5-r-4-r1-1,2,4-триазол-3-тіони, що мають антиоксидантну активність

5-R-4-R1-1,2,4-триазол-3-тіони: 4-метил-1,2,4-триазол-3-тіон формули: N N 2 3 43771 4 N N O N N SH N O N SH OCH3 CH3 , 5-(фуран-2-іл)-4-(2-метоксифеніл)-1,2,4-триазол-3тіон формули: Корисна модель стосується фармацевтичної хімії і медицини, та може бути використана у створенні нових біологічно активних сполук, а також оригінальних лікарських засобів у ряді похідних 1,2,4-тріазолу і застосованою для фармакокорекції станів, що викликані наявністю вільних радикалів, які приводять до росту пухлин, а також ішемічної хвороби серця, цукрового діабету та ожиріння. Найактивнішими антиоксидантами є вітаміни А, С, Е, селен, рутин, кверцетин. Але застосування вітамінів може призвести до їх кумуляції в тканинах організму (вітаміни А і Е), що викликає діарею. Слід зазначити, що для отримання вираженого антиоксидантного ефекту необхідне довготривале застосування вищевказаних засобів в кількостях, які перевищують середні терапевтичні дози, що приводить до гіпервітамінозу, а також викликає алергічні реакції. Найбільш близькими структурними аналогами речовин, що заявляються, є морфоліній 3,4дифеніл-1,2,4-тріазоліл-3-тіоацетат, що має антиоксидантну і жовчогінну активності (А. с. СССР № 4037726 от 18.03.86 p., М. Кл.4 C07D 249/14, А61К 31/41) і морфоліній 2-(5-(4-піридил)-4-(2метоксифеніл)-1,2,4-тріазол-3-ілтіо)ацетат, що проявляє антиоксидантну і детоксикуючу активності (Пат. України № 37927; Заявл. 28.07.2008; Опубл. 10.12.2008, Бюл. № 23). Але дані речовини менш технологічні в отриманні (для їх отримання необхідна більша кількість хімічних стадій). Прототипом для речовини, що заявляється, є токоферолу ацетат (вітамін Е), що виявляє антиоксидантну активність (Машковский М.Д. Лекарственные средства. - X.: Торсинг, 1998. - Т. 2. - 592 с. (с. 95-96)) і має формулу: O H 3C CH 3 O H2 C O CH 3 CH 3 H2 C H2 C CH 3 H 2 C C H (H2C)2 CH3 C H CH 3 Токоферолу ацетат хоча і має антиоксидантну дію, однак її величина недостатньо висока. Крім того, даний препарат обмежено застосовують для лікування осіб, хворих на тяжкий кардіосклероз чи інфаркт міокарду. Суттєві ознаки прототипу і корисної моделі, що збігаються, є такі: - наявність в структурі циклічних органічних фрагментів ароматичного і гетероциклічного характеру; , що проявляють антиоксидантну активність. - молекули даних речовин містять атоми вуглецю, що мають ступінь окиснення -3, -2 і -1. Прототип у порівнянні зі сполуками, що заявляються, менш активно пригнічує процеси вільнорадикального окиснення. Таким чином, прототип відповідно має менші показники антиоксидантної активності. В основу корисної моделі поставлено задачу створення нових біологічно активних сполук, що можуть знайти своє застосування як оригінальні лікарські засоби в ряду 1,2,4-тріазолу і проявляють антиоксидантну активність. Поставлена задача вирішується тим, що 4метил-1,2,4-тріазол-3-тіон містить при N4-aтомі ядра 1,2,4-тріазолу метильний замісник, а також має в своєму складі двовалентний атом сірки і має формулу: N N N SH CH3 сполука 1, 4-феніл-1,2,4-тріазол-3-тіон містить при N4атомі ядра 1,2,4-тріазолу фенільний замісник, а також має в своєму складі двовалентний атом сірки і має формулу: N N SH N сполука 2, 4-(2-толіл)-1,2,4-тріазол-3-тіон містить при N4атомі ядра 1,2,4-тріазолу 2-толільний замісник, а також має в своєму складі двовалентний атом сірки і має формулу: N N SH