Заміщені 3-ціанохіноліни, спосіб їх одержання та фармацевтична композиція

ПЕРЕДУМОВИ ВИНАХОДУ Даний винахід відноситься до деяких заміщених сполучень 3-ціанохіноліну, а також до їх фармацевтично прийнятних солей. Сполучення даного винаходу інгібують дію деяких рецепторних протеїнтирозинкіназ (РТК) чинника росту, інгібуючи тим самим аномалий ріст деяких типів кліток. Таким чином, сполучення даного винаходу корисні для лікування деяких захворювань, які є результатом порушення регуляції цих РТК. Сполучення даного винаходу являються протираковими агентами і корисні для лікування рака у ссавців. Крім того, сполучення даного винаходу застосовні для лікування полікістозної хвороби нирок ссавців. Даний винахід відноситься також до отримання вищезазначених 3-ціанохінолінів, їх використання для лікування рака і полікістозної хвороби нирок і до фармацевтичних композицій, що містять їх. Протеїнтирозинкінази являють собою клас ферментів, які каталізують перенесення фосфатної групи від АТФ до залишку тирозину, що знаходиться на білковому субстраті. Протеїнтирозинкінази явно грають роль в нормальному рості кліток. Багато рецепторних білків чинника росту функціонують як тирозинкінази і саме цим способом вони впливають на передачу сигналу. Взаємодія чинників росту з цими рецепторами є необхідною подією в нормальній регуляції росту кліток. Однак, при певних умовах, в результаті або мутації, або надекспресії, функціонування або регуляція цих рецепторів може порушуватися, результатом чого є неконтролюєма проліферація кліток, яка може приводити до пухлинного росту і зрештою до захворювання, відомого як рак [Wilks А.F., Adv. Cancer Res., 60, 43 (1993) і Parsons, J.T., Parsons, S.J., Important Advances In Oncology, DeVita V.T. Ed., J.B. Lippincott Co., Phila., 3 (1993)]. Серед рецепторних кіназ чинників росту та їх протоонкогенів, які були ідентифіковані і які є мішенями сполучень даного винаходу, знаходяться рецепторна кіназа епідермального чинника росту (кіназа EGF-R, білковий продукт онкогена erbB) і продукт, продукуємий онкогеном erbB-2 (також званим neu або HER2). Оскільки фосфорилювання є необхідним сигналом для виникнення клітинного поділу і оскільки надекспресовані або мутовані кінази пов'язані з раком, інгібітор цієї події, інгібітор протеїнтирозинкінази, буде мати терапевтичну цінність для лікування рака й інших захворювань, що характеризуються неконтролюємим або аномальним ростом кліток. Наприклад, надекспресія рецепторного кіназного продукту онкогена erbB пов'язана з раком молочної залози і раком яєчників людини [Slamon, D.J., et al., Science, 244, 707(1989) і Science, 235, 1146 (1997)]. Порушення регуляції кінази EGF-R пов'язане з епідермоїдними пухлинами [Reiss, M., Cancer Res., 51, 6254 (1991)], пухлинами молочної залози [Macias, А., et al., Anticancer Res., 7, 459 (1987)] і пухлинами інших основних органів [Gullick, W.J., Brit. Med. Bull., 47, 87 (1991)]. Внаслідок важливості ролі, яку грають рецепторні кінази з порушеною регуляцією в патогенезі рака, багато нещодавніх досліджень були присвячені розробці специфічних інгібіторів РТК як потенційних протиракових терапевтичних агентів [деякі нещодавні огляди: Burke, T.R., Drugs Future, 17, 119 (1992) і Chang, C.J.; Geahlen, R.L., J. Nat. Prod., 55, 1529 (1992)]. Також відомо, що порушення регуляції рецепторів EGF є чинником, що впливає на ріст епітеліальних кіст в захворюванні, описаному як полікістозна хвороба нирок [Du J., Wilson P.D., Amer. J. Physiol., 269 (2 Pt 1), 487 (1995); Nauta J., et al., Pedlatric Research, 37 (6), 755 (1.995); Gattone V.H., et al., Developmental. Biology, 169 (2), 504 (1995); Wilson P.D., et al., Eur. J. Cell Biol., 61(1), 131(1993)]. Сполучення даного винаходу, які інгібують каталітичну функцію рецепторів EGF, є, отже, корисними для лікування цього захворювання. Шлях протеїн-кінази, що активується мітогеном (МАРК), являє собою основний шлях клітинного каскаду трансдукції сигналу від чинників росту до ядра клітки. Цей шлях залучає кінази на двох рівнях: кінази МАРкінази (МАРКК) і їх субстратні МАР-кінази (МАРК). Є різні ізоформи в сімействі МАР-кіназ. (Як огляд, див. Rony Seger and Edwin G. Krebs, Faseb, Vol. 9, 726, June 1995). Сполучення даного винаходу можуть інгібувати дію двох з цих кіназ: МЕК, кінази МАР-кінази і її субстратної ERK, МАР-кінази. МЕК активується фосфорилюванням на двох серинових залишках кіназами, що знаходяться вище на шляху передачі сигналу, такими як члени сімейства raf. При активації МЕК каталізує фосфорилювання на залишках треоніну і тирозину ERK. Потім активована ERK фосфорилює і активує чинники транскрипції в ядрі, такі як fos і jun, або інші клітинні мішені з послідовностями PXT/SP. Було виявлено, що ERK, МАРК р42 є важливою для проліферації і диференціації кліток. Було виявлено, що надекспресія і/або надактивація МЕК або ERK пов'язана з різними раковими пухлинами людини [наприклад, Vimala S. Sivaraman, Hsien-yu Wang, Gerard J. Nuovo і Craig C.Malbon, J. Clin. Invest. Vol. 99, No. 7 April 1997]. Було показано, що інгібування МЕК запобігає активації ERK і подальшій активації субстратів ERK в клітках, приводячи в результаті до інгібування стимуляції росту кліток і звертання фенотипу ras-трансформованих кліток [David Т. Dudley, Long Pang, Stuart J. Decker, Alexander J. Bridges and Alan R. Saltiel, PNAS, Vol. 92, 7686, August 1995]. Оскільки, як показано нижче, сполучення даного винаходу можуть інгібувати сукупні дії МЕК і ERK, вони корисні для лікування таких захворювань, як рак, які характеризуються неконтролюємою проліферацією кліток і які, принаймні, частково, залежать від шляху МАРК. Епітеліальна клітинна кіназа (ECK) являє собою рецепторну протеїнтирозинкіназу (RPTK), що належить до сімейства ЕРН (продукуючої еритропоетин гепатоми). Хоч спочатку ідентифікована як тирозинкіназа, специфічна для епітеліальної лінії, згодом було показано, що ECK експресується на ендотеліальних клітках судин, клітках гладких м'язів і фібробластах. ECK є трансмембранним глікопротеїном типу І з позаклітинним лігандпов'язуючим доменом, що складається з багатої цистеїном області, за якою слідують три повтори фібронектину типу III. Внутрішньоклітинний домен ECK володіє каталітичним доменом тирозинкінази, який ініціює каскад трансдукції сигналу, що відображає функцію ECK. ECK зв'язується і згодом активується її протирецептором, лігандом для Eph-спорідненої кінази (LERK)-l, який являє собою продукт гена негайно ранньої відповіді, що легко індукується не обмеженим лінією дифференційовки образом прозапальними цитокінами, такими як IL-1 або TNF. Було показано, що розчинна LERK-1 стимулює ангіогенез частково шляхом стимуляції ECK в мишачій моделі корнеального ангіогенезу. На відміну від їх нормальних двійників, пухлинні клітки різних ліній дифференційовки конститутивно експресують LERK-1, і ця експресія може додатково регулюватися гіпоксією і прозапальними цитокінами. Багато з цих пухлинних кліток також експресують ECK на більш високих рівнях, ніж їх нормальні двійники, створюючи тим самим можливість аутокринної стимуляції через взаємодію ECK:LERK-1. Підвищена експресія як ECK, так і LERK-1 корелюється з трансформацією меланом з неінвазивної горізонтальної фази росту в дуже інвазивні зрістаючі вертикально метастатичні меланоми. Вважається, що разом взаємодія ECK:LERK-1 промотує ріст пухлини через їх промотуючі ріст пухлини і ангіогенну дію. Таким чином, інгібування тирозинкіназноі активності ECK, медіюючоі каскад передачі сигналу, що індукується її зв'язуванням і зшиванням з LERK-1, може бути терапевтично вигідним у випадку рака, запальних захворювань і гіперпроліферативних розладів. Як показано нижче, сполучення даного винаходу інгібують тирозинкіназну активність ECK і, отже, корисні для лікування вищезазначених порушень. Ріст більшості твердих пухлин залежить від ангіогенезу, що залучає активацію, проліферацію і міграцію васкулярних ендотеліальних кліток і їх подальшу дифференційовку в капілярні судини. Ангіогенізація пухлин дає їм доступ до кисню і поживних речовин, що отримуються з крові, а також забезпечує їм адекватну перфузію. Отже, інгібування ангіогенезу є важливою терапевтичною стратегією не тільки у разі рака, але також у разі ряду хронічних захворювань, таких як ревматоїдний артрит, псоріаз, діабетична ретинопатія, пов'язана з віком макулярна дегенерація і т.д. Пухлинні клітки продукують ряд ангіогенних молекул. Чинник васкулярного ендотеліального росту (VEGF) є одним з таких ангіогенних чинників. VEGF, гомодимірний дисульфід-пов'язаний член сімейства PDGF, являє собою специфічний для ендотеліальних кліток мітоген і викликає, як відомо, сильне збільшення проникності ендотелію судин в уражених тканинах. VEGF являє собою також запобігаючий старінню чинник виживання для ендотеліальних кліток. Майже усі маючі ядра тканини в тілі володіють здатністю експресії VEGF у відповідь на різноманітні стимули, що включають гіпоксію, недостатність глюкози, продукти прогресуючої глікації, запальні цитокіни і т.д. Посилюючі ріст ангіогенні дії VEGF опосередовані переважно через його рецептор, що передаючий сигнал і що містить вставлений домен рецепторної кінази (KDR). Експресія KDR є низькою на більшості ендотеліальних кліток; однак, активація ангіогенними агентами приводить в результаті до значної позитивної регуляції KDR на ендотеліальних клітках. Більшість ангіогенізованих кровоносних судин експресують високі рівні KDR. KDR є рецепторною протеїнтирозинкіназою з позаклітинним VEGFзв'язуючим доменом, що складається з 7 імуноглобулінподібних доменів і цитоплазматичного домену, що містить каталітичний домен тирозинкінази, розділений вставленим районом кінази. Зв'язування з VEGF викликає димеризацію KDR, що приводить в результаті до її аутофосфорилювання й ініціації каскаду передачі сигналу. Тирозинкіназна активність KDR є важливою для медиювання її функціональних ефектів як рецептора для VEGF. Вважається, що інгібування KDR-опосередованих функціональних ефектів шляхом інгібування каталітичної активності KDR є важливою терапевтичною стратегією в лікуванні патологічних станів, що супроводжуються ангіогенезом і включають рак. Як показано нижче, сполучення даного винаходу інгібують тирозинкіназну активність KDR і, отже, корисні для лікування вищезазначених патологічних станів. Крім вищезазначеної корисності, деякі із сполучень даного винаходу корисні для отримання інших сполучень даного винаходу. Сполучення даного винаходу є деякими заміщеними 3-ціанохінолінами. В усій даній патентній заявці циклічна система хіноліну буде нумеруватися, як показано в формулі нижче; показана також нумерація циклічної системи хіназоліну: Не було повідомлень про те, що 3-ціанохіноліни володіють біологічною активністю в якості інгібіторів протеїнтирозинкіназ. Був описаний 3-ціанохінолін із замісником 4-(2-метиланіліно), що має інгібіторну активність у відношенні шлункової (Н+/К+) -АТФатази при високих концентраціях [Ife R.J., et al., J. Med. Chem., 35 (18), 3413 (1992)]. Відомі хіноліни, які не мають 3-ціано-замісника на відміну від сполучень даного винаходу, не заміщені в положенні 4, але, як повідомляється, є інгібіторами протеїнтирозинкіназ [Gazit А., et al., J. Med. Chem., 39 (11), 2170 (1996)]. Ряд хінолінів, що мають 3-піридил як замісник і що не мають замісника в положенні 4, були описані як інгібітори рецепторної кінази тромбоцитарного чинника росту [Dolle R.E., et al., J. Med. Chem., 372, 2627 (1994) і Maguire M.P., et al., J. Med. Chem., 372, 129 (1994)]. Патентна заявка WO 96/09294 описує інгібітори протеїнтирозинкіназ, які включають 4-анілінохіноліни з великою різноманітністю замісників в положеннях 5-8, але які повинні також мати атом водню в положенні 3. В патенті США 5480883 описані похідні хіноліну, які є інгібіторами протеїнтирозинкіназ, але ці похідні не мають унікальної комбінації замісників, що включають 3-ціаногрупу, що міститься в сполученнях даного винаходу. Відомо, що, в доповнення до хінолінів, деякі похідні хіназоліну, які схожі, в деяких відношеннях, із сполученнями даного винаходу, є інгібіторами протеїнтирозинкіназ. У заявці ЕР-92305703.8 описані 4анілінохіназоліни, які містять прості замісники, такі як хлор, трифторметил або нітрогрупи, в положеннях 58. Заявка ЕР-93300270.1 є подібною, але з набагато більшою різноманітністю замісників, що допускаються тепер в положеннях 5-8. У заявці WO-9609294 описані сполучення зі схожими замісниками в положеннях 58 і із замісником в положенні 4, що складається з деяких поліциклічних кільцевих систем. Деякі хіназоліни з простими замісниками описані також в заявках WO-9524190, WО-9521613 і WO-9515758. Заявки ЕР93309680.2 і WO-9523141 охоплюють подібні похідні хіназоліну, в яких арильна група, приєднана в положенні 4, може представляти різні гетероциклічні кільцеві структури. Заявка ЕР-94305195.3 описує деякі похідні хіназоліну, які мають алкеноїламіно і алкіноїламіногрупи серед замісників в положенні 6 і атом галогену в положенні 7. В заявці WO-9519774 описані сполучення, в яких один або декілька атомів вуглецю в положеннях 5-8 можуть бути замінені гетероатомами, що приводить до великої різноманітності біциклічних систем, в яких ліве кільце є 5-і 6-членним гетероциклічним кільцем; крім того, різні замісники допускаються на лівому кільці. У заявці ЕР 682027-А1 описані деякі піролопіримідинові інгібітори протеїнтирозинкіназ. У заявці WO-9519970 описані сполучення, в яких ліве ароматичне кільце основної структури хіназоліну замінене великою різноманітністю різних гетероциклічних кілець, так, що отримані інгібітори є трициклічними. У заявці WO-94305194.6 описані хіназоліни, в яких додаткове 5- або 6-членне гетероциклічне кільце з необов'язковим заміщенням сконденсовано в положеннях 5 і 6. Крім вищезазначених патентних заявок, цілий ряд публікацій описують 4-анілінохіназоліни: Fry, D.W., et al., Science, 265, 1093 (1994), Rewcastle G.W., et al., J. Med. Chem., 38, 3482 (1995) і Bridges, A.J., et al., J. Med. Chem., 39, 267 (1996). Немає ніяких публікацій, які описують 3-ціанохіноліни в якості інгібіторів РТК. Даний винахід подає сполучення формули 1: в якій: X представляє циклоалкіл з 3-7 атомів вуглецю, який може бути необов'язково заміщений одним або декількома групами алкілу з 1-6 атомів вуглецю; або представляє кільце піридинілу, піримідинілу або фенілу; причому кільце піридинілу, піримідинілу або фенілу може бути необов'язково моно-, ді- або тризаміщеним замісником, вибраним з групи, що складається з галогену, алкілу з 1-6 атомів вуглецю, алкенілу з 2-6 атомів вуглецю, алкінілу з 2-6 атомів вуглецю, азидо, гідроксіалкілу з 1-6 атомів вуглецю, галогенметилу, алкоксиметилу з 2-7 атомів вуглецю, алканоілоксиметилу з 2-7 атомів вуглецю, алкоксі з 1-6 атомів вуглецю, алкілтіо з 1-6 атомів вуглецю, гідроксі, трифторметилу, ціано, нітро, карбоксі, карбоалкоксі з 2-7 атомів вуглецю, карбоалкілу з 2-7 атомів вуглецю, феноксі, фенілу, тіофеноксі, бензоїлу, бензилу, аміно, алкіламіно з 1-6 атомів вуглецю, діалкіламіно з 2-12 атомів вуглецю, феніламіно, бензиламіно, алканоїламіно з 1-6 атомів вуглецю, алкеноїламіно з 3-8 атомів вуглецю, алкіноїламіно з 3-8 