Спосіб лікування хронічного кашлю, зумовленого патологічним біліарним рефлюксом, при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі

Реферат: Спосіб лікування хронічного кашлю, зумовленого патологічним біліарним рефлюксом, при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі включає використання інгібітора протонної помпи омепразолу та прокінетика домперидону. Як лікарський засіб, який містить омепразол та домперидон, призначають комплексний засіб "лімзер", призначають препарат урсодезоксихолевої кислоти "урсосан" за схемою: "лімзер" по 1 капсулі вранці за 20 хвилин до вживання їжі, "урсосан" по 250 мг 2 рази на день, упродовж 2-3 місяців. Призначення зазначених лікарських засобів здійснюють при підтвердженні залежності виникнення кашлю від епізодів біліарних рефлюксів, зареєстрованих за допомогою рН-моніторування нижніх відділів стравоходу у вигляді епізодів підвищення рН вище 7. UA 75447 U (12) UA 75447 U UA 75447 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Запропонована корисна модель належить до галузі медицини, а саме до гастроентерології, і може використовуватися для лікування позастравохідних проявів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) у вигляді хронічного кашлю, зумовленого патологічним біліарним рефлюксом. Хронічний кашель є частим позастравохідним проявом ГЕРХ. Він виникає внаслідок подразнення рецепторів слизової оболонки дистального відділу стравоходу кислим шлунковим вмістом через ваговагальний рефлекторний вплив на бронхи або при недостатності стравохідного сфінктерного апарата, коли відбувається закид шлункового вмісту із проксимальних відділів стравоходу в трахею і бронхи, служить стимулом кашлю й бронхоконстрикції за рахунок активації рефлекторної дуги, центром якої служать ядра блукаючого нерва, що стимулюють кашель і бронхоспазм. Проблема лікування хронічного кашлю, зумовленого патологічним біліарним рефлюксом, при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі виникла, оскільки значно зросла розповсюдженість позастравохідних проявів ГЕРХ, і набула актуальності не тільки для гастроентерологів, а й для лікарів суміжних спеціальностей [Фадеенко Г.Д., 2004; Юренев Г.Л., Бурков С.Г., 2007]. Відомий спосіб лікування позастравохідних проявів ГЕРХ у вигляді хронічного кашлю, що включає призначення інгібіторів протонної помпи (ІПП) протягом 2-3 місяців [Калинин А.В. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь: диагностика, терапия и профилактика // Фарматека.-2003. - № 7. - С. 1-9]. Відомий також спосіб лікування позастравохідних проявів ГЕРХ у вигляді хронічного кашлю з використанням високих доз інгібіторів протонної помпи (ІПП) упродовж 2-х місяців [Синопальников А.И., Клячкина И.Л. Дифференциальный диагноз кашля //Consilium Medicum. Пульмонология.-2004. - Т. 6, №10. - С. 20-24]. Однак у відомих способах лікування відсутній диференційований підхід до усунення позастравохідних проявів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби залежно від типу рефлюксу. Найбільш близьким до запропонованого, за суттю та результатом, який може бути досягнутим, тому його вибрано за прототип, є спосіб лікування хронічного кашлю, зумовленого патологічним біліарним рефлюксом при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі, що включає призначення інгібітора протонної помпи омепразолу та прокінетика домперидону [Филиппов Д.И. Особенности диагностики и лечения гастроэзофагеальной рефлюксной болезни у больных с хронической обструктивной патологией легких: Автореф. дис. … канд. мед. наук.-2010.-19 с.]