N CH3 сполука 3, 5 43771 4-(2-метоксифеніл)-1,2,4-тріазол-3-тіон містить при N4-атомі ядра 1,2,4-тріазолу 2метоксифенільний замісник, а також має в своєму складі двовалентний атом сірки і має формулу: N N N 6 N N O N SH CH3 OCH3 сполука 4, 5-(4-нітрофеніл)-4-феніл-1,2,4-тріазол-3-тіон містить при N4-атомі ядра 1,2,4-тріазолу фенільний замісник, в положенні 5 ядра 1,2,4-тріазолу 4нітрофенільний радикал, а також має в своєму складі двовалентний атом сірки і має формулу: N N O 2N N SH сполука 5, 5-(4-нітрофеніл)-4-(2-метоксифеніл)-1,2,4тріазол-3-тіон містить при N4-атомі ядра 1,2,4тріазолу 2-метоксифенільний замісник, в положенні 5 ядра 1,2,4-тріазолу 4-нітрофенільний радикал, а також має в своєму складі двовалентний атом сірки і має формулу: N N O2N N SH OCH3 сполука 6, 5-(фуран-2-іл)-4-(2-толіл)-1,2,4-тріазол-3-тіон містить при N4-aтомі ядра 1,2,4-тріазолу 2толільний замісник, в положенні 5 ядра 1,2,4тріазолу 2-фурановий радикал, а також має в своєму складі двовалентний атом сірки і має формулу: N N O SH N SH CH3 сполука 7, 5-(фуран-2-іл)-4-(3-толіл)-1,2,4-тріазол-3-тіон містить при N4-атомі ядра 1,2,4-тріазолу 3толільний замісник, в положенні 5 ядра 1,2,4тріазолу 2-фурановий радикалу також має в своєму складі двовалентний атом сірки і має формулу: сполука 8, 5-(фуран-2-іл)-4-(2-метоксифеніл)-1,2,4тріазол-3-тіон містить при N4-атомі ядра 1,2,4тріазолу 2-метоксифенільний замісник, в положенні 5 ядра 1,2,4-тріазолу 2-фурановий радикал, а також має в своєму складі двовалентний атом сірки і має формулу: N N O N SH OCH3 сполука 9 Сполуку 1, що заявляється, отримують шляхом циклізації 2-ацетил-Nметилгідразинокарботіоаміду в лужному середовищі при температурі 100-105°С. Приклад. В трилітрову колбу, обладнану змішувачем, холодильником, термометром завантажують 133 г (1М) 2-ацетил-N-метилгідразинокарботіоаміду, 1000 мл 10 % розчину натрій гідроксиду. Суміш при постійному перемішуванні нагрівають до 100°С, витримують 1 годину (при 100-105°С), охолоджують до 50°С, додають кислоти ацетатної до рН=7, залишають на 24 години. Осад відфільтровують і висушують на повітрі. Вихід складає 110,4 г (96 % в розрахунку на 2-ацетил-Nметилгідразинокарботіоамід). Біла кристалічна речовина з Тпл. 155-157°С (з етанолу), мало розчинна у воді, розчинна в органічних розчинниках. Знайдено, % С 31,30, Н 4,37, N 36,55, S 27,70. C3H5N3S. Вирахувано, % С 31,30, Н 4,35, N 36,52, S 27,83. В ІЧ-спектрах сполуки, що заявляється наявні смуги поглинання -C=N-груп при 1527 см-1, C-Sгрупи при 607 см-1, симетричні і асиметричні смуги коливання СН3-групи при 2885 і 2933 см-1, також при 1365 і 1436 см-1, при 1180 см-1 наявна смуга поглинання, що характерна для тіокетонів, які містять групу C=S. Дослідження на гостру токсичність проводили по експрес-методу В.Б. Прозоровського на білих щурах лінії Вістар. Використовувались 5 груп тварин по 2 спостереження в кожній з додатковим використанням однієї попередньої та наступної дози. Сполуку 1 розчиняли в 1,5 мл дистильованої води, стабілізували твіном-80 і вводили у вигляді суспензії через металевий зонд в шлунок. Спостереження проводили через 24, 48, 72 та 96 годин. Виявлено, що LD50 4-метил-1,2,4-тріазол-3-тіону дорівнює 596 (560-600) мг/кг. 7 Сполуку 2, що заявляється, отримують шляхом циклізації 2-ацетил-Nфенілгідразинокарботіоаміду в лужному середовищі при температурі 100-105°С. Приклад. В трилітрову колбу, обладнану