Спосіб лікування навколосуглобних уражень довгих кісток

Реферат: UA 75476 U UA 75476 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до ортопедії й травматології, й може бути використана при хірургічному лікуванні навколосуглобних уражень довгих кісток. Як прототип вибраний спосіб лікування навколосуглобних уражень довгих кісток [Балаев И.И., Куфтырев Л.М. Лечение околосуставных поражений кости // Анналы травматологии и ортопедии.-1995. - № 4. - С. 47-49], що полягає в тім, що шляхом резекції ураженої ділянки формують крайовий дефект кістки зі збереженням її суглобного відділу у вигляді хряща й субхондральної пластини; дистальніше, протягом цієї ж кістки беруть підкістно два кортикальних трансплантати, довжина яких відповідає навколосуглобній поверхні дефекту, а другий трансплантат розташовують під першим у вигляді упору, дефект, що утворився, заповнюють губчатим аутотрансплантатом, далі кортикальні трансплантати фіксують до кістки спицями, які закріплюють до кільцевої опори апарата Ілізарова, у дистальному відділі кісткового фрагмента також проводять перехресні спиці, які закріплюють у натягнутому стані до іншої кільцевої опори апарата, кільцеві опори з'єднують між собою штангами й здійснюють фіксацію до зрощення й перебудови трансплантатів з контактуючими поверхнями кістки, при цьому в процесі остеосинтезу здійснюють активно-пасивну розробку прилеглого суглоба й зростаюче функціональне навантаження на кінцівку. Недоліками корисної моделі є тривалість перебудови кісткового регенерату й висока ймовірність розсмоктування вільного кортикального аутотрансплантата, позбавленого зв'язку з материнським ложем; проведення спиць субхондрально через кістковий дефект, що не забезпечує достатню стабільність для здійснення ранньої функції кінцівки й не виключає деформацію суглобної поверхні; також можливе прорізування спиць через субхондральну кістку. В основу корисної моделі поставлена задача вдосконалення способу лікування навколосуглобних уражень довгих кісток, у якому б за рахунок проведення спиць у проксимальній опорі не через субхондральну пластинку великогомілкової кістки, а через надвиросткову зону стегнової кістки, створення дозованої дистракції до натягу хрестоподібних зв'язок колінного суглоба, а також використання переміщеного аутотрансплантата, що зберігає зв'язок з материнським ложем, була б забезпечена можливість реалізації раннього осьового навантаження, попередження деформації суглобного хряща й оптимізації процесів репарації, що дозволило би одержати очікуваний технічний результат - підвищити ефективність лікування. Поставлена задача вирішується таким чином, що в способі лікування навколосуглобних уражень довгих кісток, що містить видалення патологічного вогнища й заповнення порожнини губчатим аутотрансплантатом, фіксацію кістки апаратом Ілізарова й підпору суглобової поверхні кортикальним аутотрансплантатом, відповідно до корисної моделі, спиці в проксимальній опорі проводять крізь надвиросткову зону стегнової кістки, створюють дистракцію між опорами апарата Ілізарова до помірного натягу хрестоподібних зв'язок, беруть в області оперативного втручання переміщений кортикальний аутотрансплантат для підпору суглобної поверхні, який має довжину, що дозволяє при його переміщенні зберегти зв'язок з "материнським ложем", й фіксують одним або двома гвинтами. Після цього із крила клубової кістки беруть губчатий аутотрансплантат, за допомогою циркулярної фрези його розщеплюють на тонкі смужки та ними заповнюють кістковий дефект, що залишився. Між сукупністю істотних ознак способу, який заявляють, і технічним результатом, що може бути досягнутий, проявляється наступний причинно-наслідковий зв'язок: проведення спиць у проксимальній опорі крізь надвиросткову зону стегнової кістки дозволяє здійснювати раннє осьове навантаження, створення дистракції між опорами апарата Ілізарова до натягу хрестоподібних зв'язок дозволяє попереджати деформацію суглобового хряща, використання переміщеного кортикального аутотрансплантата дозволяє зберегти зв'язок з материнським ложем великогомілкової кістки й поліпшити його кровообіг, що позитивно позначається на процесах репарації. Спосіб ілюстровано на фіг. 1-А, 1-Б, 1-В, 1-Г, де 1 - патологічне вогнище, 2 - булавовидна фреза, 3 - циркулярна фреза, 4 - кортикальний аутотрансплантат, 5 - кортикальний гвинт, 6 губчатий аутотрансплантат. На фіг. 1 показане видалення пухлини. На фіг. 2 показане формування кортикального аутотрансплантата. На фіг. 3 показане переміщення кортикального аутотрансплантата і фіксування його кортикальним гвинтом. На фіг. 4 показане заповнення порожнини, що сформувалася після видалення пухлини, губчатим аутотрансплантатом. Спосіб здійснюють наступним чином. З боку найбільш стоншеної