Спосіб діагностики хронічної гастродуоденальної патології у дітей

Реферат: UA 86148 U UA 86148 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме дитячої гастроентерології і може бути використана для діагностики хронічної гастродуоденальної патології у дітей. За даними Державного комітету статистики України, поширеність захворювань органів травлення в дитячому віці становить 147,73 на 1000 дітей і займає друге місце після захворювань органів дихання. Не зважаючи на успіхи, досягнуті в вивченні етіології та патогенезу розвитку хронічних запальних захворювань верхнього відділу травного тракту, відсутня тенденція до зниження поширеності хронічної гастродуоденальної патології серед дітей [1, 2, 7]. Хронічний гастродуоденіт - це стадійне запалення слизової оболонки шлунка і слизової оболонки дванадцятипалої кишки, що супроводжується клітинною інфільтрацією, порушенням фізіологічної регенерації, зі схильністю до прогресування і поступовим розвитком дезорганізації слизової оболонки шлунка та слизової оболонки дванадцятипалої кишки [2, 3, 8]. За даними літератури, виникнення хронічної гастродуоденальної патології спричиняє дисбаланс між місцевими факторами агресії з порушенням слизової оболонки та факторами захисту. Висловлено припущення, що реалізація етіологічних чинників, які призводять до глибоких морфологічних змін слизової оболонки шлунка можливо лише в умовах зниження резистентності, порушення регенерації та трофіки слизової оболонки шлунка. Запропонований в 1984 році американськими дослідниками термін "цитопротекція" став логічним завершенням циклу фундаментальних досліджень, присвячених проблемі протективного потенціалу слизової оболонки шлунка та слизової оболонки дванадцятипалої кишки. Згідно з концепцією захисний бар'єр, який запобігає травмуванню стінки шлунка та дванадцятипалої кишки складається з 3 рівнів: Преепітеліальний захист, до якого належить секреція слизу та бікарбонатів; Епітеліальний захист, який забезпечується клітинами слизової оболонки, в основному їх ліпопротеїновими мембранами; Субепітеліальний захист за рахунок елементів сполучнотканинної строми, циркуляції крові, а також кислотно-основної рівноваги; В основному функцію захисту забезпечує слизово-бікарбонатний бар'єр, а інші забезпечують його існування та активність. Протективні властивості слизової оболонки шлунково-кишкового тракту визначаються в'язкістю слизу, що залежить від його вуглеводних складових. Слизова має автономні механізми біосинтезу глікопротеїдів, що забезпечують нормальний хімічний склад слизу. В цих механізмах задіяні поверхневий епітелій, додаткові клітини, епітелій пілоричних і кардіальних залоз. Вони виробляють кислі та нейтральні мукополісахариди, які формують захисний слизовий бар'єр слизової оболонки шлунка та слизової оболонки дванадцятипалої кишки. Слід зазначити, що в останні роки в педіатричній гастроентерології мало зустрічається робіт, де вивчався стан захисного слизового бар'єру слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки у дітей з хронічною гастродуоденальною патологією. Не зважаючи на успіхи, досягнуті в діагностиці, поодинокими залишаються дослідження, в яких аналізується рівень пошкодження захисного слизового бар'єру у дітей з хоронічною гатродуоденальною патологією. В свою чергу, дослідження порушень процесів синтезу нейтральних та кислих мукополісахаридів дозволило б прогнозувати ступінь ризику рецидиву хронічної гастродуоденальної патології, поліпшити ранню діагностику та оптимізувати терапію цих захворювань [4, 5, 6]. Найбільш близьким до способу, що заявляється, вибраний як прототип, є спосіб вивчення нейтральних мукополісахаридів при хронічному гастриті у дітей [6]. За допомогою гістохімічного дослідження проведена оцінка стану захисного слизового бар'єру у дітей при хронічній гастродуоденальній патології залежно від наявності інфекції Н. pylori. В результаті проведеного дослідження, при хронічній гастродуоденальній патології, асоційованій з Н. pylori, відмічали зниження секреції глікозаміногліканів слизової оболонки шлунка у порівнянні з Н. pylori неасоційованою хронічною дуоденальною патологією. Однак ці дослідження не дають повної характеристики стану захисного слизового бар'єру залежно від нозологічної форми гастриту і ступеня запального процесу в слизовій оболонці шлунка. Задача корисної моделі полягає в створенні способу діагностики хронічної гастродуоденальної патології у дітей, шляхом гістохімічного дослідження нейтральних і кислих мукополісахаридів залежно від нозологічної форми хронічної гастродуоденальної патології та ступеня запальних змін слизової оболонки шлунка та 12-палої кишки. Технічний результат корисної моделі полягає в індивідуальному підході до розробки профілактичного лікування та зменшенні кількості рецидивів загострень хронічної гастродуоденальної патології у дітей. 