змішувачем, холодильником, термометром завантажують 195 г (1М) 2-ацетил-N-фенілгідразинокарботіоаміду, 1000 мл 10 % розчину натрій гідроксиду. Суміш при постійному перемішуванні нагрівають до 100°С, витримують 1 годину (при 100-105°С), охолоджують до 50°С, додають кислоти ацетатної до рН=7, залишають на 24 години. Осад відфільтровують і висушують. Вихід складає 167,1 г (94,4 % в розрахунку на 2-ацетил-Nфенілгідразинокарботіоамід). Біла кристалічна речовина з Тпл. 161-163°С (із суміші етанол:вода 2:1), мало розчинна у воді, розчинна в органічних розчинниках. Знайдено, % С 54,27, Н 4,01, N 23,61, S 18,17. C8H7N3S. Вирахувано, % С 54,22, Н 3,98, N 23,71, S 18,09. В ІЧ-спектрах сполуки, що заявляється наявні смуги поглинання -C=N-груп при 1545 см-1, C-Sгрупи при 618 см-1, смуги коливання фенільного кільця при 1611 см-1, валентні коливання ароматичних СН - груп при 3090 см-1, а також наявна смуга поглинання при 1168 см-1, характерна для тіокетонів, що містять групу C=S. Дослідження на гостру токсичність проводили по експрес-методу В.Б. Прозоровського на білих щурах лінії Вістар. Використовувались 5 груп тварин по 2 спостереження в кожній з додатковим використанням однієї попередньої та наступної дози. Сполуку 2 розчиняли в 1,5 мл дистильованої води, стабілізували Твіном-80 і вводили у вигляді суспензії через металевий зонд в шлунок. Спостереження проводили через 24, 48, 72 та 96 годин. Виявлено, що LD50 4-феніл-1,2,4-тріазол-3-тіону дорівнює 554 (485-570) мг/кг. Сполуку 3, що заявляється, отримують шляхом циклізації 2-ацетил-N-отолілгідразинокарботіоаміду в лужному середовищі при температурі 100-105°С. Приклад. В трилітрову колбу, обладнану змішувачем, холодильником, термометром завантажують 209 г (1М) 2-ацетил-N-о-толілгідразинокарботіоаміду, 1000 мл 10 % розчину натрій гідроксиду. Суміш при постійному перемішуванні нагрівають до 100°С, витримують 1 годину (при 100-105°С), охолоджують до 50°С, додають кислоти ацетатної до рН=7, залишають на 24 години. Осад відфільтровують і висушують на повітрі. Вихід складає 150,9 г (79 % в розрахунку на 2-ацетил-N-отолілгідразинокарботіоамід). Біла кристалічна речовина з Тпл. 128-130°С (з ДМФА), мало розчинна у воді, розчинна в органічних розчинниках. Знайдено, % С 56,61, Н 4,83, N 22,00, S 16,79. C9H9N3S. Вирахувано, % С 56,50, Н 4,71, N 21,99, S 16,75. В ІЧ-спектрах сполуки, що заявляється наявні смуги поглинання -C=N-груп при 1659 см-1, C-S 43771 8 групи при 680 см-1, симетричні і асиметричні смуги коливання СН3-групи при 2924 см-1, а також при 1384 і 1436 см-1, смуги коливання фенільного кільця при 1488 см-1, валентні коливання ароматичних СН - груп при 3090 см-1, а також наявна смуга поглинання при 1190 см-1, характерна для тіокетонів, що містять групу C=S. Дослідження на гостру токсичність проводили по експрес-методу В.Б. Прозоровського на білих щурах лінії Вістар. Використовувались 5 груп тварин по 2 спостереження в кожній з додатковим використанням однієї попередньої та наступної дози. Сполуку 3 розчиняли в 1,5 мл дистильованої води, стабілізували Твіном-80 і вводили у вигляді суспензії через металевий зонд в шлунок. Спостереження проводили через 24, 48, 72 та 96 годин. Виявлено, що LD50 4-(2-толіл)-1,2,4-тріазол-3-тіону дорівнює 350 (301-363) мг/кг. Сполуку 4, що заявляється, отримують шляхом циклізації 2-ацетил-N-(2метоксифеніл)гідразинокарботіоаміду в лужному середовищі при температурі 100-105°С. Приклад. В