атомів вуглецю і бензоїламіно; n дорівнює 0-1; Y означає -NH-, -О-, -S - або -NR-; R означає алкіл з 1-6 атомів вуглецю; R1, R2, R3 і R4, означають кожний, незалежно, водень, галоген, алкіл з 1-6 атомів вуглецю, алкеніл з 2-6 атомів вуглецю, алкініл з 2-6 атомів вуглецю, алкенілоксі з 2-6 атомів вуглецю, алкінілоксі з 2-6 атомів вуглецю, гідроксиметил, галогенметил, алканоїлоксі з 1-6 атомів вуглецю, алкеноїлоксі з 3-8 атомів, алкіноїлоксі з 3-8 атомів вуглецю, алканоїлоксиметил з 2-7 атомів вуглецю, алкеноїлоксиметил з 4-9 атомів вуглецю, алкіноїлоксиметил з 4-9 атомів вуглецю, алкоксиметил з 2-7 атомів вуглецю, алкоксі з 1-6 атомів вуглецю, алкілтіо з 1-6 атомів вуглецю, алкілсульфініл з 1-6 атомів вуглецю, алкілсульфоніл з 1-6 атомів вуглецю, алкілсульфонамідо з 1-6 атомів вуглецю, алкенілсульфонамідо з 2-6 атомів вуглецю, алкінілсульфонамідо з 2-6 атомів вуглецю, гідроксі, . трифторметил, ціано, нітро, карбоксі, карбоалкоксі з 27 атомів вуглецю, карбоалкіл з 2-7 атомів вуглецю, феноксі, феніл, тіофеноксі, бензил, аміно, гідроксіаміно, алкоксіаміно з 1-4 атомів вуглецю, алкіламіно з 1-6 атомів вуглецю, діалкіламіно з 2-12 атомів вуглецю, аміноалкіл з 1-4 атомів вуглецю, N-алкіламіноалкіл з 2-7 атомів вуглецю, N,N-діалкіламіноалкіл з 3-14 атомів вуглецю, феніламіно, бензиламіно, R5 означає алкіл з 1-6 атомів вуглецю, алкіл, необов'язково заміщений одним або декількома атомами галогену, феніл або феніл, необов'язково заміщений одним або декількома з атомів галогену, алкоксі з 1-6 атомів вуглецю, трифторметилу, аміно, нітро, ціано або алкілу з 1-6 атомів вуглецю; R6 означає водень, алкіл з 1-6 атомів вуглецю або алкеніл з 2-6 атомів вуглецю; R7 означає хлор або бром; R8 означає водень, алкіл з 1-6 атомів вуглецю, аміноалкіл з 1-6 атомів вуглецю, N-алкіламіноалкіл з 2-9 атомів вуглецю, N,N-діалкіламіноалкіл з 3-12 атомів вуглецю, N-циклоалкіламіноалкіл з 4-12 атомів вуглецю, N-циклоалкіл-N-алкіламіноалкіл з 5-18 атомів вуглецю, N,N-дициклоалкіламіноалкіл з 7-18 атомів вуглецю, морфоліно-N-алкіл, в якому алкільна група містить 1-6 атомів вуглецю, піперидино-N-алкіл, в якому алкільна група містить 1-6 атомів вуглецю, N-алкілпіперидино-N-алкіл, в якому кожна алкільна група містить 1-6 атомів вуглецю, азациклоалкіл-N-алкіл з 3-11 атомів вуглецю, гідроксіалкіл з 1-6 атомів вуглецю, алкоксіалкіл з 2-8 атомів вуглецю, карбоксі, карбоалкоксі з 1-6 атомів вуглецю, феніл, карбоалкіл з 2-7 атомів вуглецю, хлор, фтор або бром; Z означає аміно, гідроксі, алкоксі з 1-6 атомів вуглецю, алкіламіно, в якому алкільний фрагмент має 1-6 атомів вуглецю, діалкіламіно, в якому кожний з алкільних фрагментів має 1-6 атомів вуглецю, морфоліно, піперазино, N-алкілпіперазино, в якому алкільний фрагмент має 1-6 атомів вуглецю, або піролідино; m дорівнює 1-4, q дорівнює 1-3 і р дорівнює 0-3; будь-які із замісників R1, R2, R3 або R4, які розташовані на сусідніх атомах вуглецю, можуть разом бути двовалентним радикалом -О-С(R8)2-O-; або його фармацевтично прийнятні солі при умові, що, коли Y означає -NH-, R1, R2, R3 і R4 означають водень і n дорівнює 0, X не є 2-метилфенілом. Фармацевтично прийнятними солями є солі, утворені з таких органічних і неорганічних кислот, як: оцтова, молочна, лимонна, винна, янтарна, малеїнова, малонова, глюконова, хлористоводнева, бромистоводнева, фосфорна, азотна, сірчана, метансульфонова і подібні відомі прийнятні кислоти. Алкільна частина замісників алкілу, алкоксі, алканоїлоксі, алкоксиметилу, алканоїлоксиметилу, алкілсульфінілу, алкілсульфонілу, алкілсульфонамідо, карбоалкоксі, карбоалкілу, алканоїламіно, аміноалкілу, алкіламіноалкілу, N,N-дициклоалкіламіноалкілу, гідроксіалкілу і алкоксіалкілу включає як прямий ланцюг, так і розгалужені вуглецеві ланцюги. Циклоалкільні частини замісників N-циклоалкіл-Nалкіламіноалкілу і N,N-дициклоалкіламіноалкілу включають як прості карбоцикли, так і карбоцикли, що містять алкільні замісники. Алкенільні частини замісників алкенілу, алкеноїлоксиметилу, алкенілоксі, алкенілсульфонамідо включають як прямий ланцюг, так і розгалужені вуглецеві ланцюги і один або декілька ненасичених зв'язків. Алкінільні частини замісників алкінілу, алкіноїлоксиметил, алкінілсульфонамідо, алкінілоксі включають як прямий ланцюг, так і розгалужені вуглецеві ланцюги і один або декілька ненасичених зв'язків. Карбоксі визначається як радикал -СО2Н. Карбоалкоксі з 2-7 атомів вуглецю визначається як радикал CO2R’’, де R’’ означає алкільний радикал з 1-6 атомів вуглецю. Карбоалкіл визначається як радикал -COR’’, де R’’ означає алкільний радикал з 1-6 атомів вуглецю. Алканоїлоксі визначається як радикал -OCOR’’, де R’’ означає алкільний радикал з 1-6 атомів вуглецю. Алканоїлоксиметил визначається як радикал R’’CO2CH2-, де R’’ означає алкільний радикал з 1-6 атомів вуглецю. Алкоксиметил визначається як радикал R’’OCH2-, де R’’ означає алкільний радикал з 1-6 атомів вуглецю. Алкілсульфініл визначається як радикал R’’SO-, де R’’ означає алкільний радикал з 1-6 атомів вуглецю. Алкілсульфоніл визначається як радикал R’’SО2-, де R’’ означає алкільний радикал з 1-6 атомів вуглецю. Алкілсульфонамідо, алкенілсульфонамідо, алкінілсульфонамідо визначаються як радикал R’’SO2NH-, де R’’ означає алкільний радикал з 1-6 атомів вуглецю, алкенільний радикал з 2-6 атомів вуглецю або алкінільний радикал з 2-6 атомів вуглецю, відповідно. N-алкілкарбамоїл визначається як радикал R’’NHCO-, де R’’ означає алкільний радикал з 1-6 атомів вуглецю. N,N-діалкілкарбамоїл визначається як радикал R’’R'NCO-, де R’’ означає алкільний радикал з 1-6 атомів вуглецю, R' означає алкільний радикал з 1-6 атомів вуглецю і R' і R" можуть бути однаковими або різними. Коли X є заміщеним, він переважно є моно-, ді- або тризаміщеним, причому найбільш переважно він є монозаміщеним. Переважно, щоб із замісників R1, R2, R3 і R4, щонайменше, один був воднем і, найбільш переважно, щоб два або три були воднем. Азациклоалкіл-N-алкільний замісник означає моноциклічний гетероцикл, який містить атом азоту, на якому знаходиться як замісник прямий або розгалужений алкільний радикал. Морфоліно-Nалкільний замісник являє собою кільце морфоліну, заміщене на атомі азоту прямим або розгалуженим алкільним радикалом. Піперидино-N-алкільний замісник являє собою кільце піперидину, заміщене на одному з атомів азоту прямим або розгалуженим алкільним радикалом. N-алкілпіперидино-N-алкільний замісник являє собою кільце піперидину, заміщене на одному з атомів азоту прямою або розгалуженою алкільною групою і на іншому атомі азоту прямим або розгалуженим алкільним радикалом. Коли будь-яка група містить алкільну частину, ця алкільна частина містить переважно 1-6 атомів вуглецю, більш переважно 1-4 атоми вуглецю, зокрема, являє собою метил, етил, н-пропіл, ізопропіл, нбутил, ізобутил, втор-бутил або трет-бутил. Коли будь-яка група містить алкенільну або алкінільну частину, ця алкенільна або алкінільна частину містить переважно 2-6 атомів вуглецю, більш переважно 2-4 атоми вуглецю. Сполучення даного винаходу можуть містити асиметричний вуглець; в таких випадках, сполучення даного винаходу включають рацемат і індивідуальні R і S енантіомери, і у випадку, коли є більше за один асиметричний вуглець, індивідуальні діастереомери, їх рацемати і індивідуальні енантіомери. Особливо переважними сполученнями даного винаходу є сполучення, в яких X є необов'язково заміщеним фенілом, або їх фармацевтично прийнятні солі, зокрема, X є кільцем фенілу, яке може бути необов'язкове моно-, ді- або тризаміщеним замісником, вибраним з групи, що складається з галогену, алкілу з 1-6 атомів вуглецю, алкенілу з 2-6 атомів вуглецю, алкінілу з 2-6 атомів вуглецю, азидо, гідроксіалкілу з 1-6 атомів вуглецю, галогенметилу, алкоксиметилу з 2-7 атомів вуглецю, алканоїлоксиметилу з 2-7 атомів вуглецю, алкоксі з 1-6 атомів вуглецю, алкілтіо з 1-6 атомів вуглецю, гідроксі, трифторметилу, ціано, нітро, карбоксі, карбоалкоксі з 2-7 атомів вуглецю, карбоалкілу з 2-7 атомів вуглецю, феноксі, фенілу, тіофеноксі, бензоїлу, бензилу, аміно, алкіламіно з 1-6 атомів вуглецю, діалкіламіно з 2-12 атомів вуглецю, феніламіно, бензиламіно, алканоїламіно з 1-6 атомів вуглецю, алкеноїламіно з 3-8 атомів вуглецю, алкіноїламіно з 3-8 атомів вуглецю і бензоїламіно. Найбільш переважно X являє собою феніл, необов'язково моно-, ді- або тризаміщений галогеном. Y переважно являє собою групу -NH-. Група n переважно рівна 0. Групи R1 і R4 переважно означають водень. Група R2 переважно означає Група R3 переважно означає водень, алкоксі з 1-6 атомів вуглецю або Z-(С(R6)2)qY-. Група R6 переважно означає водень або алкіл з 1-6 атомів вуглецю. Група R6 означає переважно водень, алкіл з 1-6 атомів вуглецю, N,N-діалкіламіноалкіл з 3-12 атомів вуглецю або морфоліно-N-алкіл, де алкіл містить 1-6 атомів вуглецю. Група Z переважно означає діалкіламіно, в якій кожний з алкільних фрагментів містить 1-6 атомів вуглецю, або морфоліно. Група q переважно означає 2, 3 або 4. Всі переважні групи або фрагменти можуть бути вибрані незалежно з будь-яких інших переважних груп. Переважною підгрупою сполучень даного винаходу є сполучення формули 1, в якій X являє собою фенільне кільце, яке може бути необов'язкове моно-, ді- або тризаміщеним замісником, вибраним з групи, що складається з галогену, алкілу з 1-6 атомів вуглецю, алкенілу з 2-6 атомів вуглецю, алкінілу з 2-6 атомів вуглецю, азидо, гідроксіалкілу з 1-6 атомів вуглецю, галогенметилу, алкоксиметилу з 2-7 атомів вуглецю, алканоїлоксиметилу з 2-7 атомів вуглецю, алкоксі з 1-6 атомів вуглецю, алкілтіо з 1-6 атомів вуглецю, гідроксі, трифторметилу, ціано, нітро, карбоксі, карбоалкоксі з 2-7 атомів вуглецю, карбоалкілу з 2-7 атомів вуглецю, феноксі, фенілу, тіофеноксі, бензоїлу, бензилу, аміно, алкіламіно з 1-6 атомів вуглецю, діалкіламіно з 2-12 атомів вуглецю, феніламіно, бензиламіно, алканоїламіно з 1-6 атомів вуглецю, алкеноїламіно з 3-8 атомів вуглецю, алкіноіламіно з 3-8 атомів вуглецю і бензоїламіно; n дорівнює 0-1; Y означає -NH-; R1 і R4 означають водень; R2 означає R3 означає водень, алкоксі з 1-6 атомів вуглецю або Z-(C(R6)2)qY-; R6 означає водень або алкіл з 1-6 атомів вуглецю; R8 означає водень, алкіл з 1-6 атомів вуглецю, N,N-діалкіламіноалкіл з 3-12 атомів вуглецю або морфоліно-N-алкіл, в якої алкільна група містить 1-6 атомів вуглецю; Z означає діалкіламіно, в якому кожна з алкільних груп містить 1-6 атомів вуглецю, або морфоліно; q=1-4 і р=0-3; або їх фармацевтично прийнятні солі. Отримання сполучень даного винаходу, що охоплюються формулою 5, описане нижче на схемі А, де Y і n мають описані вище значення і X' представляє циклоалкіл або феніл, необов'язково заміщений одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається з водню, галогену, алкілу з 1-6 атомів вуглецю, алкенілу з 2-6 атомів вуглецю, алкінілу з 2-6 атомів вуглецю, галогенметилу, алкоксі з 1-6 атомів вуглецю, алкілтіо з 1-6 атомів вуглецю, трифторметилу, ціано, нітро, карбоалкілу з 2-7 атомів вуглецю, феноксі, фенілу, тіофеноксі, бензилу, діалкіламіно з 2-12 атомів вуглецю, R1’, R2’, R3’ і R4’ означають кожний, незалежно, водень, галоген, алкіл з 1-6 атомів вуглецю, алкеніл з 2-6 атомів вуглецю, алкініл з 2-6 атомів вуглецю, алкенілоксі з 2-6 атомів вуглецю, алкінілоксі з 2-6 атомів вуглецю, галогенметил, алкоксиметил з 27 атомів вуглецю, алкоксі з 1-6 атомів вуглецю, алкілтіо з 1-6 атомів вуглецю, алкілсульфініл з 1-6 атомів вуглецю, алкілсульфоніл з 1-6 атомів вуглецю, алкілсульфонамідо з 1-6 атомів вуглецю, трифторметил, ціано, нітро, карбоксі, карбоалкіл з 2-7 атомів вуглецю, феноксі, феніл, тіофеноксі, бензил, алкоксіаміно з 14 атомів вуглецю, діалкіламіно з 2-12 атомів вуглецю, N,N-діалкіламіноалкіл з 3-14 атомів вуглецю, феніламіно, бензиламіно, N-алкілкарбамоїл з 1-6 атомів вуглецю, N,N-діалкілкарбамоїл з 2-12 атомів вуглецю. Будь-які із замісників R1’, R2’, R3’ або R4’, які розташовані на сусідніх атомах вуглецю, можуть бути разом двовалентним радикалом -O-C(R8)2O-. Відповідно до послідовності реакцій, показаної на схемі А, складним ефіром хінолін-3-карбонової кислоти формули 2 гідролізують основою даючи карбонову кислоту формули 3. Групу карбонової кислоти 3 перетворюють в ацилімідазол нагріванням її з карбонілдіімідазолом в інертному розчиннику, такому як диметилформамід (ДМФ) , з подальшим доданням аміаку з отриманням аміду 4. Дігідратуція амідної функціональної групи дигідратуючим агентом, таким як трифтороцтовий ангідрид в піридині, пентоксид фосфору в інертному розчиннику або т.п., дає 3-ціанохіноліни 5 даного винаходу. У тих випадках, коли будь-які проміжні продукти мають асиметричний атом вуглецю, вони можуть бути використані у вигляді рацемату або у вигляді індивідуальних R або S енантіомерів, і в цьому випадку сполучення даного винаходу будуть в рацемічній формі або у вигляді R- або S-оптично активних форм, відповідно. Складний ефір хінолін-3-карбонових кислот формули 2, хінолін-3-карбонові кислоти формули 3 і аміди хінолін-3-карбонових кислот формули 4, необхідні для отримання сполучень даного винаходу, є або вже відомими в даній області, або можуть бути отримані за допомогою процедур, відомих в цій області, як детально описано в наступних посиланнях: Sarges, Reinhard; Gallagher, Andrea; Chamoers, Timothy J.; Yen, Li An, J. Med. Chem., 36, 2828 (1993); Savini, Luisa; Massarelli, Paola; Pellerano, Cesare; Bruni, Giancarlo, Farmaco, 48 (6), 805 (1993); Ife, Robert J.; Brown, Thomas H., Keeling, David J.; Leach, Colin, J. Med. Chem., 35, 3413 (1992); Hanifin, J. William; Capuzzi, Rosemary; Cohen, Elliott, J. Med. Chem., 12 (5), 1096 (1969); Marecki, Paul E.; Bambury, Ronald E., J. Pharm. Sci., 73 (8), 1141 (1984); Pellerano, C; Savini, L.; Massarelli, P.; Bruni, G.; Fiaschi, A. I., Farmaco, 45 (3), 269, (1990); Marecki, Paul E.; Bambury, Ronald E., J. Pharm. Sci., 73(8), 114 (1984); патентна заявка WO 8908105; патент США 4343804; патент США 3470186. Отримання сполучень даного винаходу, що охоплюються формулою 10 і формулою 11, описане нижче на схемі В, де Y, р і n мають визначені вище значення. X’’ вибраний з групи, що складається з циклоалкілу або фенілу, необов'язково заміщеного одним або декількома замісниками, вибраними з групи, що складається з водню, галогену, алкілу з 1-6 атомів вуглецю, алкенілу з 2-6 атомів вуглецю, алкінілу з 2-6 атомів вуглецю, галогенметилу, алкоксиметилу з 2-7 атомів вуглецю, алканоїлоксиметилу з 2-7 атомів вуглецю, алкоксі з 1-6 атомів вуглецю, алкілтіо з 1-6 атомів вуглецю, трифторметилу, ціано, нітро, карбоксі, карбоалкоксі з 2-7 атомів вуглецю, карбоалкілу з 2-7 атомів вуглецю, феноксі, фенілу, тіофеноксі, бензоїлу, бензилу, діалкіламіно з 2-12 атомів вуглецю, феніламіно, бензиламіно, алканоїламіно з 1-6 атомів вуглецю, алкеноїламіно з 3-8 атомів вуглецю, алкіноїламіно з 3-8 атомів вуглецю і бензиламіно. Кожний R9 представляє незалежно водень, феніл або алкіл з 1-6 атомів вуглецю. Фрагменти (R10)k представляють 1-3 замісники на ароматичному кільці, які можуть бути однаковими або різними і вибрані незалежно з групи, що складається з водню, галогену, алкілу з 1-6 атомів вуглецю, алкенілу з 2-6 атомів вуглецю, алкінілу з 2-6 атомів вуглецю, алкенілоксі з 2-6 атомів вуглецю, алкінілоксі з 2-6 атомів вуглецю, галогенметилу, алкоксиметилу з 2-7 атомів вуглецю, алкоксі з 1-6 атомів вуглецю, алкілтіо з 1-6 атомів вуглецю, алкілсульфінілу з 1-6 атомів вуглецю, алкілсульфонілу з 1-6 атомів вуглецю, трифторметилу, ціано, нітро, карбоксі, карбоалкілу з 2-7 атомів вуглецю, феноксі, фенілу, тіофеноксі, бензилу, алкоксіаміно з 1-4 атомів вуглецю, діалкіламіно з 2-12 атомів вуглецю, N,N-діалкіламіноалкілу з 3-14 атомів вуглецю, феніламіно, бензиламіно, N-алкілкарбамоілу з 1-6 атомів вуглецю, N,N-діалкілкарбамоїлу з 2-12 атомів вуглецю. R11 являє собою радикала і вибраний з групи: і де q, R5, R6, R7 і R8 мають описані вище значення. R’’’ являє собою алкіл з 1-6 атомів вуглецю, переважно ізобутил. Відповідно до послідовності реакції, зображеної на схемі В, ацилювання 6 або хлорангідридом кислоти формули 8, або змішаним ангідридом формули 9 (який отримують з відповідної карбонової кислоти в інертному розчиннику, такому як тетрагідрофуран (ТГФ), в присутності органічної основи, такої як піридин, триетиламін або N-метилморфолін) дає сполучення даного винаходу, представлені формулою 11. В тих випадках, коли 8 або 9 мають асиметричний атом вуглецю, вони можуть використовуватися у вигляді рацемату або у вигляді індивідуальних енантіомерів R або S, і у цьому разі сполучення винаходу будуть в рацемічній формі або в R- або S-оптично активних формах, відповідно. Ацилювання 6 циклічним ангідридом формули 7 в інертному розчиннику, такому як тетрагідрофуран, в присутності основного каталізатора, такого як піридин або триетиламін, дає сполучення винаходу формули 10. Сполучення формули 6 з р=0 можуть бути отримані з ароматичних нітрозаміщених сполучень відновленням нітрогрупи поновлюючим агентом, таким як залізо і хлорид амонію в спирті, гідросульфіт натрію у водній суміші або т.