Спосіб усунення вродженого дефекту м’якого піднебіння

Реферат: UA 111611 U UA 111611 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, конкретно до хірургічної стоматології і може бути використана при проведенні лікування пацієнтів з вродженими дефектами м'якого піднебіння. М'яке піднебіння являє собою м'язово-апоневротичне утворення, покрите слизовою оболонкою. З боку ротової порожнини слизова оболонка вкрита багатошаровим неороговівшим епітелієм, а з боку носоглотки - багаторядним війчастим епітелієм. Багатошаровий плоский епітелій розташовується на добре розвиненій базальній мембрані з великою кількістю еластичних волокон, а в товщі базальної мембрани слизової оболонки з війчастим епітелієм знаходяться численні слизові залози, секрет яких зволожує поверхню слизової. Світовий досвід хірургічного лікування хворих з щілиною верхньої губи та піднебіння демонструють хороші результати усунення як первинних дефектів, так і виправлених вторинних деформацій, однак результати операції не завжди можуть трактуватися як позитивні. (HemrichA., 2006). До теперішнього часу залишаються спірними та широко обговорюються в вітчизняній літературі такі питання, як: оптимальний вік дитини для виконання первинного хірургічного втручання, вибір найбільш оптимального, в функціональному відношенні та найменш травматичного методу. Разом з тим очевидно, що своєчасне та правильне виконання першого етапу хірургічного лікування визначає успіх реабілітації пацієнтів з вродженими щілинами верхньої губи та піднебіння (Кугушев О.Ю., 2012). Оперуючи пацієнтів з вродженою щілиною м'якого та твердого піднебіння хірург часто зустрічається з дилемою - оперувати пацієнта за типовим протоколом велопластики і залишати частковий залишковий дефект твердого піднебіння або оперувати м'яке і тверде піднебіння одразу. Якщо оперувати дану патологію в один етап, враховуючи анатомо-функціональні особливості твердого та м'якого піднебіння, постає проблема дефіциту м'яких тканин по межі твердого та м'якого піднебіння, недостатня мобільність цих тканин, висока сила натягу даної ділянки, що інколи приводить до часткового розходження швів по межі твердого та м'якого піднебіння. Сьогодні, усунення вродженого дефекту м'якого піднебіння виконують за способом первинного оперативного втручання у пацієнтів при вродженому дефекті (розщілини) м'якого піднебіння - типовий протокол велопластики за Швекендик. Але, оперуючи пацієнта і виконуючи при радикальній ураностафілопластиці бокові розрізи за Лангенбеком з подальшим відшаруванням і мобілізацією слизово-окісних лоскутів піднебіння ми порушуємо росткові зони верхньої щелепи, що в ранньому віці веде до затримки її росту та значних післяопераційних деформацій. Також, при проведенні горизонтальних розрізів з метою кращої мобілізації, часто виникає контрактура слизової оболонки м'якого та твердого піднебіння. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу первинного оперативного втручання у пацієнтів при вродженому дефекті (розщілині) м'якого піднебіння, шляхом здійснення модифікації розрізів м'яких тканин по Ернсту, за рахунок чого, стає можливою адекватна і достатня мобілізація м'якотканинних лоскутів проблемної зони, зменшення під час пошарового ушивання рани натягу даної ділянки, що дозволить створити умови для кращої адаптації ранової поверхні, в післяопераційному періоді зменшити ризик розвитку контрактури м яких тканин піднебіння, досягти кращої реабілітації пацієнта (менша фізична та психічна травма для дитини), здійснити заживання тканин первинним натягом. Поставлена задача вирішується тим, що в способі усунення вродженого дефекту м'якого піднебіння, що полягає у загальному знеболенні (ендотрахеальний наркоз) і додатковій інфільтраційній анестезії (sol. Articaini 1 % -15 ml), виконанні вертикальних розрізів м'яких тканин по внутрішньому краю щілини, стосовно корисної моделі проводять два бокових розрізи