування: - інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може викликати діарею та нудоту, підсилення тривоги та безсоння, головний біль; - антидепресантами - сонливість, відчуття сухості у роті, утруднення при сечовипусканні (особливо у чоловіків), порушення гостроти зору, біль в очах, запаморочення, головний біль, послаблення, шум у вухах, відчуття серцебиття та завмирання або повзання мурашок у кінцівках, шкірні висипи, розлади травного тракту (нудота, блювання, пронос, запор), тремтіння у м'язах, підвищене потовиділення, набряки, порушення менструального циклу; - антидіарейними засобами - тимчасову атонію кишечнику або запори, іноді кишкову непрохідність, пригнічення ЦНС; 50964 4 - холінолітиками - тахікардію, затримку сечовиділення, підвищення внутрішньоокого тиску, сонливість та посилення запорів; - прокінетиками - гіперкінето-дистонічні явища, сонливість, реакції у вигляді одурманювання, сухості у роті. - 5НТ4-агоністами - біль у животі, нудоту, головний біль, запаморочення, біль у спині, грипоподібні симптоми. В основу корисної моделі поставлено задачу в способі лікування СПК шляхом прийому протизапального лікарського засобу, добору лікувальної дози, зміни терміну терапії забезпечити ліквідацію запального процесу у кишечнику, що сприяє відновленню функціональних можливостей кишечнику та всього організму без розвитку негативних побічних ефектів та попереджає появу рецидивів захворювання. При цьому порівняно з відомим способом-прототипом ефективність лікування збільшується з 47,5 % до 78,1-87,5%. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі лікування СПК шляхом надання дієтичних рекомендацій з урахуванням домінуючого варіанту СПК, проведення психотерапевтичних заходів, призначення спазмолітиків, холінолітиків, селективних антагоністів кальцію, антидіарейних засобів, проносних засобів, прокінетиків, пребіотиків, 5НТ4-агоністів, антидепресантів, інгібіторів зворотного захоплення серотоніну в загальноприйнятих терапевтичних дозах, новим є те, що додатково хворому призначають месалазин перорально по 500мг 2-3 рази на день впродовж 14-20 днів в залежності від тяжкості захворювання. Ще одна відмінність способу, який заявляється, є те, що в якості месалазину призначають препарат, вибраний з ряду: Salofalk, Asacol, Pentasa, Asalit, Claversal, Mesacol, Tidocol, 5-ASA, Salosinal. Між сукупністю ознак корисної моделі та технічним результатом, якого можна досягти при її реалізації, існує причино-наслідковий зв'язок. Наявність елементів запалення у кишечнику, яке виникає при СПК, сприяє рецидивам захворювання, розвитку органічних змін у кишечнику. Останні світові дослідження [наприклад, А.А. Шептулин, СЮ. Кучумова. Новое в изучении проблемы синдрома раздраженного кишечника / Росс. журн. гастроэнтерол., гепатолог., колонопроктол. - 2009, Т.19, №4. - С.81-85], підтверджують наявність елементів запалення у слизовій оболонці кишечнику, можливо, генетично обумовлених, що пояснює доцільність включення протизапального лікарського засобу до схеми терапії СПК. Лікування за відомим способом-прототипом включає надання дієтичних рекомендацій з урахуванням домінуючого варіанту СПК, проведення психотерапевтичних заходів, призначення спазмолітиків, холінолітиків, селективних антагоністів кальцію, антидіарейних засобів, проносних засобів, прокінетиків, пребіотиків, 5НТ4-агоністів, антидепресантів, інгібіторів зворотного захоплення серотоніну в загальноприйнятих терапевтичних дозах. Однак ефективність при лікуванні СПК за відомим способом-прототипом виявляється тільки