п. Отримання сполучень даного винаходу, що охоплюються формулою 18, описане нижче на схемі С, де X, Y, n, R1’, R2’, R3’ і R4’ мають описані вище зауваження. Заміщений анілін формули 12 нагрівають з розчинником або без розчинника з реагентом 13 з отриманням проміжного сполучення 14 у вигляді суміші ізомерів. Термоліз 14 у висококип'ячому розчиннику, такому як дифеніловий ефір, при 200-350°С дає 3ціанохіноліни формули 15; ці проміжні сполучення можуть також існувати в таутомерній формі 4гідроксихінолінів. У тих випадках, коли R4’ є атомом водню, проміжне сполучення 15 може утворюватися у вигляді суміші двох регіоізомерів. Ці ізомери можуть бути розділені способами, добре відомими в даній області, в тому числі, але не тільки, фракційною кристалізацією і хроматографічними способами. Потім розділені ізомери можуть перетворюватися окремо в сполучення даного винаходу. Альтернативно, ізомери можуть розділятися на більш пізній стадії синтезу. Нагрівання сполучень 15 з розчинником або без розчинника з хлоруючим агентом, таким як оксихлорид фосфору або пентахлорид фосфору, дає 4-хлор-3ціанохіноліни формули 16. Конденсація 16 з нуклеофільним амінним, аніліновим, меркаптановим, тіофенольним, фенольним або спиртовим реагентом формули 17 дає 3-ціанохіноліни даного винаходу формули 18; дана конденсація може бути прискорена нагріванням реакційної суміші або використанням основних каталізаторів, таких як триалкіламіни, гідрид натрію в інертному розчиннику, алкоксиди натрію або калію в спиртових розчинниках і т.п. В тих випадках, коли замісники X, R1’, R2’, R3’ і R4’ можуть вносити асиметричний атом вуглецю, ці проміжні продукти можуть використовуватися у вигляді рацемату або у вигляді індивідуальних енантіомерів R і S, і в цьому випадку сполучення винаходу будуть в рацемічній формі або в R- або S-оптично активних формах, відповідно. У випадках, коли замісники X, R1’, R2’, R3’ і R4’ можуть вносити більше одного асиметричного атома вуглецю, можуть бути присутні діастереомери; вони можуть бути розділені способами, відомими в даній області, що включають, але що не обмежуються ними, фракційну кристалізацію і хроматографічні способи. Отримання проміжного сполучення 21 (ідентичного проміжному з'єднанню 15 схеми С) може бути також виконане, як описано нижче на схемі D. Нагрівання заміщеного аніліну формули 19 з диметилацеталем диметилформаміду з розчинником або без розчинника дає проміжні сполучення формули 20. Реакція 20 з одним-десятьма еквівалентами ацетонітрилу з використанням основи, такої як метоксид натрію або аналогічні, в інертному розчиннику дає 3-ціанохіноліни 21 або їх 3-ціано-4-гідроксихінолінові таутомери, які можуть бути перетворені в сполучення даного винаходу з використанням процедур, показаних на схемі С. Формула 22 приведена нижче, де R1, R2, R3, R4, n і X’ мають описані вище значення. Коли один або декілька з R1, R2, R3 або R4 формули 22 є нітрогрупою, вона може бути перетворена у відповідну аміногрупу відновленням з використанням поновлюючого агента, такого як залізо в оцтовій кислоті. Коли один або декілька з R1, R2, R3 або R4 формули 22 є аміногрупою, вона може бути перетворена у відповідну діалкіламіногрупу з 2-12 атомів вуглецю алкілуванням, принаймні, двома еквівалентами алкілгалогеніду з 1-6 атомів вуглецю нагріванням в інертному розчиннику. Коли один або декілька з R1, R2, R3 або R4 формули 22 є метоксигрупою, вона може бути перетворена у відповідну гідроксигрупу реакцією з деметилюючим агентом, таким як трибромід бору в інертному розчиннику або нагріванням з хлоридом піридинію з розчинником або без розчинника. Якщо один або декілька з R1, R2, R3 або R4 формули 22 є аміногрупою, вона може бути перетворена у відповідну алкілсульфонамідо-, алкенілсульфонамідо- або алкінілсульфонамідогрупу з 2-6 атомів вуглецю реакцією з алкілсульфонілхлоридом, алкенілсульфонілхлоридом або алкінілсульфонілхлоридом, відповідно, в інертному розчиннику з використанням основного каталізатора, такого як триетиламін або піридин. Альтернативно, якщо один або декілька з R1, R2, R3 або R4 формули 22 є аміногрупою, вона може бути перетворена у відповідну алкенілсульфонамідогрупу реакцією з реагентом СІ-С(R'6)2-CHR'6SO2Cі, де R'6 є воднем або алкілом з 1-4 атомів вуглецю, в інертному розчиннику з використанням надлишку органічної основи, такої як триетиламін. Якщо два з R1, R2, R3 або R4 формули 22 є сусідніми метоксигрупами, відповідне сполучення з сусідніми гідроксигрупами може бути отримане з використанням деметилюючого агента, такого як трибромід бору в інертному розчиннику або нагріванням з хлоридом піридинію з розчинником або без розчинника. Якщо два з R1, R2, R3 або R4 формули 22 є сусідніми гідроксигрупами, вони можуть бути перетворені в сполучення, де разом дві сусідні групи R1, R2, R3 або R4 є двовалентним радикалом -О-С(R8)2-О-, де R8 має описані вище значення, реакцією з реагентом J-C(R8)2-J, де J означає хлор, бром або йод, і кожний J може бути одним і тим же або J можуть бути різними, з використанням основи, такої як карбонат цезію або карбонат калію в інертному розчиннику і нагріванням, якщо потрібно. Якщо один або декілька з R1, R2, R3 або R4 формули 22 є аміногрупою, вона може бути перетворена у відповідну алкіламіногрупу з 1-6 атомів вуглецю алкілуванням одним еквівалентом алкілгалогеніду з 1-6 атомів вуглецю нагріванням в інертному розчиннику або відновним алкілуванням з використанням альдегіду з 1-6 атомів вуглецю і поновлюючого агента, такому як ціаноборгідрид натрію, в протонному розчиннику, такому як вода або спирт, або їх суміші. Якщо один або декілька з R1, R2, R3 або R4 формули 22 є гідроксигрупою, вона може бути перетворена у відповідну алканоїлоксигрупу з 1-6 атомів вуглецю реакцією з відповідним хлорангідридом, ангідридом або змішаним ангідридом карбонової кислоти в інертному розчиннику з використанням піридину або триалкіламіну в якості каталізатора. Якщо один або декілька з R1, R2, R3 або R4 формули 22 є гідроксигрупою, вона може бути перетворена у відповідну алкеноїлоксигрупу з 1-6 атомів вуглецю реакцією з відповідним хлорангідридом, ангідридом або змішаним ангідридом карбонової кислоти в інертному розчиннику з використанням піридину або триалкіламіну в якості каталізатора. Якщо один або декілька з R1, R2, R3 або R4 формули 22 є гідроксигрупою, вона може бути перетворена у відповідну алкіноїлоксигрупу з 1-6 атомів вуглецю реакцією з відповідним хлорангідридом, ангідридом або змішаним ангідридом карбонової кислоти в інертному розчиннику з використанням піридину або триалкіламіну в якості каталізатора. Якщо один або декілька з R1, R2, R3 або R4 формули 22 є карбоксі- або карбоалкоксигрупою з 2-7 атомів вуглецю, вона може бути перетворена у відповідну гідроксиметильну групу відновленням відповідним поновлюючим агентом, таким як боран, боргідрид літію або літій-алюмінійгідрид в інертному розчиннику; гідроксиметильна група, в свою чергу, може бути перетворена у відповідну галогенметильну групу реакцією в інертному розчиннику з галогеніюючим реагентом, таким як трибромід фосфору, з отриманням бромметильної групи, або пентахлорид фосфору з отриманням хлорметильної групи. Гідроксиметильна група може ацилюватися відповідним хлорангідридом кислоти, ангідридом або змішаним ангідридом в інертному розчиннику з використанням піридину або триалкіламіну в якості каталізатора, даючи сполучення даного винаходу з відповідними алканоїлоксиметильною групою з 2-7 атомів вуглецю, алкеноїлоксиметильною групою з 2-7 атомів вуглецю або алкіноїлоксиметильною групою з 2-7 атомів вуглецю. Якщо один або декілька з R1, R2, R3 або R4 формули 22 є галогенметильною групою, вона може бути перетворена в алкоксиметильну групу з 2-7 атомів вуглецю витісненням атома галогену алкоксидом натрію в інертному розчиннику. Якщо один або декілька з R1, R2, R3 або R4 формули 22 є галогенметильною групою, вона може бути перетворена в амінометильну групу, N-алкіламінометильну групу з 2-7 атомів вуглецю або N, Nдіалкіламінометильну групу з 3-14 атомів вуглецю витісненням атома галогену аміаком, первинним або вторинним аміном, відповідно, в інертному розчиннику. Якщо один або декілька з R1, R2, R3 або R4 формули 22 є H2N(CH2)р-групою, вона може бути перетворена у відповідні групи: де R5 і р мають описані вище значення, реакцією з фосгеном в інертному розчиннику, такому як толуол, в присутності основи, такої як піридин, з отриманням ізоціанату, який, в свою чергу, обробляють надлишком спирту R5-OH або аміном R5-NH2 або (R5)2NH, відповідно. Якщо один або декілька з R1, R2, R3 або R4 формули 22 є НО-(СН2)р-групою, вона може бути перетворена у відповідні групи: де R5 і р мають описані вище значення, реакцією в інертному розчиннику з використанням основного каталізатора, такого як піридин, з відповідним алкіл- або фенілхлорформіатом, R5-ОСОСІ, алкіл- або фенілзаміщеним ізоціанатом, R5-N=C=O, або алкіл- або феніл-заміщеним хлорангідридом карбонової кислоти, R5-COCІ, відповідно. Якщо один або декілька з R1, R2, R3 або R4 формули 22 є НО-(СН2)р-групою, вона може бути перетворена у відповідну групу: де R5 і р мають описані вище значення, реакцією в інертному розчиннику з використанням основного каталізатора, такого як піридин, з реагентом (R5)2NCOCІ. Способи отримання сполучень формули 1 утворять додаткові аспекти даного винаходу. Характерні сполучення даного винаходу оцінювали в декількох стандартних фармакологічних тестпроцедурах, які показали, що сполучення винаходу володіють значною активністю як інгібітори протеїнтирозинкінази і є антипроліферативними агентами. На основі активності, показаної в стандартних фармакологічних тест-процедурах, сполучення винаходу корисні як протипухлинні агенти. Використані тестпроцедури і отримані результати показані нижче. Інгібування рецепторної кінази епідермального чинника росту (EGF-R, екстракт мембран). Характерні сполучення винаходу оцінювали на їх здатність інгібувати фосфорилювання тирозинового залишку пептидного субстрату, що каталізується ферментом рецепторною кіназою епідермального чинника росту, в стандартній фармакологічній тест-процедурі, описаній нижче. Пептидний субстрат (RR-SRC) має послідовність arg-arg-leu-ile-glu-asp-ala-glu-tyr-ala-ala-arg-glu. Фермент був отриманий у вигляді екстракту мембран кліток А431 (American Type Culture Collection, Rockville, MD). Клітки А431 вирощували в колбах T175 до 80% конфлюентності. Клітки промивали двічі забуференим фосфатом сольовим розчином (PBS) без Са2+. Колби обертали протягом 1,5 годин в 20мл PBS з 1,0мМ етилендіамінтетраоцтовою кислотою (EDTA) при кімнатній температурі і центрифугували при 600g протягом 10 хвилин. Клітки солюбілізували в 1мл на 5х106 кліток холодного лізисиого буфера {10мМ 4-(2-гідроксіетил)-1-піперазинетансульфонова кислота (HEPES), pH 7,6, 10мМ NaCl, 2мМ EDTA, 1мМ фенілметилсульфонілфторид (PMSF), 10мг/мл апротиніну, 10мг/мл лейпептину, 0,1мМ ортованадату натрію} в гомогенізаторі Даунса з 10 тактами на льоду. Лізат центрифугировали при 600g протягом 10 хвилин для осадження залишків кліток (дебриса) і супернатант додаткове центрифугували при 100000g протягом 30 хвилин при 4°С. Осад мембран суспендували в 1,5мл HNG-буфера (50мМ HEPES/ pH 7,6, 125мМ NaCl, 10% гліцерин). Екстракт мембран ділили на аліквоти, відразу ж заморожували в рідкому азоті і зберігали при -70сС. Підлягаючі оцінці сполучення готували у вигляді вихідних розчинів 10мг/мл в 100% диметилсульфоксиді (ДМСО). Перед експериментом початкові розчини розбавляли до 500мМ буфером (30мМ HEPES pH 7,4) і потім серійно розбавляли до бажаної концентрації. Аліквоту екстракту мембран А431 (10мг/мл) розбавляли в 30мМ HEPES (pH 7,4) з отриманням концентрації білка 50мкг/мл. До 4мкл препарату ферменту додавали EGF (1мкл при 12мкг/мл) і інкубували протягом 10 хвилин на льоду з подальшим додаванням 4мкл тест-сполучення або буфера; цю суміш інкубували на льоду протягом 30 хвилин. До суміші додавали 33Р-АТФ (10мКі/мл), розбавлену 1:10 в тестбуфері, нарівні з субстратним пептидом при концентрації 0,5мМ (контрольні реакції не отримують тестсполучення) і реакції давали протікати протягом 30 хвилин при 30°С. Реакцію зупиняли 10% ТСА і залишали на льоду протягом, щонайменше, 10 хвилин, після чого пробірки мікроцентрифугували при повній швидкості протягом 15 хвилин. Частину супернатантів наносили у вигляді плям на диски фосфоцелюлози Р81 і промивали двічі в 1% оцтовій кислоті, потім воді, протягом 5 хвилин кожний раз з подальшим сцинтиляційним підрахунком. Дані по інгібуванню для характерних сполучень винаходу показані нижче в таблиці 1. ІС50 являє собою концентрацію тест-сполучення, необхідну для зменшення загальної кількості фосфорильованого субстрату на 50%. Процент інгібування тест-сполучення визначали для, щонайменше, трьох різних концентрацій і величину ІС 50 оцінювали з кривої доза-відповідь. Процент інгібування оцінювали за наступною формулою: %інгібування=100-[імп/хв.