. Проте, відомий спосіб має недостатній ступінь ефективності, обумовлений відсутністю диференційованого підходу до усунення позастравохідних проявів гастроезофагеалної рефлюксної хвороби залежно від типу рефлюксу, при лікуванні враховується тільки кислотний компонент рефлюксу, відсутній вплив на біліарний компонент рефлюксату. В основу корисної моделі поставлено задачу розробити спосіб лікування хронічного кашлю, зумовленого патологічним біліарним рефлюксом при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі шляхом удосконалення відомого способу, досягти диференційованого підходу до усунення позастравохідних проявів гастроезофагеалної рефлюксної хвороби в залежності від типу рефлюксу, забезпечити вплив на біліарний компонент рефлюксату за рахунок підбору лікувальних засобів з широким спектром дії у фізіологічно збалансованих співвідношеннях та підвищення ступеня ефективності лікування. Поставлену задача вирішують створенням способу лікування хронічного кашлю, зумовленого патологічним біліарним рефлюксом при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі, що включає використання інгібітора протонної помпи омепразолу та прокінетика домперидону, який, згідно з корисною моделлю, відрізняється тим, що як лікарський засіб, який містить омепразол та домперидон, призначають комплексний засіб "лімзер", додатково призначають препарат урсодезоксихолевої кислоти "урсосан" за схемою, "лімзер" по 1 капсулі вранці за 20 хвилин до вживання їжі, "урсосан" по 250 мг 2 рази на день, упродовж 2-3 місяців, причому призначення зазначених лікарських засобів здійснюють при підтвердженні залежності виникнення кашлю від епізодів біліарних рефлюксів, зареєстрованих за допомогою рНмоніторування нижніх відділів стравоходу у вигляді епізодів підвищення рН вище 7. Загальна характеристика препаратів, що використовують у запропонованій корисній моделі: ЛІM3EP(LIMZER) Міжнародна назва: Comb drug Виробник: Теміс Лаб. (Індія), ліцензія Мега Лайфсайенсіз (Австралія), комплексний засіб, 1 капсула якого містить омепразолу 20 мг, домперидону 30 мг; допоміжні речовини: насіння нонпарель, магнію карбонат легкий, гіпромелоза, етилцелюлоза, співполімер метакрилової кислоти (дисперсія), макрогол, 1 UA 75447 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 триацетин, тальк очищений, натрію гідроксид, кремнію діоксид колоїдний безводний, титану діоксид (Е171), заліза оксид червоний (Е172), заліза оксид жовтий (Е172). Форма випуску. Капсули тверді желатинові розміром "3" з корпусом оранжевого та кришечкою червоного кольору, що містять суміш: гранули білого або майже білого кольору та пелети коричневого або жовтувато-коричневого кольору, що мають сферичну або овальну форму; Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Комбінований лікарський засіб, дія якого зумовлена компонентами, що входять до його складу. Омепразол - інгібітор протонної помпи, належить до противиразкових засобів, які пригнічують базальну та стимульовану секрецію соляної кислоти в обкладкових клітинах + + шлунка внаслідок специфічної дії на Н -К - АТФ-азу (протонна помпа). Антисекреторний ефект після прийому омепразолу розвивається дуже швидко протягом першої години та зберігається протягом доби. Завдяки своїй високій ліпофільності легко проникає в парієтальні клітини шлунка, концентрується в них і справляє цитопротекторну дію. Інгібуючий ефект наростає у перші 4 дні прийому. Омепразол не впливає на моторику шлунково-кишкового тракту. Домперидон - прокінетик, має антирефлюксну дію, блокує периферичні дофамінові рецептори, усуває інгібуючий вплив дофаміну на моторну функцію шлунково-кишкового тракту і підвищує евакуаторну і рухову активність шлунка. Чинить протиблювотну дію, заспокоює гикавку і усуває нудоту. Погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр, практично не впливає на дофамінові рецептори головного мозку. Спосіб застосування та дози. Капсули приймають внутрішньо цілими, не розламуючи і не розжовуючи. Рекомендована доза та курс лікування залежить від перебігу захворювання та встановлюється лікарем індивідуально. Під час лікування препаратом необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортними засобами або роботі зі складними механізмами. Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Антацидні препарати уповільнюють і знижують абсорбцію Лімзеру, тому їх слід застосовувати не раніше, ніж через 2 год. після його прийому. Оскільки метаболізм омепразолу здійснюється в печінці через систему цитохрому Р45о, слід з обережністю приймати його разом з діазепамом, фенітоїном, варфарином, пропранололом, преднізолоном, теофіліном (при цьому омепразол може зменшувати їх елімінацію, що потребує зниження доз цих препаратів). При сумісному застосуванні омепразолу і кларитроміцину їх концентрація в плазмі зростає. Циметидин, натрію гідрокарбонат знижують біодоступність домперидону. Антихолінергічні препарати також нейтралізують дію домперидону. УРСОСАН Міжнародна назва: (URSODEOXYCHOLIC ACID) Урсодеоксихолева кислота. Лікарська форма: капсули, суспензія для внутрішнього застосування. Фармакологічна дія: Гепатопротекторний засіб, проявляє також жовчогінну, холелітолітичну, гіполіпідемічну, гіпохолестеринемічну і деяку імуномодулюючу дію. Вбудовується в мембрану гепатоцита, стабілізує її структуру і захищає гепатоцит від ушкоджуючої дії солей жовчних 2 + кислот, знижуючи таким чином їх цитотоксичний ефект. При холестазі активує Са - залежну αпротеазу і стимулює екзоцитоз, зменшує концентрацію токсичних жовчних кислот (хенодезоксихолевої, літохолевої, дезоксихолевої та ін), концентрації яких у хворих з хронічними захворюваннями печінки підвищені. Конкурентно знижує всмоктування ліпофільних жовчних кислот у кишечнику, підвищує їх "фракційний" оборот при ентерогепатичній циркуляції, індукує холерез, стимулює пасаж жовчі і виведення токсичних жовчних кислот через кишечник. Екранує неполярні жовчні кислоти (хенодезоксихолева), завдяки чому формуються змішані (нетоксичні) міцели. Знижує насичення жовчі холестерином шляхом зменшення синтезу і секреції холестерину у печінці та інгібування його всмоктування в кишечнику. Підвищує розчинність холестерину в жовчовивідній системі, стимулює утворення і виділення жовчі. Зменшує літогенність жовчі, збільшує в ній концентрацію жовчних кислот, викликає посилення шлункової і панкреатичної секреції, посилює активність ліпази, надає гіпоглікемічну дію. Викликає часткове або повне розчинення холестеринових жовчних каменів при ентеральному застосуванні, зменшує насиченість жовчі холестерином, що сприяє його мобілізації з жовчних каменів. Має імуномодулюючу дію, впливає на імунологічні реакції в печінці: зменшує експресію деяких антигенів гістосумісності - HLA-1 на мембрані гепатоцитів і HLA-2 на холангіоцитах, впливає на кількість Т-лімфоцитів, рівень інтерлейкіну 2, зменшує кількість еозинофілів, пригнічує імунокомпетентні Ig (в першу чергу IgM). Спосіб застосування та дози. Капсули приймають внутрішньо цілими, не розламуючи і не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Рекомендована доза та курс лікування залежить від перебігу захворювання та встановлюється лікарем індивідуально. 2 UA 75447 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Запропонований спосіб лікування хронічного кашлю, зумовленого патологічним біліарним рефлюксом, при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі здійснюють наступним чином. Після проведення всебічного обстеження, при наявності хронічного кашлю, зумовленого патологічним біліарним рефлюксом, коли кашель виникає на тлі рефлюксного синдрому у вигляді печії, відрижки кислим і/чи гірким, підсилюється в горизонтальному положенні тіла, після прийому їжі та підтверджується шляхом добового рН-моніторування, що передбачає виникнення нападів кашлю на тлі епізодів патологічного лужного рефлюксу із підвищенням рН>7, призначають лімзер (омепразолу 20 мг у комбінації з домперидоном 30 мг) по 1 капсулі вранці за 20 хвилин до їжі, у