Спосіб фармакокорекції токсичного медикаментозного гепатиту

Корисна модель відноситься до медицини, а саме - до рішення питань лікарської профілактики токсичного медикаментозного гепатиту, спровокованого протитуберкульозними препаратами. З огляду на той факт, що роль печінки в біотрансформації хімічних речовин, що надходять в організм людини винятково велика, можна стверджувати, що практично не існує синтетичних ліків, які за певних умов у більшому або меншому ступені не викликали б її ушкодження [1-3]. Це особливо стосується протитуберкульозних засобів, фармакотерапія якими вимагає, по зрозумілих причинах, комбінованого застосування препаратів протягом багатьох місяців і навіть років. Такі умови фармакотерапії туберкульозу викликають напруження функціонування ферментних систем, порушення обмінних процесів і функціонального стану печінки, що метаболізує туберкулостатики, чим, у підсумку, і спричиняється розвиток токсичного лікарського гепатиту [4-8]. Найбільш ефективними в протитуберкульозному відношенні, та в той же час небезпечними в плані гепатотоксичности є такі протитуберкульозні препарати, як рифампіцин, ізоніазид і піразинамід [9-11]. За даними літератури [10, 12, 13] частота токсичного гепатиту, викликаного комбінованим застосуванням цих туберкулостатиків, становить 20% і більше, що робить актуальним розробку високоефективної й безпечної фармакокорекції. У цей час для корекції лікарських уражень печінки найпоширенішими є такі гепатопротектори як гептрал, метіонін, карсил, ессенціале, урсосан, глутоксим, берлітіон 300 ОД. До цієї ж групи відносять препарати тваринного і рослинного походження: силібор, кверцетин, сирепар, лів-52, хофітол, гепабене, а також коферменти, що сприяють синтезу печінкових клітин і відновленню порушених функцій печінки [15-17]. Однак, незважаючи на порівняно великий арсенал препаратів, що позитивно впливають на функціонування гепатоцитів при медикаментозних поразках, всі вони мають ряд недоліків, а саме: 1) існуючі гепатопротектори найчастіше не забезпечують бажану ефективність та безпеку лікування у випадку їхнього застосування при медикаментозному гепатиті, спровокованому туберкулостатиками; 2) препарати не здатні одночасно коригувати прооксидантно-антиоксидантний гомеостаз та енергетичний обмін, порушення яких займають центральне місце в патогенезі токсичного медикаментозного гепатиту; 3) багато лікарських засобів мають цілий ряд побічних ефектів і нерідко викликають ускладнення фармакотерапії. Мета корисної моделі - розробити та експериментальне підтвердити патогенетичне обґрунтований, високоефективний і безпечний спосіб фармакологічної корекції токсичного медикаментозного гепатиту. Розроблений спосіб фармакокорекції базується на щоденному пероральному введенні координаційної сполуки германію з нікотинамідом (МІГУ-2) у дозі 100 мг/кг 1 раз у добу в якості гепатопротектора при токсичному медикаментозному гепатиті, спровокованому тривалим застосуванням рифампіцину, ізоніазиду та піразинаміду. В основі теоретичного обґрунтування доцільності застосування зновсинтезованої комплексної сполуки германію з біолігандом при досліджуваній формі гепатиту лежать дані літератури [18-21]. Крім того, обґрунтуванням послужили результати власних експериментальних досліджень, які вказують на високу фармакотерапевтичну ефективність МІГУ-2 при токсичному медикаментозному гепатиті, спровокованому туберкулостатиками. Як препарат-прототип служив силібор (виробництва Фармацевтичної компанії "Здоров'я", м. Харків, Україна), що є класичним гепатопротектором і широко використовується в комплексному лікуванні гепатитів різного походження [22-25]. Дослідження виконані на 56 статевозрілих білих безпородних щурах обох статей в лабораторії кафедри фармакології Луганського державного медичного університету (ЛугДМУ), сертифікованої Державним фармакологічним центром (ДФЦ) МОЗ України (посвідчення № 7 від 29.09.2005 р) у повній відповідності з методичними рекомендаціями ДФЦ [26]. Тварини були розділені на 4 групи по 7 щурів у кожній: інтактну, контрольну (без лікування), дослідну (що отримували МІГУ-2) і групу-прототип (що отримували силібор). Токсичний гепатит моделювали шляхом інтрагастрального введення комбінації засобів протитуберкульозної фармакотерапії: рифампіцину (50 мг/кг), ізоніазиду (86 мг/кг) та піразинаміду (1500 мг/кг) щодня протягом 28 днів [27-31]. Потенційний гепатопротектор МІГУ-2 і референтний препарат силібор застосовували також перорально в дозах, відповідно, 100 мг/кг та 165 мг/кг щодня протягом 28 днів через 1 годину після введення туберкулостатиків. Контрольна група лікування не одержувала. Інтактні тварини перебували на стандартній дієті в умовах віварію ЛугДМУ та одержували гранульований корм по встановлених нормах з вільним