Спосіб прогнозування виживання хворих з серцевою недостатністю, асоційованою з цукровим діабетом 2-го типу

УКРАЇНА (19) UA (11) 66574 (13) U (51) МПК (2011.01) A61B 8/00 G01N 33/48 (2006.01) C12Q 1/68 (2006.01) ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ УКРАЇНИ видається під відповідальність власника патенту ОПИС ДО ПАТЕНТУ НА КОРИСНУ МОДЕЛЬ (54) СПОСІБ ПРОГНОЗУВАННЯ ВИЖИВАННЯ ХВОРИХ З СЕРЦЕВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ, АСОЦІЙОВАНОЮ З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2-ГО ТИПУ Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до кардіології, та може бути використана для оцінки тяжкості перебігу поєднаної патології та довгочасного прогнозу виживання хворих на хронічну серцеву недостатність (ХСН), що поєднана з цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу, з використанням логістичної регресійної моделі. Стратифікація ризику летального виходу у пацієнтів з ХСН - важливіша проблема в кардіології. За останні десятиріччя змінились: погляд на переважаючі причини розвитку ХСН, визначення цього захворювання і перелік основних факторів, що впливають на прогноз. Відповідно до сучасних уявлень ХСН - це синдром, який розвивається у результаті різних захворювань серцево-судинної системи, що призводить до зниження насосної функції серця, дисбалансу між гемодинамічними потребами організму і можливостями серця, хронічній гіперактивації нейрогуморальних систем серця. Незважаючи на застосування сучасних методів її лікування, виживання таких пацієнтів лишається незадовільним. За різними даними виживання хворих через один, два і п'ять років складало відповідно 80, 73 і 50 % (Гиляревский С.Р. Метаболи (13) вносять до комп'ютерної бази даних, оцінку прогнозу виживання хворих впродовж 12 місяців спостереження здійснюють за рівнянням логістичної регресії, що має наступний вигляд: -у Пв=1/1+е , де: Пв - прогноз виживання хворих впродовж 12 місяців спостереження; е - основа натурального логарифму (ln), що дорівнює 2,7184; y=K1*УO+K2*Hb+K3*IMT+K4*Gly389Arg+K5*Ser49 Ser+K6*ЦД+K7*OB+C - це лінійне рівняння, яке представлене як сумарний результат, одержаний від складання виявлених незалежних предикторів виживання (УО, Нb, ІМТ, Gly389Arg, Ser49Ser, наявність ЦД, ФВ), кожний з яких помножений на визначений за власними даними регресійний коефіцієнт (К1=-4,138, К2=15,682, К3=-41,605, К4=206,784, К5=338,105, К6=154,265, К7=-6,838), та відображає вклад кожного незалежного предиктора у прогноз виживання впродовж 12 місяців, С константа, що дорівнює - 1220, і, якщо значення Пв становить менш ніж 1,0, прогнозують ймовірність сприятливого перебігу захворювання та виживання хворих впродовж 12 місяців спостереження, а якщо значення Пв становить більше або дорівнює 1,0, прогнозують ймовірність летального виходу впродовж 12 місяців спостереження внаслідок прогресування СН. (19) UA (11) (21) u201107367 (22) 14.06.2011 (24) 10.01.2012 (46) 10.01.2012, Бюл.№ 1, 2012 р. (72) УДОВИЧЕНКО МАРИНА МИХАЙЛІВНА, РУДИК ЮРІЙ СТЕПАНОВИЧ, ОПАРІН ОЛЕКСАНДР ЛЕОНІДОВИЧ, ЛОЗИК ТЕТЯНА ВАЛЕНТИНІВНА, ПИВОВАР СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ, ПЕДАН НАТАЛЯ ВАСИЛІВНА (73) ДЕРЖАВНА УСТАНОВА "ІНСТИТУТ ТЕРАПІЇ ІМ. Л.Т. МАЛОЇ АМН УКРАЇНИ" (57) Спосіб прогнозування виживання хворих з СН, асоційованою з ЦД 2-го типу, у якому проводять загальноприйняті клініко-інструментальні обстеження та лабораторні дослідження крові, на підставі логістичного аналізу одержаних індивідуальних даних виявляють незалежні змінні предиктори виживання, як ехокардіографічний предиктор вибирають фракцію викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ), оцінюють виживання хворих за вибраний період спостереження, який відрізняється тим, що додатково як незалежні предиктори виживання вибирають індекс маси тіла (ІМТ), ударний об'єм (УО) лівого шлуночка (ЛШ), рівень гемоглобіну (Нb) та за результатами додатково проведеної полімеразної ланцюгової реакції визначають поліморфізм генів β1-адренорецепторів за двома мутаціями (Arg389Gly та Ser49Gly), отримані дані U 2 66574 1 3 ческие подходы к лечению ХСН / С.