м'яких тканин в ділянці горба верхньої щелепи, модифікованих за Ернстом, з виходом на крилощелепну складку, але не більше 5-7 мм., проводять сепарацію по поверхні горба верхньої щелепи і дистального краю горизонтальної пластинки піднебінної кістки до гачка криловидного паростка основної кістки, скидають і медіально зміщують сухожилля m.tensor veli palatini, проводять дисекцію тканин по піднебінній поверхні горизонтальної пластинки піднебінної кістки в напрямку до середньої лінії піднебіння, відшаровують ділянки M.tensor veli palatini і m.levator veli palatini від заднього краю горизонтальної пластинки і мобілізують таким чином, щоб їхні волокна із сагітального положення були перенаправлені в трансверзальне положення і доповнюють мобілізацією слизово-окісного клаптя зі сторони носової поверхні горизонтальної пластинки, дистально зміщують мобілізоване м'язове утворення, операційну рану ушивають пошарово, накладаючи шви на слизову оболонку дна носового ходу, м'язовий шар, а також слизову оболонку м'якого піднебіння. Причинно-наслідкові зв'язки: модифікації розрізів м'яких тканин по Ернсту - за рахунок цього стає можливою адекватна і достатня мобілізація м'якотканинних лоскутів проблемної зони, зменшення під час пошарового ушивання рани натягу даної ділянки, що дозволить здійснити кращу адаптацію ранової 1 UA 111611 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 поверхні, в післяопераційному періоді зменшити ризик розвитку контрактури м яких тканин піднебіння, досягти кращої реабілітації пацієнта (менша фізична та психічна травма для дитини), здійснити заживання тканин первинним натягом. Мобілізують ділянки m.tensor veli palatini і m.levator veli palatini таким чином, щоб їхні волокна із сагітального положення були перенаправлені в трансверзальне положення. Дана маніпуляція здійснюється з метою зміни напряму дії м'язів м'якого піднебіння для поліпшення функції піднебінно-глоткового комплексу. Опис способу. Пацієнту з вродженим дефектом м'якого піднебіння (фіг. 1 - піднебінно-глотковий комплекс при вродженій щілині, де: 1 - м'яз, що підіймає м'яке піднебіння, 2 - піднебінно-язиковий м'яз, 3 піднебінно-глотковий м'яз, 4 - м'яз, що напружує м'яке піднебіння, 5 - фасція Вебера-Ліля, 6 верхній стискач глотки, 7 - криловидний гачок, 8 - медіальний криловидний м'яз, 9 - горб верхньої щелепи, 10 - зовнішня пластинка криловидного відростка) проводять загальне знеболення (ендотрахеальний наркоз), додаткову інфільтраційну анестезію (sol. Articaini 1 % -15 ml), виконують вертикальні розрізи м'яких тканин по внутрішньому краю розщілини, стосовно корисної моделі, проводять два бокових розрізи м'яких тканин в ділянці горба верхньої щелепи, модифікованих за Ернстом, з виходом на крилощелепну складку, але не більше 5-7 мм, проводять сепарацію по поверхні горба верхньої щелепи і дистального краю горизонтальної пластинки піднебінної кістки до гачка криловидного паростка основної кістки, скидають і медіально зміщують сухожилля m.tensor veli palatini, проводять дисекцію тканин по піднебінній поверхні горизонтальної пластинки піднебінної кістки в напрямку до середньої лінії піднебіння (фіг. 2-Мезофарингоконстрикція, що закінчується зламуванням криловидного гачка), відшаровують ділянки M.tensor veli palatini і m.levator veli palatini від заднього краю горизонтальної пластинки і мобілізують (фіг. 3 - Мобілізація м'язів піднебінного апоневрозу, де 1 - м'яз що піднімає м'яке піднебіння, 2 - піднебінно-язиковий м'яз, 11 - піднебінний судиннонервовий пучок, 12 - слизова оболонка носової поверхні м'якого піднебіння, 13 - слизова оболонка ротової поверхні м'якого піднебіння, 14 - піднебінна кістка, 15 - язичок) таким чином, щоб їхні волокна із сагітального положення були перенаправлені в трансверзальне положення і доповнюють мобілізацією слизово-окісного клаптя зі сторони носової поверхні горизонтальної пластинки, дистально зміщують