доступом до води. Критеріями ефективності застосування МІГУ-2 в умовах токсичного медикаментозного гепатиту, спровокованого протитуберкульозними препаратами, послужили дані по вивченню кінетики вільнорадикальних реакцій та оцінці прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу. Вільнорадикальні процеси в сироватці крові експериментальних тварин вивчали за допомогою методу біохемілюмінісценції (БХЛ). Для цього в досліджуваному біосубстраті реєстрували хемілюмінограми протягом 5 хвилин за допомогою хемілюмінометру "Emillite - 1105" спільного австрійсько-німецько-російського виробництва. Спектральний діапазон приладу становить 350-390нм, діапазон вимірів - 103-1010 фотон/с. Досліджуваний биосубстрат попередньо інкубували (20 хвилин при 37°С). Перед виміром записували фонові значення та спонтанний рівень БХЛ протягом 1 хвилини [32]. Кінетику над слабкого світіння оцінювали за наступними показниками: амплітуда швидкого спалаху (I 1), амплітуда повільного спалаху (І 2), час індукції повільного спалаху (t), амплітуда кінцевого значення БХЛ (Ік), а також загальна світлосума реакції (S). Розрахунок цих параметрів проводили за допомогою спеціально розробленої комп'ютерної програми. Стан окисного гомеостазу оцінювали за рівнем кінцевих (ТБК-реактанти [33]) продуктів ПОЛ, а також по рівню неферментативної (вільні SH-групи [34], глутатіон відновлений [35]) і активності ферментативної (каталаза [36], супероксиддисмутаза [37]) ланок антиоксидантної системи (АОС) захисту організму. Забезпеченість організму ендогенними антиоксидантами в умовах експерименту оцінювали за станом перекисної резистентності еритроцитів (ПРЕ) [38]. З метою більш коректного судження про ефективність МІГУ-2 у плані його здатності протистояти окисному стресу при токсичному медикаментозному гепатиті використовавули фактор антиоксидантного стану, що розраховували за формулою [39]: æ A ×B ö F =ç ÷, è C ø де F - фактор антиоксидантного стану; А - активність каталази (кат/л); В - активність супероксиддисмутази (усл. ед); С - кількість ТБК-продуктів (нмоль/г). Всі показники вивчали в крові (або сироватці) і тканини печінки експериментальних тварин через 24 години після останнього введення протитуберкульозних засобів і досліджуваних гепатопротекторів. Статистичну обробку отриманих даних проводили з використанням критерію t Ст'юдента за допомогою програми "Statgraphics" [40]. Отримані в експерименті результати біохемілюмінісцентного аналізу гепатопротекторної активності, досліджуваної координаційної сполуки, представлені в таблиці 1, з якої видно, що в групі тварин з медикаментозним ураженням печінки, яким з лікувально-профілактичною метою вводили МІГУ-2, величина першого піку БХЛ не тільки значно (на 26%) зменшується в порівнянні з контролем (Р0,05). При цьому не можна залишити без уваги той факт, що за антирадикальною дією цей оригінальний субстітуент не тільки не уступає препарату порівняння - класичному гепатопротектору силібору, але в ряді випадків і перевершує його. Таблиця 1 Вплив МІГУ-2 на показники БХЛ у сироватці крові щурів з токсичним медикаментозним гепатитом (n=7) Група тварин Стат. показн. Показники БХЛ I 1(імп/с) І 2(імп/с) ІК(імп/с) t(с) S (відн. од.) Інтактна М ±m 554,14 34,93 414,00 29,50 79,86 4,76 27,00 1,75 46539,50 2086,88 Контрольна (гепатит) М ±m Р1 М ±m Р1 Р2 P3 928,14 29,71 0,05 0,01 >0,05 742,86 43,84 0,001 435,29 26,12 >0,05 0,001 >0,05 136,43 8,68 0,001 84,00 5,19 >0,05 0,01 >0,05 17,29 1,08 0,01 23,29 1,44 >0,05 0,05 >0,05 79157,93 4773,77 0,001 49554,57 3255,60 >0,05 0,01 >0,05 М ±m P1 Р2 600,71 26,73 >0,05 0,001 471,71 17,99 >0,05 0,001 74,29 4,48 >0,05 0,001 24,14 1,58 >0,05 0,001 49896,86 3271,06 >0,05 0,01 Дослідна (гепатит + МІГУ-2) Прототип (гепатит + силібор) Примітка: P1 - у порівнянні з інтактною групою; Р2 - у порівнянні з контрольною групою; Р3 - у порівнянні з референтною групою. Застосування МІГУ-2 у досліджуваних умовах експерименту дозволяє збільшити час індукції повільного спалаху БХЛ і наблизити його рівень до такого, що реєструється не тільки у щурів, що одержували силібор, але й в інтактній серії (див. табл. 1). Встановлено, що на тлі застосування МІГУ-2 в умовах медикаментозного гепатиту відбувається вірогідне (Р0,05), а також вірогідно (Р0,05 P2 0,05 М 50,00 46,43 ±m 4 72 2,31 P1 Р2 >0,05 0,05 М 42,92 28,21 ±m P1 Р2 1,98 0,05 >0,05 0,001 0,05 P3 Прототип (гепатит + силібор) ±m М 2 99 ^,,77 0,14 1,88 Р2 Дослідна (гепатит + МІГУ-2) 3 71 P1 Контрольна (гепатит) М >0,05 >0,05 М 3,37 2,60 ±m 0,13 0,12 P1 Р2 >0,05 0,001 >0,05 0,01 Продовження таблиці 4 Група тварин Стат. показник Субстрат Кров Інтактна Контрольна (гепатит) Дослідна (гепатит + МІГУ-2) Прототип (гепатит + силібор) М ±m М ±m P1 М ±m P1 Р2 P3 ПРЕ (% гемолізу) 10,94 0,30 21,76 0,52 0,05