(ліки)/імп/хв. (контроль)] х х х100 де імп/хв(ліки) означає одиниці імпульсів за хвилину і являє собою число, що виражає кількість радіоактивно міченої АТФ (g-33P), включеної в пептидний субстрат RR-SRC ферментом після 30 хвилин при 30°С в присутності тест-сполучення, виміряну за допомогою рідинної сцинтиляційної лічби. Імп/хв(контроль) означає одиниці імпульсів за хвилину і являє собою число, що виражає кількість радіоактивно міченої АТФ (g-33Р), включеної в пептидний субстрат RR-SRC ферментом після 30 хвилин при 30°С у відсутності тестсполучення, виміряну за допомогою рідинної сцинтиляційної лічби. Величини імп/хв. коректували на імпульси фону, що проводяться АТФ у відсутності ферментативної реакції. Величини ІС 50, представлені в таблиці 1, являють собою середні величини числа проведених тестів. Таблиця 1 Інгібування рецепторної кінази епідермального чинника росту (екстракт мембран) Сполучення Приклад 31 Приклад 35 Приклад 8 Приклад 15 Приклад 16 Приклад 17 Приклад 19 Приклад 18 Приклад 41 Приклад 42 Приклад 43 Приклад 45 Приклад 46 Приклад 47 Приклад 22 Приклад 50 Приклад 51 Приклад 52 Приклад 53 Приклад 54 Приклад 57 Приклад 58 Приклад 59 ІС50 (мкМ) 1,5х10-3 0,20 0,15 6х10-3 1,5х10-3 9,0 9,2х10-2 2,1х10-5 0,20 1/5 8,0 1,67 8,83 0,13 3,0 5,0 5х10-5 1х10-2 7х10-3 7х10-3 8х10-3 2х10-3 1х10-4 Число тестів 6 4 3 1 2 2 3 3 1 3 1 3 3 5 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Як показано даними, представленими в таблиці 1, сполучення винаходу є ефективними інгібіторної кінази епідермального чинника росту і як такі корисні для лікування захворювань, таких як рак і полікістозна хвороба нирок, в яких порушення регуляції кінази являє собою компонент захворювання. Інгібування рецепторної кінази епідермального чинника росту (EGF-R) з використанням рекомбінантного ферменту Характерні сполучення винаходу оцінювали на їх здатність інгібувати фосфорилювання тирозинового залишку пептидного субстрату, що каталізується ферментом рецепторною кіназою епідермального чинника росту. Пептидний субстрат (RR-SRC) має послідовність arg-glu-tyr-ala-ala-arg-gly. Фермент, що використовується в цьому тесті, являє собою His-мічений цитоплазматичний домен EGFR. Конструювали рекомбінант-ний бакуловірус (vHcEGFR52), що містить кДНК EGFR, яка кодує амінокислоти 645-1185 з попередньою областю Met-Ala-(His)6. Клітки Sf9 в 100мм чашках інфікували при множинності зараження 10боє/клітку і клітки збирали через 40 годин після інфікування. Цитоплазматичний екстракт отримували з використанням 1% Тритону Х-100 і наносили на колонку Ni-NTA. Після промивання колонки 20мМ імідазолом HcEGFR елюювали 250мМ імідазолом (в 50мМ Na2HPO4, pH 8,0, 300мМ NaCl). Зібрані фракції діалізували проти 10мМ HEPES, pH 7,0, 50мМ NaCl, 10% гліцерину, мкг/мл антипаїну і лейпептину і 0,1мМ Pefabloc SC. Білок заморожували в суміші сухої лід/метанол і зберігали при -70°С. Підлягаючі оцінці сполучення готували у вигляді вихідних розчинів 10мг/мл в 100% диметилсульфоксиді (ДМСО). Перед експериментом вихідні розчини розбавляли до 500мкМ 100% ДМСО і потім серійно розбавляли до бажаної концентрації HEPES-буфером (30мМ HEPES pH 7,4). Для реакції ферменту 10мкл кожного інгібітора (при різних концентраціях; додавали в кожну ямку 96 ямкового планшета, туди ж додавали 3мкл ферменту (розведення 1:10 в 10мМ HEPES, pH 7,4, для кінцевої концентрації 1:120). Планшету давали стояти протягом 10 хвилин на льоду і потім додавали 5мкл пептиду (кінцева концентрація 80мкМ), 10мкл 4Х буфера (таблиця А), 0,25мкл 33Р-АТФ і 12мкл Н2О. Реакції давали протікати протягом 90 хвилин при кімнатній температурі і потім весь обсяг наносили у вигляді плями на заздалегідь вирізані диски з фільтрувального паперу Р81. Фільтрувальні диски промивали 2х 0,5% фосфорною кислотою і радіоактивність вимірювали з використанням рідинного сцинтиляційного лічильника. Таблиця А Реагент 1М HEPES (pH 7,4) 10мМ Na3VО4 1М МnСI 2 1мМ АТФ 33 P-АТФ Кінцева 12,5мМ 50мкМ 10мМ 20мкМ 2,5мкКи 100 Rxns 50мкл 20мкл 40мкл 80мкл 25мкл Дані по інгібуванню для характерних сполучень винаходу показані нижче в таблиці 2. ІС50 являє собою концентрацію тест-сполучення, необхідну для зменшення загальної кількості фосфорильованого субстрату на 50%. % інгібування тест-сполучення визначали, щонайменше, для трьох різних концентрацій і ІС 50 оцінювали з кривої доза-відповідь. % інгібування оцінювали з використанням наступної формули: %інгібування=100-[імп/хв.(ліки)/імп/хв.(контроль)]x х100, де імп/хв(ліки) означає одиниці імпульсів за хвилину і являє собою число, що виражає кількість радіоактивно міченої АТФ (g-33P), включеної в пептидний субстрат RR-SRC ферментом після 90 хвилин при кімнатній температурі в присутності тест-сполучення, виміряне за допомогою рідинної сцинтиляційної лічби. Імп/хв(контроль) означає одиниці імпульсів за хвилину і являє собою число, що виражає кількість радіоактивно міченої АТФ (g-33Р), включеної в пептидний субстрат RR-SRC ферментом після 90 хвилин при кімнатній температурі у відсутності тест-сполучення, виміряну за допомогою рідинної сцинтиляційної лічби. Величини імп/хв. коректували на імпульси фону, що проводяться АТФ у відсутності ферментативної реакції. Величини ІС50 представлені в таблиці 2, являють собою середні величини для числа проведених тестів. Таблиця 2 (рекомбінантний реагент) Інгібування рецопторної кінази епідермального чинника росту Сполучення Приклад 88 Приклад 89 Приклад 99 Приклад 100 Приклад 101 Приклад 105 Приклад 126 Приклад 129 Приклад 130 Приклад 132 Приклад 133 Приклад 135 Приклад 138 Приклад 139 Приклад 140 Приклад 143 Приклад 144 Приклад 145 Приклад 146 Приклад 147 Приклад 148 Приклад 151 Приклад 152 Приклад 154 Приклад 156 Приклад 157 Приклад 160 Приклад 161 Приклад 164 Приклад 165 Приклад 166 Приклад 169 Приклад 170 Приклад 171 Приклад 172 Приклад 173 Приклад 174 ІС50 (мкМ) 0,08 0,1 0,03 0,1 0,1 0,001 0,4 0,04 0,1 0,6 0,006 0,01 0,0035 0,5 0,0006 0,003 0,065 0,06 0,03 0,1 0,001 0,5 0,1 0,15 0,5 0,45 0,002 0,00035 0,009 0,0005 0,02 0,005 0,06 0,0065 0,005 0,03 0,2 Число тестів 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 2 1 2 1 2 1 1 1 2 1 1 2 1 2 1 2 1 2 1 1 1 2 2 1 1 Приклад 175 Приклад 184 Приклад 185 Приклад 186 Приклад 187 Приклад 188 Приклад 189 Приклад 190 Приклад 191 Приклад 192 Приклад 193 Приклад 194 Приклад 197 Приклад 198 Приклад 199 Приклад 200 Приклад 203 Приклад 204 Приклад 205 Приклад 208 Приклад 209 Приклад 216 Приклад 217 Приклад 218 Приклад 224 Приклад 227 Приклад 255 Приклад 256 Приклад 262 Приклад 264 Приклад 270 Приклад 311 Приклад 62 Приклад 63 Приклад 64 Приклад 312 Приклад 318 Приклад 313 Приклад 326 Приклад 328 Приклад 329 Приклад 330 Приклад 331 Приклад 332 Приклад 347 Приклад 358 Приклад 363 Приклад 360 Приклад 347 Приклад 383 Приклад 380 Приклад 395 0,3 1,7 10 0,1 0,0007 0, 001 0,002 0,04 0,006 0,0006 0,0019 0,0017 0,002 0,000008 0,0005 0,002 0,0007 0,01 0,1 0,0015 0,005 0,0006 0,002 0,017 1 0,01 0,1 0,1 0,05 0,5 0,01 0,5 0,4 10 10 0,05 0,08 0,4 0,00005 0,0045 0,00045 0,00028 0,1 0,0009 0,04 0,1 0,1 0,5 0,04 0,007 0,007 0,5 1 1 1 1 2 4 2 1 1 1 2 3 1 2 2 1 2 1 1 2 3 2 2 2 1 1 1 1 1 1 1 2 1 1 1 1 1 1 1 2 2 3 1 1 2 1 1 1 2 1 1 1 Інгібування росту ракових кліток, виміряне по включенню [3Н]-тимідину Характерні сполучення даного винаходу оцінювали на їх здатність інгібувати ріст клітинних ліній, описаних нижче, in vitro. Інгібування визначали кількісно вимірюванням зменшення у включенні радіоактивно міченого тимідину при вирощуванні кліток в присутності інгібітора. Клітинні лінії А431 і SKBR3 отримані від American Type Culture Collection, Rockville, MD. Клітки Neu-3Т3 отримані трансфіціюванням мишачих фібробластів NIH 3Т3 активованим щурячим онкогеном Neu. Клітки NHEK отримані від Clonetics (San Diego, CA). Клітки рутинно вирощували в зволоженому термостаті в 5% СО2 в повітрі. Ці клітинні лінії залежать від чинників росту, які є лігандами рецепторних тирозинкіназ, що є мішенями сполучень даного винаходу, і мають наступні характеристики: А431: клітки епідермоїдної карциноми людини, надекспресуючі EGER Neu-3Т3: клітки NIH 3Т3, трансфіційовані активованим онкогеном Neu NHEK: EGF-залежні епідермальні кератиноцити здорової людини SKBR3: клітки рака молочної залози людини, надекспресуючі ген erbB2 Клітинні лінії вирощували у відповідних середовищах, описаних нижче: А431: Модифікована Дульбекко середовище Голка, висока глюкоза, BRL/Gibco (10% фетальна теляча сироватка (ФТС), глутамін, пеніцилін-стрептоміцин) Dulbecco, R., Freeman, G. Virology 8,396 (1959). Neu-3Т3: Модифікована Дульбекко середовище Голка, висока глюкоза, BRL/Glbco (10% фетальна теляча сироватка, глутамін, пеніцилін-стрептоміцин). SKBR3: Roswell Park Memorial Institute 1640 W/GLU (10% ФТС, глутамін, пеніцилін-стрептоміцин) Moore, G.E., Gerner, R.E. and Franklin, H.A. A.M.A., 199, 516 (1967). NHEK: Середовище для росту кератиноцитів, Clonetics Boyce, S.T. and Ham, R.G. In vitro 17, 239 Abstract No. 159) (1981). Клітки висівали при 10000 кліток/ямку в 96-ямкові планшети в повне середовище і давали їм рости до логарифмічної фази росту. На цій стадії повне середовище замінювали середовищем, що містить 0,5% ФТС (для кліток, зрістаючих в 10% ФТС), або середовищем, що не містить епідермального чинника росту (EGF) (для кліток, зростаючих в безсироваткових середовищах). Після інкубування протягом ночі в середовищі з низьким вмістом сироватки (або не утримуючої EGF) додавали клітки, що підлягають оцінці сполученнями, залишалися в присутності сполучень протягом 48-72 годин. Потім середовище з тестсполученням вилучали і знов додавали повне середовище. Кліткам давали рости протягом 18 годин. Потім проводили інкубування в [3Н]-тимідині (1мКі/мл в сироватковому/EGF середовищі) протягом 4 годин. Клітки лізували в 0,5М NaOH протягом, щонайменше, 30 хвилин при 37°С і аналізували радіоактивність. Дані інгібування росту кліток приведені нижче в таблиці 3. ІС50 являє собою концентрацію тестсполучення, необхідну для зменшення кількості включення [3Н]-тимідину на 50%. % інгібування сполучення, що оцінюється, визначали для, щонайменше, трьох різних концентрацій і величину ІС50 оцінювали з кривої доза-відповідь. % інгібування оцінювали з використанням наступної формули: %інгібування=100-[імп/хв.(ліки)/імп/хв.(контроль)1x х100, де імп/хв(ліки) означає одиниці імпульсів за хвилину і являє собою число, що виражає кількість [3Н]тимідину, включеного в ДНК, при вирощуванні кліток в присутності тест-сполучення, виміряну за допомогою рідинної сцинтиляційної лічби. Імп/хв(контроль) означає одиниці імпульсів за хвилину і являє собою число, що виражає кількість [3H]-тимідину, включеного в ДНК при вирощуванні у відсутності тест-сполучення, виміряну за допомогою рідинної сцинтиляційної лічби. Таблиця 3 Інгібування клітинного росту, виміряне по включенню [3H]-тимідину (ІС50) Сполучення Приклад 31 Приклад 15 Приклад 41 Приклад 42 Приклад 43 Приклад 44 Приклад 33 Приклад 45 Приклад 46 Приклад 47 Приклад 20 Приклад 3 Приклад 7 Приклад 8 Приклад 13 Приклад 14 Приклад 23 Приклад 16 Приклад 17 Приклад 19 Приклад 18 Приклад 26 Приклад 22 Приклад 38 Приклад 48 А431 NEU-3T3 NHEK SKBR3 (мкМ) (мкМ) (мкм) (мкМ) 0,2 0,003 25 35 4,0 1,5 7 0,01 10 4,0 15 1,5 18 0,15 1,0 1,5 0,03 35 0,65 >50 0,35 >50 4,5 40 0,2 50 0,1 0,1 1,8 0,06 25 9,0 15 2,0 0,00001 0,007 0,1 >50 0,4 >50 0,15 >50 0,035 >50 35 10 Як показано даними, представленими в таблиці 3, сполучення винаходу є ефективними інгібіторами росту ракових кліток і, отже, застосовні як протипухлинні агенти. Інгібування росту ракових кліток, виміряне за числом кліток Лінії пухлинних кліток людини висівали в 96-ямкові планшети (250мл/ямку, 1-6х104кліток/мл) в середовищі RPMI 1640, що містить 5% ФТС (фетальну телячу сироватку). Через двадцять чотири години після засіву додавали тест-сполучення при п'яти логарифмічних концентраціях (0,01-100мг/мл) або при більш низьких концентраціях для більш активних сполучень. Після 48 годин експозиції з тест-сполученнями клітки фіксували трихлороцтовою кислотою і забарвлювали сульфородаміном 3 відповідно до методів Skehan et al (J-Natl. Cane. Inst. 1990, 82, 1107-1112). Після промивання трихлороцтовою кислотою пов'язаний барвник солюбілізували в 10мМ Трис-основі і оптичну щільність визначали за допомогою планшет-рідера. У умовах тесту оптична щільність є пропорційною числу кліток в ямці. ІС50 (концентрації, що викликають 50% інгібування росту кліток) визначали з графіків інгібування росту. Ці дані показані нижче в таблицях 4-8. Клітинні лінії були вибрані, оскільки вони надекспресували рецептор епідермального чинника росту (EGFR) (т.е. А431) або HER2/neu (SKBR3) або майже не мали експресії цих рецепторів (SW620, LOX, MCF7). Рівні експресії цих рецепторів визначали за допомогою способів фарбування антитіл з використанням антитіл проти EGFR або HER/neu, і результати були однаковими з раніше опублікованими даними (Lewis et al., Cancer Immunol. Immunother., 1993, 37:255-262). Інша інформація про деякі з клітинних ліній, використаних в цих тест-процедурах, доступна з American Type Culture Collection: Cell Lines and Hybridomas, 1994 Reference Guide, 8th Edition. У таблицях, приведених нижче, можуть бути окремі дані для одного і того ж сполучення; це є вказівкою на те, що це сполучення тестували більше за один раз. У таблицях, приведених нижче, якщо сполучення не має величини результату для конкретної клітинної лінії, це є вказівкою на те, що це сполучення не випробовували відносно цієї клітинної лінії. Таблиця 4 Інгібування росту ракових кліток, виміряне за числом кліток (ІС50 мкг/мл) № приклада 31 15 41 42 43 44 35 45 46 47 3 7 8 13 14 23 16 17 38 39 40 19 18 22 48 49 50 6 9 НТВ161 0,7933 33 7,87 5,18 0,5337 5,2 2,976 4,212 9,586 0,003947 3,645 2,123 98,81 97,14 1,793 5,039 0,6672 7,887 3,195 0,5963 0,6626 0,08544 0,4146 0,2478 70,9 70,63 4,46 1,657 0,3412 А27805 2,03 33 7,726 6,434 3,424 5,888 2,953 8,664 7,406 0,05304 4,065 4,656 0,9119 9,937 3,594 1,548 0,6018 9,799 4,578 1,574 0,8827 0,001 0,6284 0,0567 40,18 34,76 4,677 2,487 0,5424 A2780DDP 1,165 33 6,255 8,223 4,445 9,276 0,8381 39,26 5,856 0,06454 5,1 4,905 6,79 56,95 5,924 7,544 0,5958 60,35 6, 56 0,4968 2,497 0,001 0,8843 0,2112 58,88 51,84 6,424 3,217 0,5134 МІР 0,7475 33 4,089 11 3,296 11,13 0,6496 >100 5,597 0,06935 1,214 2,392 0,3541 7,803 6,19 33,89 0,5336 100 7,754 6,104 0,7401 0,001 1,472 0,3784 63,34 >100 7,349 0,9502 0,7313 SW620 4,54 33 14,65 31,18 4,325 7,462 9,572 >100 >100 0,06723 9,554 5,837 2,503 100 88,77 >100 >100 >100 31,72 4,429 2,263 0,006484 1,395 0,5262 >100 >100 32,85 4,713 1,937 COL0205 3,095 33 6,133 5,966 4,179 7,792 >100 0,07567 8,934 4,83 2,489 45,84 >100 >100 >100 6,429 1,996 1,483 0,001 1,902 4,302 50,4 88,01 28,46 5,513 2,565 СX1 0,9695 33 7,252 9,131 3,427 6,336 3,128 89,66 9,7 0,06179 4,342 4,878 7,549 >100 8,899 4,859 0,9775 81,9 5,622 5,407 2,568 0,02891 1,56 0,775 59,24 98,43 8,724 3,024 0,9102 Таблиця 5 Інгібування росту ракових кліток, виміряне за числом кліток (ІС50 мкг/мл) Приклад 31 15 41 42 43 44 35 45 46 47 3 7 8 13 14 23 16 17 38 САС02 0,9255 2,409 2,111 3,84 2,58 5,681 1,933 0,9109 6,03 0,07006 2,739 2,297 2,328 31,53 0,9885 6,19 0,7099 5,631 5,615 НСТ15 0,7269 >33 4,213 6,714 0,8229 5,098 0,8809 79,71 5,597 0,03952 5,885 3,975 10,92 100 6,628 9,321 0,6409 98,9 5,161 LS174T 0,8852 >33 2,924 5,971 4,225 6,79 0,8185 87,1 7,129 0,04683 0,9281 3,232 2,027 94,03 39,29 98,16 0,4344 87,03 5,367 SW948 5,477 >33 14,12 17,17 4,756 6,756 7,827 >100 >100 0,06835 