трилітрову колбу, обладнану змішувачем, холодильником, термометром завантажують 225 г (1М) 2-ацетил-N-(2метоксифеніл)гідразинокарботіоаміду, 1000 мл 10 % розчину натрій гідроксиду. Суміш при постійному перемішуванні нагрівають до 100°С, витримують 1 годину (при 100-105°С), охолоджують до 50°С, додають кислоти ацетатної до рН=7, залишають на 24 години. Осад відфільтровують і висушують на повітрі. Вихід складає 194,6 г (94 % в розрахунку на 2-ацетил-N-(2метоксифеніл)гідразинокарботіоамід). Біла кристалічна речовина з Тпл. 133-135°С (з етанолу), мало розчинна у воді, розчинна в органічних розчинниках. Знайдено, % С 52,09, Н 4,41, N 20,27, S 15,43. C9H9N3OS. Вирахувано, % С 52,16, Н 4,38, N 20,27, S 15,47. В ІЧ-спектрах сполуки, що заявляється наявні смуги поглинання -C=N-груп при 1515 см-1, C-Sгрупи при 610 см-1, симетричні смуги коливання СН3-групи при 2890 см-1, а також при 1360 і 1425 см-1, смуги коливання фенільного кільця при 1493 і 1464 см-1, смуга поглинання при 2848 см-1, характерна для метоксигрупи, а також наявна смуга поглинання при 1172 см-1, характерна для тіокетонів, що містять групу C=S. Дослідження на гостру токсичність проводили по експрес-методу В.Б. Прозоровського на білих щурах лінії Вістар. Використовувались 5 груп тварин по 2 спостереження в кожній з додатковим використанням однієї попередньої та наступної дози. Досліджувану сполуку розчиняли в 1,5 мл дистильованої води, стабілізували Твіном-80 і вводили у вигляді суспензії через металевий зонд в шлунок. Спостереження проводили через 24, 48, 72 та 96 годин. Виявлено, що LD50 4-(2метоксифеніл)-1,2,4-тріазол-3-тіону дорівнює 398 (368-420) мг/кг. Сполуку 5, що заявляється, отримують шляхом циклізації 2-(4-нітробензоїл)-N 9 фенілгідразинокарботіоаміду в лужному середовищі при температурі 100-105°С. Приклад. В трилітрову колбу, обладнану змішувачем, холодильником, термометром завантажують 316 г (1М) 2-(4-нітробензоїл)-Nфенілгідразинокарботіоаміду і 1000 мл 10 % розчину натрій гідроксиду. Суміш при постійному перемішуванні нагрівають до 100°С, витримують 1 годину (при 100-105°С), охолоджують до 50°С, додають кислоти ацетатної до рН=7, залишають на 24 години. Осад відфільтровують і висушують на повітрі. Вихід складає 280,1 г (94 % в розрахунку на 2-(4-нітробензоіл)-Nфенілгідразинокарботіоаміду). Жовта кристалічна речовина з Тпл. 249-252°С (з етанолу), мало розчинна у воді, розчинна в органічних розчинниках. Знайдено, % С 56,42, Н 3,35, N 18,82, S 10,76. C14H10N4O2S. Вирахувано, % С 56,38, Н 3,36, N 18,79, S 10,74. В ІЧ-спектрах сполуки, що заявляється наявні смуги поглинання -C=N-груп при 1517 см-1, C-Sгрупи при 617 см-1, симетричні і асиметричні смуги коливання NО2-групи при 1388 і 1544 см-1, смуги, що характерні для ароматичних нітросполук при 756 і 1544 см-1, смуги коливання фенільного кільця при 1493 і 1478 см-1, валентні коливання ароматичних СН - груп при 3055 і 3033 см-1, а також наявна смуга поглинання при 1176 см-1, характерна для тіокетонів, що містять групу C=S. Дослідження на гостру токсичність проводили по експрес-методу В.