1 UA 86148 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який включає гістохімічні дослідження стану захисного бар'єру слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, згідно з корисною моделлю, додатково визначають форму гастродуоденальної патології, ступінь запалення слизової оболонки та наявність мукополісахаридів. порівнюють з контролем і при знижені кількості мукополісахаридів діагностують форму і ступінь запалення хронічної дуоденальної патології у дітей. Відмінною особливістю способу, що заявляється, є врахування ступеня забарвлення нейтральних мукополісахаридів залежно від форми гастриту і дуоденіту. Зниження синтезу нейтральних мукополісахаридів призводить до зниження цитопротективних властивостей слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, що є показником деструктивних змін з боку органів гастродуоденальної зони і вираженості запального процесу слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Спосіб здійснюють наступним чином: Під нашим спостереженням перебувало 29 дітей віком від 12 до 17 років. Всім дітям під час фіброгастродуоденоскопії проводили біопсію слизової оболонки антрального відділу шлунка та дванадцятипалої кишки. Для оцінки гістологічних змін тканинні зрізи фарбували гематоксиліном та еозином і пікрофуксином по Ван-Гізон. Вивчення стану захисного слизового бар'єру проводили всім дітям шляхом гістологічного та гістохімічного дослідження рівня глікозаміногліканів (нейтральних та кислих мукополісахаридів) в слизовій оболонці шлунка та дванадцятипалої кишки. Інтенсивність ШІК-реакції була оцінена в стромі, апікальній частині епітеліальних клітин та в області шлункових ямок та залоз. За результатами нашого дослідження було встановлено, що нейтральні мукополісахариди були виявлені у більшості дітей по апікальному краю епітеліальних клітин. В області шлункових ямок та залоз вміст ШІКпозитивного матеріалу був нерівномірним і значно зниженим. Аналіз проведеного гістологічного та гістохімічного дослідження біоптату слизової оболонки шлунка показав, що виражена інтенсивність забарвлення нейтральними мукополісахаридами була відмічена у 44,8±9,2 % обстежених, помірно виражене забарвлення - у 31,0±8,6 %, слабко виражене - у 24,1±7,9 %. На відміну від нейтральних мукополісахаридів, кислі глікозаміноглікани були відмічені лише у 10,3±5,7 % обстежених в області шлункових ямок. Гістохімічні дослідження біоптату слизової оболонки дванадцятипалої кишки свідчили про ідентичні результати дослідження: виражена інтенсивність забарвлення нейтральними мукополісахаридами була відмічена у 41,4±9,1 % обстежених, помірно виражене забарвлення у 27,6±8,3 %, слабко виражене - у 31,0±8,6 %. Кислі глікозаміноглікани були відмічені лише у 10,3±5,7 % обстежених в слизовій оболонці дванадцятипалої кишки. Нами був проведений аналіз гістологічних змін пошкодження захисного слизового бар'єру слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки в залежності від форми запального процесу в шлунка та дванадцятипалій кишці. Гістологічні показники глікозаміногліканів у 51,9±9,6 % пацієнтів при хронічному неатрофічному гастриті характеризувалися помірним забарвленням нейтральних і у 6,9±7,4 % хворих слабким ступенем забарвлення кислих мукополісахаридів. При ерозивних і виразкових змінах слизової оболонки органів ГДЗ у 63,6±14,5 % пацієнтів відмічали слабкий ступінь забарвлення нейтральних мукополісахаридів. Результати оцінки інтенсивності імуногістохімічної та ШІК- реакції в слизовій оболонці шлунка серед дітей з атрофічними змінами слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки свідчили про відсутність специфічних змін вмісту глікозаміногліканів в слизі шлунка. Оцінка захисного слизового бар'єру в слизової оболонки шлунка показала, що у дітей рівень глікозаміногліканів в слизі шлунка залежав від ступеня активності запалення. При легкому ступені активності запалення статистично достовірно (р