у 47,5% випадків через відсутність протизапальної терапії. Для ліквідації запального процесу у кишечнику 5 50964 згідно зі способом, що заявляється, проводять протизапальне лікування при СПК негормональним препаратом месалазину. Дані про застосування месалазину для лікування СПК літературі відсутні. Механізм протизапальної дії месалазину до цього часу залишається не зовсім ясним. Відомий ефект гальмування за допомогою месалазину утворення цитокінів, ліпооксигеназного шляху метаболізму арахідонової кислоти, пригнічення продукції лейкотрієнів - основних медіаторів розвитку запального процесу, в тому числі і в слизовій оболонці кишечнику, за рахунок пригнічення циклооксигенази, пригнічення утворення простагландинів, які являються основними не тільки у виникненні запалення, але і у ґенезі болю, основного симптому СПК. Месалазин проявляє антиоксидазну активність завдяки елімінації вільних радикалів, перешкоджає процесу утворення ракових клітин, зменшуючи апоптоз кишкового епітелію, інактивує токсичний оксид азоту. Засіб проявляє антибактеріальну дію у товстій кишці у відношенні до кишкової палички та деяких коків. За рахунок пригнічення секреції лімфоцитами імуноглобулінів месалазин проявляє імуномодулюючу дію [Salofalk. Хронические воспалительные заболевания кишечнику. Болезнь Крона и неспецифический язвенный колит. - Freiburg, 1996. - 107с]. Тривалість прийому препаратів, їхнє поєднання, а також ефективні лікувальні дози добирали дослідним шляхом. Як показали клінічні дослідження, після 14-денного курсу протизапальної терапії месалазином стан слизової оболонки кишечнику значно поліпшувався. В залежності від тяжкості захворювання терапію продовжували до 20 днів. Експериментально встановлена оптимальна доза для месалазину складає 500мг 2-3 рази на день. Лікування меншими дозами протягом коротшого, ніж заявлено, терміну є неефективним, а при лікуванні більшими дозами та довше, ніж заявлено, поліпшення стану вже не настає, але можуть порушитися функції нирок. Керуючись численними факторами складного патогенезу, невід'ємною частиною лікування СПК за способом, що заявляється, є застосування базової терапії: надання дієтичних рекомендацій з урахуванням домінуючого варіанту СПК, психотерапевтичних заходів, призначення спазмолітиків, 6 холінолітиків, селективних антагоністів кальцію, антидіарейних засобів, проносних засобів, прокінетиків, пребіотиків, 5НТ4-агоністів, антидепресантів, інгібіторів зворотного захоплення серотоніну в прийнятих терапевтичних дозах. Порівняльну ефективність способу лікування СПК, що заявляється, і відомого способупрототипу було вивчено на 72 хворих із загостренням СПК (з різними варіантами) віком від 18 до 58 років. Діагноз СПК встановлено клінічно з урахуванням рекомендацій міжнародної наради експертів (Римські критерії III, 2006). Усім хворим проводили ендоскопічне дослідження товстої кишки до та після терапії: ректороманоскопію апаратами "Ре ВС-3", "Ре ВС-5", колоноскопію - "КУВО-1", "Olympus-CF-30L", "WC-88WM". Для об'єктивізації ендоскопічних змін і для оцінки виразності змін слизової оболонки товстої кишки, наявності запалення у ній під час ендоскопії проводили цитологічне дослідження. Всі дослідження виконані за відомими методиками [Лабораторні методи дослідження в клініці / Під ред. В.В. Меньшикова. - М.: Медицина, 1987. - 368с; Мельник А.