0,8765 5,854 86,86 >100 >100 >100 0,9284 >100 10,42 CCL228 4,909 >33 18,48 8,934 2,557 7,446 12,09 >100 54,01 0,07154 7,033 6,246 8,666 >100 39,36 95,33 4,383 >100 8,49 MCF7 5,656 >33 24,84 6,142 5,829 9,411 57,84 0,07198 6,174 5,675 53,17 65 80,7 47,91 68,19 6 39 40 19 18 22 48 49 50 69 4,331 0,7859 0,3773 0,5761 0,4755 30,1 42,15 4,886 0,8083 0,3407 3,344 0,7268 0,002159 1,672 0,3723 83,6 97,36 8,535 1,747 0,9843 4,297 1,346 0,03099 1,593 0,8466 48,48 >100 7,684 2,675 0,7118 5,935 4,467 0,09688 1,937 0,5934 >100 >100 17,9 5,199 3,3 0,7774 0,9178 0,05037 1,171 0,2552 >100 99,04 6,787 2,347 0,7065 6,642 3,766 0,05528 2,169 79,3 57,45 7,138 4,267 3,255 Таблиця 6 Інгібування росту ракових кліток, виміряне за числом кліток (ІС50 мкг/мл) № приклада 31 15 41 42 43 44 35 45 46 47 3 7 8 13 14 23 16 17 38 39 40 19 18 22 48 49 50 6 9 В7474 1,577 >33 6,261 6,78 8,178 18,48 3,048 86,76 32,91 0,2332 4,265 3,885 55,45 98,79 20,55 61,44 0,8995 95,68 16,97 6,649 5,784 0,3246 0,1522 0,3138 99,89 87,09 7,166 3,756 0,4432 T47D 3,331 >33 8,503 6,78 4,498 9,025 100 30,04 >100 0,04675 4,321 5,172 39,47 47,74 7,388 7,85 6,555 >100 5,977 0,5526 3,304 0,007921 1,315 0,7042 >100 71,23 5,418 3,264 0,8375 LX1 6,88 >33 48,74 18,37 6,123 7,622 5,207 100 34,02 0,07596 6,739 6,296 0,932 >100 69,61 100 0,644 >100 7,522 1,257 2,709 0,001275 1,117 0,8101 >100 >100 7,205 5,55 0,06716 Д549 2,269 >33 24,96 7,57 5,725 8,723 0,8654 100 4,853 0,06786 5,678 5,93 7,278 >100 7,685 9,99 0,2136 >100 7,327 4,164 3,488 0,05804 1,611 0,3754 >100 >100 6,816 4,445 2,915 LOX 0,8708 >33 0,961 5,147 2,861 5,411 0,6487 9,06 5,351 0,06053 1,417 1,448 0,6472 >100 2,812 7,918 0,3157 74,16 8,115 0,278 1,154 0,001 0,08508 0,02253 46,96 55,1 4,696 0,8133 0,4382 А431 0,4339 22,01 0,8126 3,28 1,211 6,792 3,793 2,609 8,013 0,04457 2,479 1,056 9,585 90,99 1,499 8,98 0,7664 38,06 4,728 3,709 0,6946 0,03393 0,249 0,04428 39,2 100 7,346 0,8448 0,4334 NEC 2,231 >33 8,465 6,473 4,554 23,14 72,08 0,06708 5,013 5,179 9,299 >100 8,278 37,94 >100 6,531 0,534 3,415 0,005082 1,414 0,4923 >100 85,32 6,887 4,171 0,9521 Таблиця 7 Інгібування росту ракових кліток, виміряне за числом кліток (ІС50 мкг/мл) № приклада 31 15 41 42 43 44 35 45 46 47 3 7 8 13 14 23 16 17 38 DU145 0,5852 18,01 0,913 5,56 3,13 7,92 0,537 6,939 3,635 0,06799 4,448 1,09 6,474 65,79 0,9097 41,89 0,1134 7,806 5,153 РСЗ 5,159 >33 17,5 29,09 7,024 7,652 7,843 88,92 >100 0,11 5,689 7,219 53,35 >100 41,24 100 3,038 >100 9,333 LNCAP 0,7721 >33 3,534 2,392 4,53 5,157 57,79 0,03366 6,659 2,187 59,44 >100 8,979 6,633 90,03 4,577 HL60 0,8939 >33 3,234 5,431 1,655 3,792 1,978 >100 6,023 0,06254 3,672 2,633 18,95 70,25 4,044 6,388 0,6964 >100 4,274 CCRF-CEM 3,19 >33 8,293 5,23 3,59 4,673 3,862 >100 61,73 0,06796 3,687 3,435 0,8227 >100 7,603 6,797 0,7286 >100 4,393 SKBR3 >33 20,65 12,53 5,188 14,37 60,53 0,04668 6,897 5,598 38,26 100 43,61 48,01 79,73 7,145 39 40 19 18 22 48 49 50 6 9 0,6365 0,8375 0,07054 0,3215 0,2651 20,81 79,79 5,601 1,034 0,3877 5,697 5,645 0,05741 2,346 0,6952 >100 >100 8,527 4,689 1,658 3,479 2,692 0,06975 0,1462 0,7217 40,65 52,39 5,336 4,186 0,6608 2,97 0,7764 0,07788 1,427 0,6077 44,65 48,39 4,721 0,9471 0,7581 0,8566 3,134 0,001 1,038 0,4031 >100 >100 4,603 2,572 0,5509 3,647 3,096 0,02646 1,852 64,5 74,57 6,831 4,204 0,8621 Таблиця 8 Інгібування росту ракових кліток, виміряне за числом кліток (ІС50 мкг/мл) Приклад 156 158 155 258 261 260 154 262 151 263 105 138 186 163 162 187 108 168 109 270 270 41 44 35 47 255 254 258 262 31 188 110 311 167 165 65 188 164 192 169 189 62 194 193 99 101 100 161 227 166 145 140 170 A431 3,77 2,97 4,30 5,42 0,61 0,06 0,07 0,04 0,09 6,90 0,13 0,44 37,61 7,02 6,87 0,06 6,6 1,57 38,85 14,34 6,95 0,24 6,29 0,51 10 0,1 0,1 0,02 0,02 0,03 0,02 0,03 SKBR3 7,43 0,80 3,28 50,45 0,80 0,08 0,05 0,06 0,07 7,50 1,84 10 0,48 7,46 0,93 100 0,1 0,1 0,1 0,3 0,2 0,1 4,4 >10 0,8 0,2 0,1 0,04 0,4 0,1 0,1 LOX 67 2,44 6,08 10,72 1,32 0,26 0,44 0,07 0,08 5,66 0,72 1,12 46,36 64,22 8,13 0,07 6,85 1,76 35,09 0,06 >10 1,33 6,58 4,10 0,03 0,69 0,07 6,12 0,03 1,65 0,62 0,8 2,8 5,3 0,8 84 0,3 0,9 MCF7 7,57 5,44 7,49 9,69 7,50 9,98 2,57 0,09 0,61 8,44 2,09 3,51 42,49 17,45 16,35 0,42 7,97 5,94 37,91 27,06 >10 6,86 17,96 40,86 0,02 2,85 0,07 7,87 0,07 6,04 1,43 N.A. N.A. 8,5 5,8 84 0,8 57 160 190 146 198 188 99 191 190 164 200 203 204 63 64 199 61 312 184 185 112 111 197 205 204 157 229 174 172 209 208 148 175 218 217 216 76 81 216 217 218 318 328 329 330 331 332 347 358 363 391 392 393 396 0,2 1,6 0,03 0,002 0,579 0,159 0,048 1,733 0,322 0,128 0,048 0,032 0,095 0,806 0,048 0,341 0,491 0,158 0,340 >5 3,046 0,121 0,049 0,038 3,26 0,469 0,345 0,255 0,113 0,067 .0,195 0,144 0,102 0,050 0,032 2,206 1,402 0,024 0,046 0,044 0,8 0,19 0,22 0,05 0,03 0,60 0,04 0,5 0,07 0,34 .0,46 0,45 0,3 0,5 2,7 0,03 0,03 0,479 0,078 0,060 0,494 0,684 0,247 0,1 0,026 0,144 1,965 0,076 1,094 2,255 0,300 1,108 >5 3,324 0,197 0,243 0,029 2,601 >5 0,298 0,067 0,048 0,038 0,043 0,180 0,029 0,019 0,012 1,886 1,441 0,015 0,033 0,047 1,5 0,02 0,21 0,23 0,16 0,08 0,2 0,7 0,06 0,4 2,61 0,84 0,2 2,3 >5 0,6 0,4 2,177 1,153 0,084 4,882 >5 >5 1,733 0,340 0,208 1,603 0,433 1,066 3,534 0,463 2,182 >5 2,019 0,266 >5 0,347 4,17 >5 >5 1,591 0,380 0,453 0,260 4,948 1,855 1,387 0,730 2,310 2,084 0,240 0,455 1,235 >10 0,15 0,03 0,02 0,04 0,44 0,2 4,1 0,08 5,23 73,3 2,25 2,7 0,33 0,58 0,02 0,04 0,51 0,78 0,75 0,36 0,44 54,9 2,5 0,08 0,10 1,99 0,85 7,8 0,8 6,53 3,66 4,0 Інгібування in vivo росту епідермоїдних пухлин людини (А431) Характерні сполучення даного винаходу (перераховані нижче) оцінювали за стандартною фармакологічною тест-процедурою in vivo, в якій вимірювалася здатність сполучень інгібувати ріст епідермоїдних пухлин людини. Клітки епідермоїдноі (плоскоклітинної) карциноми людини А-431 (American Type Culture Collection, Rockville, Mariland ft CRL-155) вирощували in vitro, як описано вище. У цій стандартній фармакологічній тест-процедурі in vivo використали самок мишей BALB/c nu/nu (Charles River, Wilmington, MA). Одиницю 5х106 кліток ин'єціювали підшкірно (SC) мишам. При досягненні маси пухлин між 100 і 150мг мишей рандомізували на групи обробки (або лікування) (день 0). Мишей обробляли внутрішньочеревинно (IP) один раз в день або в дні 1, 5 і 9, або в дні 1-10 після встановлення захворювання дозами 80, 40 або 20мг/кг/дозу сполучення, що підлягає оцінці, в 0,2% Klucel. Контрольні тварини не отримували лікарського засобу. Масу пухлин визначали кожні 7 днів [(довжина х ширина2 )/2] протягом 28 днів після встановлення захворювання. Відносний ріст пухлини (середня маса пухлини в дні 7, 14, 21 і 28, ділена на середню масу пухлини в день 0) визначали для кожної групи обробки. При оцінці в цій тест-процедурі сполучення Прикладу 18 (80мг/кг, введені в дні 1, 5 і 9) зменшувало розмір пухлини на 29% в день 7 і на 45% (р27,0834 47,2500 >27,0871 >29,4814 50,8587 24,0570 27,9110 >61,8563 28,0756 27,1597 >58,8616 >53,5719 >54,7360 >62,6253 >60,5418 >61,8563 >24,2548 >59,6363 >51,9184 >22,8676 0,4663 0,4247 50,9606 № приклада 125 126 127 128 129 130 131 133 134 135 136 138 139 140 141 143 144 145 147 148 149 150 151 152 153 154 ICso ECK (мкМ) 42,47,19 42,4719 >44,5931 22,7169 >25,8933 >24,0269 >58,7544 >72,9129 >32,8623 >57,3394 >67,8656 >58,0720 >56,1167 >45,5063 >68,8942 >52,7983 >54,5256 >47,1809 43,1127 >42,9277 >63,9591 >29,1800 >50,8647 >29,4811 >27,0856 40,6174 39,1850 >37,0096 0,0100 0,0057 >22,1590 >41,9842 >38,6548 >44,4543 39,7298 41,9842 39,6495 47,4091 >48,9213 42,8894 38,2844 >58,3494 2,2031 20,7485 40,3963 >40,1317 >37,9930 >40,4535 0,1148 >37,2833 83 84 85 86 87 88 89 97 100 105 108 109 110 112 255 256 257 258 259 260 261 262 264 265 266 267 268 >46,0299 0,4495 0,0411 >46,4177 >42,2913 >60,1793 >28,5714 >28,6533 41,8064 >26,0960 >23,4577 >25,2334 >43,2526 >22,8154 >44,6478 >51,8403 >53,2765 >28,7853 >29,9940 >28,4576 >152,9052 >27,1887 >62,4317 >55,1861 51,7585 >59,6363 >56,5274 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 269 270 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 288 >67,4992 >30,6466 >42,6439 >49,6401 >23,1000 46,0299 >35,0508 >31,7158 >57,0776 >59,1017 >46,1361 >70,3482 >31,8167 >50,8298 61,0225 >65,5010 >62,8176 >54,0237 >62,2396 >30,3689 0,0033 0,0029 9,1534 32,7505 0,0014 227 228 232 238 239 240 241 242 243 244 246 248 249 254 290 291 292 293 294 295 302 303 305 307 308 311 319 >41,8102 >55,9011 >52,8499 >30,3251 >29,8187 >26,0261 7,2418 >28,7018 >26,7544 24,7647 0,0060 25,1091 >28,1069 >21,0084 >28,1069 >20,8711 0,0018 32,6449 0,0020 >29,8182 28,0756 >22,7118 >42,8266 >61,0128 >63,7552 >21,1730 0,001 Інгібування рецептора, що містить вставлений домен кінази (KDR: каталітичний домен рецептора VEGF) У цій стандартній фармакологічній тест-процедурі білок KDR змішують в присутності або у відсутності інгібіторного сполучення з пептидним субстратом, що підлягає фосфорилюванню, (сополімер глутамінової кислоти і тирозину, E:Y::4:1) і іншими кофакторами, такими як Mg і ванадат натрію (інгібітор протеїнтирозинфосфатази), у відповідному буфері для підтримки pH (7,2). Потім додають АТФ і радіоактивну мітку (32Р- або 33Р-мічену АТФ) для ініціації фосфорилювання. Після інкубування радіоактивний фосфат, пов'язаний з кислотонерозчинною фракцією тест-суміші, визначають кількісно як відображення фосфорилювання субстрату. Цю радіоактивну форму тесту використали для ідентифікації інгібіторів активності тирозинкінази KDR, де ІС50 являє собою концентрацію лікарського засобу, яка інгібує фосфорилювання субстрату на 50%. Таблиця 13 Інгібування рецептора, що містить вставлений домен кінази (KDR) № приклада 9 18 49 76 82 84 85 86 87 97 127 128 154 160 176 177 208 209 216 217 218 229 232 233 234 238 ІС50 KDR >30 >30 >30 0,7 3 0,3 0,3 3 3 0,1 10 8 >30 30 3 0,05 10 30 30 30 >30 0,2 >30 >30 >30 >30 № приклада 241 242 243 244 246 248 249 250 275 276 277 278 280 281 282 283 284 288 290 291 292 293 294 295 305 307 ІС50 KDR >30 >30 >30 >30 >10 >10 >10 >10 >30 >30 >30 >30 >30 3 2 30 30 10 10 10 10 10 6 10 30 30 239 240 >30 >30 308 319 30 0,5 Тест кінази протеїну, що мітоген-активується (МАРК) Для оцінки інгібіторів МАР-кінази (кінази мітоген-активуємого протеїну) використали двокомпонентну сукупну стандартну фармакологічну тест-процедуру, в якій вимірюють фосфорилювання залишків серину/треоніну у відповідній послідовності в субстраті в присутності і у відсутності передбачуваного інгібітора. Спочатку рекомбінантну МЕК 1 (МАРКК) використали для активації рекомбінантної ERK2 (МАРК) людинами активовану МАРК (ERK) інкубували з субстрату (пептидом МВР або MYC) в присутності АТФ, Mq++ і радіоактивно міченої 33Р-АТФ. Фосфорильований пептид уловлювали на фосфоцелюлозному фільтрі Р 81 (паперовий фільтр або занурений в мікротитраційний планшет), промивали і лічили сцинтиляційними способами. Пептидними субстратами в цьому тесті були МВР, пептидний субстрат (APRTPGGRR) або синтетичний Мус-субстрат, (KKFELLPTPPLSPSRR · 5 TFA). Застосовні рекомбінантні ферменти, що отримували у вигляді GST-злитих (гібридних) білків ERK 2 людини і МЕК 1 людини. Проби інгібіторів готували у вигляді 10Х вихідних розчинів в 10% ДМСО і відповідну аліквоту використовували для отримання або 10мкг/мл для дози однокрапчастого скринінгу, або кінцевої концентрації 100, 10, 1 і 0,1мкМ для кривої доза-відповідь. Кінцеві концентрації ДМСО були меншими або рівні 1%. Реакцію проводили таким чином в 50мМ кіназному Трис-буфері, pH 7,4 в реакційному обсязі 50мкл. Відповідний обсяг кіназного буфера і проби інгібітора додавали в пробірку. Забезпечували відповідне розбавлення ферменту для отримання 2-5мкг рекомбінантної МАРК (Erk) на пробірку. Інгібітор інкубували з МАРК (Erk) протягом 30 хвилин при 0°С. Рекомбінантну Mek (MAPKK) (0,5-2,5мкг) або повністю активовану Mek (0,05-0,1 одиниць) додавали для активації Erk і інкубували протягом 30 хвилин при 30°С. Потім додавали субстрат і гамма-33Р-АТФ для отримання кінцевої концентрації 0,5-1мМ МВРР або 250-500мкМ Мус; 0,2-0,5мкКі гамма-33Р-АТФ на пробірку; 50мкМ кінцевої концентрації АТФ. Проби інкубували при 30°С протягом 30 хвилин і реакцію зупиняли доданням 25мкл охолодженої льодом 10% ТСА. Після охолоджування проб на льоду протягом 30 хвилин 20мкл проби переносили на фосфоцелюлозний фільтрувальний папір Р 81 або МТР (мікротитраційний планшет) з навантаженим фільтром Р 81. Фільтрувальні диски або МТР промивали 2 рази великим обсягом 1% оцтовоі кислоти, потім 2 рази водою. Фільтри або планшети недовго сушили на повітрі перед доданням сцинтиляційної суміші і проби лічили у відповідному сцинтиляційному лічильнику, встановленому на реєстрацію ізотопу 33Р. Проби включали в себе позитивний контроль (активований фермент плюс субстрат); контроль без ферменту; контроль без субстрату; проби з різними концентраціями передбачуваного інгібітора і проби з посилальними інгібіторами (іншими активними сполученнями або неспецифічними інгібіторами, такими як стауроспорин або К252 В). Сирі дані (необроблені результати) отримували у вигляді імп/хв. Визначали середнє для повторностей проб і вносили поправку на фон. Середні результати в імп/хв. представлені в таблиці по групах і % інгібування тест-сполученням обчислювався у вигляді (коректовані імп/хв. контролю-коректовані імп/хв. проби/контроль) х 100 = % інгібування. При тестуванні декількох концентрацій інгібітора величини ІС 50 (концентрації, що дає 50% інгібування) визначали графічно на кривій доза-відповідь для % інгібування або з використанням відповідної комп'ютерної програми. У приведеній нижче таблиці можуть бути окремі дані для одного і того ж сполучення; це є вказівкою на те, що це сполучення оцінювали більше за один раз. Таблиця 14 Тест кінази протеїну, що мітоген-активується (МАРК) № приклада 3 6 7 8 9 13 14 15 16 16 17 18 19 23 31 31 31 35 35 38 39 40 41 43 ІС50 ECK >100 >100 25 >100 >100 >100 >100 >100 3,3 34 >100 >100 29 >100 8 100 1,4 30 № приклада 47 48 49 49 50 61 62 62 63 64 64 65 76 81 82 83 83 84 84 85 85 85 86 86 ІС50 ECK >100 10 >1000 >100 >100 >100 2 20 >100 >100 3 40 100 80 10 30 >100 70 >100 >100 2,3 38 35 >100 35 40 40 35 6 80 2 4 44 45 46 46 46 46 46 46 47 47 47 47 47 47 47 47 47 47 47 47 47 47 47 47 47 47 47 172 173 174 176 177 186 186 186 187 188 188 188 189 190 191 191 192 192 193 194 197 198 198 200 203 203 203 204 205 208 209 229 229 232 232 233 234 238 239 240 241 242 18 >100 >100 >100 >10 >30 >100 >100 100 >100 50 >100 35 15 7 >100 100 >100 10 >100 10 87 87 87 87 88 88 89 89 89 89 99 100 101 105 108 110 111 112 117 117 125 126 127 129 130 130 130 252 254 254 254 254 255 255 255 255 255 255 255 255 256 256 257 258 258 258 259 259 259 259 260 261 261 261 261 262 262 263 264 264 264 265 266 268 269 269 269 269 270 50 2,5 4 >50 2 40 20 20 >100 >100 40 >100 >100 40 28 >100 >100 6 60 >100 >100 >100 100 100 90 >1 >1 100 30 55 35 >100 >100 >100 >100 >100 80 >100 >100 100 >100 2,5 2,5 >100 >100 >100 4 16 3 >100 >100 >100 9 50 3,5 100 20 12 >100 >100 2 70 2,5 >100 >100 >100 100 >100 >100 >100 >100 25 100 >100 35 8 15 10 60 >100 >100 >100 80 >100 >100 32 40 >100 45 >100 >100 18 >100 >100 270 275 276 277 278 279 363 364 365 366 366 366 366 366 366 374 374 377 379 380 381 382 >100 >100 >100 >100 >100 >100 25 >100 >100 100 >100 >100 339 339 340 340 341 342 383 384 385 386 387 388 388 389 390 391 392 393 394 395 396 65 50 >100 >100 >100 >100 >100 >100 90 >100 >100 25 50 >100 >100 >100 40 40 >100 15 50 На основі результатів, отриманих для характерних сполучень даного винаходу, сполучення винаходу є протипухлинними агентами, які корисні при лікуванні, інгібуванні росту або викорінюванні пухлин. Зокрема, сполучення даного винаходу корисні для лікування, інгібування росту або викорінювання пухлин, які експресують EGFR, таких як пухлини молочної залози, нирок, сечового міхура, ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, ободової кишки, яєчника або легкого. Крім того, сполучення даного винаходу корисні при лікуванні, інгібуванні росту або викорінюванні пухлин молочної залози, експресуючих рецепторний білок, продукуємий онкогеном erbB2 (Неr2). Сполучення даного винаходу можуть бути приготовані у вигляді готової форми в чистому вигляді або об'єднані з одним або декількома фармацевтично прийнятними носіями для введення, наприклад, розчинниками, розріджувачами і т.