Р. Гиляревский // Журнал Сердечная Недостаточность. - 2009. - Т. 10, №2. - с. 115-121). Коморбідний стан ще одна актуальна проблема сучасності, що пов'язана з ХСН. У пацієнтів з коморбідними захворюваннями, зокрема у пацієнтів з ХСН, що поєднана з ЦД 2-го типу, значно підвищується тяжкість стану, погіршується прогноз. Від вірогідності прогнозування перебігу поєднаної патології залежить вибір патогенетично обґрунтованої тактики спостереження хворого. Оскільки наявність вираженої супутньої патології у клінічних дослідженнях лікарських засобів (ЛЗ), як правило, відноситься до критеріїв виключення, тому вірогідних даних про особливості діагностики, перебігу та лікування коморбідних захворювань у даний час одержано вкрай мало. (Научно-практическая конференция рабочей группы по сердечной недостаточности Ассоциации кардиологов Украины - 15-16 апреля 2010 г., Ужгород // Серцева недостатність. - №2. - 2010. - с. 86-88.). Відомо використання декілька індексів коморбідності для стандартизації досліджень, у яких приймали участь пацієнти з поєднаною патологією. Найбільш популярний з них є індекс коморбідності Чарлсона, який використовують для прогнозу довготермінового (10 років) виживання хворих за шкалою балів (0-5 балів). (Charlson M.E, Pompei P, Ales KL et all. A new method of classifying prognostic comorbidity in longitudinal studies: development and validation // J Chron Dis. - 1987 - Vol. 40(5). - P. 373383). При обчисленні індексу коморбідності Чарлсона бали підсумовують за віком та наявністю супутніх соматичних захворювання, при цьому по 1 балу додають за кожні 10 років життя після 40 років (40-49 років - 1 бал, 50-59 років - 2 бали). Недоліком даного підходу є те, що прогноз виживання здійснюють лише з врахуванням коморбідної патології. При цьому не аналізують індивідуальні клінічні характеристики пацієнта, що знижує інформативність прогнозу. На даний час актуальним є пошук найбільш значущих незалежних предикторів виживання, які базуються на аналізі індивідуальних даних пацієнтів з поєднаною патологією, та об'єднання їх в математичну модель. Відоме дослідження (Gustafsson F., Schou M., Dridi N. Et al. Incidence and predictors of hospitalization or dearth in patients managed in multidisciplinary heart failure clinics // Eur J Heart Fail. - 2009. - Vol. 11(4). - P. 413-419), що було проведено за участю 4012 хворих, які отримували лікування у 18 Датських спеціалізованих багатопрофільних лікарнях протягом 580 діб. Середній вік пацієнтів - 69 років. Близько 83 % пацієнтів мали систолічну дисфункцію лівого шлуночка (ЛШ) серця. У 52 % випадків до включення у дослідження пацієнти мали попередні госпіталізації (протягом 90 діб) з приводу ХСН. Виживання хворих з ХСН та наявністю ЦД прогнозують через 6 та 12 місяців спостереження. Частота госпіталізації та рівень смертності були 31 % та 45 % відповідно. як незалежні предиктори виживання були визначені: вік хворих, функціональний клас ХСН (III та IV), рівень креатиніну за результатами біохімічного дослі 66574 4 дження крові, наявність попередньої госпіталізації з приводу ХСН в анамнезі. Недоліком є обмежений спектр електрокардіографічних показників стану серця, які оцінюють як незалежні предиктори виживання, що не дає можливості одержати об'єктивну інформацію про особливості перебігу поєднаної патології та адекватно оцінити ступінь вірогідності прогнозу виживання хворих з ХСН при наявності ЦД 2-го типу. Відомі епідеміологічні дослідження, у яких брали участь 1119 пацієнтів з ХСН II-IV ФК, систолічною дисфункцією (ФВ