Спосіб лікування гострого токсичного гепатиту

Винахід відноситься до галузі медицини, а саме до гепатології та токсикології. Актуальність предмету винаходу пов'язана зі значною розповсюдженістю у сучасних умовах гостри х токсичних гепатитів (ГТГ) у зв'язку з дією на організм гепатотоксичних ксенобіотиків, особливо в умовах контакту з ними на виробництві, оскільки ці хімічно шкідливі речовини метаболізуються в паренхімі печінки. Тому розробка раціональних способів лікування ГТГ доцільна і необхідна для клінічної практики. Існує спосіб лікування ГТГ шляхом введення ліпотропних препаратів, комплексу вітамінів та глюкозосольових розчинів (Основы гепатологии / Под ред. А.Ф. Блюгера. - Рига: Звайгзне, 1975. - С.310-312). Однак цей спосіб недостатньо ефективний, особливо при виникненні холестатичного компоненту у хворих на ГТГ, і тому потребує подальшого удосконалення. Було запропоновано введення глюкокортикоїдів, зокрема преднізолону, при лікуванні хворих на ГТГ (Шерлок Ш., Дули Дж. Заболевания печени и желчных путей: Пер. с англ. - М.: ГЭОТАР Медицина, 1999. - С.308 - 309). Однак клінічний досвід показує, що введення кортикостероїдів не виявляє позитивного впливу на морфологічні показники печінкової паренхіми та стан імунної системи у хворих на ГТГ. Крім того, при наявності холестатичного компоненту введення преднізолону не впливає позитивно на перебіг гепатиту та не прискорює одужання хворих. Тому відомий спосіб не забезпечує в більшості випадків чітко вираженого позитивного ефекту та потребує удосконалення. Запропоновано також спосіб лікування хворих на ГТГ, що включає гепатозахисні препарати, які покращують метаболічні процеси у печінці та володіють гепатозахисною дією, зокрема ессенціале (Подымова С.Д. Болезни печени. - Μ.: Медицина, 1998. - 3-е изд. - С.263 - 264). Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих, і тому він обраний в якості прототипу. До недоліків прототипу відноситься те, що при наявності холестатичного компоненту, який дуже часто зустрічається у хворих на ГТГ, ессенціале не виявляє позитивного ефекту, і тому токсичний гепатит у таких випадках має тривалий або хвилеподібний перебіг, тобто у хвори х тривалий час зберігаються клініко-біохімічні ознаки патологічного процесу у печінці. Задачею винаходу було підви щення ефективності та скорочення терміну лікування хворих на ГТГ, прискорення досягнення ремісії захворювання та одужання хворих. Вказана задача досягається тим, що в якості препарату, який володіє гепатозахисною дією та покращує метаболічні процеси у печінці хворим на ГТГ вводять глутаргін. Глутаргін - це новий вітчизняний препарат гепатозахисної дії, який також володіє антиоксидантними властивостями, стабілізує мембрани гепатоцитів, зв'язує аміак та інші токсичні речовини, сприяє відновленню метаболічного гомеостазу. Пропозиція щодо використання глутаргіну в якості препарату, який покращує метаболічні процеси та володіє гепатозахисною дією, саме у хворих на ГТГ, базується на вперше встановленій авторами винаходу на експериментальній моделі ГТГ, та потім підтвердженій у клініці закономірності, що глутаргін виявляє чітко виражений позитивний ефект при ураженні печінки токсичного характеру, в тому числі при наявності у хвори х холестатичного синдрому що важливо для клінічної практики. Раніше глутаргін при лікуванні хворих з ГТГ, у тому числі при наявності в них холестатичного синдрому, не використовувався. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворим із встановленим діагнозом ГТГ як можна раніше починають введення 4% розчину глутаргіну вн утрішньовенно інфузійно по 30-50мл двічі на добу до покращення клініко-біохімічних показників (у середньому 3-5 днів поспіль, залежно від отриманого результату), потім дозу знижують до 20-25мл 4% розчину двічі на добу при тривалості введення глутаргіну ще 5-10 діб поспіль. Клінічний досвід показує, що в більшості випадків при ГТГ оптимальний курс лікування глутаргіном складає 8-15 днів, залежно від тяжкості перебігу токсичного гепатиту та наявності холестатичного компоненту. При розробці заявленого способу було обстежено дві групи хворих на ГТГ: основна (36 осіб), що лікувалася за допомогою заявленого способу та група зіставлення (30 осіб), що лікувалася за допомогою відомого способупрототипу. Обидві гр упи були рандомізовані за віком, статтю хворих та тяжкістю перебігу токсичного гепатиту, а також наявністю і вираженістю холестатичного компоненту. До початку лікування клінічна картина ГТГ в обох обстежених гр упах була однотиповою і характеризувалася наявністю загальної слабкості, нездужання, зниження або відсутності апетиту, металевого смаку або гіркоти у роті, диспептичними розладами (нудота, блювання), тяжкістю у правому підребер’ї, гепатомегалією, болісністю печінкового краю при пальпації, жовтяничністю склер, шкіри та слизових оболонок, потемнінням сечі, свербежем шкіри тулуба та кінцівок. При лабораторному обстеженні встановлено наявність гіпербілірубінемії, гіпертрансфераземії, підвищення показника тимолової проби, збільшення вмісту "печінкових" фракцій - ЛДГ 4+5 у сироватці крові, а також "середніх молекул", а у частини хворих активності екскреторних ферментів - лужної фосфа тази (ЛФ) та глутамілтранспептидази (ГГТП), що свідчило про наявність холестатичного компоненту жовтяниці. Наявність уражень печінки вірусної етіології (гепатити А, В, С, Д) було виключено шляхом дослідження маркерів вказаних гепатитів за допомогою методу ІФА. В е тіологічному плані серед обстежених переважали особи, в яких ГТГ був пов'язаний із безпосереднім контактом з хімічно токсичними речовинами на виробництві або в побуті. При динамічному обстеженні хворих, що знаходилися під наглядом, було встановлено, що при використанні заявленого способу лікування ГТГ має місце більш виражена позитивна динаміка клінічних показників, ніж при використанні відомого способу-прототипу. Таблиця 1 Вплив заявленого та відомого способів лікування на клінічні показники у хворих на ГТГ (M±m) Клінічні показники Тривалість збереження (діб): загальної слабкості нездужання головного болю Обстежені хворі Основна група (n=36) Група зіставлення (n=30) Ρ 5,5±0,3 10,6±0,4