п., і можуть вводитися перорально в таких формах, як таблетки, капсули, диспергуємі порошки, гранули або суспензії, що містять, наприклад, від ~0,05 до 5% суспендуючого агента, сиропи, що містять, наприклад, від ~10 до 50% цукру, і еліксири, що містять, наприклад, від ~20 до 50% етанолу, і т.п., або парентерально в формі стерильних ін'єкційних розчину або суспензії, що містять від ~0,05 до 5% суспендуючого агента в ізотонічному середовищі. Такі фармацевтичні препарати можуть містити, наприклад, від ~0,05 до ~90% активного інгредієнта в поєднанні з носієм, більш звичайно між ~5% і 60% за вагою. Фармацевтичні композиції, що містять сполучення формули 1 або його фармацевтично прийнятну сіль і фармацевтично прийнятний носій, утворять наступний аспект даного винаходу. Ефективна доза активного інгредієнта, що застосовується, може варіюватися в залежності від конкретного сполучення, що використовується, способу введення і важкості підлягаючого лікуванню стану. Однак, загалом, задовільні результати отримують при введенні сполучень винаходу при добовій дозі від ~0,5 до ~1000мг/кг ваги тіла тварини, що необов'язково надається у вигляді розділених доз два-чотири рази на день або в формі з тривалим вивільненням. Для найбільш великих ссавців загальна добова доза складає від ~1 до 1000мг, переважно від ~2 до 500мг. Дозовані форми, придатні для внутрішнього використання, містять від ~0,5 до 1000мг активного сполучення в тонкоподрібненій суміші з твердим або рідким фармацевтично прийнятним носієм. Ця схема прийому лікарського засобу може бути скоректована для забезпечення оптимальної терапевтичної відповіді. Наприклад, декілька розділених доз можуть вводитися щодня або доза може бути пропорціонально зменшена, якщо цього вимагає гостра необхідність терапевтичної ситуації. Сполучення винаходу можуть вводитися перорально, також внутрішньовенно, внутрішньом'язово або підшкірно. Тверді носії включають крохмаль, лактозу, дикальційфосфат, мікрокристалічну целюлозу, сахарозу і каолін, тоді як рідкі носії включають стерильну воду, поліетиленгліколі, неіонні поверхово-активні речовини і їстівні масла, такі як кукурудзяне, арахісове і кунжутне масла, в залежності від природи активного інгредієнта і конкретної форми бажаного введення. Можуть переважно включатися ад'юванти, що звичайно використовуються при приготуванні фармацевтичних композицій, такі як поліпшуючі смак і запах агенти, фарбувальні агенти, консервуючі агенти і антіоксидунти, наприклад, вітамін Е, аскорбінова кислота, ВНТ і ВНА. Переважними фармацевтичними композиціями з точки зору легкості приготування і введення є тверді композиції, особливо таблетки і наповнені твердою речовиною або рідиною капсули. Переважним є пероральне введення. У деяких випадках може бути бажаним введення цих сполучень безпосередньо в дихальні шляхи в формі аерозолю. Сполучення винаходу можуть також вводитися парентерально або внутрішньочеревинно. Розчини або суспензії цих активних сполучень у вигляді вільної основи або фармацевтично прийнятної солі можуть бути приготовані у воді, відповідним образом змішаної з поверхово-активною речовиною, такою як гідроксипропілцелюлоза. Дисперсії можуть також приготовлятися в гліцерині, рідких поліетиленгліколях і їх сумішах в маслах. При звичайних умовах зберігання і застосування ці препарати містять консервант для запобігання зрістанню мікроорганізмів. Фармацевтичні форми, придатні для застосування у вигляді ін'єкцій, включають стерильні водні розчини або дисперсії і стерильні порошки для негайного приготування стерильних ін'єкційних розчинів або дисперсій. У всіх випадках, ця форма повинна бути стерильною і повинна бути рідкою до такої міри, щоб її можна було легко вводити за допомогою шприца. Вона повинна бути стабільною в умовах приготування і зберігання і повинна оберігатися від забруднюючої дії мікроорганізмів, таких як бактерії і грибки. Носієм може бути розчинник або дисперсійна середовище, що містить, наприклад, воду, етанол, поліол (наприклад, гліцерин, пропілен-гліколь і рідкий поліетиленгліколь), їх відповідні суміші і рослинні масла. Для лікування рака сполучення даного винаходу можуть вводитися в поєднанні з іншими протипухлинними речовинами або з променевою терапією. Ці інші речовини або променева терапія можуть надаватися в один і той же час або в різний час із сполученнями винаходу. Такі комбінаторні методи терапії можуть діяти синергічно і приводити до поліпшеної ефективності. Наприклад, сполучення винаходу можуть використовуватися в поєднанні з мітотичними інгібіторами, такими як таксол або вінбластин, алкілюючими агентами, такими як цисплатин або циклофосамід, антиметаболітами, такими як 5-фторурацил або гідроксимочевина, интеркаляторами ДНК, такими як адріаміцин або блеоміцин, інгібіторами топоізомерази, такими як етопозид або камптотецин, і антиестрогенами, такими як тамоксифен. Нижче описується отримання характерних прикладів сполучень даного винаходу. Приклад 1 1,4-дигідро-7-метоксі-4-оксо-3-хінолінкарбонітрил Суміш 30,2г (245,2ммоль) 3-метоксіаніліну і 41,5г (245,2ммоль) етил(етоксиметилен)ціаноацетату нагрівають у відсутності розчинника до 140°С протягом 30 хвилин. До отриманого масла додають 1200мл Dowtherm. Розчин нагрівають при температурі дефлегмації з перемішуванням в атмосфері азоту протягом 22 годин. Суміш прохолоджують до кімнатної температури і тверду речовину збирають і промивають гексануми. Тверду речовину перекристалізовують з оцтової кислоти з одержанням 17г 1,4-дигідро-7метоксі-4-оксо-3-хінолінкарбонітрилу: мас-спектр (електророзпилення, m/е): М+Н 200,9. Приклад 2 4-[(3-бромфеніл)аміно]-7-метоксі-3-хінолінкарбонітрил Суміш 4,0г (20ммоль) 1,4-дигідро-7-метоксі-4-оксо-3-хінолінкарбонітрилу і 8,3г (40ммоль) пентахлориду фосфору нагрівають при 165°С протягом 3 годин. Суміш розбавляють гексануми і тверду речовину збирають. Тверду речовину змішують із насиченим розчином солі і розведеним розчином гідроксиду натрію і екстрагують декілька разів сумішшю тетрагідрофурану і етилацетату. Розчин сушать над сульфатом магнію і фільтрують через подушку силікагелю з одержанням 3,7г 4-хлор-7-метоксі-3-хінолінкарбонітрилу у вигляді білої твердої речовини: мас-спектр (електророзпилення, m/е): М=Н 218,9. Приклад 3 4-[(3-бромфеніл)аміно]-7-метоксі-3-хінолінкарбонітрил Розчин 2,97г (13,6ммоль) 4-хлор-7-метоксі-3-хінолін-карбонітрилу і 4,67г (27,2ммоль) 3-броманіліну в 76мл метоксіетанолу нагрівають при температурі дефлегмації в атмосфері азоту протягом 5 годин. Розчин прохолоджують і розбавляють ефіром. Тверду речовину збирають і промивають ефіром. Тверду речовину перемішують із гарячою сумішшю етилацетату і розчину бікарбонату натрію. Органічний шар відокремлюють і сушать над сульфатом магнію. Розчинник видаляють і залишок перекристалізовують із суміші хлороформ-етилацетат з одержанням 1,6г 4-[(3-бромфеніл)аміно]-7-метоксі-3-хінолінкарбонітрилу у вигляді білої твердої речовини: мас-спектр (електророзпилення, m/е): М+Н 354,1, 356,1. Приклад 4 1,4-дигідро-7-метоксі-6-нітро-4-оксо-3-хінолінкарбонітрил До суспензії 10г (49,6ммоль) 1,4-дигідро-7-метоксі-4-оксо-3-хінолінкарбонітрилу в 160мл трифтороцтового ангідриду додають 6г (74,9ммоль) нітрату амонію протягом 3 годинного періоду. Суміш перемішують ще дві години. Надлишок ангідриду видаляють при зниженому тиску при 45°С. Залишок перемішують із 500мл води. Тверду речовину збирають і промивають водою. Тверду речовину розчиняють у 1000мл киплячої оцтової кислоти і розчин обробляють знебарвлюючим деревним вугіллям. Суміш фільтрують і концентрують до обсягу 300мл. Охолодження дає тверда речовина, яку збирають з одержанням 5,4г 1,4-дигідро-7-метоксі-6-нітро-4-оксо-3-хінолінкарбонітрилу у вигляді коричневої твердої речовини: мас-спектр (електророзпилення, m/е): М+Н 246. Приклад 5 4-хлор-7-метоксі-6-нітро-3-хінолінкарбонітрил Суміш 5,3г (21,6ммоль) 1,4-дигідро-7-метоксі-6-нітро-4-оксо-3-хінолінкарбонітрилу і 9г (43,2ммоль) пентахлориду фосфору нагрівають при 165°С протягом 2 годин. Суміш розбавляють гексануми і тверду речовину збирають. Тверду речовину розчиняють у 700мл етилацетату і промивають холодним розведеним розчином гідроксиду натрію. Розчин сушать над сульфатом магнію і фільтрують через подушку силікагелю з одержанням 5,2г 4-хлор-7-метоксі-6-нітро-3-хінолінкарбонітрилу у вигляді рудувато-коричневоі твердої речовини. Приклад 6 4-[(3-бромфеніл)аміно]-7-метоксі-6-нітро-3-хінолінкарбонітрил Розчин 5,2г (19,7ммоль) 4-хлор-7-метоксі-6-нітро-3-хінолінкарбонітрилу і 3,7г (21,7ммоль) 3-броманіліну в 130мл метоксіетанолу нагрівають при температурі дефлегмації в атмосфері азоту протягом 4 годин. Реакційну суміш виливають у розведений розчин бікарбонату натрію. Тверду речовину збирають і промивають водою і сушать на повітрі. Тверду речовину хроматографують на силікагелі, елююючи сумішшю хлороформ-етилацетат 9:1. Розчинник видаляють із фракцій продукту з одержанням 1,2г 4-[(3бромфеніл)аміно]-7-метоксі-6-нітро-3-хінолінкарбонітрилу у вигляді жовтої твердої речовини: мас-спектр (електророзпилення, m/е): М+Н 399,0, 402,0. Приклад 7 6-аміно-4-[(3-бромфеніл)аміно]-7-метоксі-3-хінолінкарбонітрил Суміш 2,05г (5,1ммоль) 4-[(3-бромфеніл)аміно]-7-метоксі-6-нітро-3-хінолінкарбонітрилу, 1,37г (25,7ммоль) хлориду амонію і 0,86г (15,4ммоль) порошкоподібного заліза перемішують при температурі дефлегмації в 26мл метанолу протягом 2 годин. Суміш розбавляють етилацетатом і гарячу суміш фільтрують. Органічний шар відокремлюють від фільтрату і сушать над сульфатом магнію. Розчинник видаляють і залишок хроматографують на силікагелі, елююючи сумішами хлороформу і етилацетату. Фракції продукту об'єднують з одержанням 1,3г 6-аміно-4-[(3-бромфеніл)-аміно]-7-метоксі-3хінолінкарбонітрилу у вигляді жовтої твердої речовини: мас-спектр (електророзпилення, m/е): М+Н 369,1, 371,1. Приклад 8 N-[4-[(3-бромфеніл)аміно]-3-ціано-7-метоксі-3-хінолініл]-2-бутинамід До розчину 1,44г (17,14ммоль) 2-бутиновой кислоти і 2,26г (16,5ммоль) ізобутилхлорформіату в 30мл тетрагідрофурану при 0°С, при перемішуванні, додають 3,1г (3,4ммоль) N-метилморфоліну. Цей розчин змішаного ангідриду додають до перемішуваного розчину 1,13г (3,06ммоль) 6-аміно-4-[(3-бромфеніл)аміно]7-метоксі-3-хінолінкарбонітрилу у 30мл тетрагідрофурану у вигляді трьох порцій протягом 24-годинного періоду. Розчинник видаляють. Залишок перемішують із розведеним розчином бікарбонату натрію. Тверду речовину збирають і промивають водою й ефіром. її перекристалізовують з 1-бутанола. Отриману тверду речовину поміщають у гарячий тетрагідрофуран і фільтрують через силікагель. Фільтрат концентрують і розбавляють гексануми з одержанням 0,71г N-[4-[(3-бромфеніл)аміно]-3-ціано-7-метоксі-6-хінолініл]-2бутинаміду у вигляді жовтого порошку: мас-спектр (електророзпилення, m/е): М+Н 437,1, 438,1. Приклад 9 N-[4-[(3-бромфеніл)аміно]-3-ціано-7-метоксі-3-хінолініл-2-пропенамід] До розчину 1,5г (4,06ммоль) 6-аміно-4-[(3-бромфеніл)аміно]-7-метоксі-3-хінолінкарбонітрилу і 0,45мл Nметилморфоліну в 30мл тетрагідрофурану додають при 0°С, при перемішуванні, 0,42г (4,7ммоль) акрилоїлхлориду протягом 15 хвилин. Через 1 час при 0°С розчин розбавляють 200мл етилацетату. Суміш промивають насиченим водяним розчином бікарбонату натрію і потім сушать над сульфатом магнію. Розчинник видаляють. Залишок хроматографують на силікагелі, елююючи сумішами хлороформетилацетат, з одержанням 0,5г зазначеного в заголовку сполучення у вигляді світло-жовтого твердого порошку: мас-спектр (електророзпилення, m/е): М+Н 423, 1, 425, 1. Приклад 10 Етиловий складний ефір 2-ціано-3-(4-нітрофеніламіно)акрилової кислоти 4-нітроанілін (60,0г, 0,435моль) і етил (етоксиметилен)ціаноацетат (73,5г, 0,435моль) змішують механічно в колбі. Суміш нагрівають при 100°С протягом 0,5год., після чого вона розплавляється і повторно стверджується. Порцію 114г неочищеного продукту перекристалізовують з диметилформаміду з одержанням 44,2г жовтих кристалів; т.пл. 227-228,5°С. Приклад 11 1,4-дигідрохінолін-6-нітро-4-оксо-3-карбонітрил Суспензію 25,0г (95,8ммоль) етилового складного ефіру 2-ціано-3-(4-нітрофеніламіно)акрилової кислоти в 1,0л Dowtherm А нагрівають при 260°С в атмосфері N2 протягом 12,5 годин. Охолоджену реакційну суміш виливають у 1,5л гексану. Продукт збирають, промивають водою з гексаном і гарячим етанолом і сушать у вакуумі. Одержують 18,7г коричневої твердої речовини. Аналітичну пробу одержують перекристалізацією з суміші диметилформамід/етанол: мас-спектр (електророзпилення, m/е): М+Н 216. Приклад 12 4-хлор-6-нітро-3-хінолінкарбонітрил Суміш 31,3г (0,147моль) 6-нітро-4-оксо-1,4-дигідро-3-хінолінкарбонітрилу і 160мл оксихлориду фосфору нагрівають при температурі дефлегмації протягом 5,5 годин. Оксихлорид фосфору видаляють у вакуумі і залишок виливають на лід і нейтралізують бікарбонатом натрію. Продукт збирають, промивають водою і сушать у вакуумі 60°С). Одержують 33,5г рудувато-коричневої твердої речовини; тверда речовина: масспектр (електророзпилення, m/e): M+H 234. Приклад 13 4-[(3-бромфеніл)аміно]-6-нітро-3-хінолінкарбонітрил Суміш 17,0г (73,1ммоль) 4-хлор-6-нітро-3-хінолінкарбонітрилу і 15,1г (87,7ммоль) 3-броманіліну в 425мл етанолу нагрівають при температурі дефлегмації протягом 5 годин. Додають насичений розчин бікарбонату натрію і потім весь леткий матеріал видаляють у вакуумі. Залишок суспендують з гексаном і продукт збирають і промивають гексаном. Неочищений продукт промивають водою і сушать у вакуумі (60°С). Одержують 22,5г жовтої твердої речовини. Аналітичну пробу одержують перекристалізацією з етилацетату; т.