Б. Прозоровського на білих щурах лінії Вістар. Використовувались 5 груп тварин по 2 спостереження в кожній з додатковим використанням однієї попередньої та наступної дози. Сполуку 5 розчиняли в 1,5 мл дистильованої води, стабілізували Твіном-80 і вводили у вигляді суспензії через металевий зонд в шлунок. Спостереження проводили через 24, 48, 72 та 96 годин. Виявлено, що LD50 4-феніл-5-(4-нітрофеніл)-1,2,4тріазол-3-тіону дорівнює 321 (310-358) мг/кг. Сполуку 6, що заявляється, отримують шляхом циклізації 2-(4-нітробензоїл)-N-(2метоксифеніл)гідразинокарботіоаміду в лужному середовищі при температурі 100-105°С. Приклад. В трилітрову колбу, обладнану змішувачем, холодильником, термометром завантажують 346 г (1М) 2-(4-нітробензоїл)-N-(2метоксифеніл)гідразинокарботіоаміду і 1000 мл 10 % розчину натрій гідроксиду. Суміш при постійному перемішуванні нагрівають до 100°С, витримують 1 годину (при 100-105°С), охолоджують до 50°С, додають кислоти ацетатної до рН=7, залишають на 24 години. Осад відфільтровують і висушують на повітрі. Вихід складає 321,45 г (98 % в розрахунку на 2-(4-нітробензоїл)-N-(2метоксифеніл)гідразинокарботіоамід). Жовта кристалічна речовина з Тпл. 260°Срозкл. (з бутанолу), мало розчинна у воді, розчинна в органічних розчинниках. Знайдено, % С 54,78, Н 3,66, N 17,21, S 9,55. С,5Н12N4О38. Вирахувано, % С 54,87, Н 3,68, N 17,06, S 9,44. 43771 10 В ІЧ-спектрах сполуки, що заявляється наявні смуги поглинання -C=N-груп при 1519 см-1, симетричні і асиметричні смуги коливання NO2-групи при 1345 і 1554 см-1, смуги, що характерні для ароматичних нітросполук при 757, смуги коливання фенільного кільця при 1462 см-1, валентні коливання ароматичних СН - груп при 3075 см-1, смугу поглинання при 2906 см-1, яка підтверджує наявність для метоксигрупи, а також наявна смуга поглинання при 1164 см-1, характерна для тіокетонів, що містять групу C=S. Дослідження на гостру токсичність проводили по експрес-методу В.Б. Прозоровского на білих щурах лінії Вістар. Використовувались 5 груп тварин по 2 спостереження в кожній з додатковим використанням однієї попередньої та наступної дози. Сполуку 6 розчиняли в 1,5 мл дистильованої води, стабілізували Твіном-80 і вводили у вигляді суспензії через металевий зонд в шлунок. Спостереження проводили через 24, 48, 72 та 96 годин. Виявлено, що LD50 4-(2-метоксифеніл)-5-(4нітрофеніл)-1,2,4-тріазол-3-тіону дорівнює 222 (200-240) мг/кг. Сполуку 7, що заявляється, отримують шляхом циклізації 2-(фуран-2-іл)-N-отолілгідразинокарботіоаміду в лужному середовищі при температурі 100-105°С. Приклад. В трилітрову колбу, обладнану змішувачем, холодильником, термометром завантажують 275 г (1М) 2-(фуран-2-іл)-N-отолілгідразинокарботіоаміду і 1000 мл 10 % розчину натрій гідроксиду. Суміш при постійному перемішуванні нагрівають до 100°С, витримують 1 годину (при 100-105°С), охолоджують до 50°С, додають кислоти ацетатної до рН=7, залишають на 24 години. Осад відфільтровують і висушують. Вихід складає 244,4 г (95 % в розрахунку на 2(фуран-2-іл)-N-о-толілгідразинокарботіоамід). Біла кристалічна речовина з Тпл. 219-221°С (з етанолу), мало розчинна у воді, розчинна в органічних розчинниках. Знайдено, % С 60,45, Н 4,29, N 16,28, S 12,42. C13H11N3OS. Вирахувано, % С 60,68, Н 4,31, N 16,33, S 12,46. В ІЧ-спектрах сполуки, що заявляється наявні смуги поглинання -C=N-груп при 1660 см-1, смуги коливання фенільного кільця при 1525 см-1, валентні коливання ароматичних СН - груп при 3078 см1 , смуги коливання фуранового циклу при 3150 см1 , смуга поглинання при 2914 см-1, характерна для метальної групи, а також наявна смуга поглинання при 1018 см-1, характерна для тіокетонів, що містять групу C=S. Дослідження на гостру токсичність проводили по експрес-методу В.