кортикальної пластини роблять крайову резекцію, здійснюють ретельну екскохлеацію пухлини 1 з наступною обробкою 1 UA 75476 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 порожнини булавовидною фрезою 2. Порожнину рясно промивають розчинами антисептиків, вакуумують, обробляють 5% розчином йоду або одноконтактним електродом електрокоагулятора. З боку резектованої кортикальної пластини дистальніше, протягом великогомілкової кістки, за допомогою циркулярної фрези 3 підокістно формують кортикальний аутотрансплантат 4 шириною 1,2-1,5 см, що у перерізі має форму трапеції (фіг. 2). Довжина кортикального аутотрансплантата 4 повинна перевищувати довжину резектованої кортикальної пластини на 3-4 см. Сформований аутотрансплантат 4 пересувають проксимально за типом переміщеного аутотрансплантата до упору в субхондральну кістку, виконуючи функцію підпірки. Аутотрансплантат 4 фіксують одним або двома кортикальними гвинтами 5. Потім з крила клубової кістки беруть губчатий аутотрансплантат 6 розміром 4×5 см, що циркулярною фрезою 3 розщеплюють на тонкі смужки. Потім ними заповнюють кістковий дефект, що залишився. При значних розмірах кісткового дефекту й недостатній кількості аутопластичного матеріалу, додатково застосовують гідроксиапатитну кераміку. Далі проводять взаємно перехрещені спиці в області дистального метаепіфіза стегнової кістки й діафіза великогомілкової кістки, фіксують у натягнутому стані в кільцевих опорах, кільця з'єднують між штангами й дають дозовану дистракцію, спрямовану на збільшення суглобної щілини колінного суглоба. Даним прийомом досягають натяг зв'язкового апарата колінного суглоба, насамперед хрестоподібних зв'язок, які додатково натягуються, підтримують суглобову поверхню, перешкоджають її просіданню й деформації. Проведення спиць у проксимальній опорі через стегнову кістку з наступною дистракцією до невеликого натягу хрестоподібних зв'язок дозволяє здійснювати ранню опорну функцію кінцівки без ризику виникнення деформації суглобового хряща над резектованим виростком. Раннє навантаження на оперовану кінцівку сприяє процесу перебудови аутотрансплантата в повноцінну кістку. Використання переміщеного кортикального трансплантата, що зберігає зв'язок з "материнським ложем", поліпшує його кровопостачання й зменшує ймовірність його лізису, що також сприятливо позначається на процесах репарації й перебудови трансплантата. Спосіб був апробований на 10 пацієнтах. З кістковою кістою проксимального метафіза великогомілкової кістки - 1 пацієнт, з ніздрюватою формою гігантоклітинної пухлини проксимального метафіза великогомілкової кістки - 9 пацієнтів. У всіх пацієнтів були отримані гарні й задовільні результати, що було підтверджено клінікорентгенологічними дослідженнями. Спосіб підтверджується наступним прикладом його виконання. Приклад 1. Пацієнт Г. 33 років, був госпіталізований зі скаргами на постійні ниючі болі в правому колінному суглобі, що підсилюються при ходьбі. Зі слів хворого, давнина захворювання склала 7-8 місяців. При проведенні рентгенографії в проксимальному відділі правої великогомілкової кістки виявлене вогнище деструкції розміром 6-7 см (по фронтальній рентгенограмі, виконаної з фокусною відстанню 1 м). Вогнище деструкції розташовувалося ексцентрично, більшою мірою був уражений пухлинним процесом внутрішній виросток. Проведено операційну біопсію з наступною гістологічною верифікацією пухлини. Висновок: гігантоклітинна пухлина з ніздрюватою структурою. Пацієнтові виконано операцію за запропонованим способом. Через 7 днів після операції почате дозоване навантаження на оперовану кінцівку. Строк фіксації в апараті склав 3 міс. Після демонтажу апарата вироблялася розробка рухів у колінному суглобі. Амплітуда рухів відновлена протягом 1 місяця. Пацієнт обстежений через рік після операції. Скарг немає, додатковими засобами опори не користується, функція колінного суглоба не обмежена. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 50 55 Спосіб лікування навколосуглобних уражень довгих кісток, що включає видалення патологічного вогнища й заповнення порожнини губчатим аутотрансплантатом, фіксацію кістки апаратом Ілізарова й підпору суглобної поверхні кортикальним аутотрансплантатом, який відрізняється тим, що спиці в проксимальній опорі проводять скрізь надвиросткову зону стегнової кістки, створюють дистракцію між опорами апарата Ілізарова до помірного натягу хрестоподібних зв'язувань, беруть в області оперативного втручання переміщений кортикальний аутотрансплантат для підпору суглобної поверхні, який має довжину, що дозволяє при його переміщенні зберегти зв'язок з "материнським ложем", й фіксують одним або двома гвинтами. 2 UA 75476 U 3 UA 75476 U Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4