пл. 258-259°С. Приклад 14 6-аміно-4-[(3-бромфеніл)аміно]-3-хінолінкарбонітрил Суміш 4,00г (10,8ммоль) 4-[(3-бромфеніл)аміно]-6-нітро-3-хінолінкарбонітрилу і 12,2г (54,2ммоль) дигідрату SnCl2 у 160мл етанолу нагрівають при температурі дефлегмації в атмосфері N2 протягом 1,3год. Після охолодження до 25°С додають суміш води з льодом і бікарбонат натрію, і суміш перемішують протягом 2 годин. Екстракція хлороформом, обробка Darco, висушування (сульфат магнію) і видалення розчинника дають 3,9г коричневих кристалів: мас-спектр (електророзпилення, m/e): М+Н 339. Приклад 15 N-[4-[(3-бромфеніл)аміно]-3-ціано-6-хінолініл]-2-бутинамід Ізобутилхлорформіат (0,788г, 5,75ммоль) і N-метилморфолін (0,581г, 5,75ммоль) додають до охолодженого льодом розчину 0,485г (5,75ммоль) 2-бутинової кислоти в 20мл тетрагідрофурану в атмосфері N2. Після перемішування протягом 10 хвилин додають розчин 1,50г (4,42ммоль) 6-аміно-4-[(3бромфеніл)аміно]-3-хінолінкарбонітрилу в 10мл тетрагідрофурану і суміш перемішують протягом ночі при 25°С. Потім додають другий еквівалент попередньо утвореного змішаного ангідриду. Через 6 годин, реакційну суміш виливають у насичений бікарбонат натрію і насичений розчин солі. Продукт збирають і промивають гарячим етилацетатом і етанолом і сушать у вакуумі з одержанням 0,638г жовтої твердої речовини; т.пл. 283-285°С (різн.). Приклад 16 N-[4-[(3-бромфеніл)аміно]-3-ціано-6-хінолініл]ацетамід Триетиламін (0,359г, 3,55ммоль) і ацетилхлорид (0,277мг, 3,55ммоль) додають до охолодженого льодом розчину 1,00г (2,96ммоль) 6-аміно-4-[(3-бромфеніл)аміно]-3-хінолінкарбонітрилу у 8мл метиленхлориду і 6мл тетрагідрофурану в атмосфері N2. Після перемішування протягом ночі при 25°С леткий матеріал видаляють і залишок суспендують із водою і збирають. Перекристалізація з етанолу дає 0,543г коричневої твердої речовини; т.пл. 258-261°С (різн.). Приклад 17 N-[4-[(3-бромфеніл)аміно]-6-ціано-6-хінолініл]бутанамід Триетиламін (0,359г, 3,55ммоль) і бутирилхлорид (0,380мг, 3,55ммоль) додають до охолодженого льодом розчину 1,00г (2,96ммоль) 6-аміно-4-[(3-бромфеніл)аміно]-3-хінолінкарбонітрилу в 12мл тетрагідрофурану в атмосфері N2. Після перемішування протягом ночі при 25°С леткий матеріал видаляють і залишок суспендують із водою і збирають. Залишок промивають киплячим метанолом і сушать у вакуумі з одержанням 0,773г коричневого порошку; т.пл. 216-211°С (різн.). Приклад 18 N-[4-[(3-бромфеніл)аміно]-3-ціано-6-хінолініл]-2-пропенамід Триетиламін (0,359г, 3,55ммоль) і акрилоїлхлорид (0,321г, 3,55ммоль) додають до охолодженого льодом розчину 1,00г (2,96ммоль) 6-аміно-4-[(3-бромфеніл)аміно]-3-хінолінкарбонітрилу в 12мл тетрагідрофурану в атмосфері N2. Після перемішування протягом ночі при 25°С леткий матеріал видаляють і залишок суспендують із водою і збирають. Перекристалізація з етанолу дає 0,580г коричневої твердої речовини: мас-спектр (електророзпилення, m/е): М+Н 393, 395. Приклад 19 N-[4-[(3-бромфеніл)аміно]-3-ціано-6-хінолініл]-2-хлорацетамід Триетиламін (0,359г, 3,55ммоль) і хлорацетилхлорид (0,402г, 3,55ммоль) додають до охолодженого льодом розчину 1,00г (2,96ммоль) 6-аміно-4-[(3-бромфеніл)аміно]-3-хінолінкарбонітрилу в 12мл тетрагідрофурану в атмосфері N2. Після перемішування протягом ночі при 25°С леткий матеріал видаляють і залишок суспендують у воді і збирають. Перекристалізація з метанолу дає 0,540г рудувато-коричневої твердої речовини: мас-спектр (електророзпилення, m/е) : М+Н 415, 417. Приклад 20 4-[(3,4-дибромфеніл)аміно]-6-нітро-3-хінолінкарбонітрил Суміш 6,20г (26,6ммоль) 4-хлор-6-нітро-3-хінолінкарбонітрилу і 8,00г (31,9ммоль) 3,4-диброманіліну в 160мл етанолу нагрівають при температурі дефлегмації в атмосфері N2 протягом 5 годин. Додають насичений бікарбонат натрію і леткий матеріал видаляють. Залишок суспендують з гексаном, збирають, промивають гексаном і водою і сушать. Нерозчинний матеріал повторно екстрагують киплячим етилацетатом і потім розчин фільтрують через силікагель. Розчинник видаляють з одержанням 3,80г зеленої твердої речовини: мас-спектр (електророзпилення, m/е): М+Н 449. Приклад 21 6-аміно-4-[(3,4-дибромфеніл)аміно]-3-хінолінкарбонітрил Суміш 4,90 (10,9ммоль) 4-[(3,4-дибромфеніл)аміно]-6-нітро-3-хінолінкарбонітрилу і 12,4г (54,7ммоль) дигідрату SnCl2 у 200мл етанолу нагрівають при температурі дефлегмації в атмосфері N2 протягом 1,5 годин. Після охолодження до 25°С реакційну суміш розбавляють сумішшю води з льодом, нейтралізують бікарбонатом натрію і перемішують протягом 2 годин. Потім цей розчин екстрагують хлороформом, обробляють Darco, сушать (сульфат магнію) і упарюють. Після висушування у вакуумі (40°С) одержують 1,25г коричневої твердої речовини: мас-спектр (електророзпилення, m/е) : М+Н 417, 429, 421. Приклад 22 3-[4-[(3,4-дибромфеніл)аміно]-3-ціано-6-хінолініл]-2-бутинамід Ізобутилхлорформіат (0,984г, 7,18ммоль) і N-метилморфолін (0,725г, 7,18ммоль) додають до охолодженого льодом розчину 0,604г (7,18ммоль) 2-бутинової кислоти в 25мл тетрагідрофурану. Через 10 хвилин додають по краплях розчин 1,20г (2,87ммоль) 6-аміно-4-[(3,4-дибромфеніл)аміно]-3хінолінкарбонітрилу в 12мл тетрагідрофурану. Після перемішування протягом ночі при 25°С леткий матеріал видаляють і залишок суспендують у воді і фільтрують. Неочищений продукт промивають киплячим EtOAc і етанолом і сушать у вакуумі (50°С) з одержанням 0,651г коричневої твердої речовини: мас-спектр (електророзпилення, m/е): М+Н 485. Приклад 23 6-нітро-4-[(3-трифторметилфеніл)аміно]-3-хінолінкарбонітрил Суміш 10,6г (45,7ммоль) 4-хлор-6-нітро-3-хінолін-карбонітрилу і 8,82г (54,8ммоль) 3(трифторметил)аніліну в 270мл етанолу нагрівають при температурі дефлегмації в атмосфері N2 протягом 5 годин. Реакційну суміш розбавляють етанолом, нейтралізують насиченим бікарбонатом натрію й упарюють. Залишок суспендують з гексаном, збирають, промивають гексаном і водою і сушать у вакуумі (60°С) з одержанням 10,9г жовтої твердої речовини. 2,00г зразка перекристалізовують з етанолу з одержанням 1,20г світло-жовтої твердої речовини; т.пл. 260-261°С. Приклад 24 6-аміно-4-[(3-трифторметилфеніл)аміно]-3-хінолінкарбонітрил Суспензію 6,00г (16,8ммоль) 6-нітро-4-[(3-трифторметилфеніл)аміно]-3-хінолінкарбонітрилу і 18,9г (83,3ммоль) дигідрату SnCl2 у 240мл етанолу нагрівають при температурі дефлегмації в атмосфері N2 протягом 1 години. Після охолодження до 25°С реакційну суміш розбавляють сумішшю води з льодом, нейтралізують бікарбонатом натрію і перемішують протягом 2 годин. Продукт екстрагують хлороформом, обробляють Darco, сушать (сульфат магнію) і упарюють. Залишок фільтрують через силікагель (10% метанол у хлороформі), упарюють і сушать у вакуумі (40°С) з одержанням 4,87г коричневої твердої речовини: мас-спектр (електророзпилення, m/е): М+Н 329. Приклад 25 N-[4-[(3-трифторметилфеніл)аміно]-3-ціано-6-хінолініл]-2-бутинамід Ізобутилхлорформіат (1,56г, 11,4ммоль) і N-метилморфолін (1,15г, 11,4ммоль) додають до охолодженого на льоду розчину 0,961г (11,4ммоль) 2-бутинової кислоти в 40мл тетрагідрофурану в атмосфері N2. Після перемішування протягом 10 хвилин додають по краплях розчин 6-аміно-4-[(3трифторметилфеніл)аміно]-3-хінолінкарбонітрилу в 12мл тетрагідрофурану. Після перемішування при 25°С протягом ночі леткий матеріал видаляють і залишок суспендують у воді і фільтрують. Неочищений продукт промивають 3 рази невеличкими порціями гарячого етилацетату і потім сушать у вакуумі (45°С) з одержанням 0,831г жовтої твердої речовини: мас-спектр (електророзпилення, m/е): М+Н 395. Приклад 26 3-карбетоксі-4-гідроксі-6,7-диметоксихінолін Суміш 30,6г 4-аміновератролу і 43,2г діетилетоксиметиленмалонату нагрівають при 100°С протягом 2 годин і при 165°С протягом 0,75 години. Отримане в такий спосіб проміжне сполучення розчиняють у 600мл дифенілового ефіру й отриманий розчин нагрівають при температурі дефлегмації протягом 2 годин, прохолоджують і розбавляють гексаном. Отриману тверду речовину фільтрують, промивають гексаном і потім ефіром і сушать з одержанням зазначеного в заголовку сполучення у вигляді коричневої твердої речовини, т.пл. 275-285°С. Приклад 27 3-карбетоксі-4-хлор-6,7-диметоксихінолін Суміш 28,8г 3-карбетоксі-4-гідроксі-6,7-диметоксихіноліну м 16,6мл оксихлориду фосфору перемішують при 110 °С протягом 30 хвилин, прохолоджують до 0°С і обробляють сумішшю льоду і гідроксиду амонію. Отриману сіру тверду речовину фільтрують, промивають водою й ефіром і сушать, т.пл. 147-150°С. Приклад 28 Етиловий складний ефір 4-[(3-бромфеніл)аміно]-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонової кислоти Суміш 14,8г 3-карбетоксі-4-хлор-6,7-диметоксихіноліну, 9,46г 3-броманіліну, 4,05мл піридину і 150мл етанолу нагрівають при температурі дефлегмації протягом 30 хвилин, упарюють для видалення етанолу і розподіляють у суміші дихлорметан-водний бікарбонат натрію. Органічний шар промивають водою, сушать і концентрують. Залишок перекристалізовують з етанолу з одержанням білої твердої речовини, т.пл. 155158°С. Приклад 29 4-[(3-бромфеніл)аміно]-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонова кислота Суміш 13г етилового складного ефіру 4-[(3-бромфеніл)аміно]-3-хінолінкарбонової кислоти, 15мл гідроксиду натрію і 300мл етанолу нагрівають при температурі дефлегмації протягом 2 годин. Після випарювання більшої частини етанолу осадок розбавляють водою і подкислюють дигідрофосфатом натрію до РН 7. Отриману тверду речовину відфільтровують, промивають водою і сушать, т.пл. 282-285°С. Приклад 30 4-[(3-бромфеніл)аміно]-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбоксамід Суміш 4,03г 4-[(3-бромфеніл)аміно]-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонової кислоти, 3,24г карбонілдіімідазолу і 100мл диметилформаміду нагрівають при 55°С протягом 30 хвилин, прохолоджують до 0°С і насичують газоподібним аміаком. Після нагрівання до 25°С отриманий розчин перемішують протягом 45 хвилин, нагрівають при 50°С і упарюють для видалення диметилформаміду. Залишок перемішують з водою й отриману тверду речовину фільтрують, промивають водою і сушать. Перекристалізація з ацетону дає сіра тверда речовина, т.пл. 239-242°С. Приклад 31 4-[(3-бромфеніл)аміно]-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрил До що перемішується суміші 3,02г 4-[(3-бромфеніл)аміно]-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбоксаміду, 2,43мл піридину і 22,5мл дихлорметану при 0°С додають 3,18мл трифтороцтового ангідриду протягом 3 хвилин. Реакційну суміш нагрівають до 25°С, перемішують протягом 60 хвилин і концентрують. Залишок розчиняють у 38мл метанолу. Отриманий розчин обробляють 15мл 5н NaOH при 25°С. Через 5 хвилин, розчин подкисляют діоксидом вуглецю й упарюють для видалення метанолу. Залишок розподіляють у суміші дихлорметан-вода. Органічний шар промивають водою, сушать і упарюють з одержанням білої твердої речовини. Перекристалізація із суміші етилацетатгексан дає т.пл. 224-228°С. Приклад 32 Етил 2-ціано-3-(3,4-диметоксифеніламіно)акрилат Суміш 7,66г 4-аміновератрола, 8,49г етилетоксиметиленціаноацетату і 20мл толуолу нагрівають при 100°С протягом 90 хвилин. Толуол випарюють з одержанням твердої речовини, т.пл. 150-155°С. Приклад 33 1,4-дигідро-6,7-диметоксі-4-оксо-3-хінолінкарбонітрил Суміш 40г етил 2-ціано-3-(3,4-диметоксифеніламіно)акрилата і 1,2л Dowthermo нагрівають при температурі дефлегмації протягом 10 годин, прохолоджують і розбавляють гексаном. Отриману тверду речовину фільтрують, промивають гексаном і потім дихлорметаном і сушать; т.пл. 330-350°С (різн.). Приклад 34 4-хлор-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрил Перемішувану суміш 20г 1,4-дигідро-6,7-диметоксі-4-оксо-3-хінолінкарбонітрилу і 87мл оксихлориду фосфору нагрівають при температурі дефлегмації протягом 2 годин, прохолоджують і упарюють для видалення леткого матеріалу. Залишок перемішують при 0°С із сумішшю дихлорметан-вода при додаванні твердого карбонату натрію до pH 8 водяного шару. Органічний шар відокремлюють, промивають водою, сушать і концентрують. Перекристалізація з дихлорметану дає тверду речовину, т.пл. 220-223°С. Приклад 35 4-[(3-фторфеніл)аміно]-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрил Суміш 1,00г 4-хлор-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрилу, 0,89г 3-фтораніліну, 0,32мл піридину і 12мл етоксіетанолу перемішують при температурі дефлегмації протягом 4 годин. Суміш прохолоджують і розподіляють у суміші дихлорметану і водяного бікарбонату натрію. Органічний шар промивають водою, сушать і упарюють. Залишок перекристалізовують з етилацетату з одержанням твердої речовини, т.пл. 226230°С. Приклад 36 Метил 2-(диметиламінометиленаміно)бензоат До перемішуваного розчину 7,56г метилантранілату в 50мл диметилформаміду при 0°С додають 5,6мл оксихлориду фосфору протягом 15 хвилин. Суміш нагрівають при 55°С протягом 45 хвилин, прохолоджують до 0°С і розбавляють дихлорметаном. Суміш підлуговують при 0°С повільним додаванням холодного 1н NaOH до pH 9. Шар дихлорметану відокремлюють, промивають водою, сушать і концентрують до масла. Приклад 37 1,4-дигідро-4-оксо-3-хінолінкарбонітрил Перемішувану суміш 1,03г метил 2-(диметиламінометиленаміно)бензоату, 0,54г метоксиду натрію, 1,04мл ацетонітрилу і 10мл толуолу нагрівають при температурі дефлегмації протягом 18 годин. Суміш прохолоджують, обробляють водою і доводять до pH 3 додаванням розведеної НСІ. Отриману тверду речовину екстрагують етилацетатом. Екстракт промивають водою, сушать і упарюють. Залишок перекристалізовують з етанолу з одержанням твердої речовини, т.пл. 290-300°С. Приклад 38 4-(циклогексиламіно)-3,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрил Розчин 1,24 (5ммоль) 4-хлор-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрилу, 1,14мл (0,99г, 10ммоль) циклогексиламіну і 0,4мл (0,39г) піридину в 10мл метилцелозольву нагрівають при температурі дефлегмації на масляній бані при 148°С протягом 3 годин. Реакційну суміш виливають у 25мл насиченого водяного бікарбонату натрію й отриману тверду речовину відфільтровують. Цю тверду речовину розчиняють у метиленхлориді і розчин пропускають через Magnesol. До фільтрату додають гексани і цей розчин упарюють на гарячій пластині до утворення кристалів. Охолодження дає 1,54г 4-(циклогексиламіно)-6,7диметоксі-3-хінолінкарбонітрилу, т.пл. 193-195°С; мас-спектр (електророзпилення, m/е): М+Н 312,1. Приклад 39 4-[3-бромфеніл)аміно]-6,7-дигідроксі-3-хінолінкарбонітрил Суміш 2,17г (6,09моль) 4-[(3-бромфеніл)аміно]-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрилу і 30,74г гідрохлориду піридину старанно змішують і потім нагрівають в атмосфері азоту при 207°С протягом часу. Після охолодження реакцію обробляють приблизно 100мл води і тверду речовину відфільтровують. Цю тверду речовину розщеплюють метилцелозольвом і промивають ефіром з одержанням 3,00г 4-[(3бромфеніл)аміно]-6,7-дигідроксі-3-хінолінкарбонітрилу: мас-спектр (електророзпилення, m/е): М+Н 356,358 Приклад 40 8-[(3-бромфеніл)аміно]-[1,3]-діоксоло[4,5-д]хінолін-7-карбонітрил Суміш 2,17г (6,09ммоль) 4-[(3-бромфеніл)аміно]-6,7-дигідроксі-3-хінолінкарбонітрилу, 0,59мл (1,18г, 9,14ммоль) бромхлорметану і 2,98г (9,14ммоль) карбонату цезію в 20мл N,N-диметилформаміду нагрівають і перемішують протягом 2 годин на масляній бані при 111°С. Реакційну суміш виливають у 75мл води і екстрагують чотирма порціями по 50мл метиленхлориду. Об'єднані екстракти в метиленхлориді промивають декількома порціями води. Цей розчин поміщають в масло у вакуумі і розчиняють у етилацетаті. Цей розчин промивають декілька разів водою, потім насиченим розчином солі. Розчин сушать над безводним сульфатом магнію й упарюють до твердої речовини у вакуумі з одержанням 0,95г 8-[(3бромфеніл)аміно]-[1,3]-діоксоло[4,5-g]хінолін-7-карбонітрилу, т.