Б. Прозоровського на білих щурах лінії Вістар. Використовувались 5 груп тварин по 2 спостереження в кожній з додатковим використанням однієї попередньої та наступної дози. Сполуку 7 розчиняли в 1,5 мл дистильованої води, стабілізували Твіном-80 і вводили у вигляді суспензії через металевий зонд в шлунок. Спостереження проводили через 24, 48, 72 та 96 годин. 11 Виявлено, що LD50 4-(2-толіл)-5-(фуран-2-іл)-1,2,4тріазол-3-тіону дорівнює 464±52 мг/кг. Сполуку 8, що заявляється, отримують шляхом циклізації 2-(фуран-2-іл)-N-мтолілгідразинокарботіоаміду в лужному середовищі при температурі 100-105°С. Приклад. В трилітрову колбу, обладнану змішувачем, холодильником, термометром завантажують 275 г (1М) 2-(фуран-2-іл)-N-мтолілгідразинокарботіоаміду і 1000 мл 10 % розчину натрій гідроксиду. Суміш при постійному перемішуванні нагрівають до 100°С, витримують 1 годину (при 100-105°С), охолоджують до 50°С, додають кислоти ацетатної до рН=7, залишають на 24 години. Осад відфільтровують і висушують на повітрі. Вихід складає 229 г (89 % в розрахунку на 2-(фуран-2-іл)-N-м-толілгідразинокарботіоамід). Біла кристалічна речовина з Тпл. 186-188°С (з бутанолу), мало розчинна у воді, розчинна в органічних розчинниках. Знайдено, % С 60,51, Н 4,33, N 16,27, S 12,49. C13H11N3OS. Вирахувано, % С 60,68, H 4,31, N 16,33, S 12,46. В ІЧ-спектрах сполуки, що заявляється наявні смуги поглинання -C=N-груп при 1659 см-1, смуги коливання фенільного кільця при 1529 см-1, валентні коливання ароматичних СН - груп при 3074 см1 , смуги коливання фуранового циклу при 3148 см1 , смуга поглинання при 2914 см-1, характерна для метальної групи, а також наявна смуга поглинання при 1024 см-1, характерна для тіокетонів, що містять групу C=S. Дослідження на гостру токсичність проводили по експрес-методу В.Б. Прозоровського на білих щурах лінії Вістар. Використовувались 5 груп тварин по 2 спостереження в кожній з додатковим використанням однієї попередньої та наступної дози. Сполуку 8 розчиняли в 1,5 мл дистильованої води, стабілізували Твіном-80 і вводили у вигляді суспензії через металевий зонд в шлунок. Спостереження проводили через 24, 48, 72 та 96 годин. Виявлено, що LD50 4-(3-толіл)-5-(фуран-2-іл)-1,2,4тріазол-3-тіону дорівнює 608±42 мг/кг. Сполуку 9, що заявляється, отримують шляхом циклізації 2-(фуран-2-іл)-N-(2метоксифеніл)гідразинокарботюаміду в лужному середовищі при температурі 100-105°С. Приклад. В трилітрову колбу, обладнану змішувачем, холодильником, термометром завантажують 291 г (1М) 2-(фуран-2-іл)-N-(2метоксифеніл)гідразинокарботіоаміду і 1000 мл 10 % розчину натрій гідроксиду. Суміш при постійному перемішуванні нагрівають до 100°С, витримують 1 годину (при 100-105°С), охолоджують до 50°С, додають кислоти ацетатної до рН=7, залишають на 24 години. Осад відфільтровують і висушують. Вихід складає 199,3 г (73 % в розрахунку на 2-(фуран-2-іл)-N-(2метоксифеніл)гідразинокарботіоамід). Біла кристалічна речовина з Тпл. 150-152°С (з етанолу), мало розчинна у воді, розчинна в органічних розчинниках. 43771 12 Знайдено, % С 56,98, Н 4,07, N 15,32, S 11,77. C13H11N3О2S. Вирахувано, % С 57,13, Н 4,06, N 15,37, S 11,73. В ІЧ-спектрах сполуки, що заявляється наявні смуги поглинання -C=N-груп при 1665 см-1, смуги коливання фенільного кільця при 1530 см-1, валентні коливання ароматичних СН - груп при 3094 см1 , смуги коливання фуранового циклу при 3134 см1 , смуга поглинання при 2963 см-1, характерна для метоксигрупи, а також наявна смуга поглинання при 1018 см-1, характерна для тіокетонів, що містять групу C=S. Дослідження на гостру токсичність проводили по експрес-методу В.