поєднанні з урсодезоксихолевою кислотою (урсосаном) 250 мг 2 рази на день за 30-40 хвилин до їжі упродовж 2-3 місяців. Приклад конкретного виконання запропонованого способу лікування хронічного кашлю, зумовленого патологічним біліарним рефлюксом, при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі: Хворий К., 35 років звернувся до гастроентеролога Головного військового медичного клінічного центру "ГВКГ" МО України зі скаргами на кашель, що турбує переважно в ранкові години, з серозним виділенням, закладеність носа, порушення сну. Також пацієнт пред'являв скарги на наявність печії після прийому їжі, яка підсилювалась при нахилах тулуба, присмак кислого в роті, регургітацію як у денний, так і в нічний час, печіння язика, відчуття утрудненого ковтання, охриплість і дертя в горлі. Крім того, хворий відмічав зв'язок печії й прийому їжі з епізодами утрудненого дихання. Анамнез захворювання: протягом двох років пацієнт страждає на хронічний кашель, щорічно проходив обстеження й лікування в пульмонологічному відділенні міської клінічної лікарні. Печія, відрижка кислим і/чи гірким, яка підсилюється в горизонтальному положенні тіла, після прийому їжі турбує пацієнта протягом останніх 2-х років. Кашель виникає на тлі печії та відрижки. Раніше нічим не лікувався, за медичною допомогою не звертався. Для купірування приступів печії вдавався до використання соди, що тимчасово на короткий проміжок часу зменшувало відчуття печії. З анамнезу життя пацієнта відомо, що він заперечує наявність органічних захворювань шлунково-кишкового тракту й органів дихання, бронхіальної астми, туберкульозу, злоякісних або доброякісних новоутворень органів дихання, аутоімунних захворювань. Хворий не зловживає алкоголем. Індекс паління - 50 пачко/років. Об'єктивно: Хворий астенічної конституції тіла. Шкірні покрови й видимі слизові звичайного кольору, чисті. Периферичні лімфатичні вузли не збільшені. Щитоподібна залоза звичайної форми й розмірів. Кістково-суглобовий апарат без видимої патології, активні й пасивні рухи в повному об'ємі. Форма грудної клітки - правильна. Обидві половини грудної клітки симетричні, приймають участь в акті дихання. Частота дихальних рухів - 16 в хв. При пальпації грудна клітка резистентна, безболісна. У легенях при порівняльній перкусії - ясний легеневий звук. Аускультативно - дихання везикулярне, хрипів немає. Межі відносної серцевої тупості: права в 4 міжребер'ї по правому краю груднини, верхня - в 3 міжребер'ї по лівій білягруднинній лінії, ліва в 5 міжребер'ї на 0,5 см внутрішньо від лівої середньоключичної лінії. Аускультативно: ритм серцевої діяльності правильний, тони звучні, акцент II тону над аортою. ЧСС - 78 уд. у хв., артеріальний тиск - 140/80 мм. рт. ст. Пульс 77 уд. у хв., задовільних якостей. Язик вологий, біля кореня обкладений білим нальотом. Живіт не збільшений, при поверхневій пальпації м'який, безболісний. При глибокій пальпації сигмовидна й сліпа кишки пальпуються у вигляді твердих безболісних тяжів діаметром 2,5 см. Печінка біля краю реберної дуги безболісна. Перкуторно розміри печінки й селезінки в межах норми. Підшлункова залоза, селезінка й нирки не пальпуються. Симптом Пастернацького негативний з обох сторін. Фізіологічні відправлення в нормі. Периферичні набряки відсутні. Рентгенографічне дослідження органів грудної порожнини й езофагодуоденоскопії: даних за органічну патологію діагностовано не було. При відеоендоскопії виявлена наявність рефлюксезофагіту, стадія С за Лос-Анджелеською класифікацією. За результатами цілодобового рН-моніторингу середньодобовий показник рН дорівнює 13 6,9±0,7. Уреазний та С-дихальний тести на наявність Н. pylori негативні. Результати клінічних аналізів крові й сечі, біохімічного аналізу крові в межах вікової й тендерної норми. Діагноз після проведення