мобілізоване м'язове утворення, операційну рану ушивають пошарово (фіг. 4 - Пошарове ушивання піднебінно-глоткового комплексу, де 1 - м'яз що піднімає м'яке піднебіння, 2 - піднебінно-язиковий м'яз, 11 – піднебінний судинно-нервовий пучок, 12 слизова оболонка носової поверхні м'якого піднебіння, 13 - слизова оболонка ротової поверхні м'якого піднебіння, 14 - піднебінна кістка, 15 - язичок), накладаючи шви на слизову оболонку дна носового ходу, м'язовий шар, а також слизову оболонку м'якого піднебіння. Клінічний приклад: 29.06.2016 р. в клініку щелепно-лицевої хірургії ДУ ІСНАМНУ госпіталізовано пацієнтку К.,2014 року народження з діагнозом: "Вроджена ізольована щілина м'якого та твердого піднебіння". (фіг. 5) 30.06.2016 р. під загальним знеболенням (ендотрахеальний наркоз) і додатково інфільтраційною анестезією (sol. Articaini 1 % -15 ml) проведено вертикальні розрізи м'яких тканин по внутрішньому краю щілини, також проведені два бокових розрізи м'яких тканин в ділянці горба верхньої щелепи, модифікованих за Ернстом, з виходом на крилощелепну складку але не більше 5-7 мм. Проведена дисекція м'яких тканин по задньому краю твердого піднебіння з виділенням m. Levator veli palatine та піднебінної порції m. Palatoglossus та m. Palatopharigeus. Виділено носову слизову, м'язовий шар і слизову порожнини рота, (фіг. 6) Також проведена мезофарингоконстрикція за рахунок зламування крилоподібного гачка та медіального переміщення m. Tensor veli palatini. Слизова оболонка зі сторони порожнини носа, m. Levator veli palatini, слизова оболонка порожнини рота. Рану пошарово ушито матеріалом Vicril 4/0. Бокові модифіковані розрізи ушито матеріалом Vicril 4/0 (фіг. 7,8) Таким чином, використовуючи під час операції бокові модифіковані розрізи по Ернсту м'яких тканин в ділянці горба верхньої щелепи з виходом на крило-щелепну складку не більш ніж 5-7 мм., без використання горизонтальних розрізів слизової, маємо можливість достатньо мобілізувати м’якотканинні клапті, що під час пошарового ушивання рани зменшує натяг даної ділянки, сприяючи умові для кращої адаптації ранової поверхні. В післяопераційному періоді зменшується ризик розвитку контрактури м’яких тканин піднебіння. Це в підсумку приводить до кращої реабілітації пацієнта в післяопераційному періоді, (менша фізична та психічна травма для дитини), заживання тканин первинним натягом. 2 UA 111611 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 10 15 Спосіб усунення вродженого дефекту м′якого піднебіння, що полягає у загальному знеболенні (ендотрахеальний наркоз) і додатковій інфільтраційній анестезії (sol. Articaini 1 % -15 ml), виконанні вертикальних розрізів м'яких тканин по внутрішньому краю щілини, який відрізняється тим, що в ділянці горба верхньої щелепи проводять два бокових розрізи м'яких тканин, модифікованих за Ернстом, з виходом на крилощелепну складку, але не більше 5-7 мм, проводять сепарацію по поверхні горба верхньої щелепи і дистального краю горизонтальної пластинки піднебінної кістки до гачка криловидного паростка основної кістки, скидають і медіально зміщують сухожилля m.tensor veli palatini, проводять дисекцію тканин по піднебінній поверхні горизонтальної пластинки піднебінної кістки в напрямку до середньої лінії піднебіння, відшаровують ділянки M.tensor veli palatini і m.levator veli palatini від заднього краю горизонтальної пластинки і мобілізують таким чином, щоб їхні волокна із сагітального положення були перенаправлені в трансверзальне положення і доповнюють мобілізацією слизово-окісного клаптя зі сторони носової поверхні горизонтальної пластинки, дистально зміщують мобілізоване м'язове утворення, операційну рану ушивають пошарово, накладаючи шви на слизову оболонку дна носового ходу, м'язовий шар, а також слизову оболонку м'якого піднебіння. 3 UA 111611 U 4 UA 111611 U Комп’ютерна верстка Д. Шеверун Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 5