пл. 201-205°С: мас-спектр (електророзпилення, m/е): М+Н 368,1, 370,1. Приклад 41 4-[(3-хлорфеніл)аміно]-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрил Суміш 0,5г 4-хлор-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрилу, 0,51г 3-хлораніліну, 0,16мл піридину і 6мл етоксіетанолу перемішують в атмосфері азоту при температурі дефлегмації протягом 6 годин. Суміш прохолоджують і розподіляють у суміші дихлорметану і водяного бікарбонату натрію. Органічний шар промивають водою, сушать і упарюють. Залишок перекристалізовують з суміші етилацетат-гексани з одержанням 0,37г 4-[(3-хлорфеніл)аміно]-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрилу у вигляді твердої речовини, т.пл. 214-217°С. Приклад 42 4-[(3-трифторметилфеніл)аміно]-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрил Суміш 1,24г 4-хлор-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрилу, 1,61г 3-трифторметиланіліну, 0,4мл піридилу і 15мл етоксіетанолу перемішують в атмосфері азоту при температурі дефлегмації протягом 5 годин. Суміш прохолоджують і розподіляють у суміші дихлорметану і водяного бікарбонату натрію. Органічний шар промивають водою, сушать і упарюють. Залишок перекристалізовують з суміші етилацетат-гексани з одержанням 1,34г 4-[(3-трифторметилфеніл)аміно]-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрилу у вигляді твердої речовини, т.пл. 190-193°С. Приклад 43 4-[(3,4-диметоксифеніл)аміно]-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрил Суміш 1,0г 4-хлор-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрилу, 1,22г 3,4-диметоксіаніліну, 0,32мл піридину і 12мл етоксіетанолу перемішують в атмосфері азоту при температурі дефлегмації протягом 5 годин. Суміш прохолоджують і розподіляють у суміші дихлорметану і водяного бікарбонату натрію. Органічний шар промивають водою, сушать і упарюють. Залишок перекристалізовують з етилацетату з одержанням 0,96г 4[(3,4-диметоксифеніл)аміно]-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрилу у вигляді твердої речовини, т.пл. 230240°С. Приклад 44 4-[(метилфеніл)аміно]-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрил Суміш 0,86г 4-хлор-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрилу, 0,86г N-метиланіліну, 0,32мл піридину і 12мл етоксіетанолу перемішують в атмосфері азоту при температурі дефлегмації протягом 24 годин. Суміш прохолоджують і розподіляють у суміші дихлорметану і водяного бікарбонату натрію. Органічний шар промивають водою, сушать і упарюють. Залишок перекристалізовують з суміші етилацетат-гексани з одержанням 0,54г 4-[(метилфеніл)аміно]-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрилу у вигляді твердої речовини, т.пл 137-141°С. Приклад 45 4-[(3-ціанофеніл)аміно]-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрил Суміш 0,5г 4-хлор-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрилу, 0,47г 3-амінобензонітрилу, 0,16мл піридину і 12мл етоксіетанолу перемішують в атмосфері азоту при температурі дефлегмації протягом 5 годин. Суміш прохолоджують і розподіляють у суміші дихлорметану і водяного бікарбонату натрію. Органічний шар промивають водою, сушать і упарюють. Залишок перекристалізовують з суміші етилацетат-гексани з одержанням 0,59г 4-[(3-ціанофеніл)аміно]-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрилу у вигляді твердої речовини, т.пл. 285-288°C. Приклад 46 4-[(4-фторфеніл)аміно]-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрил Суміш 0,5г 4-хлор-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрилу, 0,44г 4-фтораніліну, 0,16мл піридину і 6мл етоксіетанолу перемішують в атмосфері азоту при температурі дефлегмації протягом 5 годин. Суміш прохолоджують і розподіляють у суміші дихлорметану і водяного бікарбонату натрію. Органічний шар промивають водою, сушать і упарюють. Залишок перекристалізовують з етилацетату з одержанням 0,59г 4[(4-фторфенил)аміно]-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрилу у вигляді твердої речовини, т.пл. 282-285°С. Приклад 47 4-[(3-бромфеніл)аміно]-6,7-діетоксі-3-хінолінкарбонітрил Суміш 0,36г 4-[(3-бромфеніл)аміно-6,7-дигідроксі-3-хінолінкарбонітрилу, 0,32мл етилйодиду і 0,55г карбонату калію в 4мл диметилсульфоксиду перемішують протягом 3 годин на масляній бані з нагріванням. Велику частину розчинника видаляють при зниженому тиску. Суміш змішують з етилацетатом і водою. Органічний шар промивають водою і сушать над сульфатом магнію. Розчинник видаляють з одержанням 0,23г 4-[(3-бромфеніл)аміно]-6,7-діетоксі-3-хінолінкарбонітрилу, що після перекристалізації з етилацетату виявляв т.пл. 173-175°С. Приклад 48 4-[(3-(гідроксиметил)феніл)аміно]-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрил Суміш 1,0г 4-хлор-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрилу, 0,98г 3-амінобензилового спирту, 0,32мл піридину і 12мл етоксіетанолу перемішують в атмосфері азоту при температурі дефлегмації протягом 3 годин. Суміш прохолоджують і розподіляють в суміші дихлорметану і водногоо бікарбонату натрію. Органічний шар промивають водою, сушать і упарюють. Залишок промивають гарячим метанолом з одержанням 1,16г 4-[(3-(гідроксиметил)феніл)аміно]-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрилу у вигляді твердої речовини, т.пл. 250-255°С. Приклад 49 4-(3-бромфеноксі)-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрил Суміш 0,16г 88% КОН і 1,73г 3-бромфенолу при 50°С обробляють 0,50г 4-хлор-6,7-диметоксі-3хінолінкарбонітрилу. Отриману суміш нагрівають до 170°С протягом 30 хвилин, прохолоджують і обробляють при 0°С 40мл 0,1н NaOH. Отриману тверду речовину фільтрують, промивають водою і розчиняють у метиленхлориді. Розчин промивають 0,5н NaOH і водою, сушать і концентрують. Отриману тверду речовину перекристалізовують з суміші метиленхлорид-гексан з одержанням 4-(3-бромфеноксі)-6,7диметоксі-3-хінолінкарбонітрилу у вигляді білої твердої речовини, т.пл. 187-190°С. Приклад 50 4-[(4-бромфеніл)сульфаніл]-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрил До 1,89г 4-бромтіофенолу при 25°С в атмосфері аргону додають 0,16г 88% КОН. Отриману суміш нагрівають при 85°С. протягом 15 хвилин, обробляють 0,50г 4-хлор-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрилу і нагрівають при 140°С протягом 1 часу і 160°С протягом 15 хвилин. Суміш прохолоджують і перемішують при 0°С з 40мл 0,1н NaOH. Отриману тверду речовину фільтрують, промивають водою і розчиняють у метиленхлориді. Розчин промивають 0,2н NaOH і водою, сушать і концентрують. Отриманий залишок перекристалізовують з етилацетату з одержанням 4-[(3-бромфеніл)сульфаніл]-6,7-диметоксі-3хінолінкарбонітрилу у вигляді твердої речовини нестандартного білого кольору, т.пл. 173-175°С. Приклад 51 N-[4-[(3-бромфеніл)аміно]-3-ціано-6-хінолініл]-3(Е)-хлор-2-пропенамід та Приклад 52 N-[4-[(3-бромфеніл)аміно]-3-ціано-6-хінолініл]-З(Z)-хлор-2-пропенамід Суміш 3г (28,2ммоль) цис-3-хлоракрилової кислоти і 3,3мл (37,5ммоль) оксалілхлориду в 30мл метиленхлориду, що містить одну краплю диметилформаміду, перемішують протягом 2,5год. Розчинник видаляють з одержанням хлорангідриду у вигляді суміші цис- і транс-ізомерів. До розчину 0,5г (1,5ммоль) 6аміно-4-[(3-бромфеніл)аміно]-3-хінолінкарбонітрилу і 0,24г (1,6ммоль) N,N-діізопропілетиламіну в 5мл тетрагідрофурану додають при 0°С в атмосфері азоту при перемішуванні 0,21г (1,7ммоль) суміші ізомерів 3-хлоракрилоїлхлориду протягом 4-хвилинного періоду. Через 40 хвилин, при 0°С розчин розбавляють ефіром. Тверду речовину збирають і розчиняють у суміші тетрагідрофурану і етилацетату. Суміш промивають насиченим розчином соли і потім сушать над сульфатом магнію. Розчинник видаляють. Остаток хроматографують на силікагелі, елюцюючи сумішшю хлороформ-етилацетат. Одержують два продукти. Менш полярним продуктом є N-[4-[(3-бромфеніл)аміно]-3-ціано-6-хінолініл]-3(Е)-хлор-2пропенамід: мас-спектр (електророзпилення, m/е): М+Н 425,9, 427,0. Більш полярним продуктом є N-[4-[(3бромфеніл)аміно]-3-ціано-6-хінолініл]-3(Z)-хлор-2-пропенамід: мас-спектр (електророзпилення, m/е): М+Н 425,0, 427,0. Приклад 53 N-[4-(3-бромфеніл)аміно]-3-ціано-6-хінолініл]-2-метил-2-пропенамід До розчину 0,5г (1,48ммоль) 6-аміно-4-[(3-бромфеніл)аміно]-3-хінолінкарбонітрилу і 0,194г (1,92ммоль) триетиламіну в 6мл тетрагідрофурану додають при 0°С в атмосфері азоту при перемішуванні 0,21г (1,92ммоль) 2-метилакрилоїлхлориду протягом 10-хвилинного періоду. Розчин перемішують при кімнатній температурі протягом ночі. Суміш виливають у воду. Тверду речовину збирають і сушать на повітрі. Тверду речовину промивають киплячим етилацетатом і сушать на повітрі з одержанням 0,32г N-[4-(3бромфеніл)аміно]-3-ціано-6-хінолініл]-2-метил-2-пропенаміду: мас-спектр (електророзпилення, m/е): М+Н 407, 409. Приклад 54 N-[4-[(3,4-дибромфеніл)аміно]-3-ціано-6-хінолініл]-2-пропенамід До розчину 0,75г (1,78ммоль) 6-аміно-4-[(3,4-дибромфеніл)аміно]-3-хінолінкарбонітрилу і 0,22г (2,15ммоль) триетиламіну в 10мл тетрагідрофурану додають по краплях 0,195г (2,15ммоль) акрилоїлхлориду. Після перемішування протягом ночі при 25°С леткий матеріал видаляють і залишок суспендують у воді і тверду речовину збирають. Неочищений продукт промивають киплячим етилацетатом і сушать у вакуумі (50°С) з одержанням 0,609г коричневої твердої речовини: мас-спектр з високим дозволом {ш/е): 470,9457. Приклад 55 N-[4-[(5-бром-3-піридиніл)аміно]-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрил Суміш 249мг (1ммоль) 3-ціано-4-хлор-6,7-диметоксихіноліну, 346мг (2ммоль) 3-аміно-5-бромпіридину і 20мг (~0,1ммоль) моногідрату п-толуолсульфокислоти в 5мл 2-метоксіетанолу перемішують і нагрівають при температурі дефлегмації на масляній бані при 153°С протягом 7 годин. Після охолодження протягом ночі при кімнатній температурі тверду речовину відфільтровують і промивають етанолом, потім ефіром з одержанням 287мг (74,5%) N-[4-[(5-бром-3-піридиніл)аміно]-6,7-диметоксі-3-хінолінкарбонітрилу з т.пл. 272275°С: мас-спектр (електророзпилення, m/е): М+Н= 384,9, 386,8. Приклад 57 4-[(3-бромфеніл)аміно]-6,7-біс-6-(метоксиметоксі)-3-хінолінкарбонітрил Суміш 0,36г 4-[(3-бромфеніл)аміно]-6,7-хінолінкарбонітрилу, 0,30мл 2-хлорметилметилового ефіру і, 55г карбонату калію в 4мл диметилформаміду перемішують протягом 6 годин при 0°С. Велику частину розчинника видаляють при зниженому тиску. Суміш змішують з етилацетатом і водою і pH доводять до 8 розведеною хлористоводородною кислотою. Органічний шар промивають водою і сушать над сульфатом магнію. Розчинник видаляють з одержанням 4-[(3-бромфеніл)аміно]-6,7-біс(метоксиметоксі)-3хінолінкарбонітрилу, що очищають колонковою хроматографією на силікагелі: мас-спектр (електророзпилення, m/е): М+Н 356, 358. Приклад 57 N-[4-[(3-бромфеніл)аміно]-3-ціано-6-хінолініл]-4-гідроксі-2-бутинамід Ізобутилхлорформіат (0,214г, 1,57ммоль) і N-метилморфолін (0,190г, 1,88ммоль) додають до охолодженого на льоду розчину 0,336г (1,57ммоль) 4-(трет-бутилдиметилсиланілоксі)-2-бутинової кислоти в 15мл тетрагідрофурану в атмосфері N2. Після перемішування протягом 30 хвилин розчин переносять у краплинну лійку, закупорену скляною ватою і додають по краплях до розчину 0,4г (1,18ммоль) 6-аміно-4-[(3бромфеніл)аміно]-3-хінолінкарбонітрилу в 3мл тетрагідрофурану і 1,5мл піридину. Суміш перемішують при 2°С протягом 1 години. Реакційний розчин виливають у етилацетат і промивають насиченим видним розчином бікарбонату натрію і насиченим розчином солі. Продукт збирають і очищають колонковою флешхроматографією (60% етилацетат у гексані) з одержанням 0,220г N-[4-[(3-бромфеніл)аміно]-3-ціано-6хінолініл]-4-(трет-бутилдиметилсиланілоксі)-2-бутинаміду у вигляді жовтої твердої речовини (35%); ESMS m/z 535,1 (М+Н+; т.пл. °С (різн.). N-[4-[(3-бромфеніл)аміно]-3-ціано-6-хінолініл]-4-трет-бутилдиметилсиланілоксі)-2-бутинамід (0,120г, 0,224ммоль) розчиняють у 25мл розчину (оцтова кислота : тетрагідрофуран : вода = 3:1:1) і перемішують протягом ночі при 25°С. Реакційну суміш виливають у етилацетат і промивають насиченим водяним розчином бікарбонату натрію і насиченим розчином солі. Продукт збирають, промивають етилацетатом і сушать у вакуумі з одержанням 0,085г жовтої твердої речовини (90%); ESMS m/z 421,2 (М+Н+); т.пл. 253254°С (різн.). Приклад 58 М-[4-[(3-бромфеніл)аміно]-3-ціано-6-хінолініл]-4-морфоліно-2-бутинамід Ізобутилхлорформіат (0,161г, 1,18ммоль) і N-метилморфолін (0,150г, 1,48ммоль) додають до охолодженого на льоду розчину 0,250г (1,48ммоль) 4-морфоліно-2-бутинової кислоти в 10мл тетрагідрофурану в атмосфері N2. Після перемішування протягом 30 хвилин додають розчин 0,250г (0,74ммоль) 6-аміно-4-[(3-бромфеніл)аміно]-3-хінолінкарбонітрилу в 8мл піридину і суміш перемішують при 0°С протягом 2 годин. Реакцію гасять сумішшю води з льодом і потім суміш виливають у насичений бікарбонат натрію і насичений розчин солі. Продукт збирають, промивають етилацетатом і сушать у вакуумі з одержанням 0,096г (27%) жовтої твердої речовини; ESMS m/z 490,1 (М+Н+); т.пл. 112-115°С. Приклад 59 М-[4-[(3-бромфеніл)аміно]-6-ціано-6-хінолініл]-4-диметиламіно-2-бутинамід Ізобутилхлорформіат (0,260г, 1,91ммоль) і N-метилморфолін (0,594г, 5,88ммоль) додають до охолодженого на льоду розчину 0,370г (2,94ммоль) 4-диметиламіно-2-бутинової кислоти в 50мл тетрагідрофурану в атмосфері N2. Після перемішування протягом 30 хвилин додають розчин 0,500г (1,47ммоль) 6-аміно-4-[(3-бромфеніл)аміно]-3-хінолінкарбонітрилу в 10мл піридину і суміш перемішують при 0°С протягом 2 годин. Реакцію гасять водою з льодом і потім суміш виливають у насичений бікарбонат натрію і насичений розчин солі. Продукт збирають, промивають етилацетатом і сушать у вакуумі з одержанням 0,144г (21%) жовтої твердої речовини; ESMS m/z 448,0 (М+Н+); т.пл. 114-118°С. Приклад 60 N-[4-[(3-бромфеніл)аміно]-3-ціано-6-хінолініл]-4-метоксі-2-бутинамід Ізобутилхлорформіат (0,410г, 3,0ммоль) і N-метилморфолін (0,910г, 9,0ммоль) додають до охолодженого на льоду розчину 0,680г (6,0ммоль) 4-метоксі-2-бутинової кислоти в 20мл тетрагідрофурану в атмосфері N2. Після перемішування протягом 30 хвилин додають розчин 0,500г (1,47ммоль) 6-аміно-4-[(3бромфеніл)аміно]-3-хінолінкарбо-нітрилу в 10мл піридину і суміш перемішують при 0°С протягом 2 годин. Реакцію гасять водою з льодом і потім суміш виливають у насичений бікарбонат натрію і насичений розчин солі. Продукт збирають, промивають етилацетатом і сушать у вакуумі з одержанням 0,200г (35%) жовтої твердої речовини; ESMS m/z 435,1 (М+Н+); т.пл. 198-202°С. (різн.). Приклад 61 4-(3-бромфенілметиламіно)-6,7-діетоксі-3-хінолінкарбонітрил Перемішувану суміш 4-хлор-6,7-діетоксі-3-хінолінкарбонітрилу (0,69г, 2,5ммоль), 3-бромбензиламіну (0,78г, 3,5ммоль), діізопропілетиламіну (1,05мл, 6,0ммоль) і 7,5мл етоксіетанолу нагрівають при температурі дефлегмації протягом 4 годин, прохолоджують і перемішують з сумішшю гексану і води, що містить 0,4г карбонату калію, протягом 3 годин. Отриману тверду речовину фільтрують, промивають водою і сушать. Перекристалізація з суміші ацетон-гексан дає 0,73г твердої речовини нестандартного білого кольору, т.пл. 15б-159°С.