обстежень: Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, ерозивна, рефлюкс-езофагіт стадія С. Хронічний кашель, зумовлений патологічним біліарним рефлюксюм. Після проведення всебічного обстеження, добового рН-моніторування, що підтверджує виникнення нападів кашлю на тлі епізодів патологічного лужного рефлюксу із підвищенням рН>7, у вигляді печії, відрижки кислим і/чи гірким, підсилюється в горизонтальному положенні тіла, після прийому їжі, було призначене лікування запропонованим способом: що включає 3 UA 75447 U 5 10 15 20 25 30 використання комплексного препарату "лімзер" по 1 капсулі вранці за 20 хвилин до вживання їжі, у поєднанні з "урсосаном" по 250 мг 2 рази на день, упродовж 2-3 місяців. При цьому призначення зазначених лікарських засобів здійснюють при підтвердженні залежності виникнення кашлю від епізодів біліарних рефлюксів, зареєстрованих за допомогою рНмоніторування нижніх відділів стравоходу у вигляді епізодів підвищення рН вище 7. Запропонованим способом лікування хронічного кашлю, зумовленого патологічним біліарним рефлюксом, при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі у яких при рНмоніторуванні дистальних відділів стравоходу виявляли переважання лужних патологічних рефлюксів (рН>7), було проліковано 15 хворих. Зникнення і вагоме зниження кашлю спостерігалось у 10 (66,7 %) пацієнтів на 3-й день лікування. Через 8 тижнів лікування усунення чи вагоме зниження респіраторних проявів спостерігалось у 12 (80 %) пацієнтів. Запропонований спосіб лікування хронічного кашлю, зумовленого патологічним біліарним рефлюксом, при гастроезофагеалній рефлюксній хворобі враховує біліарний тип рефлюксу конкретного пацієнта. Підвищення ступеня ефективності лікування запропонованого способу, у порівнянні з прототипом, полягає у підборі засобів лікування та диференційованому лікуванні залежно від виду рефлюксу, який зумовлює виникнення кашлю. Запропонований спосіб лікування хронічного кашлю, зумовленого патологічним біліарним рефлюксом при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі добре переноситься пацієнтами, не викликає ніяких побічних ефектів, у тому числі алергічних реакцій. Лікарські засоби, що використовуються у запропонованому способі, доступні за ціною та існують в достатній кількості в аптечній мережі України. Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що запропонований спосіб лікування хронічного кашлю, зумовленого патологічним біліарним рефлюксом, при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі, завдяки підбору лікувальних засобів з широким спектром дії у фізіологічно збалансованих співвідношеннях та диференційованому підходу до усунення позастравохідних проявів гастроезофагеалної рефлюксної хвороби в залежності від біліарного типу рефлюксу конкретного пацієнта, відповідає поставленій задачі, забезпечує підвищення ступеня ефективності лікування і може бути рекомендований для впровадження у лікувально-профілактичних закладах України. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 35 40 Спосіб лікування хронічного кашлю, зумовленого патологічним біліарним рефлюксом, при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі, що включає використання інгібітора протонної помпи омепразолу та прокінетика домперидону, який відрізняється тим, що як лікарський засіб, який містить омепразол та домперидон, призначають комплексний засіб "лімзер", додатково призначають препарат урсодезоксихолевої кислоти "урсосан" за схемою: "лімзер" по 1 капсулі вранці за 20 хвилин до вживання їжі, "урсосан" по 250 мг 2 рази на день, упродовж 2-3 місяців, причому призначення зазначених лікарських засобів здійснюють при підтвердженні залежності виникнення кашлю від епізодів біліарних рефлюксів, зареєстрованих за допомогою рНмоніторування нижніх відділів стравоходу у вигляді епізодів підвищення рН вище 7. Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4