Б. Прозоровського на білих щурах лінії Вістар. Використовувались 5 груп тварин по 2 спостереження в кожній з додатковим використанням однієї попередньої та наступної дози. Сполуку 9 розчиняли в 1,5 мл дистильованої води, стабілізували твіном-80 і вводили у вигляді суспензії через металевий зонд в шлунок. Спостереження проводили через 24, 48, 72 та 96 годин. Виявлено, що LD510 4-(2-метоксифеніл)-5-(фуран2-іл)-1,2,4-тріазол-3-тіону дорівнює 524±28 мг/кг. Дослідження антиоксидантної активності сполук, що заявляються, проводили in vitro методом неферментативного ініціювання вільнорадикального окислення, яку оцінювали за концентрацією ТБК-реактантів (ТБК - тіобарбітурова кислота). Реактиви та їх приготування: а). суспензія яєчних ліпопротеїдів - до 1 яєчного жовтка додають 1 л фосфатного буферного розчину з рН 7,4 (визначають за допомогою рНметру); б). 20 % розчин трихлоретанової кислоти - 20 г трихлоретанової кислоти розчиняють в 80 г води очищеної; в). 0,8 % розчин тіобарбітурової кислоти - 800 мг тіобарбітурової кислоти поміщають в мірну колбу на 100 мл і доводять до мітки водою очищеною; г). 10 % розчин ферум (II) сульфату - 10 г ферум (II) сульфату розчиняють в 90 мл води очищеної. Хід проведення експерименту. До 4 мл суспензії яєчних ліпопротеїдів додають 0,5 мл розчину сполук 1-9 в димексиді в концентрації 1·10-3 моль/л, 1 мл 10 % розчину ферум (II) сульфату. Суміш перемішують і витримують 1 годину при 37°С в термостаті. До 1 мл суміші додають 1 мл 20 % розчину трихлоретанової кислоти і обертають в центрифузі 15 хв при 3000 об/хв. Надосадну рідину змішують з 1 мл 0,8 % розчину тіобарбітурової кислоти і поміщають на 1 годину в парову баню, після чого додають 4 мл бутанолу-1 і обертають в центрифузі 15 хв при 3000 об/хв. Відбирають 2 мл верхнього бутанольного шару і вимірюють його оптичну густину при довжині хвилі 532 нм. Контрольну пробу готували аналогічно, але без додавання досліджуваних сполук. В якості препарату порівняння використовували токоферолу ацетат, що вводили в аналогічних дозах. Антиоксидантну активність розраховували за формулою: 13 AOA = ну; Е контроль - Е дослід Еконтроль 43771 × 100 % , де АОА- антиоксидантна активність, % Еконтроль - оптична густина контрольного розчи 14 Едослід - оптична густина розчину, що містив досліджувані сполуки (або токоферолу ацетат). Результати антиоксидантної активності наведені в табл. 1. Таблиця 1. № з/п 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 Речовина Контроль 4-метил-1,2,4-тріазол-3-тіон (сполука 1) 4-феніл-1,2,4-тріазол-3-тіон (сполука 2) 4-(2-толіл)-1,2,4-тріазол-3-тіон (сполука 3) 4-(2-метоксифеніл)-1,2,4-тріазол-3-тіон (сполука 4) 4-феніл-5-(4-нітрофеніл)-1,2,4-тріазол-3-тіон (сполука 5) 4-(2-метоксифеніл)-5-(4-нітрофеніл)-1,2,4-тріазол-3-тіон (сполука 6) 4-(2-толіл)-5-(фуран-2-іл)-1,2,4-тріазол-3-тіон (сполука 7) 4-(3-толіл)-5-(фуран-2-іл)-1,2,4-тріазол-3-тіон (сполука 8) 4-(2-метоксифеніл)-5-(фуран-2-іл)-1,2,4-тріазол-3-тіон (сполука 9) Токоферолу ацетат (вітамін Е) Комп’ютерна верстка Д. Шеверун Підписне Е 0,110 0,020 0,015 0,020 0,018 0,020 0,018 0,020 0,020 0,020 0,23 АОА, % 81,81 86,36 81,81 83,64 81,81 83,64 81,81 81,81 81,81 79,0 Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601