Н. Цитоморфологическая диагносика опухолей. - К.: Здоров'я, 1983. - 240с.] обстеження хворих. Усі хворі основної групи (І група, 32 чоловіки) приймали терапію за способом, що заявляється: надання дієтичних рекомендацій з урахуванням домінуючого варіанту СПК, проведення психотерапевтичних заходів, призначення спазмолітиків, холінолітиків, селективних антагоністів кальцію, антидіарейних засобів, проносних засобів, прокінетиків, пребіотиків, 5НТ4-агоністів, антидепресантів, інгібіторів зворотного захоплення серотоніну в загальноприйнятих терапевтичних дозах та препарат месалазину по 500мг 2-3 рази на день впродовж 14-20днів. II групу (порівняльну) склали 40 хворих на СПК, які одержували лікування за відомим способом-прототипом впродовж 2-8 тижнів в залежності від тяжкості захворювання: таке саме, як і в І групі, але без застосування месалазину. Результати клінічних досліджень занесені до таблиці 1. Порівняльна клінічна ефективність способу лікування СПК, що заявляється (І), та відомого способу-прототипу (II), n1=32, n2=40. Таблиця 1 Симптоми Біль: відсутній зменшився Метеоризм відсутній Порушення дефекації: відсутні зменшились Астенічні симптоми: відсутні зменшились 3-й день лікування І група II група n1 % n2 % 5-й день лікування І група II група n1 % n2 % 14-й день лікування І група II група n1 % n2 % 3 28 12 9,4 87,5 37,5 0 13 2 0 32,5 5,0 18 10 26 56,3 31,3 81,3 11 24 20 27,5 60,0 50,0 25 7 32 78,1 21,9 100 23 17 40 57,5 42,5 100 8 14 25,0 43,8 0 9 0 22,5 18 14 56,3 43,7 3 27 7,5 67,5 32 0 100 0 36 4 90,0 10,0 5 19 15,6 59,4 4 8 10,0 20,0 20 10 62,5 31,3 11 18 27,5 45,0 26 6 81,3 18,7 37 3 92,5 7,5 7 50964 Клінічну ефективність лікування піддослідних пацієнтів оцінювали за виразністю динаміки скарг (біль, метеоризм, порушення дефекації), користуючись візуально-аналоговою шкалою до та після лікування, за динамікою суб'єктивних змін загального стану (астенічні, диспепсичні симптоми, психоневрологічні порушення) за оцінкою самих пацієнтів відповідно до Римських критеріїв [Звягинцева Т.Д. и соавт. Синдром раздраженного кишечника: современные аспекты диагностики и лечения / Учебное пособие. - Харьков, - 2007. - 59с.], за динамікою змін слизової оболонки товстої кишки при ендоскопічному дослідженні (наявність катаральних проявів, слизу, змін судинного рисунка) та цитологічними змінами. Використано критерії ефективності терапії: гарний ефект - зменшення або відсутність скарг та суб'єктивних змін загального стану, відсутність порушень при ендоскопії, цитології; задовільний - регресія симптомів при збереженні деяких проявів абдомінального дискомфорту та відсутність або регресія порушень при ендоскопії та цитології; незадовільний - відсутність клінічного ефекту й ендоскопічної та цитологічної динаміки. У результаті комплексної терапії у всіх хворих на СПК відзначали виразну позитивну динаміку, підтверджену клінічно й ендоскопічно. На фоні терапії за заявленим способом відзначали швидшу клінічну динаміку. Вже на 3-й день лікування у І групі хворих у 3 (9,4%) пацієнтів больовий симптом був відсутнім, а 28 (87,5%) хворих біль турбував значно менше, в той же час у II групі зниження больового симптому виявлено тільки у 13 (32,5%) хворих, а відсутності болю не було виявлено у жодного хворого. На 5-й день у І групі болю не відчували 18 (56,3%) хворих, а у II-й групі - тільки 11 (27,5%). До 14-го дня терапії в обох групах ще були хворі, які мали больовий синдром, але у І групі таких хворих було менше - 7 (21,9%) проти 23 (57,5%) у II групі. Інтенсивність болю у цих пацієнтів була достовірно нижчою, ніж у II групі (за візуально-аналоговою шкалою 3,8±0,3 балу та 5,9±0,6 балу відповідно, р106), біфідобактерії - 1010 (N>107), citrobacter - 103 (N 103-106), стафілококи - 103 (N